Рішення

від 25.09.2024 по справі 603/683/23

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/683/23

Провадження №2/603/59/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за участі: представника позивача прокурора Петрівської І. А., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Андрусенка І. Я. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Монастириської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІТЕРА+АГРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС-ЗАХІД», про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Керівник Бучацькоїокружної прокуратуриТернопільської областіобласті(далі Бучацька окружна прокуратура) ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах держави в особі Монастириської міської ради Тернопільської області (далі Монастириська міська рада) із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІТЕРА+АГРО» (далі ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО»), Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС-ЗАХІД» (далі ТОВ «АКРІС-ЗАХІД»), про витребування на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 , ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО», ТОВ «АКРІС-ЗАХІД» земельної ділянки із кадастровим номером 6124285000:02:002:0004, загальною площею 0,50га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території с. Задарів Чортківського району Тернопільської області.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що Бучацькою окружною прокуратурою в межах кримінального провадження № 12022211130000073 від 25.05.2022року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, виявлено факт порушення вимог земельного законодавства та неправомірного отримання у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Так, було встановлено, що ОСОБА_3 , який обіймав посаду Задарівського сільського голови Монастириського району Тернопільської області, склав завідомо підроблені протоколи двадцять третьої та двадцять восьмої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області (далі Задарівська сільська рада) та рішення Задарівської сільської ради № 292 від 10.12.2019 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,50 га в межах населеного пункту с. Задарів на території Задарівської сільської ради Гулі Оксані Миколаївні» та рішення № 384 від 23.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,5000 га ОСОБА_1 », на підставі чого відповідачка безпідставно отримала у власність земельну ділянку із кадастровим номером 6124285000:02:002:0004, загальною площею 0,50га (нормативно-грошова оцінка 6240,19 грн). 03.11.2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 16.09.2022року затверджено угоду про визнання винуватості та визнано ОСОБА_3 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Керівник Бучацької окружної прокуратури посилається на те, що спірна земельна ділянка не передавалася ОСОБА_1 в установленому порядку. Так, на підставі ухвали слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 30.05.2022 року в справі № 595/527/22, серед іншого, вилучено оригінал протоколу та рішень двадцять третьої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради від 10.12.2019 року, а також оригінал протоколу та рішень двадцять восьмої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради від 23.10.2020 року. Однак в описі речей і документів, які були вилучені, зазначено про відсутність оригіналу журналу реєстрації вхідних документів за 2019-2020 Задарівської сільської ради та оригінали відповідних заяв ОСОБА_1 . Вказане, на його думку, свідчить про те, що ОСОБА_1 знала, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону.

Прокурор звертає увагу на те, що рішенням Задарівської сільської ради № 292 від 10.12.2019 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту на території Задарівської сільської ради в межах с. Задарів. Вказане рішення прийнято на двадцять другій сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради. Водночас відповідно до протоколу засідання сесії, яке відбулося 10.12.2019 року та на якому були присутні 8 депутатів з обраних 12, за вищевказане рішення депутати не голосували і таке питання на сесію не виносилося.

Рішенням Задарівської сільської ради № 384 від 23.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», яке прийнято на двадцять восьмій сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради, було затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку. Відповідно до протоколу засідання сесії за вказане рішення проголосували усі присутні на сесії депутати (7 з обраних 12). Поряд з цим, допитані як свідки в кримінальному провадженні депутати Задарівської сільської ради не підтвердили, що вищевказані рішення були прийняті на засіданнях двадцять третьої та двадцять восьмої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради відповідно.

Отже, враховуючи наведене, спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади без вираження її волі, чим було порушено інтереси держави.

Оскільки 15.12.2021 року між ОСОБА_1 і ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО» укладено договір оренди землі, а 01.08.2023 року між ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО» і ТОВ «АКРІС-ЗАХІД» договір суборенди землі, предметом яких є спірна земельна ділянка, то при встановлені підстав для витребування земельної ділянки в ОСОБА_1 , наявні також підстави для її витребування в ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО» і ТОВ «АКРІС-ЗАХІД», за якими зареєстроване право оренди (суборенди). Вважає, що витребування земельної ділянки лише в ОСОБА_1 не призведе до її повернення у фактичне володіння Монастириської територіальної громади.

