Рішення

від 25.09.2024 по справі 603/58/24

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/58/24

Провадження №2/603/73/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за участі: представника позивача прокурора Петрівської І. А., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Андрусенка І. Я. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Монастириської міської ради Тернопільської області до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Горожанка» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Керівник Бучацькоїокружної прокуратуриТернопільської області(далі Бучацька окружна прокуратура) ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах держави в особі Монастириської міської ради Тернопільської області (далі Монастириська міська рада) з позовом до ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Горожанка» (далі ПП «Горожанка») про витребування на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради з незаконного володіння відповідачів земельної ділянки загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0286, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території с. Горожанка Чортківського району Тернопільської області (далі с. Горожанка).

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що Бучацькою окружною прокуратурою в межах кримінального провадження № 12021211130000097 від 20.05.2021року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України, виявлено факт порушення вимог земельного законодавства та неправомірного отримання у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Так, було встановлено, що ОСОБА_3 , яка виконувала обов`язки голови Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області (далі Горожанська сільська рада), в період з 02.09.2020 року до 03.11.2020 року, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи на користь, серед іншого, ОСОБА_1 , з метою отримання ним завідомо неправомірної вигоди, що виразилось у незаконній передачі йому у власність земельної ділянки, діючи умисно, склала завідомо неправдивий протокол та рішення № 196 тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », а також завідомо неправдивий протокол та рішення № 225 тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ». На підставі вказаних завідомо підроблених ОСОБА_3 протоколів та рішень відповідач ОСОБА_1 безпідставно отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6124283200:02:001:0286 загальною площею 2,0 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 22263,65 грн. 02.11.2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .

У зв`язку з наведеним, вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023року ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України.

Прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка не передавалася ОСОБА_1 в установленому законом порядку. Так, 01.09.2020 року ОСОБА_1 подав в сільську раду заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, яка була зареєстрована в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради під № 70. На вказаній заяві в.о. голови Горожанської сільської ради ТомкевичГ. Й. накладено резолюцію «на розгляд сесії 01.09.2020». Однак в проекті землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 міститься тотожна заява відповідача, на якій проставлено реєстраційний вхідний № НОМЕР_1 , замість № 70.

Відповідно до протоколу засідання тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради, яке відбулося 02.09.2020 року та на якому було прийнято рішення № 196, на сесії були присутні 7 депутатів з 12 обраних. Результати голосування свідчать про те, що за вказане рішення проголосували всі присутні депутати. Відповідно до протоколу засідання тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради, яке відбулося 24.10.2020 року та на якому було прийнято рішення № 225, на сесії були присутні 10 депутатів з 12 обраних. Результати голосування свідчать про те, що за вказане рішення проголосували всі присутні депутати. Поряд з цим, допитані як свідки в кримінальному провадженні депутати Горожанської сільської ради не підтвердили, що вищевказані рішення були прийняті на засіданнях тридцять четвертої та тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради відповідно. Свідки ОСОБА_4 (оперуповноважений ВКП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області), ОСОБА_5 (директор Горожанської ЗОШ І-ІІІ ст.) повідомили, зокрема, про те що 24.10.2020 сесія ради не проводилася. Поряд з цим ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно неї визнала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, а також повідомила, що 02.09.2020 року особисто на комп`ютері надрукувала та роздрукувала, а в подальшому підписала протокол сесії, якої фактично не було, що також зробила і з рішеннями, зазначеними в обвинувальному акті. Тотожні дії вона вчинила й 24.10.2020 року. Отже, враховуючи те, що відповідні сесії не проводилися, депутати Горожанської сільської ради не голосували за вказані рішення, спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади без вираження її волі, чим було порушено інтереси держави.

Прокурор також звертає увагу на те, що на підставі ухвали слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області в справі № 595/869/21 від 17.06.2021 року було вилучено оригінали протоколу та рішень тридцять четвертої та тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року та від 24.10.2020 року відповідно, журнал реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради, книгу розпоряджень сільського голови, оригінали заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, зокрема, на ім`я ОСОБА_1 . Однак заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутня, а у вилученому журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради немає жодних записів про неї. Вказане, на його переконання, свідчить про те, що ОСОБА_1 знав, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону, і наведені обставини ставлять під обґрунтований сумнів його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність.

