Ухвала

від 01.10.2024 по справі 545/3053/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3053/24 Номер провадження 11-кп/814/1901/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_2 , суддів з секретарем з участю прокурора представника виправної колонії засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 29 липня 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою стосовно ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, засудженого вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2022 року за ч.2 ст.121 КК України на 7 років позбавлення волі,

суд відмовив у задоволенні подання начальника Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» про умовно-дострокове звільнення засудженого від подальшого відбуття покарання у виді позбавлення волі за вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2022 року.

В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що ОСОБА_8 поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення.

В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення, яким звільнити його умовно-достроково від подальшого відбуття призначеного покарання.

При цьому зазначає, що поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, оскільки хоча і мав стягнення, проте вони погашені у встановленому законом порядку.

Вважає, що під час накладення стягнень він не відбував покарання, оскільки перебував під вартою у слідчому ізоляторі.

Наголошує, що змінив своє ставлення до вимог режиму утримання та за період відбування покарання в Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)» стягнень не має.

Стверджує, що працевлаштований на виробництві, працює сумлінно та без зауважень, про що свідчать заохочення, а також дані його характеристики.

Вказує, що судом безпідставно враховано рішення комісії установи від 11 липня 2024 року щодо відмови в заміні покарання більш м`яким, оскільки це прийняте у зв`язку з направленням до суду матеріалів щодо умовно-дострокового звільнення.

Зазначає про порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального Закону, оскільки подання про його умовно-дострокове звільнення було розглянуто без його участі, внаслідок чого він був позбавлений права надати свої пояснення суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування представника виправної колонії про можливість звільнення засудженого від відбування покарання умовно-достроково, думку прокурора, який вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Згідно зіст.107 КК України, до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за кримінальне правопорушення, вчинене у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за кримінальне правопорушення, вчинене у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2ст.81 КК України).

Висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.

Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.

Доводи апеляційної скарги засудженого про те, що він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення є непереконливими.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 засуджений вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2022 року за ч.2 ст.121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Під час утримання в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» засуджений характеризувався негативно, неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, заохочень не мав.

Після переведення до Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» ОСОБА_8 дійсно зарекомендував себе з позитивної сторони, отримав заохочення, працевлаштований різноробочим виробничої зони, приймає участь у виховних заходах, які проводяться в установі, та залучений до реалізації програм диференційованого виховного впливу.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого, відповідно дост.9 КВК України, є його обов`язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Як вбачається з характеристик, що були затверджені начальником Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)», ОСОБА_8 характеризувався посередньо, підтримував стосунки із засудженими як позитивної, так і негативної спрямованості.

Крім того, комісія виправної колонії, ухвалюючи рішення від 01 травня 2023 року про відмову у зміні умов тримання, прийшла до висновку, що засуджений ОСОБА_8 не став на шлях виправлення.

Більше того, наявні у ОСОБА_8 заохочення застосовані незадовго до виникнення у нього права на умовно-дострокове звільнення.

Наведені обставини свідчать, що у поведінці засудженого дійсно мають місце позитивні тенденції, проте ОСОБА_8 не досяг такого стану, за якого від нього не доводиться очікувати в майбутньому нових кримінальних правопорушень, а відбутий строк покарання хоч формально і узгоджується з вимогами п.2 ч.3 ст.107 КК України, проте в даному випадку є недостатнім для твердження про його виправлення.

Судове рішення відповідає вимогам ст.370 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути провадження і ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, колегією суддів не встановлено.

Отже, апеляційна скарга засудженого не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями404,405,407, 409та418 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

УхвалуПолтавського районного суду Полтавської області від 29 липня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_8 без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4