З огляду на те, що Монастириська міська рада є правонаступником Задарівської сільської ради, на території саме Монастириської міської ради розташована спірна земельна ділянка, остання наділена правом звернення до суду щодо захисту інтересів держави в спірних правовідносинах. Однак нею не вживалися та не планується вжиття заходів щодо відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади, у тому числі й шляхом звернення до суду з відповідним позовом, про що нею було повідомлено в листах № 2184/02-20 від 21.11.2023 року та № 2399/02-20 від 19.12.2023 року. Таким чином, звернення до суду з цим позовом саме прокурором відповідає положенням ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи наведені обставини, просить витребувати з незаконного володіння відповідачів на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради спірну земельну ділянку, а також стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО» просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що право оренди на спірну земельну ділянку у відповідача виникло у встановленому законом порядку і товариство не має жодного стосунку до факту підроблення документів щодо одержання у власність спірної земельної ділянки. Поряд з цим, посилається на те, що позивач, як і ОСОБА_1 , починаючи з 2021 року і дотепер, не мали жодних претензій до товариства в частині використання спірної земельної ділянки чи виконання умов договору, а тому відповідач не вбачає жодних порушень зі своєї сторони в цих правовідносинах. Більш того, позивач з моменту виявлення факту порушення його прав та інтересів (з травня 2022 року) жодного разу не звертався до товариства з відповідною заявою чи повідомленням щодо вирішення спірної ситуації чи вчинення інших дій. Таким чином, вважає, що товариство діє у порядок та спосіб, визначений чинним законодавством, а також у визначений законом спосіб одержало в користування спірну земельну ділянку. Окрім того, просить врахувати ту обставину, що починаючи з 2021 року товариство понесло господарські витрати щодо виконання умов укладеного договору, оскільки, окрім своєчасної виплати орендної плати за таке користування, щороку проводить цільове покращення земельної ділянки, шляхом внесення добрив і мінеральних речовин, що у випадку задоволення позову призведе до істотного дисбалансу й майнових втрат товариства за весь час користування земельною ділянкою (т. 1, а. с. 183-185).

У відповіді на відзив прокурор, заперечуючи доводи відповідача, зазначає, що оскільки земельна ділянка вибула з володіння Монастириської територіальної громади без вираження її волі, вона підлягає поверненню належному власнику Монастириській міській раді. Поряд з цим, у зв`язку із невжиттям Монастириською міською радою заходів з метою захисту порушених прав й було заявлено даний позов прокуратурою. Прокурор також вказує на те, що витрати, на які посилається відповідач (як то внесення добрив для покращення земельної ділянки), є умовою укладеного договору оренди, а не додатковими витратами відповідача (т. 1, а. с. 207-214).

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 адвокат Андрусенко І. Я. вказує, що ОСОБА_1 як громадянка України має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у власність, у зв`язку з чим і звернулася до Задарівської сільської ради із заявою (клопотанням) про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Рішенням Задарівської сільської ради №292 від 10.12.2019 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту на території Задарівської сільської ради в межах с. Задарів. На підставі вказаного рішення було розроблено відповідний проект землеустрою, після чого він був переданий на затвердження сільській раді. Рішенням Задарівської сільської ради № 384 від 23.10.2020 року затверджено відповідний проект землеустрою та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку на території с.Задарів для ведення особистого селянського господарства площею 0,5000 га з кадастровим номером 6124285000:02:002:0004. А тому відповідачка вважає, що отримала земельну ділянку у встановленому законом порядку. Поряд з цим, адвокат Андрусенко І. Я. звертає увагу на те, що вирок суду в іншому провадженні, на який посилається прокурор, не має преюдиційного значення у цій справі, а показання свідків, зафіксовані в письмових протоколах допитів свідків, які не досліджувались судом безпосередньо, не можуть бути покладені в основу судового рішення (т. 1, а. с. 228-231).

