Постанова

від 12.09.2024 по справі 910/4839/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. Справа№ 910/4839/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 12.09.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024

по справі №910/4839/24 (судді - О.В. Гумега)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС"

про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" (далі - відповідач, Товариство, скаржник) з вимогами про зобов`язання надати документи.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є учасником ТОВ "ВЕТФАРМАС" (далі - Товариство) із часткою в статутному капіталі в розмірі 587 375,60 грн, що складає 80% статутного капіталу Товариства. Позивач звернулась до Товариства з вимогою про отримання інформації та документів щодо його діяльності, проте така вимога виконана не була, оскільки не була отримана відповідачем та повернулася позивачу за закінченням терміну зберігання. Позивач зазначила, що внаслідок невиконання Товариством свого обов`язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, було порушено її право як учасника Товариства на інформацію, а також її корпоративні права.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/4839/24 позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі. Зобов`язано ТОВ "Ветфармас" надати ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії документів, а саме: - Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" (ідентифікаційний код 42396633) та змін до статуту: - протоколи загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" (ідентифікаційний код 42396633) за 2021-2023 роки; - накази і розпорядження виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" (ідентифікаційний код 42396633); - аудиторські висновки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" (ідентифікаційний код 42396633) за 2021-2023 роки та результати надання інших аудиторських послуг; - річну фінансову звітність Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" (ідентифікаційний код 42396633) за 2021-2023 роки та додатки до неї; - документи, пов`язані з випуском Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" (ідентифікаційний код 42396633) емісійних цінних паперів; - документи, що підтверджують права Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" (ідентифікаційний код 42396633) на майно, яке перебуває на балансі цього товариства; - документи, що підтверджують зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" (ідентифікаційний код 42396633); - документи бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" (ідентифікаційний код 42396633) за 2021-2023 роки (регістри бухгалтерського обліку, журнали реєстрації господарських операцій, видаткові накладні, податкові накладні, акцизні накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, авансові звіти, прибуткові касові ордери, видаткові касові ордери тощо); - відомості про всі правочини, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" (ідентифікаційний код 42396633) за 2021-2023 роки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до переконання, що, виходячи з приписів статті 96-1 ЦК України, статей 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у ТОВ "ВЕТФАРМАС" виник обов`язок з виконання вимоги учасника Товариства - ОСОБА_1 щодо надання їй копій відповідних документів щодо діяльності Товариства.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/4839/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/4839/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Розгляд скарги здійснювати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відсутність належного звернення учасника (його представника) до Товариства нівелює підстави стверджувати, що відповідачем було порушене право позивача на доступ до інформації про юридичну особу, адже таке право не було реалізоване позивачем, у тому числі через представника, у передбачені законом формі та спосіб.

Також апелянт вважає необґрунтованим задоволення вимог позивача про надання відомостей про всі правочини, укладені ТОВ «Ветфармас» за 2021-2023 роки, адже надання таких документів прямо не передбачено ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Апелянт вважає неможливим інтерпретування судом положень Закону в частині розширення виключного переліку документів, передбачених ст. 43 Закону.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та клопотання учасників апеляційного провадження

06.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того такого:

- відповідачем вимога позивача, щодо отримання документів повязаних з господарською діяльністю ТОВ "Ветфармас", учасником якого є позивач, не була виконана, а подана апеляційна скарга зводиться виключно до подальшого порушення прав позивача на реалізацію прав з корпоративного управління товариством;

- оскільки ТОВ "ВЕТФАРМАС" не виконало свій обов`язок з надання відповідної інформації на вимогу позивача, враховуючи, що надання визначених позивачем документів є обов`язком товариства відповідно до приписів ст. ст. 5, 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» і відповідно, ненадання відповідачем запитуваної учасником товариства інформації (ненадання копій відповідних документів) порушує права та законні інтереси учасника товариства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, чого апелянтом в скарзі спростовано не було;

- також позивач звертає увагу суду на супереливу поведінку відповідача, яка полягає в тому, що в апеляційній скарзі він заперечує факт отримання ним вимоги, потім вже вказує на неналежну копію довіреності, яка була була долучена представником учасника до вимоги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Шапрана В.В., Андрієнка В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження по справі №910/4839/24.

