Рішення

від 08.10.2024 по справі 522/12871/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024

Справа № 522/12871/23

Провадження № 2-др/522/70/24

Приморський районний суду м. Одеси у складі головуючого судді Ярема Х.С. розглянув в письмову провадженні (без виклику сторін) заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шестая Жемчужина» про ухвалення додаткового судового рішення.

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням суду від 17.04.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Шестая Жемчужина» заборгованість.

22.04.2024 позивач подав заяву про стягнення з відповідача судових витрат, сплачених за надання правової допомоги у розмірі 10 000 грн.

28.06.2024 відповідач подав заперечення щодо підстав та розміру стягнення цих витрат.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

23.10.2023 між адвокатом Муравенко К.В. та ОСББ «Шестая Жемчужина» (клієнт) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №23/1 за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту щодо підготовки процесуальних документів та представництва інтересів клієнта в процесі розгляду справи № 522/12871/23 в суді першої інстанції (п.1.3 Договору).

Гонорар адвоката за цим договором встановлюється у фіксованому розмірі та становить 10 000 грн. (п. 4.6 Договору).

Згідно з Актом приймання-виконання наданих послуг від 19.04.2024 за Договором №23/1, адвокат надав такі послуги на 10 000 грн:

- складання та подання уточненої позовної заяви про стягнення заборгованості 5 000 грн.;

- складання та подання заяви про долучення документів на виконання ухвали суду від 18.01.2024 1 000 грн.;

- складання та подання розрахунку інфляційних втрат та 3% річних - 1 000 грн.;

- участь у судових засіданнях 3 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, на яку ж і покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тобто, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, зробленій у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Сума гонорару адвоката позивача є фіксованою, а тому не залежить від обсягу часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Адвокат Муравенко К.В. в уточненому позові, поданому 21.02.2024, зазначив, що попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону (Постанова Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17).

Верховний Суд часто підкреслював на необхідності детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (зокрема, постанова від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15).

Аналізуючи суть кожної з наданих адвокатом послуг, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Тобто, послугою адвоката, яка надається клієнту є, зокрема, «складання позовної заяви», яка включає в себе її створення як певного правового документа, обгрунтування позовних вимог та відповідне (письмове чи електронне) оформлення. Отже, «складання та подання розрахунку інфляційних втрат та 3% річних» вартістю 1 000 грн. не є окремим видом правової допомоги, оскільки є складовою обгрунтування позовної заяви та не повинно зайво покладатись на другу сторону, як судові витрати.

Щодо «складання та подання заяви про долучення документів на виконання ухвали суду від 18.01.2024» вартістю 1 000 грн. Ухвалою від 18.01.2024 суд витребував у позивача докази. Тому написання заяви лише про те, що такі докази долучаються є обов?язком позивача виконати ухвалу і не становить витрат і не може розцінюватися як судові витрати, які мають бути окремо компенсовані.

Щодо складання уточненої позовної заяви вартістю 5 000 грн.. Як вбачається з матеріалів справи, адвокат позивача подав заяву про зменшення позовних вимог від 21.02.2024. Така заява подана внаслідок самостійного виявлення позивачем завищеної суми боргу, яку він просив стягнути в первісному позові. Це право позивача зменшувати позовні вимоги. Написання такої заяви не повинно покладатись на другу сторону, оскільки зменшення вимог виникло внаслідок необґрунтованих дій позивача про нарахування суми боргу. При цьому до акту виконаних робіт не включено послугу за складення позовної заяви.

Отже, обгрунтованими та відповідними до даної справи витратами є лише витрати на участь у судових засіданнях, вартістю 3 000 грн.

Відповідач у своїх заперечення щодо підстав та розміру судових витрат, помилково зазначив, що позивачем не було вказано в позові попередньої орієнтовної суми судових витрат.

Однак суд звертає увагу на те, що послуги адвокат Муравенко К.В. почала надавати лише після укладення сторонами 23.10.2023 відповідного договору, та першим поданим нею документом у цій справі була уточнена позовна заява від 21.02.2024, в якій зазначено попередню орієнтовну суму судових витрат.

Щодо пропуску позивачем строку на подачу доказів понесення судових витрат, то суд звертає увагу на те, що такі докази можуть бути подані після ухвалення рішення у відповідний термін у тому разі, якщо сторона зробила про це відповідну заяву. Обов`язковість письмової форми такої заяви не вимагається. Отже, твердження відповідача про безпідставність вимог про стягнення судових витрат через відсутність такої письмової заяви є помилковим.

Інших обгрунтованих заперечень щодо підстав та розміру судових витрат відповідач не надав.

При цьому, суд враховує, що предмет позову є типовим, та не потребує докладання значних зусиль для підготовки та написання позову.

Отже, оцінюючи характер наданої адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до представлених документів, враховуючи фіксованість розміру гонорару адвоката, та відсутність заперечень щодо суми витрат з боку відповідача, керуючись критеріями, що визначені у частині 4 статті 137 ЦПК України та частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України та враховуючи дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката предмет спору, складності справи, значення справи для сторін, встановлений обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає справедливим відшкодування ОСББ «Шестая Жемчужина» його судових витрат на правничу допомогу за представлення інтересів позивача адвокатом у суді першої інстанції в розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст. 270 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Шеста Жемчужина» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Шестая Жемчужина» (ЄДРПОУ 39537435) судові витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ярема Х.С.