У відповіді на відзив прокурор заперечив доводи представника відповідача, зазначивши, що спірна земельна ділянка не передавалася у власність ОСОБА_1 в установленому законом порядку і саме вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 16.09.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 безпідставно отримала у власність спірну земельну ділянку на підставі завідомо підроблених протоколів та рішень двадцять третьої та двадцять восьмої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради. Звертає увагу на те, що заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про його затвердження відсутні, а копія заяви відповідачки, що міститься в проекті землеустрою не містить реєстраційного вхідного номера, що свідчить про те, що вказана заява не була зареєстрована в установленому законом порядку в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Задарівської сільської ради. Вказане підтверджує той факт, що земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону та ставить під обґрунтований сумнів добросовісність ОСОБА_1 під час набуття земельної ділянки у власність (т. 1, а. с. 235-239).

В письмових запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Андрусенко І. Я. зазначає, що відповідачка не може відповідати за дії посадових осіб і їй невідомо чому в приміщенні сільської ради відсутній оригінал її заяви. Також вважає, що прокурор безпідставно звернувся до суду за захистом інтересів органу місцевого самоврядування, адже в позовній заяві та долучених до неї матеріалах відсутнє належне обґрунтування того, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (т. 2, а. с. ).

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 19.04.2024року цивільну справу за вищевказаним позовом прийнято до свого провадження суддею Галіяном І. М. та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 14.05.2024року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Прокурор Петрівська І. А. в судовому засіданні підтримала позов з мотивів, викладених у ньому, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Андрусенко І. Я. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Монастириська міська рада не забезпечила явку представника в судове засідання, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника, з обставинами, викладеними в позові, погоджуються.

Відповідач ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО» не забезпечило явку представника в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Відповідач ТОВ «АКРІС-ЗАХІД» не забезпечило явку представника в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, відзив на позовну заяву не подали.

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 223 ЦПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд приходить до переконання, що справу слід розглянути за такої явки сторін.

Судом встановлено такі обставини.

Рішенням двадцять третьої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради від 10.12.2019 року № 292 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту на території Задарівської сільської ради в межах с. Задарів (т. 1, а. с. 41).

Водночас, як убачається з протоколу двадцять третьої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради від 10.12.2019 року, на порядок денний сесії не виносилось та не розглядалось питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатом чого було б винесено рішення за № 292 (т. 1, а. с. 38-40).

Поряд з цим, на підставі вищевказаного рішення Задарівської сільської ради № 292 від 10.12.2019року ПП «Землі Придністров`я» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Задарів Задарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області (т. 1, а. с. 46-85).

Судом встановлено, що в матеріалах проекту землеустрою міститься заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яка при цьому не містить відмітки про реєстрацію у виконавчому комітеті Задарівської сільської ради (т. 1, а. с. 55).

Відповідно до протоколу двадцять восьмої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради від 23.10.2020 року на порядок денний сесії було винесено та розглядалось, серед іншого, питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, за результатом чого винесено рішення № 384, за яке проголосували 7 депутатів, тобто всі присутні (т. 1, а. с. 42-44).

Рішенням двадцять восьмої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради № 384 від 23.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,5000 га; №6124285000:02:002:0004; урочище «лан» в межах населеного пункту с. Задарів, передано безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 , жительці с. Задарів Монастириського району, земельну ділянку на території с. Задарів для ведення особистого селянського господарства площею 0,5000 га № 6124285000:02:002:0004 (т. 1, а. с. 45).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №353815567 від 09.11.2023 року на підставі рішення Задарівської сільської ради № 384 від 23.10.2020 року державним реєстратором сектору державної реєстрації Монастириської районної держаної адміністрації Тернопільської області 03.11.2020 року зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6124285000:02:002:0004 площею 0,5 га (т. 1, а. с. 128-130).

