Постанова

від 08.10.2024 по справі 490/3212/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

08.10.24

33/812/478/24

Провадження №33/812/478/24 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП

Провадження №33/812/482/24

Головуюча у першій інстанції Демінська О. І.

Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі:

головуючої - судді Ямкової О. О.,

за участю: секретаря Ковальського Є. В.,

захисника Пірога С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників Пірога С. В. та Гримута Д. Ю. на постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 4 вересня 2024 року, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця ЗСУ, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно до постанови судді, 12 квітня 2024 року о 2 годині 07 хвилині по вулиці Нікольській міста Миколаєва в районі будинку №73 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів і мови, та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або у медичному закладі, чим порушив пункт 2.5 ПДР України.

Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисники адвокати Пірог С. В. та Гримут Д. Ю. подали апеляційні скарги, кожний окремо, в яких просили постанову судді скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апелянти вважали, що постанова є необґрунтованою і не відповідає вимогам закону.

У скарзі адвокат Пірог С. В. зазначав, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності протиправно, так як докази, які зібрані у справі є нікчемними, а посилання на порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 ПДР України не є адміністративним правопорушенням, що передбачає відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Поліцейськими не забезпечено проведення огляду водія у закладі охорони здоров`я, оскільки взагалі не роз`яснено право на проходження такого огляду у медичному закладі, тобто порушено порядок та процедуру огляду на стан сп`яніння, наслідком чого у відповідності до частини 5 статті 266 КУпАП є його недійсність. Тому додане до матеріалів справи направлення на огляд є фіктивним доказом у справі.

Крім того, згідно до положень частини 2 статті 283 КУпАП, постанова не містить дані про ідентифікацію технічного засобу, за допомогою якого здійснена відеофіксація події, що за аналогією до статті 242 КАС України робить ухвалену постанову незаконною.

Відсутність у справі двох свідків, які б могли підтвердити наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння, які виявлені поліцейськими, є порушенням пункту 8 Порядку огляду особи, що викликає обґрунтовані сумніви у їх наявності за самим фактом події.

За змістом скарги захисника ОСОБА_2 суддею також не враховано той факт, що ОСОБА_1 , після отриманої контузії не усвідомлював у повній мірі вимоги працівників правоохоронних органів. На підтвердження чого адвокат намагався надати до суду висновок експерта, але суд першої інстанції відмовив у відкладенні справи, внаслідок чого такий висновок не було надано.

В той же час ОСОБА_1 пройшов огляд та 11 вересня 2024 року отримав консультативний висновок про порушення неврологічного статусу з переліком захворювань, що вимагає подальшого лікування та реабілітації.

На жаль, суддя суду першої інстанції відсторонився від справедливого та правового розгляду справи та не надав оцінку вищезазначеним обставинам у своїй постанові, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Справа розглянута за відсутністю ОСОБА_1 , у зв`язку з його належним повідомленням про дати та час слухання справи, відсутністю заяв та клопотань про бажання особисто прийняти участь при розгляді справи, як в приміщенні суду, так і за допомогою відеоконференцзв`язку, а також з огляду на положення статті 294 КУпАП, які не вимагають особистої участі у розгляді справи в суді апеляційної інстанції особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та участю в судових засіданнях його захисника Пірога С. В. за поданими апеляційними скаргами в інтересах ОСОБА_1 ..

Розгляд справи відбувся також за відсутністю захисника ОСОБА_2 , у зв`язку з його належним повідомленням та відмовою у задоволенні поданих ним клопотань 7 жовтня 2024 року про відкладення слухання справи за його зайнятістю без підтвердження поважності таких причин, та 8 жовтня 2024 року перед початком судового засідання об 11.52 та 11.55 годинах з вимогою до суду винести постанову про його участь в засіданні в порядку відеоконференції з метою його відкладення задля збирання доказів для визначення необхідності або можливості заявити клопотання про призначення у справі судової психіатричної експертизи.