15.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали по справі №910/4839/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Андрієнко В.В., Шапран В.В., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 по справі №910/4839/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.09.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Учасники апеляційного провадження не з`явилися в судове засідання 12.09.2024, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Захарчук Надія Миколаївна звернулась з даним позовом до суду з вимогами про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" (відповідач) надати ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії наступних документів:

- Статуту ТОВ "ВЕТФАРМАС" та змін до статуту;

- протоколи загальних зборів учасників ТОВ "ВЕТФАРМАС" за 2021-2023 роки;

- накази і розпорядження виконавчого органу ТОВ "ВЕТФАРМАС";

- аудиторські висновки ТОВ "ВЕТФАРМАС" за 2021-2023 роки та результати надання інших аудиторських послуг;

- річну фінансову звітність ТОВ "ВЕТФАРМАС" за 2021-2023 роки та додатки до неї;

- документи, пов`язані з випуском ТОВ "ВЕТФАРМАС" емісійних цінних паперів;

- документи, що підтверджують права ТОВ "ВЕТФАРМАС" на майно, яке перебуває на балансі товариства;

- документи, що підтверджують зобов`язання ТОВ "ВЕТФАРМАС";

- документи бухгалтерського обліку ТОВ "ВЕТФАРМАС" за 2021-2023 роки (регістри бухгалтерського обліку, журнали реєстрації господарських операцій, видаткові накладні, податкові накладні, акцизні накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, авансові звіти, прибуткові касові ордери, видаткові касові ордери тощо);

- відомості про всі правочини, укладені ТОВ "ВЕТФАРМАС" за 2021-2023 роки.

Як зазначалось колегією суддів вище, в обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є учасником ТОВ "ВЕТФАРМАС" із часткою в статутному капіталі в розмірі 587 375,60 грн, що складає 80% статутного капіталу Товариства.

Позивач звернулась до Товариства з вимогою про отримання інформації та документів щодо його діяльності, проте така вимога виконана не була, оскільки не була отримана відповідачем та повернулася позивачу за закінченням терміну зберігання.

Позивач зазначила, що внаслідок невиконання Товариством свого обов`язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, було порушено її право як учасника Товариства на інформацію, а також її корпоративні права.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Саме по собі формулювання позовної вимоги, без з`ясування судом зазначених обставин, не є підставою для припинення провадження у справі або для беззаперечної відмови у задоволенні позову.

При цьому, відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його "ефективність" з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами статті 96-1 ЦК України визначено права учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) юридичних осіб (корпоративні права), а саме:

1. Права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

2. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

3. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

4. Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначає Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають такі права:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;

2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;

3) брати участь у розподілі прибутку товариства;

4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Статтею 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" унормовано:

1. Товариство зобов`язано зберігати такі документи:

1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника);

2) статут товариства та зміни до статуту;

3) протоколи загальних зборів учасників;

4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;

5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття);

6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства;

7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;

8) річну фінансову звітність;

9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів;

11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства;

12) документи, що підтверджують права товариства на майно;

13) документи бухгалтерського обліку.

2. Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

3. Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.

4. Товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

5. Протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті.

Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що Загальними зборами учасників ТОВ "ВЕТФАРМАС" (ідентифікаційний код юридичної особи 42396633), оформленими протоколом від 07.09.2021, вирішено прийняти до складу учасників ТОВ "ВЕТФАРМАС" нового учасника та розподілити статутний капітал Товариства наступним чином:

- Громадянка України ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , - розмір частки 587 375,60 грн, що становить 80% загального розміру статутного капіталу Товариства;

- Громадянин України ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , - розмір частки 146843,90 грн, що становить 20% загального розміру статутного капіталу Товариства.

Отже, ОСОБА_1 є учасником ТОВ "ВЕТФАРМАС" з часткою 80% статутного капіталу Товариства, що підтверджуються наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 392944538763 станом на 12.11.2023, № 551680076187 станом на 19.04.2024.

У свою чергу, 13.11.2023 позивач через свого представника Ткачука Олександра Вікторовича (довіреність від 08.11.2023) звернувся до ТОВ "ВЕТФАРМАС" з Вимогою про отримання інформації та документів щодо діяльності Товариства, а саме копій наступних документів:

- Статуту ТОВ "ВЕТФАРМАС" та змін до статуту;

- протоколи загальних зборів учасників ТОВ "ВЕТФАРМАС" за 2021-2023 роки;

- накази і розпорядження виконавчого органу ТОВ "ВЕТФАРМАС";

- аудиторські висновки ТОВ "ВЕТФАРМАС" за 2021-2023 роки та результати надання інших аудиторських послуг;