15.12.2021 року між ОСОБА_1 (орендодавець) і ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає (передає), а орендар приймає (отримує) в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована у межах Задарівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, загальною площею 0,5 га з кадастровим номером 6124285000:02:002:0004, строком на 7 років. Сторони договору, серед іншого, погодили, що орендар має право без додаткової письмової згоди орендодавця, на підставі цього договору та відповідно до Закону України «Про оренду землі», передавати земельну ділянку в суборенду іншим юридичним чи фізичним особам (т. 1, а. с. 131-136).

На підставі договору оренди землі від 15.12.2021 року за відповідачем ТОВ«АКРІТЕРА+АГРО» 30.06.2023 року державним реєстратором сектору державної реєстрації Монастириської районної держаної адміністрації Тернопільської області зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки (т. 1, а. с. 129).

01.08.2023 року між ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО» (орендар) і ТОВ «АКРІС-ЗАХІД» (суборендар) укладено договір суборенди землі № ТН_П_Ю_А+А_8, за умовами якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (зазначені у додатку № 1 до договору) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Монастириського (Чортківського) району Тернопільської області та належать орендарю на правах оренди. Строк дії цього договору визначений до завершення терміну дії договору оренди (т. 1, а. с. 137-140).

Як вбачається зі змісту переліку земельних ділянок, що передаються за договором суборенди землі № ТН_П_Ю_А+А_8 від 01.08.2023 року (додаток № 1 до договору), об`єктом зазначеного договору суборенди, серед іншого, є земельна ділянка площею 0,5 га з кадастровим номером 6124285000:02:002:0004, яка розташована на території Задарівської сільської ради, тобто спірна земельна ділянка (т. 1, а. с. 141-142).

На підставі договору суборенди земельної ділянки № ТН_П_Ю_А+А_8 від 01.08.2023року державним реєстратором сектору державної реєстрації Монастириської районної держаної адміністрації Тернопільської області 07.10.2023 року зареєстровано за відповідачем ТОВ «АКРІС-ЗАХІД» право суборенди спірної земельної ділянки (т. 1, а.с.129).

25.05.2022 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 12022211130000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом здійснення службового підроблення службовими особами Задарівської сільської ради, які протягом 2019-2020 років вносили завідомо неправдиві відомості в протоколи та рішення сесій 7-го скликання Задарівської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Задарівської сільської ради (т. 1, а. с. 30).

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду від 30.05.2022 року (справа № 595/527/22) працівникам СВ ВП № 2 (м. Бучач) було надано дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів документів, серед яких оригінал журналу реєстрації вхідних документів за період 2019-2020 років Задарівської сільської ради, оригінали заяв ОСОБА_1 , які знаходяться в адмінбудинку с. Задарів (т. 1, а. с. 31-32).

Як вбачається зі змісту протоколу тимчасового доступу до речей і документів та опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, оригінал журналу реєстрації вхідних документів за період 2019-2020 років Задарівської сільської ради, оригінали заяв ОСОБА_1 відсутні (т. 1, а. с. 33-37).

У зв`язку з реорганізацією Задарівської сільської ради шляхом приєднання до Монастириської міської ради рішенням № 21 від 15.12.2020 року Монастириську міську раду визначено правонаступником всього майна, прав та обов`язків Задарівської сільської ради (т.1, а. с. 123)

Постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Король З. від 30.06.2022 року потерпілим в кримінальному провадженні № 12022211130000073 від 25.05.2022 року визнано Монастириську міську раду, а також залучено її представника на час проведення досудового розслідування (т. 1, а. с. 98-99).

Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 16.09.2022року (справа № 603/251/22) в кримінальному провадженні № 12022211130000073 від 25.05.2022 року затверджено угоду про визнання винуватості та визнано винуватим ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Вирок набрав законної сили 18.10.2022 року (т. 1, а. с. 115-118).

Як вбачається зі змісту зазначеного вироку, судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, обіймаючи посаду Задарівського сільського голови, діючи умисно, в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (відповідачка), склав завідомо неправдиві офіційні документи, а саме протокол двадцять третьої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради від 10.12.2019 року, рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради № 290-292 від 10.12.2019 року, а також завідомо неправдивий протокол двадцять восьмої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради від 23.10.2020 року та рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради № 383-384 від 23.10.2020 року.

