Рішення

від 26.09.2024 по справі 202/296/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/296/24

Провадження № 2/202/2713/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Пеки Д.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Новогродівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2024 року через систему «Електронний суд» на адресу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Новогродівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , якій на праві приватної власності належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26 липня 2010 року. Після смерті батьків фактично прийняв спадщину брат позивача ОСОБА_5 , оскільки він фактично проживав та був зареєстрований разом з батьками, за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її брат ОСОБА_5 . Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач з метою прийняття спадщини після смерті брата звернулася до приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Климової О.В. з проханням видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, у видачі свідоцтва позивачу було відмовлено, оскільки не було надано оригіналу документу на спадкове майно, а саме Свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок, виданого 15.08.1990 року виконавчим комітетом Красноармійської районної ради Донецької області (оригінал свідоцтва було втрачено) та у зв`язку із пропуском шестимісячного терміну на подачу заяви про прийняття спадщини.

Вважає, що вона фактично прийняла спадщину після смерті брата, оскільки після смерті батьків опікувалася ним, доглядала, лікувала та була вимушена проживати разом з ним, оскільки він зловживав наркотичними речовинами, вів асоціальний спосіб життя та не міг самостійно доглядати за собою, у зв`язку із чим потребував постійного стороннього догляду. Тобто вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, але не були зареєстровані за одним місцем проживання. Таким чином, спадщину позивачка прийняла своєчасно шляхом фактичного проживання зі спадкодавцем та прийняття спадкового майна після смерті спадкодавця, що підтверджується поясненнями свідків та Актом про сумісне проживання б/н від 22.12.2023 року, який було складено старостою Михайлівського старостинського округу Новогродівської міської ради Донецької області за участю свідків.

Вказала, що оскільки в позасудовому порядку вона не має можливості оформити свої спадкові права, то змушена звернутися до суду з даним позовом.

Просила суд: встановити юридичний факт її постійного проживання на час відкриття спадщини з липня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 разом зі своїм братом ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , право на який посвідчувалось Свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 15.08.1990 року.

У зв`язкуз військовоюагресією РосійськоїФедерації протиУкраїни,Указом ПрезидентаУкраїни від24лютого 2022року №64/2022,затвердженого ЗакономУкраїни від24лютого 2022року №2102-IXзі змінами,з 05години 30хвилин 24лютого 2022року вУкраїні введеновоєнний стан.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 29.04.2022 року № 26/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Новогродівський міський суд Донецької області)» територіальна підсудність справ Новогродівського міського суду Донецької області визначена Індустріальному районному суду м.Дніпропетровська.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2024 року, головуючим суддею у розгляді вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П. від 15 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2024 року витребувано докази по справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з наведених в позові підстав та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, судова повістка надіслана та доставлена до електронного кабінету. Заяв та клопотань до суду не надійшло у зв`язку з чим, враховуючи, що представник позивача не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст.280-282ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши представника позивача, допитавши свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить наступного .

Судом встановлено, що батьками позивачки ОСОБА_8 є: батько ОСОБА_4 та матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 та копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 (а.с, 15,16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 04 січня 2010 року, видане виконкомом Михайлівської сільської ради Красноармійського району Донецької області (а.с.20).

Відповідно до копії свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 15 серпня 1990 року Красноармійською районною Радою народних депутатів, яке зареєстроване в Красноармійському бюро технічної інвентаризації 20 серпня 1990 року та записано в реєстрову книгу №2 за реєстровим номером № 220, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26 липня 2010 року, видане виконкомом Михайлівської сільської ради Красноармійського району Донецької області (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 02 грудня 2015 року, видане виконкомом Михайлівської сільської ради Красноармійського району Донецької області (а.с.21).

Відповідно до копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_6 батьками ОСОБА_5 є: батько - ОСОБА_4 та матір`ю - ОСОБА_3

Відповідно до довідки № 489 від 19.12.2023 року, виданою старостою Михайлівського старостинського округу Новогродівської міської ради ОСОБА_5 , на момент смерті , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_5 за вказаним адресом був зареєстрований один (а.с.12).