Оскільки 01.02.2021 року між ОСОБА_1 та ПП «Горожанка» було укладено договір оренди землі, предметом якого є спірна земельна ділянка, отже вона перебуває у фактичному користуванні орендаря. За таких обставин, при встановлені підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 наявні також підстави для її витребування в ПП «Горожанка», якому спірна земельна ділянка була передана в оренду і яке є незаконним володільцем. Вважає, що витребування земельної ділянки лише в ОСОБА_1 не призведе до її повернення у фактичне володіння Монастириської територіальної громади.

З огляду на те, що Монастириська міська рада є правонаступником Горожанської сільської ради, на території саме Монастириської міської ради розташована спірна земельна ділянка, остання наділена правом звернення до суду щодо захисту інтересів держави в спірних правовідносинах. Однак нею не вживалися та не планується вжиття заходів щодо відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади, у тому числі й шляхом звернення до суду з відповідним позовом, про що нею було повідомлено в листі № 11/02-20 від 03.01.2024 року. Таким чином, звернення до суду з цим позовом саме прокурором відповідає положенням ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи наведені обставини, просить витребувати з незаконного володіння відповідачів на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради спірну земельну ділянку, а також стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Андрусенко І. Я. вказує, що ОСОБА_1 як громадянин України має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у власність. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 звернувся до Горожанської сільської ради із заявою (клопотанням) про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Рішенням Горожанської сільської ради № 196 від 02.09.2020 року відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Горожанка на території Горожанської сільської ради. На підставі вказаного рішення було розроблено відповідний проект землеустрою, який ОСОБА_1 передав для затвердження до сільської ради. Рішенням Горожанської сільської ради № 225 від 24.10.2020 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0286 для ведення особистого селянського господарства в межах с. Горожанка та передано цю земельну ділянку безоплатно у власність ОСОБА_1 . А тому відповідач вважає, що отримав земельну ділянку у встановленому законом порядку. Поряд з цим, вирок суду в іншому провадженні, на який посилається прокурор, не має преюдиційного значення у цій справі, а показання свідків, зафіксовані в письмових протоколах допитів свідків, які не досліджувались судом безпосередньо, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Представник відповідача також звертає увагу на те, що в провадженні Монастириського районного суду Тернопільської області перебувало кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч 1 ст. 364 КК України (справа № 603/547/21). До початку судового розгляду прокурором Монастириського відділу Бучацької окружної прокуратури в інтересах Монастириської міської ради було заявлено позов про відшкодування на користь держави в особі Монастириської міської ради завданих збитків в розмірі 200372,85 грн, які ОСОБА_3 відшкодувала в добровільному порядку. Враховуючи ту обставину, що позивачу Монастириській міській раді збитки вже відшкодовані, вважає вищевказаний віндикаційний позов безпідставним. Керуючись наведеним, просить відмовити у задоволенні позову (т. 1, а. с. 240-245).

У відповіді на відзив прокурор заперечив доводи представника відповідача ОСОБА_1 . Посилається на те, що спірна земельна ділянка не передавалася у власність ОСОБА_1 в установленому законом порядку і саме вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 безпідставно отримав її у власність на підставі завідомо підроблених протоколів та рішень тридцять четвертої і тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради. Звертає увагу на те, що пред`являючи позов в межах кримінального провадження, ставилося питання про відшкодування ОСОБА_3 завданої істотної шкоди, визначеної ч.1 ст. 364 КК України, за вчинення нею злочину. Водночас у цій позовній заяві ставиться вимога про повернення матеріального об`єкту земельної ділянки, яка незаконно була надана ОСОБА_1 поза волею власника, тобто Монастириської територіальної громади (т.2, а.с.11).

В письмових запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Андрусенко І. Я. зазначає, що вирок суду в кримінальному провадженні є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вважає, вирок суду про визнання винуватості в іншому провадженні не має преюдиційного значення у цій справі. Окрім того, вказує, що оскільки позивачу відшкодовано збитки, задоволення цього позову призведе до подвійного та безпідставного збагачення Монастириської міської ради (т. 2, а.с.26-27).

