Постанова

від 27.08.2024 по справі 910/9266/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2024 р. Справа№ 910/9266/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Вовка І.В.

суддів: Сибіги О.М.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю:

представника позивача - адвоката Семенченко Г.С.

представника відповідача 1 - адвоката Заєць Б.С.

представник відповідача 2 - адвоката Талалай А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024

(повний текст складено: 09.02.2024)

у справі № 910/9266/23 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради

до: 1. Хмельницької обласної військової адміністрації,

2. Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

треті особи:

1. Теофіпольська селищна рада,

2. Державне підприємство "Старокостянтинівське лісове господарство"

про визнання права постійного користування земельними ділянками, визнання недійсним та скасування розпорядження, скасування рішень про державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Комунальне підприємство «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної військової адміністрації, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», треті особи - Теофіпольська селищна рада та Державне підприємство «Старокостянтинівське лісове господарство» про визнання права постійного користування земельними ділянками, визнання недійсним та скасування розпорядження, скасування рішень про державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права постійного користування КП «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради земельними ділянкам, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати за ним право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6824755300:02:001:0990 площею 72,8536 га; 6824781300:03:001:0001 площа 50,7851 га; 6824781300:03:007:0001 площа 36,6895 га; 6824784500:03:003:0021 площею 98,1298 га; 6824784500:03:007:0001 площею 30,3299 га; 6824784000:04:013:0001 площею 125,8274 га; 6824780300:03:008:0001 площею 50,7982 га; 6824755300:02:006:0001 площею 45,7074 га; визнати недійсним та скасувати Розпорядження Хмельницької обласної військової адміністрації № 326/2022-р від 13.09.2022 «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» в частині надання в постійне користування ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території Хмельницького району загальною площею 511,120 га з кадастровими номерами 6824755300:02:001:0990 площею 72,8536 га; 6824781300:03:001:0001 площа 50,7851 га; 6824781300:03:007:0001 площа 36,6895 га; 6824784500:03:003:0021 площею 98,1298 га; 6824784500:03:007:0001 площею 30,3299 га; 6824784000:04:013:0001 площею 125,8274 га; 6824780300:03:008:0001 площею 50,7982 га; 6824755300:02:006:0001 площею 45,7074 га та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування, оформлену рішенням державного реєстратора: індексний номер 65825490 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 72,8536 га з кадастровим номером 6824755300:02:001:0990 (номер запису про інше речове право 48743540, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2583595968040); індексний номер 65825652 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 50,7851 га з кадастровим номером 6824781300:03:001:0001 (номер запису про інше речове право 48743734, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585868568040); індексний номер 65825967 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 36,6895 га з кадастровим номером 6824781300:03:007:0001 (номер запису про інше речове право 48743974, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585676768040); індексний номер 65826160 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 98,1298 га з кадастровим номером 6824784500:03:003:0021 (номер запису про інше речове право 48744113, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585864268040); індексний номер 65826296 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 30,3299 га з кадастровим номером 6824784500:03:007:0001 (номер запису про інше речове право 48744248, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585858768040); індексний номер 65826482 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 125,8274 га з кадастровим номером 6824784000:04:013:0001 (номер запису про інше речове право 48744388, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585852968040); індексний номер 65826651 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 50,7982 га з кадастровим номером 6824780300:03:008:0001 (номер запису про інше речове право 48744721, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2583681668040); індексний номер 65827003 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 45,7074 га з кадастровим номером 6824755300:02:006:0001 (номер запису про інше речове право 48744841, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2583666068040).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 910/9266/23 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що до спірних правовідносин сторін необхідно застосовувати норми Земельного кодексу України від 12.07.2000, Лісового кодексу України від 11.05.2000, Положення «Про порядок ведення державного земельного кадастру» від 18.10.1999, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №15 (далі - Положення), Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43 (далі - Інструкція»), а тому дійшов висновку, що рішення Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 року № 19 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» не є документом, що посвідчує право постійного користування, а є лише підставою для набуття позивачем права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду. Отже, відсутність у матеріалах справи державного акту, який би посвідчував право постійного користування позивача спірними земельними ділянками унеможливлює висновок про набуття останнім такого права. Тому за висновком суду першої інстанції спірне розпорядження Хмельницької обласної військової адміністрації є обґрунтованим та прийнятим було у відповідності до вимог закону.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції Комунальне підприємство "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва 25.01.2024 у справі № 910/9266/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судом ст.ст. 92, 141, 143 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 45-47, 78 Лісового кодексу України, зокрема на думку скаржника висновки суду першої інстанції про те, що позивач у встановленому законом порядку не набув права постійного користування спірними земельними ділянками суперечать обставинам справи та положенням пункту 5 Перехідних положень Лісового кодексу України, оскільки право постійного користування підтверджується матеріалами лісовпорядкування та рішенням Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 року № 19 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування», право позивача на постійне користування спірними земельними ділянками не було припинено, тому відповідач-1 незаконно відніс спірні земельні ділянки до земель державної власності та на власний розсуд розпорядився ними.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024, матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради у судовій справі № 910/9266/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Палій В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9266/23.

21.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9266/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 (головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Палій В.В.) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9266/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 та розгляд справи призначено на 08 травня 2024 р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 розгляд справи № 910/9266/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 відкладено на 12 червня 2024 о 10 год. 00 хв.

12.06.2024 судове засідання у справі № 910/9266/23 не відбулось, в зв`язку з технічною несправністю системи відеоконференцзв`язку в 13-му залі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 розгляд справи № 910/9266/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 призначено на 17 липня 2024 p. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 27 серпня 2024 року об 12 год. 10 хв.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024, в зв`язку з перебуванням судді Палія В.В., який входить до складу колегії і не є головуючим суддею, у відпустці, для розгляду справи № 910/9266/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 справу № 910/9266/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 - прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Вовк І.В., судді - Сибіга О.М., Мальченко А.О.

Позиції учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у даній справі без змін, як таке що прийняте з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом та не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу.

Порядок розгляду апеляційної скарги

У судове засідання 27.08.2024 з`явився представники сторін, позивач підтримав подану ним апеляційну скаргу, представники відповідачів заперечували проти задоволення поданої апеляційної скарги. Проте, представники третіх осіб не з`явилися в судове засідання, про час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, згідно рішення тринадцятої сесії Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 14.11.2000 №6 та зареєстровано 19.12.2000 створено Теофіпольське комунальне підприємство «Теофіпольлісвод», що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Відповідно до рішення Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 03.12.2020 №18-1/2020 прийнято із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Теофіпольського району у комунальну власність Теофіпольської селищної ради Комунальне підприємство «Теофіпольлісвод» та майно спільної власності територіальних громад району, яке закріплене за цим підприємством на праві господарського відання. Змінено назву Комунального підприємства «Теофіпольлісвод» на Комунальне підприємство «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради

Рішенням Хмельницької обласної ради «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» №19 від 28.12.2000 року припинено право сільськогосподарських підприємств щодо користування земельними ділянками лісового фонду на території окремих районів області та надано земельні ділянки у постійне користування спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, зокрема - Спеціалізованому лісогосподарському підприємству (Теофіпольський район) (на даний час - Комунальне підприємство «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради) загальною площею - 943,3 га.

Додатком 10 до зазначеного рішення затверджено Перелік користувачів земельних ділянок лісового фонду, які припинили свою діяльність у зв`язку з реформуванням аграрного сектору економіки на території Теофіпольського району.

Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №634/2021-р від 29.07.2021 передбачено проведення інвентаризації земель державної власності за категорією - землі лісогосподарського призначення орієнтованою площею 19502 га, що розташовані на території Хмельницької області та доручено Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області замовити розробку технічної документації

Розпорядженнями Хмельницької обласної державної адміністрації 28.12.2021 №907/2021-р, від 29.12.2021 №909/2021-р та від 29.12.2021 №910/2021-р з додатками затверджена технічна документація, зокрема, щодо земельних ділянок, які є предметом спору у даній справі.

Згідно відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Хмельницька обласна державна адміністрація здійснила державну реєстрацію права державної власності на спірні земельні ділянки. Підставою реєстрації зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»», серія та номер: 1423-IХ, виданий 28.04.2021».

Розпорядженням начальника Хмельницької обласної військової адміністрації № 326/2022-р від 13.09.2022 надано в постійне користування Державному підприємству «Старокостянтинівське лісове господарство» земельні ділянки державної власності загальною площею 952,1334 га (землі лісогосподарського призначення) для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Хмельницького району, згідно з Переліком, в тому числі спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6824755300:02:001:0990 площею 72,8536 га; 6824781300:03:001:0001 площа 50,7851 га; 6824781300:03:007:0001 площа 36,6895 га; 6824784500:03:003:0021 площею 98,1298 га; 6824784500:03:007:0001 площею 30,3299 га; 6824784000:04:013:0001 площею 125,8274 га; 6824780300:03:008:0001 площею 50,7982 га; 6824755300:02:006:0001 площею 45,7074 га.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.05.2023 право постійного користування на земельними ділянками з кадастровими номерами : 6824755300:02:001:0990; 6824781300:03:001:0001; 6824781300:03:007:0001; 6824784500:03:003:0021; 6824784500:03:007:0001; 6824784000:04:013:0001; 6824780300:03:008:0001; 6824755300:02:006:0001 на підставі передавального акту від 10.01.2023 комісією з припинення ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» передано Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України".

За оскаржуваним розпорядженням 326/2022-р від 13.09.2022 порушено право постійного користування землями лісогосподарського призначення, набуте ним на підставі рішення Хмельницької обласної ради від № 19 від 28.12.2000, але не оформлене у порядку, встановленому законом, чинним на момент прийняття радою рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позовними вимогами є визнання за КП «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради права постійного користування на спірні земельні ділянки, визнання недійсним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) № 326/2022-р від 13.09.2022 в частині передачі в постійне користування ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами: 6824755300:02:001:0990 площею 72,8536 га; 6824781300:03:001:0001 площа 50,7851 га; 6824781300:03:007:0001 площа 36,6895 га; 6824784500:03:003:0021 площею 98,1298 га; 6824784500:03:007:0001 площею 30,3299 га; 6824784000:04:013:0001 площею 125,8274 га; 6824780300:03:008:0001 площею 50,7982 га; 6824755300:02:006:0001 площею 45,7074 га та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень земельної ділянки загальною площею 72,8536 га з кадастровим номером 6824755300:02:001:0990 (номер запису про інше речове право 48743540, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2583595968040); індексний номер 65825652 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 50,7851 га з кадастровим номером 6824781300:03:001:0001 (номер запису про інше речове право 48743734, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585868568040); індексний номер 65825967 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 36,6895 га з кадастровим номером 6824781300:03:007:0001 (номер запису про інше речове право 48743974, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585676768040); індексний номер 65826160 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 98,1298 га з кадастровим номером 6824784500:03:003:0021 (номер запису про інше речове право 48744113, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585864268040); індексний номер 65826296 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 30,3299 га з кадастровим номером 6824784500:03:007:0001 (номер запису про інше речове право 48744248, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585858768040); індексний номер 65826482 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 125,8274 га з кадастровим номером 6824784000:04:013:0001 (номер запису про інше речове право 48744388, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585852968040); індексний номер 65826651 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 50,7982 га з кадастровим номером 6824780300:03:008:0001 (номер запису про інше речове право 48744721, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2583681668040); індексний номер 65827003 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 45,7074 га з кадастровим номером 6824755300:02:006:0001 (номер запису про інше речове право 48744841, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2583666068040).

В даному випадку, позивач не оспорює здійснену відповідачем-1 реєстрацію права державної власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, а лише реєстрацію права постійного користування за Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України", отримане ним від правопопередника - Державного підприємства «Старокостянтинівське лісове господарство».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 395 ЦК України встановлено, що речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно з ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Необхідність у даному способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником або користувачем якого є позивач.

Передумовою застосування такого способу захисту є встановлення судом обставин:

1) наявності у позивача відповідного права, за захистом якого він звернувся;

2) невизнання відповідачами наявного у позивача права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що КП «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради набуло права постійного користування спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення на підставі рішення Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 № 19, це рішення є чинним та в установленому законом порядку незаконним не визнавалось і не скасовувалось, зворотного належним чином не доведено.

При цьому, на час прийняття Хмельницькою обласною радою рішення від 28.12.2000 № 19 правовідносини щодо набуття у постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення були врегульовані нормами Лісового кодексу України від 21 січня 1994 року №3852-XII у редакції від 07.12.2000 та Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року №561-XII у редакції від 12.07.2000 (далі також - ЗК УРСР).

Так, відповідно до ст. 6 Лісового кодексу України, усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Лісового кодексу України, користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.

У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Лісового кодексу України, до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

За нормою ст. 19 Земельного кодексу УРСР, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів:

із земель запасу для сільськогосподарського використання;

із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу;

для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки:

із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд;

в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п`ятою цієї статті.

Так, апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 № 19 припинено право постійного власності на земельні ділянки лісового фонду на території Старосинявського, Полонського, Деражнянського, Ярмолинецього, Шепетівського, Летичівського, Красилівського, Новоушицького, Дунаєвецького та Теофіпольського районів сільськогосподарських підприємств, які у зв`язку з реформуванням аграрного сектору економіки припинили свою діяльність. Надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду, зокрема, Спеціалізованому лісогосподарському підприємству (Теофіпольський район) загальною площею 943,3 га. Зобов`язано, зокрема, Теофіпільську районну раду видати користувачам земельних ділянок лісового фонду Державний акт на право постійного користування землею.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що на момент прийняття обласною радою народних депутатів рішення від 12.2000 № 19, власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними (ч. 1 ст. 3 ЗК УРСР).

За ч. 2 ст. 3 ЗК УРСР право розпоряджатись землею мали Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передавали землі у власність або надавали у користування та вилучали їх.

Стаття 4 ЗК УРСР проголошувала, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Суб`єктами права державної власності на землю виступають:

Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;

Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;

обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

Отже, на момент прийняття обласною радою народних депутатів рішення від 12.2000 № 19, Хмельницька обласна рада діяла в межах наданих їй ст.ст. 6, 9, 13 Лісового кодексу України, ст. 19 ЗК УРСР повноважень, припиняючи право колективної власності на земельні ділянки лісового фонду та передаючи їх у постійне користування позивачеві.

Водночас, за ст. 22 ЗК УРСР право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Документами, що посвідчують право власності або право постійного користування землею, з огляду на ст. 23 ЗК УРСР є державні акти, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

У матеріалах справи відповідний акт відсутній.

Однак, надаючи оцінку цій обставині, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права постійного користування.

Відсутність акту на право постійного користування земельною ділянкою свідчить про те, що визначена законом процедура набуття землекористувачем такого права не завершена. Оскільки законодавство України як на момент прийняття Хмельницькою обласною радою народних депутатів рішенні від 28.12.2000 № 19, так і на час перегляду справи апеляційним судом не містить граничного строку виконання такого рішення, то станом на сьогодні - останнє, в силу приписів ст. 144 Конституції України підлягає обов`язковому виконанню.

Разом з тим, Земельний кодекс УРСР, за нормами якого Хмельницька обласна рада народних депутатів приймала рішення від 28.12.2000 № 19, втратив чинність з 01.01.2002 у зв`язку із прийняттям та вступом у дію Земельного кодексу України від 25.10.2001.

Пункт 1 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України від 25.10.2001 передбачав, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин сторін, тобто на дату прийняття Хмельницькою обласною військовою адміністрацією оскаржуваного розпорядження № 326/2022-р від 13.09.2022, оскільки саме в цей момент між позивачем та відповідачами виник спір стосовно спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, пункт 1 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 не змінено, не вилучено. Пункт є чинним.

Отже, рішення Хмельницької обласної ради народних депутатів від 28.12.2000 № 19 про надання у постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення є чинним та підлягає виконанню відповідно до вимог цього кодексу.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас, за нормою пункту 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Пункт 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України викладено у такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" від 20 червня 2022 року №2321-IX. Закон набув чинності 10.07.2022.

Суд першої інстанції наголосив, що оскільки до події, факту чи правовідносин застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, то дія пункту 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України у редакції від 10.07.2022 не може поширюватися на правовідносини, які виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом. При цьому, судом не конкретизовано, які саме правовідносини ним маються на увазі: щодо отримання позивачем спірних земельних ділянок у користування, щодо прийняття Розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) №326/2022-р від 13.09.2022 чи інші.

Апеляційний господарський суд зазначає, що висновок суду першої інстанції обґрунтовано посиланням на висновки Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 та за якими:

закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності;

дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце;

дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Одночасно, Конституційним Судом України у рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 дещо розширено тлумачення ч. 1 ст. 58 Конституції України та зауважено, що якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Норма п. 1 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 яка вказує, що рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу, підтверджує, що земельні правовідносини позивача та держави в особі уповноваженого органу щодо отримання позивачем спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення на праві постійного користування є триваючими.

З огляду на наведене апеляційний суд не вбачає підстав, які б унеможливлювали застосування до цих правовідносин п. 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Отже, суд апеляційної інстанції враховує, що за нормою ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За загальним правилом, господарський суд застосовує ті норми права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, апеляційний господарський суд встановивши, що спірні правовідносини сторін у даній справі, виникли внаслідок прийняття Хмельницькою обласною військовою адміністрацією Розпорядження № 326/2022-р від 13.09.2022, тому до цих правовідносин застосовуються редакції відповідних законодавчих актів у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження.

Отже, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (п. 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України в редакції від 20.06.2022, яка набула чинності 10.07.2022).

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, розпорядженням начальника Хмельницької обласної військової адміністрації від 13.09.2022є326/2022-Р «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Старокостянтинівське лісове господарство»» (Додаток Nє47), згідно заяви Nє717 від 17.08.2022 (Додаток Nє48) вирішено надати в постійне користування державному підприємству «Старокостянтинівське лісове господарство» земельні ділянки державної власності загальною площею 952,1334га (землі лісогосподарського призначення) для ведення лісового господарства і пов?язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Хмельницького району. У загальній площі, що надана в постійне користування ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» згідно вищевказаного рішення 511,120 га є землі, що надані та перебувають з 2000 року у постійному користуванні КП «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами: Кадастрова ділянка Номер кварталу Площа, га 6824755300:02:001:0990 (Базалійська сільська рада) 15 та частини кварталу Nє18, 19, 17 72,8536га 6824781300:03:001:0001 (Воронівецька сільська рада) 13 50,785 1 га 6824781300:03:007:0001 (Воронівецька сільська рада) 14 36,6895 га 6824784500:03:003:0021 21 98,1298га (Михиринецька сільська рада) 6824784500:03:007:0001 (Михиринецька сільська рада) 22 30,3299га 6824784000:04:013:0001 (Святецька сільська рада) 1 та 2 125,8274га 66824780300:03:008:0001 20 (Борщівська сільська рада) 50,7982га 6824755300:02:006:0001 16 (Базалійська сільська рада) 45,7074га в подальшому йменуються також як «спірні земельні ділянки».

Право постійного користування Позивача спірними земельними ділянками підтверджується :

- Рішенням чотирнадцятої сесії Хмельницької обласної ради Nє19 від 28.12.2000 року «Про припинення права постійного користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування», яке є чинним.

- Планом лісонасаджень Теофіпольського КП «Теофіпольлісвод», який с складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства по Теофіпольському комунальному підприємству «Теофіпольлісвод» Хмельницької області 2015 року.

Листом Nє106 від 10.02.2023 ВО «Укрдержліспроект» (Додаток Nє49) надано витяг з картографічної бази даних матеріалів лісовпорядкування з нанесеними межами кварталів 1, 2, 13, 14, 15, 15, 17, 18, 19, 20 та 21 і межами їх таксаційних виділів КП «Теофіпольлісвод» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року та межами земельних ділянок :

- Витягом ВО «Укрдержліспроект» з картографічної бази даних КП «Теофіпольлісвод» кварталу 15 і частини кварталів Nє18, Nє19, Nє17 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2015 року з нанесеною земельною ділянкою з кадастровим номером: 6824755300:02:001:0990 (Базалійська сільська рада).

- Витягом ВО «Укрдержліспроект» з картографічної бази даних КП «Теофіпольлісвод» частини кварталу Nє13, відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2015 року з нанесеною земельною ділянкою з кадастровим номером: 6824781300:03:001:0001 (Воронівецька сільська рада).

- Витягом ВО «Укрдержліспроект» з картографічної бази даних КП «Теофіпольлісвод» кварталу 14 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2015 року з нанесеною земельною ділянкою з кадастровим номером: 6824781300:03:007:0001 (Воронівецька сільська рада).

- Витягом ВО «Укрдержліспроект» з картографічної бази даних КП «Теофіпольлісвод» кварталу Nє21 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2015 року з нанесеною земельною ділянкою з кадастровим номером: 6824784500:03:003:0021 (Михиринецька сільська рада).

- Витягом ВО «Укрдержліспроект» з картографічної бази даних КП «Теофіпольлісвод» частини кварталу Nє22 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2015 року з нанесеною земельною ділянкою з кадастровим номером: 6824784500:03:007:0001 (Михиринецька сільська рада).

- Витягом ВО «Укрдержліспроект» з картографічної бази даних КП «Теофіпольлісвод» кварталів Nє1 і Nє2 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2015 року з нанесеною земельною ділянкою з кадастровим номером: 6824784000:04:013:0001 (Святецька сільська рада).

- Витягом ВО «Укрдержліспроект» з картографічної бази даних КП «Теофіпольлісвод» кварталів Nє16 і Nє20 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2015 року з нанесеними земельними ділянками з кадастровими номерами: 6824755300:02:006:0001 (Базалійська сільська рада) та 6824780300:03:008:0001 (Борщівська сільська рада).

Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, за витягами ВО «Укрдержліспроект» саме цим земельним ділянкам лісового фонду, які були надані в постійне користування КП «Теофіпольлісвод» присвоєні вищевказані кадастрові номера. Тобто, відбулась повторна передача у постійне користування земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні позивача без припинення права користування КП «Теофіпольлісвод».

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 15 грудня 2022 року Теофіпольська селищна рада повторно звернулась з листом Nє2005/02-40 від 15.12.2022 (Додаток Nє50) в якому просила про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність.

При цьому, 30 грудня 2022 року листом Nє98/24-26-8493/2022 (Додаток Nє51) Хмельницька обласна військова адміністрація повідомила, що «Згідно з інформації Державного земельного кадастру зазначені у клопотанні Теофіпольської селищної ради земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов?язаних з ним послуг (код КВЦПЗ - 09.01), розташовані за межами населених пунктів на території Теофіпольської селищної ради та належить державі Україна в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, про що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено відповідні записи.

Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, начальником обласної військової адміністрації видано розпорядження від 13.09.2022є326/2022-р «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», згідно з яким, земельні ділянки лісогосподарського призначення, які зазначені у клопотанні Теофіпольської селищної ради від 15.12.2022є2005/02-40, окрім земельних ділянок з кадастровими номерами 6824782000:05:009:0001 площею 59,3383 га і 6824783600:02:001:0001 площею 49,1715 га, передані в постійне користування ДП «Старокостянтинівське лісове господарство»

Згідно з 4.5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або горидичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Враховуючи вищенаведене, в обласної військової адміністрації були відсутні правові підстави для задоволення клопотання Теофіпольської селищної ради від 15.12.2022є2005/02-40».

Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, Хмельницька обласна військова адміністрація посилаючись на ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, не врахувала, що коли приймалось розпорядження від 13.09.2022є326/2022-р «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», право постійного користування КИ «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради, спірними земельними ділянками не було скасовано чи припинено, а рішення чотирнадцятої сесії Хмельницької обласної ради від 28 грудня 2000 року Nє19 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» було та залишається на даний час чинним.

Отже, з урахуванням вище наведеного, у Хмельницької обласної військової адміністрації не було законних підстав передавати вказані земельні ділянки у постійне користування для ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» враховуючи, що таке права постійного користування цими земельними ділянками з 2000 року надано КП «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради та підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що Державним агентством лісових ресурсів України було видано Наказ від 28.10.2022 року Nє893 «Про припинення державного підприємства «Старокостянтинівське лісове господарство»» та з 01.11.2022 ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» знаходиться в стані припинення, а в газеті «Урядовий кур"єр» Nє 235 від 03.11.2022 (Додаток Nє52) опубліковано оголошення про припинення ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» шляхом реорганізації.

Із матеріалів справи вбачається, 09.12.2022 ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», будучи в стані припинення, реєструє право постійного користування на спірні земельні ділянки та 05.01.2023 передає ці земельні ділянки для ДП «Ліси України (філія «Старокостянтинівське лісове господарство»)».

26.01.2023 відбулась зміна правокористувача на спірні земельні ділянки і згідно рішень 04.02.2023 правокористувачем спірних земельних ділянок зареєстровано Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» код ЄДРПОУ 44768034.

Таким чином, ДІ «Старокостянтинівське лісове господарство» звертаючись до Хмельницької обласної військової адміністрації з клопотанням про передачу земельних ділянок у його постійне користування та реєструючи таке право 09 грудня 2022 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначає, що при цьому користуватись ними не буде, а тільки зробить передачу наданого йому права іншому державному підприємству.

Станом на день подання позовної заяви Державне підприємство «Старокостянтинівське лісове господарство» залишається в стані припинення, та не реорганізоване шляхом приєднання до ДП «Ліси України».

Розглядаючи вимоги позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача-1, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом "г" частини третьої статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За ч. 2 ст.158 ЗК України визначено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Надаючи оцінку діям відповідача-1 в частині розпорядження спірними земельними ділянками, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Хмельницька обласна військова адміністрація під час прийняття розпорядження, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, діяла виключно в межах та у спосіб передбачений законодавством. Спірні земельні ділянки передано у постійне користування лише після проведення інвентаризації, проведення реєстрації речових прав та отримання відомостей про те, що такі земельні ділянки не знаходяться у постійному користуванні чи власності інших осіб.

Отже, судом першої інстанції встановлено лише формальну відповідність дій відповідача-1 вимогам законодавства щодо розпорядження земельними ділянками державної власності.

Переглядаючи справу у цій частині, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні земельні ділянки є землями державної власності, при цьому апеляційний господарський зазначає, що позивач не навів переконливих доводів приналежності спірних земельних ділянок до земель комунальної власності, тоді як в матеріалах справи відсутні докази реєстрації спірних земельних ділянок за відповідною радою.

За ст.1 Закону України "Про державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж. Отже, належним доказом приналежності земель відповідному власнику (держава чи територіальна громада) є витяг з державного земельного кадастру, або витяг з єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно.

В даному випадку, матеріали справи не містять витягів про приналежність спірних земельних ділянок до земель комунальної власності.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що згідно відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Хмельницька обласна державна адміністрація здійснила державну реєстрацію права державної власності на спірні земельні ділянки. Підставою реєстрації зазначено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"", серія та номер 1423-IХ, виданий 28.04.2021".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час прийняття Хмельницькою обласною радою народних депутатів рішення від 28.12.2000, остання здійснила розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, що перебували за межами населеного пункту.

Згідно з ст. 6 Лісового кодексу України (у редакції станом на дату прийняття рішення) усі ліси в Україні є власністю держави.

Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України.

Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 Лісового кодексу України до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

У подальшому неодноразово здійснювалось розмежування земель державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 5 лютого 2004 року N 1457-IV при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, землі лісового фонду за межами населених пунктів. Закон втратив чинність на підставі Закону №5245-VI від 06.09.2012.

Пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI, унормовано, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій та всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Пунктом 4 Розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI, унормовано, що у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Закон на сьогодні є чинним. Водночас, законодавець не відступив від територіального принципу розмежування земель державної та комунальної власності.

У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX Розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено п. 24.

Відповідно до п.24 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення. Пункт набув чинності 27.05.2021.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів враховує, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення, розташованими за межами населеного пункту, та щодо яких прийнято рішення органу державної влади про передачу у постійне користування комунальному підприємству.

Вирішуючи питання про те, яка з редакцій чинних законодавчих актів про розмежування земель державної та комунальної власності підлягає застосуванню, колегія суддів виходить з того, що однією із засад українського конституційного ладу є "верховенство права" (правовладдя), що його виражено через формулу: "В Україні визнається і діє принцип верховенства права" (частина перша статті 8 Конституції України). "Верховенство права" (правовладдя) як невідокремний елемент системи цінностей, що їх покладено в основу сучасного європейського правопорядку, належить до тріади принципів спільної спадщини європейських народів поряд із такими її складниками, як правдива демократія й людські права.

Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): „закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - „закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - „закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Колегія суддів виходить з того, що і закон України від 06.09.2012 № 5245-VI, і Закон України від 28.04.2021 № 1423-IX регулюють одні і ті ж земельні правовідносини.

Разом з тим, оскільки за нормами Земельного кодексу України (глава 4 "Склад та цільове призначення земель") використання земель здійснюється із врахуванням їх категорій та цільового призначення, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання віднесення земельних ділянок до земель державної чи комунальної власності, необхідно керуватись Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX як таким, що прийнятий пізніше та з урахуванням використання земель за цільовим призначенням та за категоріями (законом визначено розподіл земель із урахуванням віднесення земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення).

Отже, спірні земельні ділянки є землями державної власності. Як на момент їх відведення у 2000 році, так і на момент прийняття Хмельницькою ОВА (ОДА) спірного розпорядження.

Судом першої інстанції також встановлено, що за результатами проведеної державної інвентаризації земель у 2021 році, до Державного земельного кадастру внесено відомості, зокрема про земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Проведення інвентаризації земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів та віднесення їх до державної форми власності відповідає вимогам чинного законодавства та у судовому порядку незаконним не визнавалось.

Разом з тим, оскільки під час апеляційного провадження за позивачем визнано право постійного користування, висновок суду про те, що Хмельницька обласна військова адміністрація під час прийняття розпорядження, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, діяла виключно в межах та у спосіб, передбачений законодавством не відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

Ухвалюючи оскаржуване розпорядження Хмельницькою ОВА не враховано положення ст.144 Конституції України (рішення Хмельницької обласної ради народних депутатів від 04.04.2001 №15 підлягає обов`язковому виконанню), п.1 Прикінцевих положень ЗК України, п.5 Розділу 8 Лісового кодексу України.

Враховуючи вище наведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оскаржуване розпорядження ухвалено з порушенням права постійного користування позивача та з порушенням вимог законодавства, а тому позовні вимоги про визнання недійсним та скасування Розпорядження Хмельницької обласної військової адміністрації №326/2022-р від 13.09.2022 «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» в частині надання в постійне користування ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території Хмельницького району загальною площею 511,120 га з кадастровими номерами 6824755300:02:001:0990 площею 72,8536 га; 6824781300:03:001:0001 площа 50,7851 га; 6824781300:03:007:0001 площа 36,6895 га; 6824784500:03:003:0021 площею 98,1298 га; 6824784500:03:007:0001 площею 30,3299 га; 6824784000:04:013:0001 площею 125,8274 га; 6824780300:03:008:0001 площею 50,7982 га; 6824755300:02:006:0001 площею 45,7074 га є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про скасування рішень державного реєстратора.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020 до 25.07.2022) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2022 у справі №597/977/21 та від 17.08.2022 у справі №450/441/19, у розумінні положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