Втім, за матеріалами справи захисник Гримут Д. Ю. про дати призначених судових засідань був своєчасно обізнаний 24 вересня 2024 року та 1 жовтня 2024 року (а.с.109, 133), і тому повинен був подати заявлені ним клопотання в межах установлених законом процесуальних строків, які передбачені з метою дисциплінування учасників судочинства з розгляду справ про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбаченихКУпАП Українипевних процесуальних дій. Однак, ОСОБА_2 такі клопотання подані безпосередньо перед судовим засіданням без наведення поважних причин, які могли бути розцінені судом як причини, що унеможливили або ускладнили своєчасність вчинення захисником наведеної ним процесуальної дії. Внаслідок цього дії захисника ОСОБА_2 розцінені судом, як зловживання процесуальним правом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, оскільки поважність причин неявки захисника ОСОБА_2 у той чи іншій спосіб на час судового засідання судом апеляційної інстанції не встановлена, а з огляду на те, що явка учасників справи не є обов`язковою, захисник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі та строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 294 КУпАП), суд апеляційної інстанції вважав можливим розглянути справу за його відсутності. Щодо наведеного у клопотанні захисника Гримута Д. Ю. бажання відкласти судове засідання задля явки ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції, то воно не знайшло свого підтвердження, як під час особистих повідомлень ОСОБА_1 , так і не підтверджено документально, зокрема стосовно наявності бажання особи брати особисту участь в засіданні та наявності поважної причини на час проведення слухання.

Перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, у їх межах, заслухавши пояснення захисника Пірога С. В., а також вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційні скарги, що подані захисниками, підлягають залишенню без задоволення, так як висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними.

Ці висновки суду ґрунтуються на сукупності доказів, що містяться у матеріалах справи та які спростовують доводи апелянтів, викладені ними у апеляційних скаргах.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доведення тих чи інших обставин здійснюється на підставі статті 251 КУпАП за допомогою усіх наявних доказів, що містяться у справі та є будь-якими фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, наслідком чого є ухвалення постанови у відповідності до положень статті 283 КУпАП, у якій повинен міститися опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення.

Тому суддя суду першої інстанції, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, обґрунтовано послалася на дані протоколу про адміністративне правопорушення, відеозйомку, здійснену на реєстратор та нагрудну камеру поліцейських, згідно яких ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі з порушенням ПДР України, у зустрічному напрямку по дорозі, що має односторонній рух, мав ознаки алкогольного сп`яніння, але на вимогу поліцейського відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки, так і у медичному закладі в установленому законом порядку, чим за складеним протоколом порушив положення п. 2.5 ПДР України.

Сам протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП та щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які є у відеозапису, та не спростовуються доданим до матеріалів справи направленням до медичного закладу для проходження огляду.

З відеозапису, що здійснено безперервно 12 квітня 2024 року, вбачається, що о 2.06 годині автомобіль рухається з порушенням ПДР України, назустріч автомобілю патрульної поліції, о 2.16 годині патрульні поліцейські з`ясовують, що водій ОСОБА_1 керує автомобілем без жодного документу та не може знайти телефон для того, що надати такі документи за допомогою сервісу ДІЯ. О 2.20годині поліцейський повідомляє водія про те, що у нього мають місце ознаки алкогольного сп`яніння та пропонує пройти огляд на місці за допомогою алкотестера Драгер. О 2.22 годині поліцейські зазначають ознаки сп`яніння та необхідність пройти огляд на стан сп`яніння у відповідності до вимог, передбачених пунктом 2.5 ПДР України. Водій ОСОБА_1 , відповідаючи на зауваження поліцейського про наявність у нього «сильного запаху алкоголю із роту», зазначає про наявність у нього жуйки у ротовій порожнині. Після чого поліцейський водієві ще раз роз`яснює порядок проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, у лікарні або відмові від проходження такого огляду з наслідками. На що водій о 2.24.43 надає чітку відповідь «я відмовляюсь». Разом з тим водієві о 2.28 годині знову роз`яснюють порядок проходження огляду та о 2.31 годині запитують «чому Ви відмовляєтесь?». Жодної відповіді про незрозумілість дій поліцейських або наявність якихось захворювань, що викликало такий стан або неможливість адекватного сприйняття дій поліцейських, водієм ОСОБА_1 не надається. Натомість, після оформлення документів у ясній формі запитується та стверджується, що він звернеться за допомогою адвокатів для вирішення питання з подальшого розгляду справи у суді. О 2.35 годині поліцейський звертає увагу водія про перебування його телефону в автомобілі на килимку під водійським сидінням. О 2.38 годині поліцейськими водієві роз`яснюються його процесуальні права під час розгляду справ про адміністративні правопорушення. О 3.14 годині ОСОБА_1 поліцейським вголос зачитується зміст протоколів з переліком обставин та прав, які водієм підписано без зауважень (а.с.3).

За наведеного доводи захисника ОСОБА_3 про порушення поліцейськими порядку роз`яснення водієві права про проходження огляду у медичному закладі спростовується змістом відеозапису події.

Безпідставним є посилання захисника Пірога С. В. на обов`язковість вказання технічних характеристик пристрою, яким здійснена фіксація події, у постанові суду чи протоколі про адміністративне правопорушення. По-перше, така вимога стосується лише постанов про накладення адміністративного стягнення з фіксацією правопорушень в автоматичному режимі, а не тих, що ухвалюються судами, і по-друге, вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містяться у статті 256 КУпАП, де таких обов`язкових положень не міститься.