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 19.04.2024року цивільну справу за вищевказаним позовом прийнято до свого провадження суддею Галіяном І. М. та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 14.05.2024року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 19.09.2024 року відповідачу ОСОБА_1 поновлено строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 25.09.2024року задоволено клопотання про повернення надміру сплаченого прокуратурою судового збору та повернуто Тернопільській обласній прокуратурі надміру сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Прокурор Петрівська І. А. в судовому засіданні підтримала позов з мотивів, викладених у ньому, та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Андрусенко І. Я. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та в письмових запереченнях. Вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Монастириська міська рада не забезпечила явку представника в судове засідання, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника, з обставинами, викладеними в позові, погоджується.

Відповідач ПП «Горожанка» не забезпечило явку представника в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, відзив на позовну заяву не подали.

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 223 ЦПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд приходить до переконання, що справу слід розглянути за такої явки сторін.

Судом встановлено такі обставини.

01.09.2020 відповідач ОСОБА_1 звернувся до Горожанської сільської ради із заявою № 70 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 50-51).

На підставі вказаної заяви відповідача в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради здійснено відповідний запис за № 70 від 01.09.2020року, а також визначено передати цю заяву на розгляд сесії (т. 1, а. с. 41-45).

Згідно з розпорядженням в. о. сільського голови ОСОБА_3 № 4 від 21.08.2020року на 02.09.2020 року скликано тридцять четверту сесію сьомого скликання Горожанської сільської ради (т. 1, а. с. 39, зв.).

Відповідно до протоколу тридцять четвертої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання від 02.09.2020 року на порядок денний сесії було винесено та розглядалось питання «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », за результатом чого винесено рішення № 196 (т. 1, а. с. 52-56).

Як вбачається з поіменного списку голосування сесії, за вказане рішення проголосували 7 депутатів з обраних 12 - ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 (відповідач), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (т. 1, а. с. 57).

Рішенням тридцять четвертої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання №196 від 02.09.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » вирішено надати відповідачу ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, а розроблену землевпорядну документацію на основі цього рішення представити на розгляд сесії Горожанської сільської ради та прийняти рішення по суті (т. 1, а. с. 58).

На підставі рішення Горожанської сільської ради № 196 від 02.09.2020 року ФОП ОСОБА_11 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Горожанка (т. 1, а. с. 71-83).

Поряд з цим, в матеріалах проекту землеустрою міститься заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відміткою про реєстрацію у виконавчому комітеті «ВК № 80 01.09.2020» (т. 1, а. с. 73, зв.).

Згідно з розпорядженням в. о. сільського голови ОСОБА_3 № 6 від 14.10.2020року на 24.10.2020 року скликано тридцять шосту сесію сьомого скликання Горожанської сільської ради (т. 1, а. с. 40).

Відповідно до протоколу тридцять шостої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання від 24.10.2020 року на порядок денний сесії було винесено та розглядалось, серед іншого, питання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », за результатом чого винесено рішення № 225 (т. 1, а. с. 59-64).

Як вбачається з поіменного списку голосування сесії, за вказане рішення проголосували 10 депутатів з обраних 12 - ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 (відповідач), ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (т. 1, а. с. 65).

Водночас запис про звернення ОСОБА_1 із заявою щодо затвердження проекту землеустрою та винесення цього питання на розгляд тридцять шостої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради відсутній (т. 1, а. с. 41-45).

Більш того, суд звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 17.07.2021 року (справа № 595/869/21) в межах кримінального провадження № 12021211130000097 від 20.05.2021 року працівникам СВ ВП № 2 (м. Бучач) було надано дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів документів, серед яких оригінал заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою. Однак згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів та опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, вказана заява ОСОБА_1 відсутня (т. 1, а. с. 35-38).

Рішенням тридцять шостої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання №225 від 24.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0286 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту та передати безоплатно у власність ОСОБА_1 вказану земельну ділянку (т. 1, а. с. 66).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №360416263 від 28.12.2023 року на підставі рішення Горожанської сільської ради № 225 від 24.10.2020 року державним реєстратором сектору державної реєстрації Монастириської районної держаної адміністрації Тернопільської області 02.11.2020 року за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6124283200:02:001:0286 площею 2,0 га (т. 1, а. с. 170).

