Постанова

від 07.10.2024 по справі 910/18632/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. Справа№ 910/18632/23 (910/9049/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Поліщука В.Ю.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 07.10.2024,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024

у справі №910/18632/23 (910/9049/24) (суддя Івченко А.М.)

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" - 1

Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" - 2

про спростування майнових дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест"

в межах справи № 910/18632/23

за заявою Акціонерного товариства "Банк Альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 заяву позивача про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову по справі № 910/18632/23 (910/9049/24) шляхом накладення арешту у межах суми позову 88 896 610,90 грн. на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" (01032, Україна, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 106б ідентифікаційний код юридичної особи 41846549), які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп", зокрема, але виключно:

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУГІНИ АГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 38943762);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕАГРОЛЕНД" (ідентифікаційний код юридичної особи 41595082);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНАГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 42888637);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТЕ ВЕРДЕ" (ідентифікаційний код юридичної особи 442662479);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "ІННОВАГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 42889248);

- на частку в Сільськогосподарському кооперативі "ТАКО" (ідентифікаційний код юридичної особи 44408399);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЕВСЬК АГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 40117088).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить прийняти апеляційну скаргу ТОВ "Акріс Агро Груп" до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі; скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.08.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24) та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка П.С. про забезпечення позову в повному обсязі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Остапенко О.М. та Поліщук В.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18632/23 (910/9049/24) за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" про спростування майнових дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест"; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва 04.03.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24) до надходження матеріалів справи №910/18632/23 (910/9049/24) до Північного апеляційного господарського суду.

До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва 04.03.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24) у 1-му томі та матеріали справи №910/18632/23 (910/9049/24) у 2-х томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва 15.08.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24); розгляд апеляційної скарги призначено на 02.10.2024 о 10 год. 15 хв.; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 25.09.2024; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 30.09.2024.

20.09.2024 через систему "Електронний суд" від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого розпорядник майна боржника просить суд апеляційної інстанції залишити ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.08.2024 у справі № 910/18632/23 (910/8819/24) без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з огляду на наступне:

- безпідставними є твердження Відповідача, що розпорядник майна в своїй заяві про забезпечення позову послався не на належні, допустимі, достовірні, достатні та вірогідні докази, а лише на безпідставні припущення. Можливість істотного ускладнення виконання рішення суду підтверджується, з огляду на належні та допустимі докази, додані до заяви про забезпечення позову та докази, які містяться в матеріалах позовного провадження і в матеріалах справи про банкрутство ТОВ «Дейвест»,

- безпідставними є твердження стосовно неможливості виконання ТОВ "Акріс Агро Груп"податкових зобов`язань та наповнення як місцевого, так і державного бюджету, а також виконання зобов`язань перед працівниками в умовах воєнного стану, оскільки відповідно до п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження»: тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні юридичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування,

- не стосується предмету доказування в межах цієї справи та не може вплинути на законність оскаржуваної ухвали включення ТОВ "Акріс Агро Груп" до переліку верифікованих суб`єктів агропромислового комплексу, які здійснюють експорт товарів, часткове блокування морських портів для вивезення сільськогосподарських культур,

- не спростовує обґрунтованість оскаржуваної ухвали те, що ТОВ "Акріс Агро Груп" не є ані Боржником та/або Позичальником, ані Іпотекодавцем та/або Заставодавцем перед ініціюючим кредитором АТ «Банк Альянс»,

- позов про спростування майнових дій боржника було подано в інтересах всіх кредиторів ТОВ «Дейвест» задля повернення у власність боржника грошових коштів, які, з точки зору арбітражного керуючого, безпідставно вибули, чим значно порушено права кредиторів,

- застосування заходів зустрічного забезпечення є виключно правом суду, а не його обов`язком,

- стягнення грошових коштів (предмет позову) полягає в їх вилученні (списанні коштів з рахунків) у відповідача та подальшому перерахуванні, що відповідає ч.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». В той час, арешт грошових коштів та майна не опосередковується передачею майна позивачеві, а полягає тільки в тимчасовому унеможливленні розпорядження з метою забезпечення подальшого виконання рішення суду.

