Рішення

від 25.09.2024 по справі 752/4989/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/4989/24

Провадження № 2/752/3947/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

25.09.2024 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.

за участю секретаря - Бєляєвої К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального автотранспортного підприємства № 273904 про стягнення невиплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника Палій А.В. , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Комунального автотранспортного підприємства про стягнення невиплаченої заробітної плати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 01.12.2015 ОСОБА_1 був прийнятий до КАТП - 273904 на посаду дорожнім робітником у зв`язку із переведенням на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України за його заявою у зв`язку із переведенням в «ШЕУ Оболонського району м. Києва». У день звільнення відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, на момент звільнення заборгованість по заробітній платі з 01.12.2015 по 26.07.2022 становила 44674,99 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2015 по 26.07.2022 у розмірі: 44674,99 грн без утриманих відповідачем передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального автотранспортного підприємства про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник позивача надала клопотання, в якому просила провести розгляд справи за відсутності сторони позивача, зазначила, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі і просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи без участі сторони відповідача. Зазначив, що заперечує проти задоволення позову у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

Враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 01.12.2015 ОСОБА_1 був прийнятий до КАТП - 273904 на посаду дорожнім робітником, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Як вбачається з вищевказаної трудової книжки, Наказом Комунального автотранспортного підприємства № 273904, а саме № 108-с від 26.07.2022 позивач звільнений у зв`язку з переведенням в «ШЕУ Оболонського району» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Згідно довідки № 23, виданої 15.05.2024 ОСОБА_1 Комунальним автотранспортним підприємством № 273904, останній дійсно працював на посаді асфальтобетонника 4 розряда з 01.12.2015 по 26.07.2022 і за період з лютого по липень 2022 йому було нараховано 14723,10 грн, утримано (НДФЛ, в/збір) у розмірі 2871,01 грн, виплачено заробітної плати 4000,00 грн, борг за підприємством станом на 01.05.2024 у розмірі 44674,99 грн.

Відомості про проведення з позивачем повного розрахунку на день ухвалення судового рішення відсутні.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що відповідач не виконував свого обов`язку та своєчасно не сплачував позивачу заробітну плату, внаслідок чого за період з 01.12.2015 по 26.07.2022 утворилась заборгованість в розмірі 44674,99 грн. з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Оскільки позивач звільнився з роботи, то відповідач мав виплати всі суми, що належать ОСОБА_1 від підприємства в день звільнення. Проте відповідач свого обов`язку не виконав, чим порушив права позивача, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення боргу по заробітній платі в повному обсязі.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2015 по 26.07.2022 в розмірі 44674,99 грн. з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд відзначає, що з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає стягненню судовий збір в сумі 446,74 грн., оскільки позивач звільнений від його сплати відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

21.02.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Палій А.В. був укладений договір про надання правової допомоги адвоката пунктом 4.1., якого встановлено, що для початку виконання робіт клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 8000 грн. Сторони дійшли згоди щодо розміру послуг: вартість 1 години роботи - 1000 грн., написання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, пояснення - 3000 грн., вартість представництва інтересів у суді першої інстанції за одне судове засідання - 2000 грн., вартість адвокатського запиту - 1500 грн., вартість заяви, клопотання - 1200 грн.

21.02.2024 ОСОБА_1 сплатив адвокату Палій А.В. 8000 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 21.02.2024 №20.

05.03.2024 складений акт виконаних робіт відповідно до договору від 21.02.2024, згідно з яким адвокат Палій А.В. надала наступні послуги: консультація позивача, підготовка, написання позовної заяви, формування додатків до неї та подання її до суду.

Аналізуючи надані докази, суд відзначає, що в акті виконаних робіт від 05.03.2024 в порушення вимог п. 2 ч. 4 ст. 137 ЦПК України не зазначений часом, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Крім того, в цьому акті зазначені виконані послуги, вид та вартість яких не зазначена сторонами у п. 4.1. договору про надання правової допомоги адвоката від 05.03.2024.

За таких обставин, суд позбавлений можливості здійснити розрахунок розміру витрат на правничу допомогу відповідно до виду наданої послуги та часу, витраченого адвокатом на її надання, що має наслідком відмову в задоволенні вимоги про їх для відшкодування позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального автотранспортного підприємства № 273904 про стягнення невиплаченої заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального автотранспортного підприємства №273904 (ідентифікаційний код: 05433011, місцезнаходження: м. Київ, вул. Охтирська, буд. 8) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2015 по 26.07.2022 в розмірі 44674 (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 99 коп. з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального автотранспортного підприємства №273904 (ідентифікаційний код: 05433011, місцезнаходження: м. Київ, вул. Охтирська, буд. 8) на користь держави судові витрати в розмірі 446 (чотириста сорок шість) грн. 74 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.Ю. Мазур