Постанова

від 27.09.2024 по справі 914/633/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2024 р. м. Львів Справа №914/633/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

Н.М. Кравчук

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Миролюбової Діани Спартаківни, б/н від 15.07.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/2004/24 від 16.07.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 16 червня 2024 року (суддя Козак І.Б., повний текст рішення складено та підписано 25.06.2024, м. Львів)

у справі №914/633/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНА", м. Київ,

до відповідача Фізичної особи-підприємця Миролюбова Діана Спартаківна, м. Львів

про стягнення 58333,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

06.03.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНА" до відповідача Фізичної особи-підприємця Миролюбової Діани Спартаківни про стягнення 58333,02 грн.

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов договору про надання послуг по перевезенню вантажу №08/05-02 від 08.05.2023 та заявки від 23.05.2023 №2 ТОВ «Сіна» надано транспортні засоби для завантаження вантажу. В подальшому, як вказує позивач, ним засобами електронного зв`язку направлено лист відповідачу з вкладенням заявки №2 від 23.05.2023 та зверненням із затримки оплати по перевезенню вантажу за договором.

В добровільному порядку заборгованість не сплачена, відтак як вказує позивач, він звернувся до суду про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 57855,00 грн. (справа №910/11097/23) Однак за результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, через що позивачем не надано належних доказів що заява від 23.05.2023 №2 на перевезення вантажу автомобільним транспортом підписана позивачем та надіслана останнім на адресу експедитора, а також відсутніми є належні докази надсилання акту приймання-передачі наданих послуг і рахунку на оплату на адресу експедитора , відтак вказано, що звернення позивача з даним позовом визнано передчасним.

В подальшому, позивач вказує, що ним рахунок-фактура №СФ-00000000258 від 24.05.2023 отримано 27.12.2023, відтак останнім днем оплати послуг з перевезення вантажу за договором було 01.01.2024, що останнім не зроблено чим порушено вимоги п.3.1.6 договору. Відтак просить стягнути 57855,00 грн. основного боргу та відповідно 478,02 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування даних вимог посилається на положення ст. ст. 509, 549, 611, 625, 628, 929 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 181, 193 Господарського кодексу України.

Відповідач, в свою чергу у відзиві на позов заперечує позовні вимоги, вказуючи на те, що справи №914/633/24 та №910/11097/23 є аналогічними і позивач зловживає процесуальними правами, звертаючись з аналогічним позовом до суду повторно. Також відмічає, що позивач самостійно порушив умови договору перевезення та не надіслав оригінали документів у встановлений строк. Так оригінали документів були відправлені позивачем 20.12.2023 та одержані відповідачем 27.12.2023. На думку відповідача, позивач намагається перекласти відповідальність за порушення умов договору на ФОП Миролюбову Д.С. Заперечив проти твердження позивача про електронний обмін документами та електронне листування сторін, оскільки єдиною підставою для оплати є вчасно виставлені та підписані рахунки, акт, заявка. Позивач у порушення умов договору (з дні з моменту завантаження по виставленому рахунку, 3 дні з моменту розвантаження по виставлених сканкопіях акту, рахунку, заявки, договору по заявці) не надіслав оригіналів, підписаних документів, що є грубим порушенням договору. Оскільки оплата відбувається не з моменту виставлення документів, а з моменту чітко прописаної події (завантаження/розвантаження). Також відмічає, що позивачем досі не було надано відповідачу ТТН з мокрими печатками, що свідчить про не доведення факту здійснення перевезення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 червня 2024 року у справі №914/633/24 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ФОП Миролюбової Д.С. на користь ТОВ «Сіна» 57 855,00 грн. заборгованості, 243,00 грн. 3% річних та 3015,80 грн. судового збору; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог, в частині стягнення 57855,00 грн. заборгованості, яка підтверджена договором, заявкою №2 від 23.05.2023, актом №ОУ-000347 від 24.05.2023 та рахунком-фактурою №СФ-00000000258 від 24.05.2023 (дані документи отримані відповідачем, що таким не заперечується). Щодо нарахування штрафних санкцій, то з посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України та перерахунком задоволено до стягнення 243,00 грн. 3% річних, в решті відмовлено.

Відповідач ФОП Миролюбова Д.С., не погодившись з винесеним рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

-не взято судом до уваги того, що аналогічні вимоги між даними сторонами вже розглядались у справі №910/11097/23;

-не доведення позивачем в ході судового розгляду по суті факту «здійснення» перевезень;

-також, скаржник відмічає, порушення позивачем норм договору, в частині виставлення документів на оплату.

Відповідно до цього, просить, рішення Господарського суду Львівської області від 18 червня 2024 року у справі №914/633/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідач ФОП Миролюбова Д.С. у відзиві, б/н від 29.07.2024 заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що на виконання умов договору №08/05-02 від 08.05.2023, відповідно до заявки від 23.05.2023 №2, позивачем надано відповідачу транспортні засоби для завантаження вантажу. Дата завантаження автомобілів 23.05.2023. 07.06.2023 ТОВ «Сіна» засобами електронного зв`язку направлено лист відповідачу з вкладеннями: підписана заявка №2 від 23.05.2023 та звернення затримки оплати послуг по перевезенню вантажу договором. Щодо справи №910/11097/23 то вказує, що правової оцінки по суті спору судом першої інстанції в такій не надано, а у позові відмовлено за самостійною підставою відсутність порушеного права позивача. Відмічає, що після винесення даного рішення у справі №910/11097/23 ТОВ «Сіна» надіслано засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на адресу ФОП Миролюбової Д.С. оригінали наступних документів: договір, заявка №2 від 23.02.2023; акт №ОУ-000347 від 24.05.2023 та рахунок-фактура №СФ-00000000 від 24.05.2023, яке 27.12.2023 було вручено особисто відповідачу. Відтак, з врахуванням наведеного, вважає, що відповідач своїми діями щодо не проведення розрахунку за перевезення вантажу порушує як умови договору так і застереження визначенні чинним законодавством щодо належного і добросовісного виконання зобов`язання. Відповідно, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22 липня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Миролюбової Діани Спартаківни, б/н від 15.07.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/2004/24 від 16.07.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 16 червня 2024 року у справі №914/633/24 та ухвалено розглядати таку без повідомлення учасників справи. Витребувано в Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/633/24.

30.07.2024 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/633/24.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у справі №914/633/24 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення від 16.06.2024 Господарського суду Львівської області у справі №914/633/24 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

08.05.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіна» (перевізник) та ФОП Миролюбова Діана Спартаківна (експедитор) укладено договір надання послуг по перевезенню вантажу №08/05-02, згідно п.1.1. розділу 1 якого, перевізник зобов`язується надати експедитору послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених цим договором, а також у випадку перевезень за межами території України відповідно до конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДВП), Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), автомобільним транспортом, а експедитор прийняти й оплатити виконанні Перевізником послуги по перевезенню.

Згідно п.2.2. розділу 2 договору встановлено, що перевізник зобов`язаний за завданням експедитора власними силами та засобами надавати останньому визначені розділом 1 договору послуги в строк визначений експедитором.

Відповідно до пункту 3.1.6 розділу 3 договору експедитор зобов`язаний здійснити своєчасну оплату за послуги по перевезенню перевізнику в порядку та згідно умов, передбачених цим договором та відповідною заявкою.

Пунктом 4.2. розділу 4 договору визначається, що оплата наданих перевізником за даним договором послуг здійснюється експедитором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника відповідно до виставленого перевізником рахунку наступним чином: 100 відсотків від загальної вартості послуги відповідного перевезення, яка зазначається у заявці, перераховуються на поточний рахунок перевізника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту (дати) завантаження вантажу, яка зазначається у відповідній заявці.

На виконання умов, закріплених договором, ТОВ «Сіна» відповідно до заявки від 23.05.2023 № 2 надала транспортні засоби для завантаження вантажу.

Дата завантаження автомобілів - 23.05.2023.

07.06.2023 ТОВ «СІНА» засобами електронного зв`язку направлено лист відповідачу з вкладеннями: підписана заявка № 2 від 23.05.2023 та звернення з затримки оплати послуг по перевезенню вантажу за договором.

Як встановлено з обставин справи, в зв`язку з невиконанням умов договору в частині оплати , позивач звертався до суду про стягнення заборгованості в сумі 57855,00грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 у справі №910/11097/23 відмовлено позивачу ТОВ «СІНА» в задоволенні позовних вимог до ФОП Миролюбової Д.С., через що позивачем не надано належних доказів, що заявка від 23.05.2023 № 2 на перевезення вантажу автомобільним транспортом підписана позивачем та надіслана останнім на адресу експедитора, а також відсутні належні докази надсилання акту приймання-передачі наданих послуг і рахунку на оплату на адресу експедитора, відтак звернення позивача з даним позовом до суду визнано передчасним.

20.12.2023 ТОВ «СІНА» направило засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» (трекінг-номер відправлення № 0200500384319) на адресу ФОП Миролюбової Д.С. оригінали наступних документів: договір; заявка №2 від 23.05.2023; акт № ОУ-000347 від 24.05.2023; рахунок-фактура № СФ-00000000258 від 24.05.2023.

За даними з сайту АТ «Укрпошта» при відслідковуванні трекінг-номер відправлення № 0200500384319 - 27.12.2023 дане відправлення було особисто вручене відповідачу.

Згідно умов п.4.2. розділу 4 договору оплату наданих перевізником послуг експедитор мав здійснити протягом 3 (трьох) банківських днів відповідно до виставленого рахунку з моменту (дати) завантаження вантажу.

Однак, заборгованість в сумі 57855,00 за виконане перевезення в добровільному порядку не сплачена, в зв`язку з чим ТОВ «Сіна» подано позов про стягнення такої в примусовому порядку.

При перегляді рішення Господарського суду Львівської області від 18 червня 2024 у справі №914/633/24, Західний апеляційний господарський суд керувався наступним.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (ч.ч.1-2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено обставинами справи, правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ФОП Миролюбовою Д.С. та ТОВ «СІНА» договору надання послуг по перевезенню вантажу.

Згідно з положеннями статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Сторонами у справі визнається, що перевезення вантажу було виконане позивачем.

Як вірно відмічено судом першої інстанції спір полягає в тому, що позивачем не було вчасно надіслано відповідачу оригіналів документів для здійснення оплати, як це було погоджено в заявці на перевезення.

У заявці №2 від 23.05.2023 на перевезення вантажу автомобільним транспортом ТОВ «СІНА» та ФОП Миролюбової Д.С. погодили пункт завантаження/розвантаження, дату завантаження, спосіб завантаження, автомобілі, що здійснюють перевезення, вид вантажу, вагу, загальну вартість послуги (750 грн. за 1 т перевезеного вантажу на дату завантаження, протягом 3 робочих днів з дня розвантаження по сканкопіях (договір, заявка, рахунок, акт)). Окремо прописано, що оригінали документів для експедитора необхідно вислати на адресу: м. Львів, Поштомат №32196. Адреса: вул.Пасічна, 169в, підізд №1, контактна особа Шем С.

При цьому, слід відмітити, що п.4.2. розділу 4 договору сторони погодили, що оплата наданих перевізником за даним договором послуг здійснюється експедитором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника відповідно до виставленого перевізником рахунку наступним чином: 100 відсотків від загальної вартості послуги відповідного перевезення, яка зазначається у Заявці, перераховуються на поточний рахунок перевізника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту (дати) завантаження вантажу, яка зазначається у відповідній заявці.

Як встановлено обставинами справи відповідач після виконаного перевезення не оплатив його, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у справі №910/11097/23.

Однак, рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 у справі №910/11097/23 відмовлено позивачу ТОВ «СІНА» в задоволенні позовних вимог до ФОП Миролюбової Д.С., через що позивачем не надано належних доказів, що заявка від 23.05.2023 № 2 на перевезення вантажу автомобільним транспортом підписана позивачем та надіслана останнім на адресу експедитора, а також відсутні належні докази надсилання акту приймання-передачі наданих послуг і рахунку на оплату на адресу експедитора, відтак звернення позивача з даним позовом до суду є передчасним. Дане рішення набрало законної сили.

В подальшому, 20.12.2023 ТОВ «СІНА» направило засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» (трекінг-номер відправлення № 0200500384319) на адресу ФОП Миролюбової Д.С. оригінали наступних документів: договір; заявка №2 від 23.05.2023; акт № ОУ-000347 від 24.05.2023; рахунок-фактура №СФ-00000000258 від 24.05.2023. Дані документи отримані відповідачем 27.12.2023.

Згідно вимог ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4.2 розділу 4 договору встановлено, що оплату наданих перевізником послуг експедитор мав здійснити протягом 3 (трьох) банківських днів відповідно до виставленого рахунку з моменту (дати завантаження вантажу.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем 57855,00 грн. заборгованості за виконане перевезення, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення даної суми в примусовому порядку.

Як в суді першої, так і в апеляційній інстанціях, відповідач посилається на зловживання процесуальними правами позивачем шляхом подання аналогічного позову до суду справа №910/11097/23.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що обставини справ №910/11097/23 та №914/633/24 є різними, і встановлено те, що позивач звернувся з даними позов, з підстав того, що навіть після одержання оригіналів документів не оплачував виконану роботу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме позовної заяви та розрахунку до неї , позивач наводить розрахунок інфляційних втрат на суму 231, 42 грн. та 478,02 грн. 3% річних, однак в прохальній частині позову просить стягнути з відповідача 478,02 грн. штрафних санкцій , що є 3% річних.

Суд апеляційної інстанції перевіривши правильність розрахунку 3% річних встановив, що судом першої інстанції правомірно задоволено до стягнення 243,00 грн. 3% річних, а в решті відмовлено за необґрунтованістю.

Відтак, по суті обґрунтування апеляційної скарги зводиться до переоцінки доказів та не спростовує висновків суду першої інстанції і свідчить про незгоду скаржника із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи.

З врахуванням наведеного, рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2024 у справі №914/633/24 слід залишити без змін, як законне та обґрунтоване, відносно обставин та матеріалів справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 16 червня 2024 року у справі №914/633/24, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 16 червня 2024 року у справі №914/633/24 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ФОП Миролюбової Д.С. - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись п.10 ч.3 ст. 2, ст. ст. 114, 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Миролюбової Діани Спартаківни, б/н від 15.07.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/2004/24 від 16.07.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 16 червня 2024 року у справі №914/633/24 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ФОП Миролюбову Д.С.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/633/24 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяН.М. Кравчук