Тому, при прийнятті рішення, суддя обґрунтовано врахувала усі докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення та надала їм належну оцінку при ухвалені постанови, з огляду на положення Правил дорожнього руху України.

Так, у відповідності до змісту пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За положеннями пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І і положеннями розділу ІІ Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, з відеофіксацією самої події, а за відсутністю технічних засобів, які можуть фіксувати подію, у присутності двох свідків, та у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними впункті 3розділу I цієї Інструкції. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції).

Направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого виду сп`яніння у медичному закладі видається поліцейським, у випадку не згоди водія з результатами показників Драгеру при огляді, що проведений поліцейськими на місці зупинки, або бажанні пройти такий огляд лише у медичному закладі.

Натомість ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладі, та ці обставини підтверджені доказами, що додані до матеріалів справи.

Тому відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду, хоча і не потребувала складення направлення до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки водій не бажав проходити такий огляд у присутності поліцейського з відвідуванням медичного закладу, але наявність наведеного документу у матеріалах справи засвідчує виконання поліцейськими порядку з дотриманням прав водія.

Твердження захисника Пірога С. В. про сумнівність визначення поліцейськими ознак сп`яніння у водія не відповідають положенням вищезазначеної Інструкції №1452/735, де визначення ознак щодо можливості перебування водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, а не будь-яких сторонніх свідків. Натомість, сама перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану в порядку проходження ним відповідного огляду на місці зупинки або/чи у медичному закладі. Тому, у випадку наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу знаходиться у стані сп`яніння, останній на вимогу поліцейських за положеннями пункту 2.5 ПДР України, зобов`язаний пройти медичний огляд.

Відповідно до пункту 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України 7.11.2015 за №1395 ( Інструкція №1395), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних записів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

За таких обставин мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену частиною 1 статті 130 КУпАП, що фіксується за внесеними змінами до статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 за допомогою технічних засобів відеозапису, а за їх відсутності у присутності двох свідків та не вимагає обов`язкової присутності свідків, у випадку здійснення фіксації за допомогою технічних засобів.

Наведення захисником ОСОБА_3 аналізу положень пункту 2.5 ПДР України та частини 1 статті 130 КУпАП, які за його розумінням не є взаємопов`язаними, а порушення водієм першого пункту, не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не має не лише правового обґрунтування та, по своїй суті, є підлаштуванням захисником своїх особистих поглядів на подію, що мала місце, під вільне трактування ним норм матеріального права.

Таким же є і вільне трактування захисником ОСОБА_3 положень частини 5 статті 266 КУпАП, якими регламентується недійсність проведення огляду на стан сп`яніння, під недійсність відмови водія від його проходження, що цією нормою права не передбачена.

Не є слушними доводи іншого захисника ОСОБА_2 про підстави для закриття провадження у справі, у зв`язку із станом здоров`я водія, отриманими ним травмами, та наявним консультативним висновком, що свідчить про неможливість ОСОБА_1 повністю усвідомлювати та адекватно сприймати дії поліцейських, оскільки: по-перше, наданими у справі документами не доведено наявність обставин, визначених статтею 20 КУпАП, оскільки один висновок наданий до події, інший, після неї; по-друге, жодний із наданих висновків не є доказом, у розумінні положень статті 20 КУпАП, оскільки ними не встановлено наявність неосудності ОСОБА_1 в момент вчинення адміністративного правопорушення; і по-третє, ці обставини не зафіксовані на відеозаписі самої події та про них не заявлено водієм. Врешті-решт, наведені доводи захисниками могли бути перевірені лише в порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння, від чого ОСОБА_1 відмовився та не навів мотивів на запитання поліцейського «чому Ви відмовляєтеся (від огляду)?».

Тому доводи апелянтів про порушення процесуальних прав водія, з огляду положенням КУпАП, не є слушними.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення за протоколом, складеним відносно ОСОБА_1 , відбувся у відповідності до норм, що містяться у главах 21-22 КУпАП, з дотриманням його прав, за участю його захисників, внаслідок чого постанова ухвалена суддею у відповідності до статей 280, 283 КУпАП, за якими суддя з`ясувала: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Тому підстави для закриття провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (стаття 9 КУпАП) у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, так і будь якого іншого пункту статті 247 КУпАП, - відсутні.

Отже, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1ст. 130 КУпАП.

Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги захисників Пірога С. В. та Гримута Д. Ю. залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 4 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча О. О. Ямкова