На підставі завідомо підроблених ОСОБА_3 вищевказаних протоколів та рішень ОСОБА_5 безпідставно отримала у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6124285000:02:002:0003 загальною площею 0,50 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 6240,19 грн, а ОСОБА_1 (відповідачка) земельну ділянку з кадастровим номером 6124285000:02:002:0004 загальною площею 0,50 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 6240,19 грн.

Судом констатовано, що такі умисні та протиправні дії ОСОБА_3 призвели до незаконного вибуття з комунальної власності земельних ділянок загальною площею 1,00 га.

17.11.2023 року та 13.12.2023 року Бучацька окружна прокуратура звернулася до Монастириської міської ради із запитом щодо вжиття міською радою заходів з відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом (т. 1, а. с. 119-121, 124-126).

Як вбачається з відповідей Монастириської міської ради № 2184/02-20 від 21.11.2023року, № 2399/02-20 від 19.12.2023 року, міською радою не вживались заходи щодо відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади і Монастириська міська рада не звертатиметься до суду з позовом про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 122, 127).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши учасників справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (абз. 2 ч. 2 ст. 373 ЦК України).

Суб`єктивне право власності на землю виникає на підставах та у порядку, визначеному, перш за все Земельним кодексом України (далі ЗК України), а також іншими законами України, що регулюють земельні правовідносини.

Так, як вбачається зі змісту п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначений Главою 19 ЗК України (ст. ст. 116-1261).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.6 ст. 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, що передбачено абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що саме особисте волевиявлення особи є ключовим в аспекті реалізації гарантованого Конституцією України права кожного громадянина на землю.

Закон України «Про звернення громадян» визначає під зверненням громадян викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 вищевказаного Закону заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Як вбачається зі змісту ст. 13 цього Закону діловодство щодо звернень громадян ведеться в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 2 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 14.04.1997 року, усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочий день та час, - наступного після нього робочого дня на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп`ютерами (додаток № 1), або в журналах (додаток № 2).

Як вже згадувалось судом, за результатом виконання ухвали слідчого судді Бучацького районного суду від 30.05.2022 року в справі № 595/527/22 встановлено факт відсутності оригіналів відповідних заяв ОСОБА_1 , подання яких повинно передувати отриманню громадянином земельної ділянки безоплатно у приватну власність із земель комунальної власності. Водночас заява відповідачки, яка долучена до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не містить відмітки про її реєстрацію у виконавчому комітеті Задарівської сільської ради.

Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не зверталася із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та його затвердження, що суперечить вимогам ст. 118 ЗК України. Доказів протилежного, разом з тим, суду не надано.

Вказане, на переконання суду, також ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідачки під час набуття земельної ділянки власність, оскільки у силу зазначених обставин вона знала або, проявивши розумну обачність, могла знати про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону.

Також суд звертає увагу і на те, що в силу приписів п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, що передбачено ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону № 280/97-ВР).

У силу ч. 8 ст. 60 Закону № 280/97-ВР право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

В постанові від 07.08.2024 року в справі № 337/1294/23 Верховний Суд, аналізуючи приписи ч. 8 ст. 60 Закону № 280/97-ВР, вказав, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Розпорядження майном органом місцевого самоврядування не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади, тому відчужене таким чином майно підлягає поверненню на підставі статей 387-388 ЦК України.

В постанові від 14.11.2018 року в справі № 183/1617/16 Верховний Суд, окрім того, вказав на те, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого відповідач набув право власності на земельну ділянку.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як згадувалось вище, вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 16.09.2022року (справа № 603/251/22), який набрав законної сили, затверджено угоду про визнання винуватості та визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Вказаним вироком, серед іншого, встановлено, що на підставі завідомо підроблених ОСОБА_3 протоколу та рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради від 10.12.2019 року № 292, а також протоколу та рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради від 23.10.2020 року № 384, ОСОБА_1 безпідставно отримала у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6124285000:02:002:0004 загальною площею 0,50 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 6240,19 грн.

