Постанова

від 26.09.2024 по справі 302/1387/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/1387/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 вересня 2024 року м. Ужгород

Закарпатської апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Мацунича М.В., Собослоя Г.Г.,

за участі секретаря Гусонька З.П.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гецко Вікторія Василівна, на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 березня 2024 року (головуючий суддя Сидоренко Ю.В.), у справі № 302/1387/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міжгірська районна лікарня» Міжгірської селищної ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 04 січня 2020 року на підставі Наказу №358-к від 02.01.2020 року КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня» вона була прийнята на посаду сестри медичної палати новонароджених акушерсько-гінекологічного відділення, у порядку переведення. Працюючи на посаді медичної сестри добросовісно виконувала свої обов`язки, забезпечувала належну організацію роботи, проходила курси підвищення кваліфікації, жодних претензій з боку керівництва до неї не було.

Наказом Міжгірської селищної ради Закарпатської області КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» від 28.10.2022 №191-к її було звільнено з посади сестра медичної палати новонароджених акушерсько-гінекологічного відділення КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ», на підставі п.1 ч.І ст.40 КЗпП України. Підставою для прийняття такого рішення про її звільнення з посади передував наказ №100-о від 29.08.2022 року та попередження про наступне вивільнення.

Про прийняте рішення про звільнення з посади позивачці стало відомо із наданої інформації старшої медичної сестри палати новонароджених акушерсько- гінекологічного відділення КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» 31.10.2022, ОСОБА_1 відмовилась підписати наказ про звільнення, оскільки була не згідна з цим наказом. Наказ №191-к отримала листом 05.11.2022. Трудову книжку їй було видано 14.11.2022 року.

Позивачка вважає, що наказ КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня» від 28.10.2022 №191-к підлягає скасуванню з підстав незаконності, оскільки вважає, що вона має переважне право на залишення на роботі, оскільки працювала на посаді тривалий безперервний час, майже 23 роки, постійно проходила підвищення кваліфікації категорії медичної сестри. Також зазначає, що на її утриманні перебуває дочка, яка безробітна, та чоловік, який теж безробітній та здійснює на непрофесійній основі догляд за рідним братом.

Також позивачка ОСОБА_1 вказує, що при її звільненні відповідачем не було отримано згоду профспілкової організації.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивачка зазначає, що дії відповідача по незаконному звільненні призвели до її моральних переживань, зокрема, вона постійно відчуває приниження та перебуває тривалий період часу в тривожному стані, що відбивається на її здоров`ї. Вона є непрацездатною та на даний час переживає, що не зможе знайти інше місце роботи на посаді медичної сестри. Загальний стан її здоров`я значно погіршився у зв`язку з глибокою депресією, пов`язаною з її звільненням. Вважає, що протиправна поведінка посадових осіб КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» завдали їй тривалих душевних страждань, які проявились в тому, що внаслідок звільнення її фінансове становище та в цілому її сім`ї погіршилось, оскільки заробітна плата, яку вона отримувала за місцем роботи, була єдиним джерелом для існування. Також зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача вона змушена була зазнати суттєвих змін у житті, оскільки на її утриманні перебувають чоловік та донька, які потребують матеріального забезпечення, а у зв`язку з її звільненням, вона не могла забезпечити достатній рівень життя своєї сім`ї. Заподіяну їй моральну шкоду оцінює в сумі 100 000 гривень.

Посилаючись на дані обставини, позивачка просила: визнати протиправним та скасувати Наказ №191-к від 28 жовтня 2022 року КНП Лікувально-профілактичної установи Міжгірська районна лікарня» «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її, ОСОБА_1 , на посаді сестри медичної палати новонароджених акушерсько-гінекологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-профілактичної установи Міжгірська районна лікарня»; стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-профілактичної установи Міжгірська районна лікарня» Міжгірської селищної ради Закарпатської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.10.2022 до дня поновлення на роботі та який на день пред`явлення позову становить 11225,13 грн.; стягнути з КНП «Лікувально-профілактичної установи Міжгірська районна лікарня» Міжгірської селищної ради 100 000 (сто тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Міжгірського районного суду від 07 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гецко Вікторія Василівна, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, не дослідив належним чином докази, неправильно встановив обставини справи, як наслідок ухвалив рішення, що не відповідає ст. 263 ЦПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачка зазначає, що відповідачем видано протиправний наказ про скорочення чисельності та штату працівників, що суперечить приписам ст. 40 КЗпП України, у відповідності до яких, трудовий договір може бути розірвано у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників; відповідачем при звільненні позивачки ОСОБА_1 не було враховано переважного права залишення останньої на посаді; позивачці не було запропоновано 0,25 вакантної ставки, яка залишилась, натомість дана ставка розділена між працівниками які залишились на посадах, про що свідчить штатний розпис від 01.11.2022.