Отже, твердження скаржника про тотожність та підміну рішення є необґрунтованими, накладення арешту на майно відповідача при предметі позову стягнення грошових коштів є належним та допустимим способом забезпечення позову,

- арешт було накладено не на все майно, а на вичерпний перелік, що повністю дозволяє здійснювати господарську діяльність, зокрема, відчужувати врожай задля отримання прибутку, сплати податків та заробітної плати, тощо,

- обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 виправлено описку, допущену пункті 1 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24), викладено п. 1 резолютивної частини вказаної ухвали наступним чином: "Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24)".

01.10.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" надійшли додаткові письмові пояснення у справі, у яких зазначено, що про дії, вчинені саме ТОВ "АКРІС АГРО ГРУП", які б були спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання) не згадується, ані Арбітражним керуючим, ані судом в Оскаржуваній ухвалі. Накладення арешту, як на кошти, так і на майно ТОВ "Акріс Агро Груп" має наслідком подвійне забезпечення позовних вимог, що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Таким чином, вжиті Судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають принципам розумності, обґрунтованості і адекватності та є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24) оголошено перерву до 07.10.2024 о 14 год. 10 хв.

07.10.2024 у судове засідання з`явились представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" та розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражний керуючий Ципляк Павло Сергійович. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24) та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка П.С. про забезпечення позову в повному обсязі.

Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражний керуючий Ципляк Павло Сергійович просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24) - залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що заявник у заяві про забезпечення позову посилається не на належні, допустимі, достовірні, достатні та вірогідні докази, а лише на безпідставні припущення, з чим помилково погодився суд першої інстанції. На думку скаржника, у Господарського суду м. Києва були відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки, ТОВ "Акріс Агро Груп" є одним із провідних сільськогосподарських товаровиробників в Україні, який продовжує свою господарську діяльність в умовах воєнного стану, товариство було включено до переліку верифікованих суб`єктів агропромислового комплексу, які здійснюють експорт товарів, через бойові дії ТОВ "Акріс Агро Груп" не може експортувати свою продукцію в об`ємах, які були до початку повномасштабної війни. Як зазначає скаржник, з початком збройної агресії російської федерації проти України, змінилась ситуація в економіці України, станом на сьогодні морські порти для вивезення сільськогосподарських культур частково заблоковані, змінено звичайний порядок ведення господарської діяльності, тому застосування оскаржуваною ухвалою заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі грошові кошти, що належать "Акріс Агро Груп" на всіх рахунках в межах суми позову спричиняють прямі збитки сільськогосподарському виробнику в період активної фази збирання врожаю в умовах воєнного стану в Україні, оскільки накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Акріс Агро Груп" унеможливлюють виконання своїх господарських зобов`язань перед контрагентами та підрядниками та, як наслідок, можуть спричинити подальше зупинення продовження збирання врожаю та господарської діяльності ТОВ "Акріс Агро Груп". В той же час, накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Акріс Агро Груп" прямо впливає на виконання останнім своїх податкових зобов`язань та наповнення як місцевого, так і державного бюджету в умовах воєнного стану. Крім того, як стверджує скаржник, згідно із штатним розписом, ТОВ "Акріс Агро Груп" має 479,73 штатних одиниць, а отже, вжиття заходів забезпечення позову оскаржуваною ухвалою прямо впливає на виконання ТОВ "Акріс Агро Груп" своїх зобов`язань перед своїми працівниками.

На думку скаржника, заходи забезпечення позову, які було вжито оспорюваною ухвалою, не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки арешт було накладено не тільки на всі грошові кошти, що належать ТОВ "Акріс Агро Груп", які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово- кредитних установах, а також і на майно, яке належить ТОВ "Акріс Агро Груп" - на частки в ТОВ "ЛУГІНИ АГРО", ТОВ "РІВНЕАГРОЛЕНД", ТОВ "ТЕХНАГРО", ТОВ "МОНТЕ ВЕРДЕ", ТОВ "ІННОВАГРО", Сільськогосподарському кооперативі "ТАКО", ТОВ "ОЛЕВСЬК АГРО", які належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп".

Крім того, як зазначає апелянт, обраний вид забезпечення позову завдає значних збитків та призводить до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ "Акріс Агро Груп", оскільки останній не може в повній мірі користуватись обіговими грошовими коштами в період активної фази збору врожаю в умовах воєнного стану в Україні.