Таким чином, для даної справи, преюдиційними є встановлені зазначеним вироком суду обставини набуття всупереч закону права власності на спірну земельну ділянку відповідачкою ОСОБА_1 , а отже вибуття земельної ділянки з володіння власника - територіальної громади відбулося поза її волею.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 01.09.2020року в справі № 700/460/17, аналізуючи спосіб отримання відповідачами спірних земельних ділянок у власність.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписівст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків встановлених цим кодексом та іншими законами України.

У силу ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 року в справі № 910/10987/18).

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 5 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК).

Згідно зіст.387ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Велика Палата Верховного Суду в п. 84 постанови від 09.11.2021 року (справа №466/8649/16-ц) зазначила, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,5 га з кадастровим номером 6124285000:02:002:0004, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована в межах населеного пункту с. Задарів, вибула з володіння територіальної громади незаконно та всупереч її волі на підставі підроблених Задарівським сільським головою ОСОБА_3 протоколу рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради від 10.12.2019 року № 292, а також протоколу та рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Задарівської сільської ради від 23.10.2020 року №384, що встановлено відповідним вироком суду, а також за відсутності визначених законом дій відповідачки ОСОБА_1 , які повинні передувати переданню земельної ділянки безоплатно у власність із земель комунальної власності (зокрема, подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та заяви про його затвердження).

Враховуючи наведені обставини, зважаючи на те, що ОСОБА_1 набула у власність спірну земельну ділянку в порушення визначеної законом процедури, право власності на неї зареєстроване саме за ОСОБА_1 , вищевказана земельна ділянка підлягає витребуванню з її володіння на користь Монастириської міської територіальної громади, яка є правонаступником Задарівської сільської ради, та на території якої ця земельна ділянка розташована.

Поряд з цим судом встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді та суборенді відповідачів ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО» і ТОВ «АКРІС-ЗАХІД» відповідно, за якими на підставі договору оренди землі від 15.12.2021 року та договору суборенди землі №ТН_П_Ю_А+А_8 від 01.08.2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано інше речове право право оренди та право суборенди відповідно.

З огляду на наведене суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» також передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Істотною умовою договору оренди землі, серед іншого, є умова щодо об`єкта оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), що передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Як випливає зі змісту ст. 3 Закону України «Про оренду землі», ст. 761 ЦК України, ч.8 ст. 93 ЗК України, об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Як вже згадувалось, ст. 387 ЦК України визначає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Поряд з цим за приписами п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою цього майна.

В постанові від 17.11.2021 року (справа №672/386/20) Верховний Суд, аналізуючи положення п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зробив висновок про те, що внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником. Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд зазначив, що витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Оскільки ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку не у встановленому законом порядку, та, як наслідок, не мала права нею розпоряджатися, вказане, на переконання суду, свідчить про невідповідність укладеного в подальшому договору оренди землі та договору суборенди землі вимогам ст. ст. 3, 4 Закону України «Про оренду землі», ст.761 ЦК України, ч.8 ст. 93 ЗК України, якими передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. А тому користування ТОВ«АКРІТЕРА+АГРО» і ТОВ «АКРІС-ЗАХІД» спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди (суборенди) землі, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Вищевказаними договорами, предметом яких є спірна земельна ділянка, порушуються інтереси держави в особі Монастириської міської ради, якій на цю земельну ділянку належить право власності. Відповідачі ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО» і ТОВ «АКРІС-ЗАХІД» є володільцями спірної земельної ділянки, за ними зареєстроване інше речове право право оренди (суборенди) вказаної земельної ділянки, а тому порушують права дійсного її власника. Таким чином, витребування спірної земельної ділянки також і в ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО» і ТОВ «АКРІС-ЗАХІД», які виступають користувачами земельної ділянки, на думку суду, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав дійсного власника.

Поряд з цим суд відкидає доводи ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО» про те, що задоволення позову призведе до істотного дисбалансу й майнових втрат товариства за весь час користування земельною ділянкою, оскільки товариство понесло господарські витрати пов`язані з цільовим покращення земельної ділянки, шляхом внесення добрив і мінеральних речовин.