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Климової Оксани Володимирівни від 16.02.2024 року №38/01-16 після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 спадкової справи не заводилось.

Приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Климової Оксани Володимирівни постановою від 08.12.2023 року відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_3 , матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ.

Вказала, що заявник не надав нотаріусу оригінал документів на спадкове майно, а саме Свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок, виданого 15.08.1990 року виконавчим комітетом Красноармійської районної ради Донецької області та ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини не зверталася у встановлений законодавством строк шість місяців і не є особою, як це передбачено п.4 ст.1268, на підставі п.1 ст.1272 ЦК вважається такою, що не прийняла спадщину.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 26.01.2022 року №05-21/131 за відомостями Новогродівської міської ради ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 27.10.2020 року по теперішній час.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

З положень ч. 2 ст.1120ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1ст. 1299 ЦК України, спадкоємці зобов`язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявниці необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч.1ст.1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Відповідно до п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

За приписами статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Суд враховує те, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2Закону України«Про свободупересування тавільний вибірмісця проживанняв Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Судом встановлено, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата в зв`язку з пропуском строку, встановленого для прийняття спадщини та не надання оригіналів документів на спадкове майно.

Позивачка не була зареєстрована разом із спадкодавцем за однією адресою.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Слід зазначити, що в своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку зазначив, про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Позивач як на доказ постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини посилається на Акт про сумісне проживання від 22 грудня 2023 року складений Михайлівським старостинським округом Новогродівської міської ради Донецької області, однак суд ставиться критично до даного Акту та не бере до уваги як належний доказ, оскільки зазначений акт складено через 8 років після смерті ОСОБА_5 , та як встановлено в судовому засіданні позивачка одружена, має дітей, однак жодної інформації щодо проживання її сім`ї суду не надано, крім того також не надано доказів щодо реєстрації місця проживання позивачки до 2020 року, отже зазначений Акт не доводить беззаперечно факт постійного спільного проживання позивача з іншою особою в період зазначений у позовній заяві.

Допитані же в судовому засіданні свідки: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вказали, що позивачка ОСОБА_2 разом з чоловіком та дітьми допомагали брату та ночували в домоволодінні, доглядали за ним та обробляли город. ОСОБА_5 не був одружений та дітей не мав.

Отже у зв`язку з ненаданням позивачем інших доказів на підтвердження її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, не надання позивачем письмових доказів щодо місця проживання позивача та її сім`ї, та з урахуванням показань свідків, суд доходить висновку про недостатність доказів з боку позивача в обґрунтування вимоги про встановлення зазначеного факту.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивачем не доведено достатніми та безсумнівними доказами факт її постійного проживання зі спадкодавцею ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, а тому в задоволенні позовних вимог в частині встановлення даного факту слід відмовити.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання права власності на спадщину за законом суд вважає, що вони також задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається із інформації приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Климової О. В. від 16.02.2024 року вих. №38/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась.

А із постанови про відмову вчинення нотаріальних дій від 08.12.2023 року приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Климової О. В. вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса 05.12.2023 року із заявою щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_3 , матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ.

З заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5 позивач ОСОБА_2 до нотаріальної контори не зверталася.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначеноГлавою 87 ЦК України.

Відповідно дост.1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1ст.1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз.3 п.3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008р. №7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч.2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1ст.1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про надання додаткового строку для прийняття спадщини та в послідуючому оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про надання додаткового строку для прийняття спадщини та в послідуючому оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Виходячи з наведеного, оскільки позивачу відмовлено у встановленні юридичного факту постійного проживання на час відкриття спадщини з спадкодавцем, то суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання у судовому порядку права власності на спадковий житловий будинок як на спадщину за законом, в зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно зі статтею 13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягаєють задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись: Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, ст. ст. 15, 16, 1216, 1218, 1225, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 51, 141, 259, 263-265,280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Новогродівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (85483, Донецька область, Покровський район, м. Новогродівка, вул. Європейська, буд. 46, код ЄДРПОУ 45075364) про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2024 року.

Суддя Л.П. Слюсар