- річну фінансову звітність ТОВ "ВЕТФАРМАС" за 2021-2023 роки та додатки до неї;

- документи, пов`язані з випуском ТОВ "ВЕТФАРМАС" емісійних цінних паперів;

- документи, що підтверджують права ТОВ "ВЕТФАРМАС" на майно, яке перебуває на балансі товариства;

- документи, що підтверджують зобов`язання ТОВ "ВЕТФАРМАС";

- документи бухгалтерського обліку ТОВ "ВЕТФАРМАС" за 2021-2023 роки (регістри бухгалтерського обліку, журнали реєстрації господарських операцій, видаткові накладні, податкові накладні, акцизні накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, авансові звіти, прибуткові касові ордери, видаткові касові ордери тощо);

- відомості про всі правочини, укладені ТОВ "ВЕТФАРМАС" за 2021-2023 роки.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що направлення позивачем наведеної вимоги відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком від 13.11.2023, поштовою накладною та описом вкладення у цінний лист № 0304911307021 від 13.11.2023.

У свою чергу, вимога позивача про отримання інформації та документів не була виконана, оскільки не була отримана відповідачем та повернулась відправнику за закінченням терміну його зберігання, що підтверджується відомостями сервісу відстеження відправлення на офіційному сайті АТ "УКРПОШТА".

З поштової накладної та опису вкладення у цінний лист № 0304911307021 від 13.11.2023, якими позивач підтверджує направлення наведеної вимоги відповідачу, вбачається, що одержувачем поштового відправлення вказано ТОВ "ВЕТФАРМАС", а адресою направлення поштового відправлення зазначена адреса - 01042, місто Київ, вулиця ІОАННА ПАВЛА ІІ, будинок 20, офіс 11, яка є адресою місцезнаходження відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - позивача.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що надіслання позивачем вимоги про отримання інформації та документів рекомендованою кореспонденцією на адресу місцезнаходження відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є належною та достатньою дією позивача для забезпечення отримання цієї вимоги відповідачем.

Водночас, задовольняючи повінстю позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що документи, які позивач вимагав у відповідача надати на його письмову вимогу від 13.11.2023, входять до переліку документів, які товариство зобов`язано зберігати, до яких товариство забезпечує доступ кожному учаснику (його представнику) та копії яких виконавчий орган товариства зобов`язаний надати протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства (частини 1, 4, 5 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Проте, колегія суддів частково не погоджується із даним висновком суду першої інстанції, учвастині вимоги позивача про надання відомостей про всі правочини, укладені ТОВ «Ветфармас» за 2021-2023 роки, адже надання таких документів прямо не передбачено ст. 43 ЗУ «Про товариства з обмеженою відповідальністю».

У контексті вищевикладеного колегія суддів цілком погоджується із доводами апеляційної скарги щодо неможливості інтерпретування судом положень Закону в частині розширення виключного переліку документів, передбачених ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відтак, зважаючи на вищевикладене, а також виходячи з приписів статті 96-1 ЦК України, статей 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у ТОВ "ВЕТФАРМАС" виник частковий обов`язок з виконання вимоги учасника Товариства - ОСОБА_1 щодо надання їй копій відповідних документів щодо діяльності Товариства.

Як станом на час розгляду спору по суті в суді першої інстанції, так і на час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання відповідачем належним чином засвідчених копій витребуваних позивачем документів щодо діяльності Товариства.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про надання відомостей про всі правочини, укладені ТОВ «Ветфармас» за 2021-2023 роки - є необґрунтованими та безпідставними, оскільки вимоги у наведеній частині не містять конкретизації відповідних відомостей, що порушуватиме права та законні інтереси скаржника, оскільки неможливо встановити які саме відомості і про які саме правочини є тими відомостями, які є предметом позову. В іншій частині позовні вимоги є цілком правомірними та обґрунтованими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при частковому нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з частковим неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню в апеляційному порядку в частині зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" надати ОСОБА_1 відомості про всі правочини, укладені ТОВ "ВЕТФАРМАС" за 2021-2023 роки.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 по справі №910/4839/24 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 по справі №910/4839/24 - скасувати в частині зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС" надати ОСОБА_1 відомості про всі правочини, укладені ТОВ "ВЕТФАРМАС" за 2021-2023 роки.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 по справі №910/4839/24 - залишити без змін.

5. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТФАРМАС".

6. Матеріали справи №910/4839/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 07.10.2024. (після виходу суддів Гаврилюка О.М. та Ткаченка Б.О. з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк