Постанова

від 03.10.2024 по справі 526/2153/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/2153/23 Номер провадження 22-ц/814/2219/24Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Край"

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" Омельченка Олексія Миколайовича

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 березня 2024 року, ухвалене суддею Максименко Л.В.

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з позовом до ТОВ "Агро-Край" про стягнення орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних.

В обґрунтування позову зазначено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Стандарт-Агро», правонаступником якого є ТОВ «Агро-Край», з врахуванням додаткових угод до договору оренди 02 квітня 2015 року укладені договори оренди земельних ділянок з кадастровим номером 5320483400:00:001:0155 та 02 січня 2015 року з кадастровим номером 5320483400:00:001:0157, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування вищезазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Сергіївської сільської ради Миргородського (колишнього Гадяцького) району Полтавської області.

У зв`язку з невиконанням покладених на орендаря обов`язків із вчасної виплати орендодавцю орендної плати за 2021 рік, позивач звернулася до суду з позовними вимогами щодо стягнення з ТОВ «Агро-Край» орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних за користування вищезазначеними земельними ділянками за 2021 рік у загальному розмірі 39 136,45 грн, з яких 28305,87 грнорендна плата, 1740,23 грн 3% річних, 9090,35 грн інфляційні втрати та просила стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками (кадастровий номер 5320483400:00:001:0155 та 5320483400:00:001:0157 ) за 2021 рік у загальному розмірі 39136,45 грн., з яких 28305,87 грн орендна плата, 1740,23 грн 3% річних, 9090,35 грн. інфляційні втрати.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ТОВ "Агро-Край" Омельченко О.М., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 березня 2024 року скасувати в частині стягнення 3% річних, інфляційних витрат та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині відмовити, а щодо витрат на правову допомогу прийняти рішення щодо їх зменшення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно з договірних умов, що склалися між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Край» можливо встановити, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 10% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за користування земельними ділянками позивача, проте розрахунок 3% річних та інфляційних витрат у позовній заяві здійснено з розрахунком 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що не відповідає договірним відносинам, що склалися між сторонами.

Вказано, що стягнута сума є завищеною, оскільки відповідна сума надана з розрахунку 12% від нормативно грошової оцінки земельних ділянок, проте сторонами такий відсоток до стягнення не погоджувався. ТОВ «Агро-Край» діяв в даному випадку, виходячи із принципу справедливості, тому надав суду довідку-розрахунок, яким передбачив суму до стягнення 12%.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, представник в апеляційній скарзі посилався на те, що враховуючи обсяг наданих послуг, заявлені судові витрат є завищеними та неспівмірними, оскільки позов малої складності, а представник позивача удавано заявив необґрунтовану (неіснуючу) суму стягнення.

У відзиві представник позивача звертає увагу, що, у ч. 2 ст. 625 ЦК України чітко вказано, що 3 % річних та інфляційні втрати відраховуються від суми боргу, з якою в свою чергу відповідач погодився та в апеляційній скарзі дане питання не оскаржує. Понесені позивачем судові витрати вважає співмірними та такими, що відповідають складності справи та відповідно проведеній роботі представником.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 02.04.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ «Стандарт -Агро» укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Краснознаменської (нині Сергіївської) сільської ради, загальною площею 2,3047 га, кадастровий номер 5320483400:00:001:0155, строк дії договору 7 років.

В подальшому, між ОСОБА_1 , ТОВ «Стандарт -Агро» та новим Орендарем - ТОВ «Агро-Край» укладено Додаткову угоду № б/н до Договору оренди землі № б/н від 02.04.2015, якою змінено сторону орендаря.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №318717955 від 26.12.2022, виданого виконавчим комітетом Гадяцької міської ради, орендарем вказаної земельної ділянки за додатковою угодою від 11.07.2017 є ТОВ «Агро-Край», орендна плата за рік оренди з 01.01.2018 складає 10% від НГО земельної ділянки , що складає 9767,38 грн.

