Рішення

від 27.09.2024 по справі 531/1965/24

КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 531/1965/24

номер провадження 2/531/664/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Попова М.С.,

за участі секретаря Клименко Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, за участю третьої особи: Комунального підприємства «Благоустрій» Вільхівської сільської ради, про стягнення нарахованих сум при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 129435,38 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач у період з 27.12.2019 по 07.12.2021 на підставі контракту від 27.12.2019 перебував у трудових відносинах з відповідачем Вільхівською сільською радою (правонаступник Кулиничівської селищної ради) на посаді директора КП «Благоустрій» Кулиничівської селищної ради. Контракт було підписано селищним головою ОСОБА_2 на підставі рішення 28 сесії 7 скликання від 24.12.2019. Згідно п.1.2 контракту, трудові відносини виникли між найманим працівником ОСОБА_1 та Кулиничівською селищною радою. Рішенням сесії Вільхівської сільської ради від 27.12.2020, юридичну особу Кулиничівську селищну раду Харківської області припинено, її правонаступником є Вільхівська сільська рада Харківського району. Трудові відносини з роботодавцем Вільхівською сільською радою Харківського району припинено 07.12.2021. Розпорядженням Вільхівського сільського голови №198 від 19.11.2021, ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП «Благоустрій» Вільхівської сільської ради» за угодою сторін. Розпорядження та запис про звільнення у трудовій книжці підписане Вільхівським сільським головою ОСОБА_3 . За період перебування у трудових відносинах, позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 129435,38 грн., однак в день звільнення позивача 07.12.2021, відповідачем не було здійснено виплату заробітної плати. Позивач неодноразово звертався до КП «Благоустрій» за адресою державної реєстрації з вимогу про сплату нарахованих коштів, але відповіді надано не було. За місцем юридичної адреси, згідно державної реєстрації КП «Благоустрій» не знаходиться. На запит позивача, Вільхівською сільрадою було повідомлено, що КП «Благоустрій» Вільхівської сільради господарську діяльність не веде, директора не призначено, підприємство не отримує кошти та є неплатоспроможним. Сільрада не надала інформацію про місцезнаходження підприємства. Таким чином, позивач не мав можливості пред`явити позов до КП «Благоустрій» та залучив підприємство третьою особою. Оскільки підприємство не платоспроможне, позивач змушений вимагати в судовому порядку стягнення заробітної плати з роботодавця,ю відповідача по даній справі.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Пояснив, що у травні 2024 звертався із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої суми. Наказ було видано, але пізніше його було скасовано за заявою боржника.

Представник відповідача до суду не з`явився, мається письмова заява про розгляд справи без участі уповноваженого ними представника. Проти задоволення позовних вимог заперечують, підстави викладено у раніше поданому відзиві на позов.

Представник третьої особи також до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялося у встановленому законом порядку. Про причину неявки не повідомлено, заяви чи клопотання на адресу суду не надходили.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зіст.2 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положеньст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі контракту від 27.12.2019 укладеного між Кулиничівською селищною радою, в особі селищного голови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був призначений на посаду директора КП «Благоустрій» (а.с.11-12).

Згідно п.1.2 контракту, трудові відносини виникли між директором КП «Благоустрій» та Кулиничівською селищною радою.

Про призначення ОСОБА_1 директором КП «Благоустрій» Кулиничівської селищної ради мається запис у належній позивачу трудовій книжці (а.с.9).

Також, згідно записів у трудовій книжці вбачається, що 27.11.2020 Кулиничівську селищну раду реорганізовано шляхом приєднання до Вільхівської сільської ради, на підставі рішення сесії.

Крім того, мається запис про те, що 13.10.2021 змінено засновника та перейменовано КП «Благоустрій» Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області на КП «Благоустрій» Вільхівської сільської ради.

07.12.2021 ОСОБА_4 звільнено з посади директора КП «Благоустрій» відповідно до п.8 ст.36 КЗпП України, з підстав, передбачених пп.»б» п.5.2 Контракту, за угодою сторін. Під вказаним записом мається підпис Вільхівського сільського голови О.М.Шмиголь (а.с.10).

Про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади до матеріалів справи також додано копію відповідного Розпорядження №198 від 19.11.2021 (а.с.13).

Згідно наданого розрахункового листа на 08.12.2021 (а.с.33) позивачу нараховано до виплати 129435,38 грн. Сума боргу складається з : заробітної плати за грудень 2021 (7 днів) - 6204,55 грн.; компенсації за 78 днів невикористаної відпустки 46249,32 грн; доплати по контракту за 3 роки 54000,00 грн; заборгованості за попередні місяці станом на 01.12.2021 43740,01 грн.

На день звільнення позивача 07.12.2021, відповідачем не було здійснено виплату нарахованих сум.

Позивач звертався до КП «Благоустрій» за адресою державної реєстрації з вимогу про сплату нарахованих коштів, але відповіді надано не було, розрахунок не проведено.

На запит позивача, 22.06.2023 Вільхівською сільрадою було повідомлено, що Вільхівська сільська рада є засновником КП «Благоустрій» Вільхівської сільради. Зареєстроване та фактичне місцезнаходження КП Харківська область, Харківський район, сел.Елітне, вул.Шкільна, 19. На даний час КП господарську діяльність не веде (а.с.21).

У відповідях позивачу від 03.05.2023 та від 17.03.2023 (а.с.22, 23-24) Вільхівською сільрадою також повідомляється, що оскільки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах саме з комунальним підприємством «Благоустрій», питання, порушені у його зверненні не належать до компетенції Вільхівської сільської ради.

Аналогічну відповідь було надано Вільхівською сільською радою на адвокатський запит адвоката Хлистун І.М.(а.с.30-31).

Також на адвокатський запит від 22.03.2024 Вільхівською сільською радою повідомлено, що КП «Благоустрій» станом на дату звернення, господарську діяльність не веде, сільрада не призначала на посаду директора КП «Благоустрій», рішення щодо передачі права КП «Благоустрій» надавати комунальні послуги будь-якому іншому підприємству не приймалися (а.с.32).

Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Стаття 43 Конституції Україниу відповідності зіст.23 Загальної декларації прав людини проголошує право кожного на працю, що включає у себе можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується. Визначаючи право на працю як основу життєдіяльності людини, Конституція Українизакріплює та гарантує основні трудові права громадян (ст.ст.43,44,45,46) і визначає, що основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, принципи регулювання праці та занятості визначаються законами України (п.6 частини першоїст.90 Конституції України). Основним законом, який закріпляє право на працю та шляхи його реалізації, єКодекс законів про працю України.

Статтею 2 КЗпП України одночасно передбачено і право громадянина на працю і право на отримання за працю заробітної плати не нижче встановленого державою мінімального розміру. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 ч.1 КЗпП України).

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно статті 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч.3 ст.21 КЗпП).

У п. 3.1 Контракту сторони погодили, що за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, директору КП «Благоустрій» нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного КП «Благоустрій» в результаті його господарської діяльності, згідно затвердженого та погодженого штатного розкладу.

Комунальне підприємство це самостійний господарюючий статутний об`єкт, що може здійснювати виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку (доходу).

Діяльність комунальних підприємств регулюється Господарським кодексом України (далі ГКУ), зокрема ст.ст. 24, 62-71, 78 та іншими нормативно-правовими актами, якими унормовано питання роботи госпрозрахункових підприємств.

Статтею 65 ГКУ передбачено, що: управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів (ч. 1); власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (ч. 2); для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) виконавчий орган (одноосібний чи колегіальний) підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (у разі її утворення). Керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи (ч. 3).

Отже, рішення про призначення керівника підприємства приймається в порядку, визначеному його установчими документами.

Водночас слід звернути увагу на п.п. 10 п. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в якому зазначено, що сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Тобто у цьому випадку саме керівник комунального підприємства і сільський, селищний, міський голова як уповноважена особа власника виступають сторонами трудового договору (контракту).

Засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання регулюються Законом України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Кошти ж місцевих бюджетів можуть спрямовуватися на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, тобто бюджетних установ.

Отже, кошти бюджету об`єднаної територіальної громади не можуть спрямовуватися на виплату заробітної плати керівнику комунального підприємства.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.176 ЦК України).

З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що Вільхівська сільська рада Харківського району Харківської області не є належним відповідачем по даній справі і не має обов`язку здійснення виплати відповідачу ОСОБА_1 нарахованих сум коштів при звільненні.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Разом з тим слід зазначити, що у своєму відзиві Вільхівська сільська рада Харківського району Харківської області зазначає про пропуск строку звернення до суду для стягнення вказаних коштів. Вказують, що згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Зазначені зміни були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022.

Проте, на момент звільнення позивача (07 грудня 2021 року), а також на час видачі ОСОБА_1 розрахункового листа станом на 08.12.2021, частина другої статті 233 КЗпП Українидіяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Тому судом не вбачається порушення ОСОБА_1 строку звернення до суду для вирішення даного спору.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду з даною заявою ОСОБА_1 , на підставі ч.1 ст.4 ЗУ «про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. А оскільки суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог, то судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.4,12,13, 76-81, 141, 178, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, за участю третьої особи: Комунального підприємства «Благоустрій» Вільхівської сільської ради, про стягнення нарахованих сум при звільненні відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 02.10.2024.

Суддя