На думку скаржника, судом першої інстанції порушено вимоги ст. 140, 141 ГПК України та не вирішено питання зустрічного забезпечення. Заява про забезпечення позову не містила жодних пропозицій щодо зустрічного забезпечення або будь-яких пояснень щодо необхідності або відсутності необхідності застосування зустрічного забезпечення. В той же час, в оспорюваній ухвалі також не зазначено будь-яких відомостей щодо зустрічного забезпечення, що в свою чергу є порушенням принципу пропорційності та верховенства права господарського судочинства

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, як такі, що не спростовують зроблених судом першої інстанції висновків, враховуючи норми чинного законодавства.

Так, за положеннями статей 136, 137 ГПК України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже, питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Щодо арешту майна колегія суддів зазначає, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 щодо застосування частини першої статті 150 ЦПК України, яка є аналогічною частині першій статті 137 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Отже застосування такого заходу забезпечення позовних вимог як накладення арешту на майно узгоджується із вимогами процесуального закону та наведеними вище висновками.

Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражний керуючий Ципляк Павло Сергійович звернувся до суду із позовною заявою про спростування майнових дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" в межах справи № 910/18632/23, у якій просив спростувати майнові дії боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест", які полягали в перерахуванні грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" в розмірі 88896610,90 грн на підставі платіжних інструкцій поданих в АТ "ОТП Банк" від 27.02.2023 №№104, 106, 107, 108; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" грошові кошти в розмірі 88896610,90 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що під час здійснення повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство ним було виявлено, що ТОВ "Дейвест" здійснило платіж на користь ТОВ "Акріс Агро Груп": 16 359 109,50 грн з призначенням платежу "Сплата штрафних санкцій по повторній претензії ТОВ "Акріс Агро Груп" від 12.12.2022 №01-08/26 у розмірі 447 354,00 дол. США (по курсу 36,5686 грн. за 1 дол.США)" - платіжна інструкція від 27.02.2023 № 104; 20 000 000,00 грн з призначенням платежу "Сплата збитків по листу-вимозі про стягнення збитків у розмірі 1 984 269,00 доларів США (по курсу 36,5686 грн за 1 долар США)" - платіжна інструкція від 27.02.2023 № 107; 25 000 000,00 грн з призначенням платежу "Сплата збитків по листу-вимозі про стягнення збитків у розмірі 1 984 269,00 доларів США (по курсу 36,5686 грн за 1 допар СІІІА)" - платіжна інструкція від 27.02.2023 № 106; 27 537 501,40 грн з призначенням платежу "Сплата збитків по листу-вимозі про стягнення збитків у розмірі 1 984 269,00 доларів США (по курсу 36,5686 грн за 1 долар СІНА)" - платіжна інструкція від 27.02.2023 № 108 (далі також - спірні майнові дії). З точки зору арбітражного керуючого, вказане добровільне взяття ТОВ "Дейвест" на себе зобов`язань зі сплати штрафу в підозрілий період мало наслідком неможливість виконання зобов`язань перед кредиторами. Позивач зазначив у позові, що станом на момент вчинення спірних майнових дій ТОВ "Дейвест" мало наступну заборгованість: перед ТОВ "Акріс Агро" на суму 616 028,16 грн; перед ТОВ "Аграрні системні технології" на суму 46 740 000 грн; перед АТ "Банк Альянс" на суму 6 166 117,00 доларів США. Про вказану заборгованість ТОВ "Дейвест" було достеменно відомо, оскільки заборгованість обліковується в фінансовій звітності, була підтверджена під час проведення інвентаризації, а заборгованість перед ТОВ "Акріс Агро" та ТОВ "Аграрні системні технології", крім того, повністю визнається боржником в межах справи про банкрутство; ТОВ "Дейвест" було обізнане про відкриття провадження про стягнення заборгованості на користь АТ "Банк Альянс". Як вбачається з наданих ТОВ "Дейвест" копій