01.02.2021 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Горожанка» (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає (передає), а орендар приймає (отримує) в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0000 га (рілля) з кадастровим номером 6124283200:02:001:0286, місце розташування якої с. Горожанка Тернопільської області, строком на 7 років (т. 1, а. с. 172-173).

На підставі договору оренди землі від 01.02.2021 року за відповідачем ПП«Горожанка» 21.09.2021 року державним реєстратором сектору державної реєстрації Монастириської районної держаної адміністрації Тернопільської області зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки (т. 1, а. с. 170, зв.).

20.05.2021 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12021211130000097 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом здійснення в.о. голови с.Горожанка ОСОБА_3 службового підроблення протоколу 36-ї сесії та рішень сесії (запис № 1). 27.07.2021 року внесено запис № 3 про підробку ОСОБА_3 протоколу 34-ї сесії та рішень сесії, а 28.07.2021 року запис № 5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом зловживання ОСОБА_3 своїм службовим становищем та внесення завідомо неправдивих відомостей в протоколи 34-ї і 36-ї сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради, а також рішень до них, внаслідок чого третім особам незаконно надано земельні ділянки у приватну власність в межах населеного пункту загальною площею 18 га, нормативно-грошова оцінка яких становить 200372,85 грн, чим спричинено шкоду громаді Горожанської сільської ради (т. 1, а. с. 33-34).

У зв`язку з реорганізацією Горожанської сільської ради шляхом приєднання до Монастириської міської ради рішенням № 16 від 15.12.2020 року Монастириську міську раду визначено правонаступником всього майна, прав та обов`язків Горожанської сільської ради (т. 1, а. с. 169)

Постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Кобзара М. від 06.08.2021 року потерпілим в кримінальному провадженні № 12021211130000097 від 20.05.2021 року визнано Монастириську міську раду, а також залучено її представника на час проведення досудового розслідування (т. 1, а. с. 132).

Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023року (справа № 603/547/21), який відповідно до інформації з ЄДРСР набрав законної сили 26.02.2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115168976), в кримінальному провадженні № 12021211130000097 від 20.05.2021 року ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч.1 ст. 364 КК України (т. 1, а. с. 154-162).

Як вбачається зі змісту зазначеного вироку, судом було встановлено, що ОСОБА_3 , будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, виконуючи обов`язки голови Горожанської сільської ради, в період з 02.09.2020 року до 03.11.2020 року, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та діючи в користь ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 (відповідач), ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , з метою отримання вказаними особами завідомо неправомірної вигоди, що виразилося у незаконній передачі їм у власність земельних ділянок, діючи умисно, склала завідомо неправдивий протокол тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року, а також завідомо неправдиві рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 196-213 від 02.09.2020 року, завідомо неправдивий протокол тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року, а також завідомо неправдиві рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради №223-230 від 24.10.2020 року, завідомо неправдивий протокол тридцять сьомої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 03.11.2020 року, а також завідомо неправдиве рішення № 240 від 03.11.2020 року.

На підставі завідомо підроблених ОСОБА_3 вищевказаних протоколів та рішень ОСОБА_16 безпідставно отримала у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0288, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22263,65 грн, ОСОБА_17 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0287, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22263,65 грн, ОСОБА_1 (відповідач) безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0286, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22263,65 грн, ОСОБА_18 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0285, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22263,65 грн, ОСОБА_19 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0284, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22263,65 грн, ОСОБА_20 безпідставно отримала у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0283, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22263,65 грн, ОСОБА_21 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0281, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22263,65 грн, ОСОБА_22 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0282, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22263,65 грн, ОСОБА_23 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0280, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22263,65 грн.

Судом констатовано, що в результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 (відповідач), ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 незаконно передано у власність 9 земельних ділянок загальною площею 18,00 га та загальною вартістю відповідно до нормативно-грошової оцінки 200372,86 грн.

Вищевказаним вироком, окрім того, було залишено без розгляду цивільний позов Бучацької окружної прокуратури про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави в особі Монастириської міської ради 200372,86 грн з огляду на відповідне клопотання прокурора та добровільну сплату ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі вимог заявленого цивільного позову.

На підтвердження доводів про те, що ОСОБА_3 завдану нею шкоду, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено відповідь Монастириської міської ради № 510/02-20 від 07.03.2024 року, згідно з якою ОСОБА_3 відшкодувала збитки в розмірі 200372,86 грн (т. 1, а. с. 250).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.07.2024 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6124283200:02:001:0286 становить 22263,65 грн (т. 1, а. с. 131).