За таких обставин, а також оскільки під час апеляційного перегляду визнано за позивачем право постійного користування на спірні земельні ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65825490 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 72,8536 га з кадастровим номером 6824755300:02:001:0990 (номер запису про інше речове право 48743540, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2583595968040); індексний номер 65825652 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 50,7851 га з кадастровим номером 6824781300:03:001:0001 (номер запису про інше речове право 48743734, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585868568040); індексний номер 65825967 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 36,6895 га з кадастровим номером 6824781300:03:007:0001 (номер запису про інше речове право 48743974, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585676768040); індексний номер 65826160 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 98,1298 га з кадастровим номером 6824784500:03:003:0021 (номер запису про інше речове право 48744113, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585864268040); індексний номер 65826296 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 30,3299 га з кадастровим номером 6824784500:03:007:0001 (номер запису про інше речове право 48744248, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585858768040); індексний номер 65826482 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 125,8274 га з кадастровим номером 6824784000:04:013:0001 (номер запису про інше речове право 48744388, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585852968040); індексний номер 65826651 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 50,7982 га з кадастровим номером 6824780300:03:008:0001 (номер запису про інше речове право 48744721, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2583681668040); індексний номер 65827003 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 45,7074 га з кадастровим номером 6824755300:02:006:0001 (номер запису про інше речове право 48744841, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2583666068040).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі та вважає, що позов КП «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради до Хмельницької обласної військової адміністрації, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання права постійного користування земельними ділянками, визнання недійсним та скасування розпорядження, скасування рішень про державну реєстрацію підлягає задоволенню.

Водночас, суд апеляційної інстанції виходить з того, що відсутність у позивача державного акта на право постійного користування спірними землями лісогосподарського призначення не може свідчити про відсутність у останнього такого права, враховуючи триваючий характер оформлення землекористування. На сьогодні, взагалі державний акт не вимагається, а відповідне право вважається набутим у зв`язку з прийняттям радою рішення та подальшою державною реєстрацією такого права. При цьому, державна реєстрація лише підтверджує існування у особи такого права.

Такий правовий висновок наведено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 910/9909/23.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у даній справі підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради задоволенню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 910/9266/23 - скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" Теофіпольської селищної ради, задовольнити.

3. Визнати за Комунальним підприємством «Теофіпольлісвод» Теофіпольської селищної ради право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6824755300:02:001:0990 площею 72,8536 га; 6824781300:03:001:0001 площа 50,7851 га; 6824781300:03:007:0001 площа 36,6895 га; 6824784500:03:003:0021 площею 98,1298 га; 6824784500:03:007:0001 площею 30,3299 га; 6824784000:04:013:0001 площею 125,8274 га; 6824780300:03:008:0001 площею 50,7982 га; 6824755300:02:006:0001 площею 45,7074 га.

4. Визнати недійсним та скасувати Розпорядження Хмельницької обласної військової адміністрації №326/2022-р від 13.09.2022 «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» в частині надання в постійне користування ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території Хмельницького району загальною площею 511,120 га з кадастровими номерами 6824755300:02:001:0990 площею 72,8536 га; 6824781300:03:001:0001 площа 50,7851 га; 6824781300:03:007:0001 площа 36,6895 га; 6824784500:03:003:0021 площею 98,1298 га; 6824784500:03:007:0001 площею 30,3299 га; 6824784000:04:013:0001 площею 125,8274 га; 6824780300:03:008:0001 площею 50,7982 га; 6824755300:02:006:0001 площею 45,7074 га.

5. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: індексний номер 65825490 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 72,8536 га з кадастровим номером 6824755300:02:001:0990 (номер запису про інше речове право 48743540, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2583595968040); індексний номер 65825652 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 50,7851 га з кадастровим номером 6824781300:03:001:0001 (номер запису про інше речове право 48743734, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585868568040); індексний номер 65825967 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 36,6895 га з кадастровим номером 6824781300:03:007:0001 (номер запису про інше речове право 48743974, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585676768040); індексний номер 65826160 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 98,1298 га з кадастровим номером 6824784500:03:003:0021 (номер запису про інше речове право 48744113, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585864268040); індексний номер 65826296 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 30,3299 га з кадастровим номером 6824784500:03:007:0001 (номер запису про інше речове право 48744248, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585858768040); індексний номер 65826482 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 125,8274 га з кадастровим номером 6824784000:04:013:0001 (номер запису про інше речове право 48744388, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585852968040); індексний номер 65826651 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 50,7982 га з кадастровим номером 6824780300:03:008:0001 (номер запису про інше речове право 48744721, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2583681668040); індексний номер 65827003 від 19.12.2022 щодо земельної ділянки загальною площею 45,7074 га з кадастровим номером 6824755300:02:006:0001 (номер запису про інше речове право 48744841, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2583666068040).

6. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

7. Матеріали справи № 910/9266/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано та складено 07.10.2024.

Головуючий суддя І.В. Вовк

Судді О.М. Сибіга

А.О. Мальченко