Ухвала

від 07.10.2024 по справі 592/4570/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №592/4570/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/341/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 березня 2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023202510000057 від 01.06.2023,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 березня 2024 року, клопотання слідчого задоволено частково.

Накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на майно ОСОБА_6 , а саме: 1/2 частку житлового будинку з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1197297859101, Тип об`єкта: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості: Так, Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 293.9, житлова площа (кв.м.): 72.1, Додаткові відомості: А-ІІ (Складова частина об`єкта нерухомого майна: підвал під жилим будинком, п/д, Складова частина об`єкта нерухомого майна: ґанок, кр., Складова частина об`єкта нерухомого майна: Огорожа, 1-4), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частку земельної ділянки із кадастровим номером: 5910136300:17:002:0019 ( з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1197060859101), Тип об`єкта: земельна ділянка, Опис об`єкта: Площа (га): 0.11, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 18.09.2003, Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог клопотання, відмовлено.

Не погодившись зі вказаним рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, відповідно якої просить скасувати ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 березня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023202510000057 від 01.06.2023, а саме на 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частку земельної ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт зазначає про те, що відповідно до вимог ст. 64-2 КПК України, виключно прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна третьої особи.

Так, ОСОБА_6 не являється підозрюваним, обвинуваченим, засудженим або юридичною особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження № 42023202510000057, та окрім цього останній не був також допитаний як свідок.

Проте, як вбачається із тексту оскаржуваної ухвали, до слідчого судді звернувся саме слідчий із клопотанням про арешт майна третьої особи ОСОБА_6 , а не прокурор. Відповідно арешт на майно, що належить ОСОБА_6 накладено слідчим суддею необґрунтовано та за клопотанням не уповноваженого суб`єкта, а оскаржувана ухвала постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає про те, що належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду поданого клопотання про арешт майна, а тому лише 23 квітня 2024 року останній дізнався про накладення арешту з Державного реєстру речових прав. Відповідно апелянту знадобився певний час для ознайомлення з оскаржуваною ухвалою, обґрунтування правової позиції та підготовки апеляційної скарги.

Апеляційний розгляд було проведено в порядку письмового провадження, оскільки всі учасники - представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 , та прокурор, подали про це відповідні заяви.

Тому перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

У відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів провадження, рішення слідчого судді про накладення арешту на майно у кримінальному провадженню № 42023202510000057 від 01 червня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ухвалено без повідомлення власника майна, що перешкодило йому та захиснику вчасно подати апеляційну скаргу і свідчить про поважність причин пропуску цього строку, а тому подане адвокатом ОСОБА_7 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

За правилами ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Окрім цього, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдана діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Перевіряючи законність прийнятого судового рішення про часткове задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно, в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вищезазначені вимоги Закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.

Так, з матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023202510000057 від 01 червня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України по факту привласнення чужого майна ТОВ «Якобз Дау Ебертс України» (код ЄДРПОУ: 39709734), шляхом зловживання службовою особою службовим становищем директором ТОВ «Кавова Сервісна Компанія» (код ЄДРПОУ: 40883202) ОСОБА_9 за попередньою змовою з одним із учасників цього підприємства (50% частки) ОСОБА_10 , внаслідок чого ТОВ «Якобз Дау Егбертс Україна» спричинено (завдано) матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 9 767 074,00 грн., вчинивши вказане в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах.

У рамках даного кримінального провадження до слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми звернувся слідчий з клопотанням про накладення арешту на майно, з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а саме на: житловий будинок з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1197297859101, Тип об`єкта: житловий будинок, об`єкт житлового нерухомості: Так, Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 293.9, житлова площа (кв.м.): 72.1, Додаткові відомості: А-ІІ (Складова частина об`єкта нерухомого майна: підвал під жилим будинком, п/д, Складова частина об`єкта нерухомого майна: ґанок, кр., Складова частина об`єкта нерухомого майна: Огорожа, 1-4), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який на праві спільної часткової власності (розмір частки: 1/2) належить ОСОБА_6 та іншу частина на праві спільної часткової власності (розмір частки: ?), належить ОСОБА_8 ; земельна ділянка із кадастровим номером: 5910136300:17:002:0019 ( з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1197060859101), Тип об`єкта: земельна ділянка, Опис об`єкту: Площа (га.): 0.11, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 18.09.2003, Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яка на праві спільної часткової власності (розмір частки: 1/2), належить ОСОБА_6 та інша частина на праві спільної часткового власності (розмір частки: 1/2) належить ОСОБА_8 .