Поряд з цим, згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.01.2024 року вартість спірної земельної ділянки становить 198202,68 грн (т. 1, а. с. 182-183).

22.12.2023 року Бучацька окружна прокуратура звернулася до Монастириської міської ради із запитом щодо вжиття міською радою заходів з відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом (т. 1, а.с. 163-167).

Як вбачається з відповіді Монастириської міської ради № 11/02-20, міською радою не вживались відповідні заходи щодо відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади і Монастириська міська рада не звертатиметься до суду з позовом про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 168).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши учасників справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (абз. 2 ч. 2 ст. 373 ЦК України).

Суб`єктивне право власності на землю виникає на підставах та у порядку, визначеному, перш за все Земельним кодексом України (далі ЗК України), а також іншими законами України, що регулюють земельні правовідносини.

Так, як вбачається зі змісту п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначений Главою 19 ЗК України (ст. ст. 116-1261).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.6 ст. 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, що передбачено абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

В силу приписів п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, що передбачено ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону № 280/97-ВР).

У силу ч. 8 ст. 60 Закону № 280/97-ВР право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

В постанові від 07.08.2024 року в справі № 337/1294/23 Верховний Суд, аналізуючи приписи ч. 8 ст. 60 Закону № 280/97-ВР, вказав, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Розпорядження майном органом місцевого самоврядування не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади, тому відчужене таким чином майно підлягає поверненню на підставі статей 387-388 ЦК України.

В постанові від 14.11.2018 року в справі № 183/1617/16 Верховний Суд також зазначив, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого відповідач набув право власності на земельну ділянку.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як згадувалось вище, вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023року (справа № 603/547/21), який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч.1 ст. 364 КК України. Вказаним вироком, серед іншого, встановлено, що ОСОБА_3 вчинила службове підроблення, склавши завідомо неправдиві офіційні документи - протокол та рішення № 196 тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року, протокол та рішення № 225 тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року. На підставі вищевказаних підроблених офіційних документів ОСОБА_1 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0286 загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22263,65 грн.

Таким чином, для даної справи, преюдиційними є встановлені зазначеним вироком суду обставини набуття всупереч закону права власності на спірну земельну ділянку відповідачем ОСОБА_1 , а отже вибуття земельної ділянки з володіння власника (територіальної громади) відбулося поза його волею.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 01.09.2020року в справі № 700/460/17, аналізуючи спосіб отримання відповідачами спірних земельних ділянок у власність.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписівст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків встановлених цим кодексом та іншими законами України.

У силу ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 року в справі № 910/10987/18).

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 5 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК).

Згідно зіст.387ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Велика Палата Верховного Суду в п. 84 постанови від 09.11.2021 року (справа №466/8649/16-ц) зазначила, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0286, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована в межах населеного пункту с. Горожанка, вибула з володіння територіальної громади незаконно та всупереч її волі на підставі підроблених в. о. голови Горожанської сільської ради Томкевич Г. Й. протоколу і рішення № 196 тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року, протоколу та рішення № 225 тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року, що встановлено відповідним вироком суду, а також за відсутності визначених законом дій відповідача ОСОБА_1 , які повинні були передувати переданню земельної ділянки безоплатно у власність із земель комунальної власності (зокрема, подання заяви про затвердження проекту землеустрою).

Враховуючи наведені обставини, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 набув у власність спірну земельну ділянку в порушення визначеної законом процедури, і право власності на неї зареєстроване саме за ОСОБА_1 , вищевказана земельна ділянка підлягає витребуванню з його володіння на користь Монастириської міської територіальної громади, яка є правонаступником Горожанської сільської ради, та на території якої ця земельна ділянка розташована.

Поряд з цим судом також встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді відповідача ПП «Горожанка», за яким на підставі договору оренди землі від 01.02.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.09.2021 року зареєстровано інше речове право право оренди.

З огляду на наведене суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотною умовою договору оренди землі, серед іншого, є умова щодо об`єкта оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), що передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Як випливає зі змісту ст. 3 Закону України «Про оренду землі», ст. 761 ЦК України, ч.8 ст. 93 ЗК України, об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Як вже згадувалось, ст. 387 ЦК України визначає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Поряд з цим за приписами п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою цього майна.