Як вбачається з п. 32 договору оренди землі від 15.12.2021 року, орендар за цим договором, серед іншого, зобов`язався повернути земельну ділянку орендодавцю після припинення цього договору у стані не гіршому, ніж на момент передачі земельної ділянки в оренду відповідно до умов цього договору. Тобто відповідач взяв на себе обов`язок зберігати родючість ґрунтів переданої йому в оренду земельної ділянки.

Більш того, Представник ТОВ «АКРІТЕРА+АГРО», стверджуючи про понесення товариством господарських витрат, пов`язаних з цільовим покращення земельної ділянки шляхом внесення добрив і мінеральних речовин, представник відповідача при цьому вказує, що таке покращення здійснюється на виконання умов укладеного договору.

Зважаючи на наведені обставини, суд приходить висновку, що зазначені представником витрати є умовами вищевказаного договору, а не додатковими витратами відповідача.

Водночас суд звертає увагу і на те, що жодних доказів на понесення відповідачем яких-небудь витрат за час користування спірною земельною ділянкою (як тих, що спрямовані на виконання умов договору, так і будь-яких інших додаткових витрат) до відзиву на позовну заяву не долучено.

Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_1 про те, що в позовній заяві та долучених до неї матеріалах відсутнє належне обґрунтування того, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Системне тлумачення наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року в справі № 912/2385/18.

Поряд з цим необхідно звернути увагу на те, що «інтерес держави» є оціночним поняттям і прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на норми закону, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Суд враховує, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно, поза її волею.

Суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Враховуючи наведе, суд погоджується з доводами прокурора про те, що належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, які відповідно до ст. 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охорони держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.

Отже, на виконання ст. 56 ЦПК та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора. Окрім того, прокурором підтверджено факт неналежного здійснення захисту інтересів держави в особі Монастириської міської ради, якій належить право звернення до суду з даним позовом, проте якою не вжито заходів для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Поряд з цим Монастириська міська рада наведені підстави такого представництва не оскаржувала.

Також суд враховує, що інтереси власника, який позбувся володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, який набуває право власності на майно. Таке втручання, на переконання суду, є законним, оскільки воно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, і такий захід є пропорційним визначеним цілям. Отже за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння суд вважає обґрунтованими.

Оцінивши надані докази, їхню достатність і взаємний зв`язок в сукупності, суд приходить висновку про наявність правових підстав для витребування від відповідачів на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6124283200:02:001:0286, загальною площею 2,0 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах населеного пункту с. Горожанка, задовольнивши таким чином позовні вимоги у повному обсязі.

Витрати, понесені прокуратурою зі сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідачів.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 182, 317, 319, 321, 328, 330, 361, 373, 387, 388 ЦК України, ст. ст. 81, 93, 116, 118, 122, 152, 153 ЗК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, ЦПК України

у х в а л и в:

Позов керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Монастириської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІТЕРА+АГРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС-ЗАХІД», про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради Тернопільської області з незаконного володіння ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІТЕРА+АГРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС-ЗАХІД» земельну ділянку з кадастровим номером 6124285000:02:002:0004, загальною площею 0,5 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території с. Задарів Чортківського району Тернопільської області (колишньої Задарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/рUA498201720343190002000004091в ДКСУм.Київ,МФО 820172) 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн 67 (шістдесят сім) коп сплаченого судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІТЕРА+АГРО» на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн 67 (шістдесят сім) коп сплаченого судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС-ЗАХІД» на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172) 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн 67 (шістдесят сім) коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: керівник Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області (вул.Міцкевича, 10-А, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області) в інтересах держави в особі Монастириської міської ради Тернопільської області, місцезнаходження: вул.Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АКРІТЕРА+АГРО», місцезнаходження: вул. Жилянська, 106-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 44260518.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АКРІС-ЗАХІД», місцезнаходження: вул. Жилянська, 106-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 43706726.

Повний текст рішення суду складено 07.10.2024 року.

Головуючий суддя І. М. Галіян