В обґрунтування поданого клопотання, слідчий посилався на те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_9 , за попередньою змовою із ОСОБА_10 - ТОВ «Якобз Дау Егбертс Україна, спричинено матеріальної шкоди на загальну суму 9 767 074,00 грн., що підтверджується висновком судових експертів Сумського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/119-23/16886-ТВ, № СЕ-19/119-23/16884-ТВ від 04.12.2023, № СЕ-19/119-23/16887-ТВ від 06.12.2023, № СЕ-19/119-23/16889-ТВ від 11.12.2023, а тому враховуючи особу підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, вид покарання, необхідно застосувати заходи щодо відчуження вказаного майна.

Окрім цього санкція ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років та з конфіскацією майна.

Колегія суддів вважає, що в контексті приписів ч.2 ст.173 КПК України слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання правильно враховано правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому висновки слідчого судді достатньо мотивовані, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Також на цьому етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, як арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Щодо доводів апелянта про безпідставність накладення арешту на майно ОСОБА_6 , котрий не має статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, колегія суддів зазначає наступне.

Метою накладення арешту на майно підозрюваного чи третіх осіб у кримінальному провадженні є забезпечення його спеціальної конфіскації чи конфіскації майна як виду покарання з метою запобігти його реалізації цими особами та забезпечення виконання судового рішення у разі застосування судом таких заходів.

Згідно матеріалів провадження, слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 01.06.2023 здійснюється досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Протягом тривалого часу, органом досудового розслідування проведено ряд слідчих дій та призначено низку судових товарознавчих експертиз.

15 березня 2024 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, 21 березня 2024 року слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області звернувся до слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми із клопотанням про арешт майна.

Відповідно до долученої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.03.2024, підозрюваний ОСОБА_9 19.12.2023 на підставі договорів дарування відчужив на користь сина, ОСОБА_6 належну йому 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , під час здійснення відносно нього кримінального провадження, та яке після відчуження фактично залишилось у користуванні підозрюваного.

Сукупність вказаних обставин, а саме обізнаність ОСОБА_9 про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також безкоштовне відчуження майна на користь члена сім`ї - сина, після якого підозрюваний продовжує фактично користуватися житловим будинком та земельною ділянкою, може свідчити про те, що вище вказане майно могло бути відчужено третій особі саме з метою унеможливлення її арешту та подальшої можливої конфіскації.

Вказані обставини можуть характеризувати правочин щодо відчуження 1/2 частини житлового будинку та 1/2 земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , як такий, що містить ознаки фраудаторності. Така позиція узгоджується, зокрема, із правовою позицією, висловленою в постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 20 січня 2022 року (справа № 145/972/16).

Ознакою фраудаторного правочину, який ставиться під сумнів у частині його добросовісності, є зокрема наявність прихованого мотиву підозрюваного уникнути застосування арешту належного йому майна та подальшої можливої його конфіскації.

Також, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи про не уповноваженого суб`єкта звернення з клопотанням про накладення арешту, посилаючись на ч. 2 ст. 64-2 КПК України.

Так, вимоги до клопотання про арешт майна та особи, яка може звернутися з ним, закріплені спеціальною нормою - ст. 171 КПК України, згідно якої, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач (ч. 1).

Приписи статті 64-2 КПК України визначають правовий статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна в кримінальному провадженні. Зокрема, ч. 2 ст. 64-2 КПК України регулює не питання арешту майна, тим паче вимоги до уповноваженої особи на звернення з ним, на що опирається апелянт, а вказує на момент, з якого фізична або юридична особа набуває статусу третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт.

З огляду на зазначене, під час звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, органом досудового розслідування дотримано вимоги, передбачені ст. 171 КПК України.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, відповідно до ст.132, 170, 173 КПК України дотримався принципів розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та врахував наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особами, які подали апеляційні скарги, не надано та під час їх розгляду не встановлено.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співрозмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою та не вбачає підстав для її скасування, у зв`язку з чим, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст.170,173,404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 березня 2024 року.

Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 березня 2024 року, якою клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_11 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023202510000057 від 01.06.2023, задоволено частково - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4