Окрім того, в постанові від 17.11.2021 року (справа №672/386/20) Верховний Суд, аналізуючи положення п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зробив висновок про те, що внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником. Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд зазначив, що витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Оскільки ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку не у встановленому законом порядку, та, як наслідок, будучи її володіючим невласником не мав права нею розпоряджатися, вказане, на переконання суду, свідчить про невідповідність укладеного в подальшому договору оренди землі вимогам ст. ст. 3, 4 Закону України «Про оренду землі», ст.761 ЦК України, ч.8 ст. 93 ЗК України, якими передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. А тому користування ПП«Горожанка» спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, укладеному з ОСОБА_1 , не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Вищевказаним договором оренди землі, предметом якого є спірна земельна ділянка, порушуються інтереси держави в особі Монастириської міської ради, якій на цю земельну ділянку належить право власності. Відповідач ПП «Горожанка» є володільцем спірної земельної ділянки, за ним зареєстроване інше речове право право оренди вказаної земельної ділянки, а тому порушує права дійсного її власника. Таким чином, витребування спірної земельної ділянки також і в орендаря ПП «Горожанка», на думку суду, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав дійсного власника.

Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_1 про відшкодування ОСОБА_3 завданої нею шкоди суд зазначає таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України, за вчинення якого засуджено ОСОБА_3 , є злочином з матеріальним складом і визначається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди (шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Проте заподіяна кримінальним правопорушенням шкода як обставина, що впливає на його кваліфікацію та вирішення інших питань, пов`язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, та відшкодування збитків як спосіб захисту порушеного цивільного права і компенсаційний механізм мають неоднакову юридичну природу, відрізняються за критеріями визначення і правовими наслідками.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

При цьому приписи ст. 1192 ЦК України визначають, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається з довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.01.2024року, вартість спірної земельної ділянки становить 198202,68 грн (т. 1, а. с. 182-183). Водночас ОСОБА_3 в межах кримінального провадження № 12021211130000097 від 20.05.2021 року добровільно відшкодувала завдану нею істотну шкоду, передбачену ч. 1 ст.364 КК України, що була визначена з огляду на загальну суму нормативно грошової оцінки кожної незаконно переданої у приватну власність земельної ділянки (22263,65 грн).

Суд також враховує, що звернення прокурора до суду із цим позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, що вибула з власності держави незаконно, поза її волею.

Суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Таке втручання, на переконання суду, є законним, оскільки воно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, і такий захід є пропорційним визначеним цілям.

При цьому, інтереси власника, який позбувся володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, і порушені права позивача підлягають захисту саме шляхом витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Оцінивши надані докази, їхню достатність і взаємний зв`язок в сукупності, суд приходить висновку про наявність правових підстав для витребування від відповідачів на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6124283200:02:001:0286, загальною площею 2,0 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах населеного пункту с. Горожанка, задовольнивши таким чином позовні вимоги у повному обсязі.

Витрати, понесені прокуратурою зі сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідачів.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 182, 317, 319, 321, 328, 330, 361, 373, 387, 388 ЦК України, ст. ст. 81, 93, 116, 118, 122, 152, 153 ЗК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, ЦПК України

у х в а л и в:

Позов керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Монастириської міської ради Тернопільської області до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Горожанка» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради Тернопільської області з незаконного володіння ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Горожанка» земельну ділянку з кадастровим номером 6124283200:02:001:0286, загальною площею 2,0 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах населеного пункту с. Горожанка Чортківського району Тернопільської області (колишньої Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/рUA498201720343190002000004091в ДКСУм.Київ,МФО 820172) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп сплаченого судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства «Горожанка» на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: керівник Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області (вул.Міцкевича, 10-А, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області) в інтересах держави в особі Монастириської міської ради Тернопільської області, місцезнаходження: вул.Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

Відповідач: Приватне підприємство «Горожанка», місцезнаходження: вул. Київська, 199, м. Рахів Рахівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 22103634.

Повний текст рішення суду складено 07.10.2024 року.

Головуючий суддя І. М. Галіян