Рішення

від 02.10.2024 по справі 203/3235/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №203/3235/24

Провадження №2/0203/1378/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Гапоновій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про звільнення майна з-під арешту,

у с т а н о в и в:

1. 23 червня 2024 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ГУ НП в Дніпропетровській області про звільнення майна з-під арешту. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачеві належить квартира АДРЕСА_1 . Позивачеві стало відомо про те, що 29.05.2012 СУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області було ухвалене постанову про накладення на квартиру арешту як на майно обвинуваченого у кримінальному провадженні. Після набрання чинності новим кримінальним процесуальним законом кримінальне провадження було передане до СУ ГУ ДФС у Дніпропетровській області. 21.09.2021 зазначене кримінальне провадження було закрите. При цьому питання щодо скасування накладеного у провадженні арешту вирішене не було. Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом про скасування арешту, накладеного на квартиру (а.с.а.с. 1 5).

2. 15 липня 2024 року ГУ НП в Дніпропетровській області подало до суду відзив на позов, у якому зазначило, що арешт було накладено СУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, отже ГУ НП в Дніпропетровській області не є належним відповідачем у справі (а.с.а.с. 43 45).

3. Ухвалою суду від 07.08.2024 до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

4. 21 серпня 2024 року ГУ МВС України в Дніпропетровській області також подало до суду відзив на позов, у якому зазначило, що не має матеріалів кримінального провадження, оскільки вони свого часу були передані до СУ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

5. Представники сторін до суду не з`явилися, звернувшись із заявами про розгляд справи за їх відсутності.

6. Справу розглянуто без фіксування звукозаписувальними технічними засобами на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).

7. Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

8. Судом встановлено, що позивачеві належить частка квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8-звор. ).

9. 29 травня 2012 року СУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області у рамках кримінального провадження №12013000000000099 (відкритого за правилами Кримінально-процесуального кодексу 1960 року і згодом перереєстрованого відповідно до Кримінального процесуального кодексу 2012 року) було ухвалене постанову про накладення арешту на квартиру позивача.

10. 23 вересня 2021 року прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Дніпропетровської обласної прокуратури було ухвалено постанову про закриття кримінального провадження №12013000000000099 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. При цьому питання щодо скасування накладеного у провадженні арешту вирішене не було (а.с.а.с. 12 15).

11.Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

12.Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

13.Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

14.Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15.Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

16.Цивільне судочинство здійснюється згідно з Конституцією України, цим Кодексом, Законом України «Про міжнародне приватне право», законами України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.Провадження в цивільних справах здійснюється згідно із законами, чинними на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини 1, 3 статті 3 ЦПК).

17.Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, щовиникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК).

18.Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чинемайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

19.Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних абооспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

20.Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі КПК 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК 1960 року абоКримінальним процесуальним кодексом України 2012 року (далі КПК). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

21.Відтак справу про звільнення майна з-під арешту, накладеного в кримінальній справі за правилами КПК 1960 року та незнятого після закриття кримінальної справи постановою прокурора від 23.09.2021, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Вирішення порушеного позивачем питання про звільнення майна з-під арешту в порядку кримінального судочинства потребувало би відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою органу досудового слідства узв`язку з відсутністю складу злочину. Для такого відновлення необхідним єскасування процесуальних рішень, якими держава в особі уповноважених органів відмовилася від кримінального переслідування позивача. Початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність у зв`язку з повторенням ризиків офіційної констатації злочинності поведінки позивача і таким чином призведе до погіршення його правового становища. Означений спосіб розв`язання порушеного позивачем питання є недопустимим з точки зору досягнення мети захисту його прав та законних інтересів.

22.Скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

23. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 №90458966 (справа №727/2878/19), яка підлягає обов`язковому урахуванню судом.

24. Судомбуло встановлено,що,закриваючи 23.09.2021кримінальне провадження,прокурор упорушення приписівчастини 3статті 174КПК не зняв арешт, накладений органом досудового розслідування на майно позивача.

25. Відтак, зважаючи на закриття кримінального провадження №12013000000000099, а також ураховуючи факт існування для позивача перешкод (у вигляді накладеного і незнятого згодом арешту) у розпорядженні його майном, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов задовольнити.

26. Керуючись статтями 5, 7, 10 13, 19, 23, 76 81, 89, 209, 210, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 40108866; 49001, Україна, місто Дніпро, вулиця Троїцька, 20А), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 08592141; 490001, Україна, місто Дніпро, вулиця Троїцька, 20А) про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про накладення арешту на майно обвинуваченого від 29 травня 2012 року (реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 12809548 від 31 липня 2012 року).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Католікян