претензій від 23.02.2022 №01-02/23 та від 12.12.2022 №01-08/26 та від 13.02.2022 № 1302-22/23 між ТОВ "Дейвест" та "Акріс Агро Груп" було укладено Договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт №01/04/2021-01 від 01.04.2021. Відповідно до вказаного договору ТОВ "Акріс Агро Груп", як замовник, доручає ТОВ "Дейвест", як підряднику, виконати комплекс робіт та послуг з вирощування зернових та/або бобових та/або олійних культур, зокрема, здійснити поставку та внесення "Аміаку рідкого технічного марки "Ак" на поля замовника. Як наголошується в претензії, обумовлений обсяг робіт ТОВ "Дейвест", як підрядник, не виконав, у зв`язку з чим і було пред`явлено вимогу замовником стосовно сплати передбачених договором штрафних санкцій та збитків в розмірі 16 359 109,50 грн. та 72 537 501,40 грн. В подальшому, 27.02.2023 ТОВ "Дейвест" добровільно перерахувало на користь ТОВ "Акріс Агро Груп" 88 896 610,99 грн в якості збитків та оплати штрафних санкцій. Позивач зазначає, що підрядник (ТОВ "Дейвест") та замовник (ТОВ "Акріс Агро Груп") є пов`язаними юридичними особами, оскільки мають одного кінцевого бенефіціарного власника. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №402590638863 станом на момент вчинення спірних майнових дій (27.02.2023) кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Дейвест" була ОСОБА_1 . Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №210588285633 станом на момент вчинення спірних майнових дій (27.02.2023) кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Акріс Агро Груп" була ОСОБА_1 . Позивач вказує у заяві на те, що стягнення збитків та штрафних санкцій однією особою з іншої особи, які мають одного кінцевого бенефіціарного власника в підозрілий період під час наявності значного розміру кредиторської заборгованості, протирічить принципу розумності та добросовісності в господарських відносинах, а також суті правовій природі забезпечення виконання зобов`язань. Окрім цього, позивач зазначає, що у підозрілий період, під час наявної кредиторської заборгованості, маючи можливість спрямувати грошові кошти в розмірі 88 896 610,90 грн на погашення вимог кредиторів або на господарську діяльність з метою отримання прибутку, ТОВ "Дейвест" добровільно сплачує вказану суму іншій юридичній особі в якості штрафних санкцій та збитків всупереч принципам та суті інституту господарсько-правової відповідальності. Протягом підозрілого періоду ТОВ "Дейвест" мало негативну тенденцію до збільшення непокритого збитку та зменшення вартості активів. Відповідно до балансу станом на 31.12.2022 вартість активів зменшилась на 266 772 тис грн (на початок року становила 657 709 тис грн, а на кінець - 390 937 тис грн), непокритий збиток виріс на 128 883 тис грн (на початок року становив 12 389 тис грн, а на кінець - 141272 тис грн). Відповідно до балансу станом на 31.12.2023 вартість активів зменшилась на 110 604 тис грн (на початок року становила 390 738 тис грн, а на кінець - 280 134 тис грн), непокритий збиток виріс на 165 079 тис грн. (на початок року становив 141 520 тис грн, а на кінець - 306 599 тис грн). Позивач вказує на те, що попри наведену збитковість, ТОВ "Дейвест" добровільно бере на себе додаткові необґрунтовані витрати зі сплати збитків та штрафних санкцій на користь ТОВ "Акріс Агро Груп" в той час як мало реальну можливість спрямувати вказані грошові кошти на погашення заборгованості перед кредиторами або на господарську діяльність для отримання прибутку. Як вбачається, ТОВ "Акріс Агро Груп" вважає, з чим безумовно погодилось ТОВ "Дейвест", що єдиною причиною врожаю в Славутському районі Хмельницької області в меншому обсязі ніж в Здолбунівському районі Рівненської області є виключно невнесення боржником амміаку. З точки зору арбітражного керуючого на зменшення врожайності може вплинути багато факторів окрім невнесення певного виду добрив, з метою встановлення яких (факторів) було здійснено запит до Національного наукового центру "Інститут землеробства" Національної академії аграрних наук України, якими було надано відповідний науковий висновок.

Позивач послався на результати багаторічних досліджень, які проводились з вивчення біологічних особливостей вирощування кукурудзи в Інституті землеробства Національної академії аграрних наук та якими встановлено, що втрати від невнесення азотних добрив (рідкий аміак) становлять до 45%. Отже, на думку позивача, невнесення аміаку рідкого на полях Хмельницької області не може бути причиною прямого і виключного причинного зв`язку отримання врожаю на рівні, меншому ніж на полях Рівненської області та, відповідно, між протиправною поведінкою ТОВ "Дейвест" та збитками ТОВ "Акріс Агро Груп". Позивач зазначив, що в претензії в додатках до претензії відсутні будь-які документи, які б підтверджували реальність вказаної ціни та можливість здійснення продажу саме за вказаною ціною без супутніх витрат ТОВ "Акріс Агро Груп" (здійснення доставки та/або збереження за рахунок продавця, тощо). Також, позивач вказує, що визначення залікової ваги зерна здійснюється шляхом зменшення фізичної ваги зерна на розрахункову величину маси відхилень від базисних, контрактних або договірних кондицій вмісту вологи, смітної та зернової домішок у зерні, а як вбачається з претензії залікова вага становить 80% від фізичної ваги (3,9/4,7*100 = 80). Тобто, вміст вологи, смітної та зернової домішок у протриманому врожаї становив би з точки зору ТОВ "Акріс Агро Груп" 20%. При цьому належних та допустимих доказів вказаного розрахунку до претензії додано не було та виникає обґрунтований сумнів стосовно взагалі можливості визначення вмісту вологи, смітної та зернової домішок у врожаї, який не було отримано. Окрім цього, позивач зазначив про хибне застосування в розрахунках порівняння середньої врожайності в Славутському районі Хмельницької області та в Здолбунівському районі Рівненської області. Факт "сусідства" площ засіву жодним чином не означає тотожність якості ґрунту, погодних умов та інших критеріїв, які впливають на врожайність. Позивач послався на Висновок Інституту землеробства Національної академії аграрних наук в Рівненській області в 2022, що мало місце достатнє зволоження та оптимальний температурний режим, а в Хмельницькій області кількість опадів в травні та червні становила 45% та 56% від норми. Окрім того, можливим було засівання різними сортами та/або різними якостями та кількістю посівного матеріалу. Іншого жодним чином не підтверджено належними та допустимими доказами. Отже, наявність збитків, на думку позивача, не є доведеною належними доказами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

15.08.2024 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах суми позову 88 896 610,90 грн. на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" (01032, Україна, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 106б ідентифікаційний код юридичної особи 41846549), які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп", зокрема, але виключно:

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУГІНИ АГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 38943762);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕАГРОЛЕНД" (ідентифікаційний код юридичної особи 41595082);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНАГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 42888637);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТЕ ВЕРДЕ" (ідентифікаційний код юридичної особи 442662479);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "ІННОВАГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 42889248);

- на частку в Сільськогосподарському кооперативі "ТАКО" (ідентифікаційний код юридичної особи 44408399);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЕВСЬК АГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 40117088).

В обгрунтування поданої заяви зазначено, що на момент отримання формування всієї кредиторської заборгованості, яка є предметом розгляду в межах справи про банкрутство, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Дейвест» була ОСОБА_1 . Після набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі №910/10389/22 про стягнення з ТОВ «Дейвест» на користь АТ «Банк Альянс» 3 855 363,28 доларів США та відкриття виконавчого провадження засновниками ТОВ «Дейвест» було вчинено наступні реєстраційні дії: 06.12.2023 - зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; 15.12.2023 - зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; 18.12.2023 - зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна структури власності. Як зазначив заявник, з 13 кредиторів, які заявили вимоги до ТОВ «Дейвест», 8 кредиторів мають того ж бенефіціарного власника ( ОСОБА_1 ), сума вимог яких складає 56,7% від всіх вимог. В подальшому, після набрання законної сили вказаним рішенням, 11.09.2023 боржник укладає договори переведення боргу, за якими без будь-якої ділової мети та економічної доцільності, без оплати переводить на себе борг від компанії ОСОБА_1 загальну суму 261 533 505,20 грн, що може дозволити вказаним компаніями контролювати рішення зборів та комітету кредиторів. Рішеннями Господарського суду м. Києва від 17.07.2024 у справах № 910/18632/23 (910/4930/24) та № 910/18632/23 (910/5459/24) вказані договори переведення боргу визнано недійсними з огляду на порушення принципу добросовісності та розумності, зловживання правом та наявність ознак фраудаторності. В забезпечення зобов`язань АТ «Банк Альянс» 4 компанії (ТОВ «Прувіс», ТОВ «Агро Істейт», ТОВ «Банерс» та ТОВ «Івенрайс»), кінцевим бенефіціарним власником яких була ОСОБА_1 , передали майно в заставу. Проте, після отримання АТ «Банк Альянс» рішень про звернення стягнення на заставне майно, у вказаних компаніях було також змінено кінцевого бенефіціарного власника та ініційовано відкриття проваджень у справі про банкрутство за заявами компаній ОСОБА_1 . Як зазначив заявник, ТОВ «Дейвест» було відчужено всі основні засоби на користь пов`язаних компаній з кінцевим бенефіціарним власником ОСОБА_1 за десять днів до набрання законної сили рішенням суду про стягнення на користь АТ «Банк Альянс». Крім того, оплата штрафних санкцій та збитків (спірна майнова дія) в значному розмірі, також відбулась на компанію ОСОБА_1 . Таким чином, з точки зору розпорядника майна, боржником та пов`язаними особами зі спільним бенефіціарним власником вчиняються активні послідовні дії, спрямовані на ухилення виконання обов`язків перед непов`язаними кредиторами (ГУ ДПС у м. Києві, ТОВ НВФ БТУ-Центр, АТ «Банк Альянс»). Отже, є всі підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп", як компанія ОСОБА_1 , також намагатиметься вчиняти дії, які перешкоджатимуть виконанню рішення про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 заяву позивача про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову по справі № 910/18632/23 (910/9049/24) шляхом накладення арешту у межах суми позову 88 896 610,90 грн. на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" (01032, Україна, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 106б ідентифікаційний код юридичної особи 41846549), які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп", зокрема:

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУГІНИ АГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 38943762);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕАГРОЛЕНД" (ідентифікаційний код юридичної особи 41595082);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНАГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 42888637);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТЕ ВЕРДЕ" (ідентифікаційний код юридичної особи 442662479);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "ІННОВАГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 42889248);

- на частку в Сільськогосподарському кооперативі "ТАКО" (ідентифікаційний код юридичної особи 44408399);

- на частку в Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЕВСЬК АГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 40117088).

Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки в даному випадку подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову спрямовано виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову та є додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Колегією суддів враховано, що у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, на запитання суду: чи достатньо у відповідача грошових коштів на рахунках для виконання судового рішення у разі задоволення позову, представник відповідача надав відповідь що точної суми, яка знаходиться на рахунках відповідача, йому не відомо. Також представник не надав відповідь на запитання суду про вартість часток в ТОВ "ЛУГІНИ АГРО", ТОВ "РІВНЕАГРОЛЕНД", ТОВ "ТЕХНАГРО", ТОВ "МОНТЕ ВЕРДЕ", ТОВ "ІННОВАГРО", Сільськогосподарському кооперативі "ТАКО", ТОВ "ОЛЕВСЬК АГРО", які належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп".

Таким чином, доводи скаржника щодо неспівмірності заходів забезпечення позову є безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустими доказами у справі.

Колегія суддів вважає, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності та збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку з предметом позовних вимог та може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову, у зв`язку з чим подана заява правомірно задоволена судом першої інстанції.

В суді не доведено, що вжиття заходів забезпечення позову призведе до зупинення господарської діяльності відповідача, що вжиття таких заходів забезпечення позову є порушенням майнових прав відповідача. Скаржник не довів понесення ним прямих та неминучих збитків від вжиття вказаних заходів забезпечення позову, не довів подальшого зупинення збирання врожаю та припинення ним своєї господарської діяльності внаслідок вжиття судом вищевказаних заходів забезпечення позову та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову в даному випадку судом взято до уваги достатньо обгрунтоване припущення заявника, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю на момент виконання рішення, у разі задоволення позову. Цим забезпечується реальне виконання відповідного рішення суду.

Твердження скаржника про порушення судами вимог ст. 140, 141 ГПК України оскільки не вирішено питання зустрічного забезпечення, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

У постановах Верховного Суду від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23 наведено висновки, відповідно до яких "за змістом диспозитивної норми статті 141 ГПК України пред`явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком господарського суду, так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 цього Кодексу".

Отже, незазначення судом першої інстанції в ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати істотним процесуальним порушенням, достатнім для скасування оскаржуваної ухвали про забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення, що узгоджується із наведеними висновками Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі № 910/18632/23 (910/9049/24) прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24) залишити без змін.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 07.10.2024

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.Ю. Поліщук

О.М. Остапенко