В обґрунтування доводів щодо переважного права на залишення на роботі апелянт зазначила, що на її утриманні перебуває чоловік ОСОБА_2 , який є безробітним та дочка ОСОБА_3 , яка теж є безробітною. Вказує, що є особою, в сім`ї якої немає інших працівників із самостійним заробітком, відповідно до п.2 ч.2 ст.42 КЗпП України.

Апелянтом заперечується правомірність витребування судом з власної ініціативи додаткових доказів по справі, а саме - проведення запиту до Голови профспілкового комітету до керівника КНП «Міжгірська РЛ» та отримання відповіді на даний запит за вих.№22 від 23.09.2022, а також запит суду до ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області.

Вважає неналежним доказ щодо продуктивності праці працівників як підставу переважного права на залишення на роботі, оскільки висновки комісії з обліку робочого часу КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» надані 21.10.2022, а протокол №1 засідання комісії з визначення переважного права на залишення на роботі прийнято 20.09.2022.

До апеляційної скарги додано копію постанови прокурора Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури про скасування постанови про закриття кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР №120230781100000131 від 23.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення ч.1 ст. 358 КК України, як доказ порушень та незаконних дій з боку керівництва КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ».

Позиція інших учасників справи

16 липня 2024 року Комунальне некомерційне підприємство «Лікувально- профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської районної ради Закарпатської області» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення Міжгірського районного суду залишити без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги позивачки відповідач стверджує, що порушень закону при звільненні ОСОБА_1 не було, оскільки позивачка мала гіршу продуктивність праці в порівнянні з іншими сестрами медичними палати новонароджених, що полягало у неналежному виконанні нею своїх трудових обов`язків, та відповідно до ст.. 42 КЗпП повинно враховуватися в першу чергу при скороченні працівників, а також не мала і переважного права на залишення на роботі в порівнянні з іншими сестрами медичними палати новонароджених.

Відповідач заперечує твердження ОСОБА_1 про те, що на момент її звільнення на її утриманні перебували чоловік та дочка, оскільки на утриманні можуть перебувати особи, які є непрацездатними за віком (неповноліття, старість), здоров`ям чи іншими обставинами і не можуть самостійно утримувати себе. Зазначає, що позивачка не підтвердила доказами факт утримання чоловіка, який за віком є працездатним, доказів перебування на обліку в центрі зайнятості немає, а також дочки, яка є повнолітньою та працездатною.

Керівник КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» зазначив, що станом на момент попередження позивачки 30.08.2022, так і станом на момент її звільнення 31.10.2022 в підприємстві були відсутні які-небудь вакантні посади, які могли бути запропоновані позивачу для переведення. Твердження позивачки про наявність вакантної посади 0,25 ставки станом на 01.11.2022 не підтверджено жодними доказами.

Щодо твердження ОСОБА_1 про вчинення працівниками КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» кримінального правопорушення за ч.1 ст. 358 ККУ відповідач вважає, що дана обставина жодним чином не впливає на законність звільнення ОСОБА_1 , а навпаки позивачкою підтверджено факти невиходу її на роботу у її робочі зміни.

Межі перегляду та явка учасників справи

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Учасники справи в судове засідання не з`явились повторно, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Зокрема, представник апелянта була присутня у попередньому судовому засіданні апеляційного суду 01.08.2024, відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, була повідомлена про дату, час та місце наступного судового засідання під розписку (а.с.210), що, відповідно до ч 5 ст. 130 ЦПК України, вважаться врученням повістки особі, яку вона представляє. Розгляд справи 01.08.2024 було відкладено за клопотанням представника апелянта, оскільки остання вказувала, що позивач бажає особисто брати участь у розгляді справи, проте перебуває на лікуванні. Представник апелянта адвокат Гецко В.В. подала заяву про відкладання судового засідання, призначеного на 26 вересня 2024, оскільки вона перебуває на лікуванні. В той же час, ОСОБА_4 про причини неявки в судове засідання не повідомила. Неявка представника не є поважною причиною неявки сторони.

Зважаючи на те, що позиція сторони позивача апеляційному суду відома, оскільки викладена у позовній заяві та у апеляційній скарзі, скарга складена представником апелянта адвокатом Гецко В.В., колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їх представників. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Судом встановленота вбачаєтьсяз матеріалівсправи,що позивачка ОСОБА_5 працювалана посаді медичної сестри у Міжгірській районній лікарніз 02.08.1999, що підтверджується копіями записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої 30.07.1999 року, (том 1 а.с.13-16; 52-55).