02.01.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Стандарт -Агро» укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Краснознаменської (нині Сергіївської) сільської ради, загальною площею 6,9141 га, кадастровий номер 5320483400:00:001:0157, строк дії договору 7 років.

В подальшому, між ОСОБА_1 та ТОВ «Стандарт -Агро» та новим Орендарем - ТОВ «Агро-Край» укладено Додаткову угоду № б/н до Договору оренди землі № б/н від 02.01.2015, якою змінено сторону орендаря.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 299033751 від 11.02.2022, виданого виконавчим комітетом Петрівсько-Роменської сільської ради, орендарем вказаної земельної ділянки за додатковою угодою від 11.07.2017 є ТОВ «Агро-Край», орендна плата за рік оренди з 01.01.2018 складає 10% від НГО земельної ділянки , що складає 19 534,76 грн.

Згідно довідки - розрахунку по орендній платі за землю, наданих відповідачем суду 23 січня 2024 року, ТОВ «Агро-Край» має заборгованість по орендній платі перед ОСОБА_1 за земельні ділянки кадастровий номер 5320483400:00:001:0155 та 5320483400:00:001:0157 за 2021 рік, що становить 28305,87 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд погодився з наданим стороною позивача розрахунком 3% річних та сум інфляційних втрат та дійшов до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку по оплаті орендної плати та наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості та інших виплат, в порядку ст. 625 ЦК України.

Стягуючи на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 5000 грн., місцевий суд зазначив, що представником позивача надано до суду обґрунтований розрахунок наданих послуг, який не виходить за межі розумності та допустимості, зважаючи на складність справи, кількість поданих представником процесуальних документів, тому виходячи з критерію розумності та співрозмірності розміру таких витрат на правничу допомогу, вважав, що заявлена сума підлягає стягненню з відповідача.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги їх правильність не спростовують та зводяться до загального цитування норм ЦПК України та його довільного тлумачення на власну користь.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК Українигарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до положень частини першоїстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його і невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. ч. 1, 3, 5 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За нормами ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов`язаний, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Виходячи з вищенаведеного саме на орендаря покладається обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги з приводу того, що розрахунок проведений відповідачем щодо нарахування в порядку ст. 625 ЦК України суми відшкодування за порушення зобов`язання не відповідає договірним відносинам, оскільки нарахування проведені з урахуванням 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що останній користувався земельними ділянками позивача у тому числі в 2021 році та має заборгованість перед позивачем за вказаний період в розмірі 28305,87 грн. (а.с. 64,65).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, в наведеній вище нормі Закону визначено, що 3% річних та інфляційних втрат відраховуються саме від суми боргу, яка в свою чергу відповідачем в апеляційній скарзі не оскаржується.

Враховуючи встановлення факту порушення відповідачем умов договорів оренди в частині своєчасної сплати орендної пати за 2021 рік, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за 2021 рік, визначеної в договорі, 3% річних та суми інфляційних втрат з урахуванням положень ч.2 ст.625 ЦК України.

Щодо доводів апеляційної скарги на рахунок стягнення з відповідача судових витрат понесених позивачем при розгляді справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вірно визначивши пропорційність предмета спору з розміром витрат на правничу допомогу, їх доведеність та фактичну наявність, за встановлених обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача адвокатом Рой І.В. надано: - договір б/н від 13 червня 2023 року про надання правової допомоги (а.с. 33-34), додаткову угоду №1 до договору від 13 червня 2023 року про надання правової допомоги та акт виконаних робіт №1 до договору про надання правової допомоги №б/н від 13.06.2023 року (а.с. 35 зворот).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо реальності понесених витрат, співмірності з складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт, обсягом наданих послуг, значенням справи для позивача та підстав для зменшення вказаних витрат колегія не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та є цитуванням норм ЦПК України, що не звільняє особу відповідача від обов`язку доказування свої заперечень проти позову. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 орендної плати за 2021 рік в сумі 28305,87 грн. рішення суду не оскаржується, а відтак, в силу ст. 367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не переглядається.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1 , 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" Омельченка Олексія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: Г. Л. Карпушин

О.О. Панченко