Наказом в.о. генерального директора КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня» від 29.08.2022 № 100-о «Про скорочення штату і чисельності працівників» внесено зміни в організації виробництва та праці КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ», а саме: скорочено чисельність працівників КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» у наступних відділеннях: 5 працівників середнього медичного персоналу і 8 працівників молодшого медичного персоналу в акушерсько-гінекологічному відділенні; 2 працівника лікарського персоналу і 1 працівника молодшого медичного персоналу в клініко-діагностичної лабораторії (п.1.1. наказу). Скорочено наступні посади (ставки) і виключено їх із штатного розпису, а саме: 0,5 посади акушерки акушерсько-гінекологічного відділення; 0,5 посади сестри медичної палати новонароджених акушерсько-гінекологічного відділення; 3,5 посади молодшої медичної сестри (санітарки палатної) акушерсько-гінекологічного відділення (п.1.2 наказу).

Наказано повідомити профспілкову організацію медичних працівників про проведенні зміни в організації виробництва і праці та наступне скорочення чисельності працівників відділень КНП «Міжгірська районна лікарня».

Цим наказом передбачено створення комісії з визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі та затверджено її склад, згідно додатку № 1 до Наказу (том 1 а.с.63,64,79,80).

30.08.2022 ОСОБА_1 , сестрі медичній палати новонароджених акушерсько-гінекологічного відділення КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня»було вручено попередження про наступне можливе звільнення з посади, на підставі п.1 ст.40 КЗпП, у зв`язку із скороченням чисельності працівників та яке відбудеться 31.10.2022. Також, ОСОБА_1 булоповідомлено про те, що станом на 29.08.2022 вакантні посади в КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня», які можуть бути їй запропоновані для переведення, відсутні.У разі появи вакантних посад протягом періоду попередження, їй буде запропоновано переведення на зазначені посади (том 1 а.с.61, 88).Вказане попередження отримано 30.08.2022 особисто ОСОБА_1 , про що останньою поставлено підпис та не заперечується.

На виконання п.5 наказу № 100-о від 29.08.2022 створено комісію з визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, та затверджено її склад, згідно додатку №1 до цього наказу (том 1 а.с.80).

Як вбачається з протоколу засідання комісії з визначення переважного права на залишення на роботі №1 від 20.09.2022, комісія КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня», розглянувши особові справі працівників акушерсько-гінекологічного відділення, не встановлено переважного права ОСОБА_1 на залишенні на роботі. При цьому, при визначені працівників, які підлягають скороченню, комісією враховано наявність утриманців, кваліфікацію працівника, стаж роботи, виконання трудових обов`язків та дотримання трудової дисципліни (том 1 а.с.85-86).

Наказом КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня» №191-к від 28 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , сестру медичну палати новонароджених акушерсько-гінекологічного відділення КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня» звільнено з займаної посади 31 жовтня 2022 року, у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня», за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, звиплатою вихідної допомоги в розмірі середнього заробітку, відповідно до вимог ст.44 КЗпП України, а також з виплатою грошової компенсації за 8 календарних днів невикористаної щорічної основної та додаткової відпусток, та 7календарних днів щорічної додаткової відпустки (том 1 а.с.21,60, 89).

З вказаним наказом про звільнення ОСОБА_1 була ознайомлена 05.11.2022, отримавши його копію поштовим зв`язком, що підтверджено позивачем у позовній заяві.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції вважав, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, що також мало наслідком скорочення чисельності працівників; власником підприємства була дотримана процедура звільнення працівників, зокрема, щодо дотримання строків тапорядку попередження працівників про подальше їх звільнення; суд встановив, що позивач не довела обставин, які б свідчили про те, що вона має переважне право на працевлаштування перед зазначеними у протоколі засідання комісії особами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Так, у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці, скороченням витрат на утримання підприємства внаслідок зменшення обсягів фінансування підприємства, в КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня»було прийнято рішення скоротити чисельність та посади (ставки) працівників і виключити їх із штатного розпису, про що в.о. генерального директора Бальцій Р. прийнято наказ №100-о від 29.08.2022 (том 1 а.с.63). Зокрема, з 29 серпня 2022 року у акушерсько-гінекологічному відділенні та в клініко-діагностичній лабораторії було скорочено чисельність працівників (16 працівників, з яких 5 працівників середнього медичного персоналу і 8 працівників молодшого медичного персоналу в акушерсько-гінекологічному відділенні) та скорочено посади (ставки) і виключено їх із штатного розпису, а саме: 0,5 посади акушерки акушерсько-гінекологічного відділення; 0,5 посади сестри медичної палати новонароджених акушерсько-гінекологічного відділення; 3,5 посади молодшої медичної сестри (санітарки палатної) акушерсько-гінекологічного відділення, що підтверджується штатними розписами КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ», станом на 01.01.2022 та станом на 01.11.2022, затвердженими в.о. генерального директора Бальцій Р.М.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що при її звільненні відповідачем не було враховано переважного права позивачки залишитись на посаді, оскільки в неї на утриманні перебували не працюючий чоловік та безробітна донька.

Суд першої інстанції дав належну оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до ст. 75 Сімейного Кодексу України право наутримання(аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Згідно з пунктом 3 вказаної норми, непрацездатним вважається той із подружжя, який досягпенсійного віку, встановленого законом, або єособою з інвалідністюI, II чи III групи.

З довідки,що міститьсяв матеріалахсправи вбачається,що чоловікпозивачки ОСОБА_2 1978року народження,отже єособою працездатноговіку.Крім тогоостанній з18.07.2022здійснює постійнийсторонній доглядза інвалідом2групи ОСОБА_6 (том1а.с.23).Згідно здовідки Управліннясоціального захистунаселення ХустськоїРДА від04.05.2023 ОСОБА_2 отримуєдопомогу надогляд заодним інвалідом 1або 2групи (том1а.с.201).А отже,як вірнозазначено врішенні судупершої інстанції,не чоловік позивачки ОСОБА_2 перебуває на утриманні позивачки, а на утриманні її чоловіка перебуває інвалід II групи ОСОБА_6 , і ОСОБА_2 має відповідний дохід, отримуючи встановлену державну соціальну допомогу - у період з 01.12.2022 по 01.06.2023 отримав в загальній сумі 18640, 80 грн. (т.1, а.с.201). Згідно наданих стороною позивача відомостей Пенсійного фонду України з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, ОСОБА_2 у період з 01.03.2022 по 01.08.2022 отримав пенсію в загальному розмірі - 242854,47 грн. (т.1 а.с.111-114).

Донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на час звільнення ОСОБА_1 її дочка була повнолітньою та працездатною особою; склала військову присягу 05.11.2022.

Будь-яких даних про непрацездатність членів своєї сім`ї позивачка суду не надала.

Позивач ОСОБА_1 не довела обставин, які б свідчили, що вона має переважне право на працевлаштування перед зазначеними у протоколі засідання комісії особами.

Суд першої інстанції, дослідивши всі докази, дійшов правильного висновку, що при визначенні працівників, які підлягали скороченню, керівництвом КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» враховано кваліфікацію та продуктивність праці працівників, та встановлено, що всі інші працівники, окрім ОСОБА_7 , мають більший стаж роботи в порівнянні з позивачкою, але ОСОБА_7 має неповнолітню дитину, 2009 року народження, і вона рекомендована комісією до залишення на роботі (т.1 а.с.85-86).

Також суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги доводи позивача щодо відсутності згоди профспілкової організації на її звільнення, оскільки відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу Законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивачки ОСОБА_1 про незаконність наказу про звільнення через одночасне скорочення кількості працівників та скорочення штату.

Як зазначено влисті Мінпраці від 07.04.2011 р. № 114/06/187-11, скорочення чисельності та скорочення штату поняття не тотожні.

Штат працівників це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства. Томускорочення штату це зменшення кількості посад або ліквідація певних посад, спеціальностей, професій тощо.

Чисельність працівників це списковий склад працюючих. Томускорочення чисельності це звільнення працівників у зв`язку з тим, що фактична кількість працівників є економічно необґрунтованою і має бути зменшена.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП Українивизначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

З вказаної норми закону вбачається, що трудовий договір може бути розірваний власником підприємства як з підстав скорочення чисельності працівників, так і з підстав скорочення штату.

Районним судом встановлено, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення штату працівників із скороченням посади, яку займала позивачка.

При цьому, колегія суддів вважає, що доцільність запровадження змін в організації виробництва і праці, а також право на запровадження таких змін узгоджується зі статями 42, 44 Господарського кодексу України, а відповідач самостійно має право встановлювати та змінювати організацію виробництва і праці.

На підтвердження доводів апеляційної скарги про наявність у КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» 0,25 вакантної ставки, позивачка не надала жодних доказів. Із наявних у матеріалах справи відомостей про штатний розпис вбачається, що станом на 01.01.2022 кількість штатних одиниць посади сестра медична палати новонароджених складала 5,0, які було розділено: по 0,71 ставки мали чотири працівника та 0,72 три працівника, а станом на 01.11.2022 кількість штатних одиниць посади сестра медична палати новонароджених склала 4,50, які розділено по 0,75 ставки шість працівникам (том 1 а.с. 81-84).

Отже, при звільненні позивачки на підставіпункту 1 частини першої статті 40 КЗпП Українивідповідачем, як роботодавцем, не було порушено положень трудового законодавства.

Оскільки судом першої інстанції визнано наказ про звільнення позивачки з роботи законним, встановлено правомірність дій відповідача при звільненні позивачки, тому підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів - середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди немає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Зважаючи на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гецко Вікторія Василівна залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду від 07 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2024 року.

Головуюча:

Судді: