Рішення

від 27.09.2024 по справі 902/442/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2024 р.Cправа № 902/442/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури (23100, Вінницька область, місто Жмеринка, вулиця Національна, будинок 6А, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача - Відділу освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради (23126, Вінницька обл., Жмеринський р-н, село Северинівка, вулиця Грушевського, будинок, 31, ідентифікаційний код юридичної особи 44136504)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вінницька торгово-промислова палата (21100, місто Вінниця, вулиця Соборна, будинок 67, ідентифікаційний кою юридичної особи 02944805)

про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно надмірно сплачених коштів

за участю:

прокурора Суходоля М.В., згідно посвідчення

представник позивача Твердохліб Ж.П., керівник

представника відповідача не з`явився

представник третьої особи не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 17.04.2024 року надійшла позовна заява № 52-1622вих-24 від 16.04.2024 (вх. № 455/24 від 17.04.2024) керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" з такими вимогами:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 11.02.2022 до договору № ЖМ-143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради та ТОВ "Енера Вінниця";

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 02.11.2022 до договору № ЖМ-143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради радою та ТОВ "Енера Вінниця";

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 15.11.2022 до договору № ЖМ-143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради та ТОВ "Енера Вінниця";

- стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 36 843,48 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 22.04.2024 судом позовну заяву № 52-1622вих-24 від 16.04.2024 (вх. № 455/24 від 17.04.2024) залишено без руху зі встановленням прокурору/позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху та способу усунення недоліків позовної заяви.

26.04.2024 на адресу суду від прокурора та 29.04.2024 від позивача надійшли заяви про усунення недоліків з додатками на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2024.

Ухвалою від 30.04.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 902/442/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28 травня 2024 року об 11:00 год.

09.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 09.05.2024 (вх. № 01-34/4868/24) у якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

16.05.2024 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив № 52-1951вих-24 від 13.05.2024 (вх. № 01-34/5128/24).

16.05.2024 до суду від позивача надійшов лист № 129 від 13.05.2024 (вх. № 01-34/5130/24) із поясненнями по суті спору.

21.05.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив №б/н від 21.05.2024 (вх. № 01-34/5325/24).

24.05.2024 до суду від прокурора надійшли пояснення на заперечення на відповідь на відзив № 52-2102вих-24 від 22.05.2024 (вх. № 01-34/5463/24).

За наслідком судового засідання 28.05.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні у справі № 902/442/24 до 10:00 18.06.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

05.06.2024 до суду від прокурора надійшла заява № 52-2324вих-24 від 04.06.2024 (вх. № 01-34/5869/24 від 05.06.2024) про долучення документів до матеріалів справи.

05.06.2024 до суду від представника відповідача надійшла заява № б/н від 05.06.2024 (вх. № 01-34/5890/24 від 05.06.2024) про відкладення розгляду справи.

06.06.2024 до суду від представника відповідача надійшла заява № б/н від 06.06.2024 (вх. № 01-34/5954/24 від 06.06.2024) з додатковими поясненнями щодо заявлених позовних вимог.

За наслідком судового засідання 18.06.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/442/24 на 14:30 27.06.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

25.06.2024 до суду від позивача надійшов лист № 172 від 21.06.2024 (вх. № 01-34/6616/24) у якому позивач зазначив про підтримання ним заявлених позовних вимог, клопотав про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 27.06.2024 суд постановив ухвали про продовження строку підготовчого судового засідання у справі на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні у справі № 902/442/24 до 14:30 04.07.2024, які занесено до протоколу судового засідання.

28.06.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 28.06.2024 (вх. № 01-34/6762/24) про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вінницьку торгово - промислову палату.

02.07.2024 на електронну адресу від прокурора надійшли заперечення на клопотання про залучення третьої особи (вх. № 01-34/6863/24). 04.07.2024 ідентичні заперечення надійшли до суду у паперовій формі (вх. № 01-34/6964/24).

Ухвалою від 04.07.2024 судом задоволено клопотання ТОВ "Енера Вінниця" № б/н від 28.06.2024 (вх. № 01-34/6762/24 від 28.06.2024), залучено до участі у справі № 902/442/24 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вінницьку торгово-промислову палату, відкладено підготовче судове засідання у справі № 902/442/24 на 24.07.2024 об 11:00 год.

08.07.2024 до суду надійшла заява № б/н від 08.07.2024 (вх. № 01-34/7359/24) з доказами надіслання позовної заяви з додатками третій особі.

23.07.2024 до суду від третьої особи надійшли пояснення № 23/12/343 від 22.07.2024 (вх. № 01-34/7521/24) по суті заявлених позовних вимог, у яких третя особа також клопотала про розгляд справи за відсутності її представника.

24.07.2024 до суду від ТОВ "Енера Вінниця" надійшла заява № б/н від 24.07.2024 (вх. № 01-34/7541/24) про розгляд справи у судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 24.07.2024 суд постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні у справі № 902/442/24 до 14:30 06.08.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 06.08.2024 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/442/24, призначено справу № 902/442/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 27.08.2024 о 14:30 год.

27.08.2024 до суду від представника відповідача надійшла заява № б/н від 27.08.2024 (вх. № 01-34/8430/24) у якій останнім зазначено про те, що відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, просить врахувати позицію відповідача викладену у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив, письмових поясненнях, а також зазначено про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

За результатами судового засідання 27.08.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/442/24 по суті до 14:00 27 вересня 2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

11.09.2024 до суду від позивача надійшли пояснення № 238 від 06.09.2024 (вх. № 01-34/8972/24 від 11.09.2024) на виконання вимог суду.

11.09.2024 до суду від ТОВ "Енера Вінниця" надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 11.09.2024 (вх. № 01-34/8986/24 від 11.09.2024).

13.09.2024 до суду від ТОВ "Енера Вінниця" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 902/442/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку справи № 918/1043/21 № б/н від 12.09.2024 (вх. № 01-34/9047/24 від 13.09.2024).

19.09.2024 до суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання про зупинення розгляду справи (вх. № 01-34/9267/24 від 19.09.2024).

20.09.2024 через підсистему "Електронний суд" та 27.09.2024 у паперовому виді від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення ТОВ "Енера Вінниця" (вх. № 01-34/9318/24 та вх. № 01-34/9510/24).

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися прокурор та представник позивача. Представники відповідача, третьої особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені ухвалою від 28.08.2024, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, третя особа у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення розгляду справи № 902/442/24 з огляду на відсутність правових та фактичних підстав для зупинення провадження у справі, оскільки 18.09.2024 ВПВС ухвалено постанову у справі №918/1043/21 до розгляду якої відповідач просив зупинити провадження, яку занесено до протоколу судового засідання.

Прокурор та представник позивач позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час виходу.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники учасників справи не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без його проголошення.

Суть спору:

Керівник Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 11.02.2022, № 2 від 02.11.2022, № 3 від 15.11.2022 до договору № ЖМ-143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії, укладеного між Відділом освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради радою та ТОВ "Енера Вінниця"; стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 36 843,48 гривень.

На обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що у 2022 році Відділом освіти, молоді та спорту Северинівської сільської ради проведено закупівлю (UA-2021-12-29-000160-с) шляхом застосування процедури відкритих торгів щодо предмету закупівлі «Електрична енергія» ДК 021:2015: 09310000-5 по лоту з очікуваною вартістю 847 010,00 грн. на придбання 177 712 кВт-год електричної енергії.

За результатами проведеної закупівлі Відділом освіти, молоді та спорту Северинівської сільської ради із переможцем закупівлі "Енера Вінниця" 10.02.2022 було укладено договір № ЖМ-143800 про постачання електричної енергії споживачу.

За цим договором ТОВ "Енера Вінниця" взяло на себе зобов`язання продавати електричну енергію Відділу освіти, молоді та спорту Северинівської сільської ради загальним обсягом до 177 712 кВт*год. За умовами пункту 5.2 договору та Персональної комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 до договору, ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором складає 3, 945640 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 0,789128 грн., всього з ПДВ 4,734768 грн. Загальна ціна договору становить 701 187,58 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 140 237, 51 грн., всього 841 425, 09 грн.

Під час дії цього договору до нього були внесені зміни шляхом укладення сторонами додаткових угод, зокрема додаткових угод № 1 від 11.02.2022, № 2 від 02.11.2022, № 3 від 15.11.2022 до договору в частині збільшення ціни електричної енергії. Прокурор зазначив, що внаслідок укладання додаткових угод № 1,2,3 до зазначеного договору збільшено ціну за одиницю товару з 4,734768 грн. до 5,567843 грн. за 1 кВт/год. (на 17,59 % більше від первинної ціни), при цьому, кількість кВт*год. електричної енергії зменшено, а саме із запланованих 177 712 кВт*год поставлено лише 139 646 кВт*год (за даними актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії).

Підставою для збільшення ціни на електричну енергію згідно з умовами додаткових угод № 1, 2, 3 є експертні висновки Вінницької торгово-промислової палати, які не підтверджують коливання ціни на електричну енергію на ринку, а відображають інформацію електронних торгів за певні періоди, які не відповідають періодам між укладанням договору та додаткових угод до нього, а також періодам між укладенням додаткових угод.

За твердженням прокурора, належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору відповідачем не надано, а тому укладання додаткових угод до договору №№ 1-3 про постачання електричної енергії, якими збільшено ціну електричної енергії здійснено безпідставно.

Прокурор вважає, що додаткові угоди до договору № № 1, 2, 3 укладені з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а додаткові угоди № 2, 3 також з порушенням підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 та під час їх укладання не дотримано положень п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, що є підставою для визнання їх недійсними.

За твердженням прокурора унаслідок укладення спірних додаткових угод позивачем фактично не отримано електричної енергії на суму 36 843,48 грн., тому позивачем безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу кошти у сумі 36 843,48 грн. за недопоставлений товар, чим порушено інтереси держави.

З огляду на викладене, прокурор просить визнати недійсними спірні додаткові угоди до договору внаслідок недотримання сторонами вимог чинного законодавства під час їх укладення, а також стягнути з відповідача безпідставно сплачені бюджетні кошти внаслідок збільшення ціни за додатковими угодами на загальну суму 36 843,48 гривень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у відзиві.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що розрахунки за спожиту електричну енергію між товариством та позивачем за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2022 р. відбувались по ціні, яка визначена при укладенні договору - 4,734768грн. з ПДВ.

Відповідач зазначив, що у зв`язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку, керуючись ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» товариством було запропоновано позивачу підписати додаткові угоди в частині збільшення тарифу на постачання електричної енергії, що передбачено договором.

На адресу позивача товариством було направлено лист від 10.02.2022 № 27/05 з пропозицією укласти додаткову угоду №1 від 11.02.2022р, так як згідно експертного висновку, виданого Вінницькою ТТП В-642 від 08.12.21р. відбулось коливання ціни на ринку.

Цією додатковою угодою сторони змінили в межах 10 %, передбаченого ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі» ціну за 1 кВт.год електроенергії з 4,734768грн. на 4,912716грн.

Позивач зазначив, що додаткова угода №1 від 10.02.2022р була використана в розрахунках за вересень-жовтень 2022р. в межах 10 %, і ціна за 1 кВт.год електроенергії була змінена правомірно з 4,734768грн. на 4,912716грн.

28.09.2022р. товариством на адресу позивача було направлено лист № 1.05-6539 з пропозицією укласти додаткову угоду №2 від 02.11.2022 р, так як згідно експертного висновку, виданого Вінницькою ТТП В-277 від 23.09.22р. відбулось коливання ціни на ринку.

Цією додатковою угодою сторони змінили ціну за 1 кВт.год електроенергії з 4,912716грн. на 5,1663 грн. з ПДВ та не проводили розрахунків.

15.11.2022р додатковою угодою №3 сторони змінили ціну за спожиту електроенергію з 5,1663грн. з ПДВ за 1 кВт.год. на 5,567843грн. з ПДВ так як згідно експертного висновку, виданого Вінницькою ТТП В-277 від 23.09.22р відбулось коливання ціни на ринку.

По додатковій угоді №3 від 15.11.2022 сторони провели розрахунки у листопаді - грудні 2022р.

21.11.22р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 4, яка не оскаржується прокурором, якою зменшено обсяги закупівлі та ціну договору із 847 010,00 грн. з ПДВ до 731 525,09грн. з ПДВ.

29.12.22р. між сторонами укладено додаткову угоду №5, яка не оскаржується прокурором, умовами якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору, достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2023р. в обсязі, що не перевищує 20% до 31 січня 2023р. та провели розрахунок за січень 2023р.

За твердженням відповідача, прокурор не довів, що експертні висновки торгово-промислової палати не можуть виступати в якості належного підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку.

ТОВ "Енера Вінниця" вважає, що законодавцем не обмежено будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому зберігається обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-УІІІ (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).

У відзиві на позов відповідач зазначив, що законодавством не визначено ні термін протягом якого може відбуватися коливання ціни на ринку електроенергії, ні кількість таких коливань за відповідний період, так як ціна на електроенергію формується за результатами електронних аукціонів з продажу електричної енергії в торговій системі Української енергетичної біржі, які проходять цілодобово.

На думку відповідача, обрання прокурором та позивачем такого способу захисту, як визнання додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону та для стягнення коштів з відповідача, позивач повинен обґрунтувати та довести належними та допустимими доказами факт того, що оскаржувані додаткові угоди є нікчемними.

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що відповідач безпідставно заперечує твердження прокурора про те, що експертні висновки Вінницької ТПП не підтверджують коливання ціни на ринку за відповідні періоди.

Прокурор зазначив, що на підтвердження належності та обгрунтованості внесення змін до договору №ЖМ-143800 від 10.02.2022 шляхом укладання додаткових угод №№1-3 в частині збільшення ціни представник відповідача долучає експертні висновки Вінницької ТПП №В-642 від 08.12.2021 (наданий до укладання договору № ЖМ-143800) та №В-277 від 23.09.2022, які жодним чином не обгрунтовують коливання ціни на електричну енергію в бік збільшення саме у відповідні періоди між укладанням договору та додаткових угод до нього. Іншого обгрунтування фактичного коливання (збільшення) ціни на електричну енергію в період дії договору №ЖМ-143800 відповідачем не зазначено.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зауважив, що частина п`ята статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає можливість сторонам змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника товару. При цьому застосування цієї норми можливе, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить виконання цього договору для однієї зі сторін договору невигідним, збитковим.

На думку відповідача, чинним законодавством не визначено, які саме документи мають підтверджувати факт коливання ціни товару на ринку. Тому залежно від специфіки предмета закупівлі факт коливання ціни товару на ринку може підтверджуватися, зокрема довідками Торгово-промислової палати України, Державної служби статистики України, даними із сайту «Оператор ринку» тощо.

Також відповідач зазначив, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог закону та зауважив, що керуючись презумпцією правомірності правочину, закріпленою статтею 204 ЦК України, договір та додаткові угоди до нього є правомірними.

Позивач у заяві (вх. № 01-34/6616/24 від 25.06.2024) зазначив, що підстави позову прокурора про визнання недійсними додаткових угод № № 1-3 до договору та стягнення з відповідача безпідставно отриманих відповідачем коштів підтримує.

У письмових поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вінницька торгово-промислова палата зазначила, що рішенням Президії ТПП України 30.01.2020 р. №52(4) затверджено Положення про загальний порядок надання послуг з цінової інформації торгово-промисловими палатами в Україні, яке встановлює єдиний порядок надання послуг з цінової інформації торгово - промисловими палатами в Україні.

ТПП в Україні надають замовникам довідково-інформаційні або консультаційні послуги з цінової інформації для прийняття ними управлінських рішень, а також у випадках, коли можливість або необхідність отримання таких послуг для замовників передбачена відповідними законодавчими або нормативними актами.

Послуги з цінової інформації в торгово-промислових палатах в Україні надаються шляхом складання експертних висновків, цінових довідок.

Надані експертні висновки (№В-642 від 08.12.2021р. та №В-277 від 23.09.2022р.) є результатом проведених експертами досліджень внутрішнього енергетичного ринку України і оформлені відповідно до зазначеного вище Положення, затвердженого Президією ТПП України.

У висновках вказані підстави для проведення експертизи, завдання, яке встановлювалось експерту, результати досліджень, а також джерела інформації.

Зазначені експертні висновки Вінницької ТПП були складені на підставі звернень ТОВ «Енера Вінниця» про надання інформації щодо зміни вартості (у відсотках) середньозваженої ціни електроенергії на ОЕС України та РДН з порівнянням листопада 2021 року відносно жовтня 2021 року в цілому (звернення від 08.12.2021р. №1.08-21537), а також з порівнянням 20 днів вересня 2022 року відносно 20 днів серпня 2022 року (звернення від 23.09.2022р. №1.08-6319) в торговій зоні - РДН, згідно інформації АТ «Оператор ринку» по результатам торгів на РДН.

При проведенні дослідження експертами були використані відкриті джерела цінової інформації в ГМ Інтернет на офіційному сайті АТ «Оператор ринку», що створене на базі ДП «Енергоринок» (оптового покупця і продавця електроенергії).

При порівнянні середньозваженої ціни на РДН у вказаних замовником місяцях 2021 та 2022 року були визначені зміни середньозваженої ціни електричної енергії та розрахований відсоток зростання вартості електричної енергії, який і був вказаний експертами у висновках.

Зокрема, середньозважена ціна електричної енергії в листопаді 2021 року зросла на 18,48% в порівнянні з жовтнем 2021 року (висновок №В-642 від 08.12.2021р.), а у вересні 2022 року - на 18,44% в порівнянні з серпнем 2022 року (висновок №В-277 від 23.09.2022р.).

Третя особа зазначила, що замовником не повідомлялась мета, з якою збирається запитувана інформація та до заявки будь-які документи не подавались.

На обгрунтування своїх правових позицій учасниками справи подавалися заперечення, додаткові пояснення, пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відділом освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради проведено закупівлю UA-2021-12-29-000160-с за предметом закупівлі: "Електрична енергія" зі строком поставки до 31 грудня 2022 року (т.1 а.с. 40-45).

За результатами проведеної закупівлі 10.02.2022 року між Відділом освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради (далі - позивач, споживач) та переможцем закупівлі Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (далі - відповідач, постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № ЖМ-143800 (далі - договір) (т.1 а.с. 46-54).

Згідно пункту 2.1 за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Найменування предмета закупівлі згідно з ДК 021:2015 код 09310000-5 «Електрична енергія» (Електрична енергія) (далі - Товар/електрична енергія).

Постачання товару за цим договором передбачає поставку товару для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії.

Пунктом 2.2. договору визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії по 31 грудня 2022 року (включно) становить 177 712 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків споживача.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, крім передбаченою умовами договору.

Згідно з пунктом 5.1. договору ціна на електричну енергію для споживача повинна бути економічно обґрунтованою, прозорою, недискримінаційною. (Ціна за електричну енергію включає тариф на послуги з передачі електричної енергії, а також обов`язкові платежі, збори, прямі витрати, накладні витрати, витрати сторонніх. організацій та прибуток, який постачальник планує одержати та не включає тариф на послуги з розподілу електричної енергії, які сплачуються споживачем напряму оператору системи).

Положеннями пункту 5.2. договору визначено, що істотними умовами цього договору відповідно до ст.180 Господарського кодексу України вважаються: предмет, ціна і строк дії договору. Вказані умови можуть бути змінені тільки відповідно до частини п`ятої ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі. Інші умови договору істотними не являються і можуть змінюватися відповідно до вимог Цивільного і Господарського кодексів України.

Постачальник повідомляє споживача про зміну ціни та будь-яких умов договору не пізніше ніж за 20 робочих днів до її застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. У разі незгоди із зміною ціни чи інших умов договору споживач має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) договору відповідно до законодавства України та умов цього договору. У разі відмови споживача від зміни ціни або інших умов договору, що запропоновані постачальником, а також у разі відсутності відповіді споживача на таку пропозицію постачальника протягом 20 днів з дня її отримання, постачальник має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) договору відповідно до законодавства України та умов цього договору.

У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається із зазначеної в повідомлені дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення):

1) розірваний (без штрафних санкції) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін;

2) змінений на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

За змістом пункту 5.3. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках - розшифровках про оплату електричної енергії та актах прийняття-передавання товару.

Відповідно до пунктів 5.4., 5.2. договору загальна ціна договору становить 701 187,58 грн. (сімсот одна тисяча сто вісімдесят сім гривень, 58 копійок), без ПДВ, крім того ПДВ 140 237,51 грн. (сто сорок тисяч двісті тридцять сім гривень, 51 копійка). Всього з ПДВ 841 425,09 грн. (вісімсот сорок одна тисяча чотириста двадцять п`ять гривень, 09 копійок).

Ціна за одиницю товару - за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором складає: 3,945640 грн. (три грн., 945640 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ - 0,789128 грн. (нуль грн., 789128 коп.). Всього з ПДВ 4,734768 грн. (чотири грн., 734768 коп.).

Згідно з пунктом 5.5. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата здійснюється споживачем за фактично спожиту електричну енергію за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на підставі рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання його споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (пункт 5.7. договору).

За умовами пункту 13.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання електричної енергії з дня підписання договору і до 31 грудня 2022 р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання cторонами своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 13.2. договору сторони погодили, що умови цього договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладання сторонами додаткової угоди до цього договору. Істотні умови цього договору можуть змінюватися у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами обох сторін (пункт 13.5 договору).

Згідно пункту 13.9 договору істотними умовами цього договору відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України вважаються: предмет, ціна і строк дії договору. Вказані умови можуть бути змінені тільки відповідно до частини п`ятої ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Інші умови договору істотними не являються і можуть змінюватися відповідно до вимог Цивільного і Господарського кодексів України.

За змістом пункту 13.10. додатками до договору є: додаток № 1 - заява-приєднання, додаток № 2 - комерційна пропозиція, додаток № 3 - Відомість про обсяги очікуваного споживання електричної енергії.

У заяві - приєднання (додаток № 1) зазначено, що початок постачання з 01 січня 2022 року (т. 2 а.с. 172, 176).

Згідно з пунктом 1 персональної комерційної пропозиції ціна за 1 кВт/год електричної енергії, без урахування тарифів на її розподіл, становить 4,734768 грн. з урахуванням ПДВ, ПДВ у розмірі 20% від ціни електричної енергії 0,789128 грн. (т. 1 а.с. 53).

За умовами пункту 7.1. комерційної пропозиції цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє: до 31.12.2022 року включно, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 7.2. комерційної пропозиції істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених п.п.1-8 ч.5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з пунктом 7.3. комерційної пропозиції зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом складання та підписання сторонами відповідних письмових угод, які є його невід`ємною частиною, у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Судом установлено, що під час дії договору до нього сторонами внесено зміни шляхом укладення додаткових угод, зокрема:

- додаткова угода № 1 від 11.02.2022 про внесення змін до договору №ЖМ- 143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни в Додаток № 2 «Комерційна пропозиція» в Розділ «Ціна» шляхом визначення ціни за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифів на її розподіл в розмірі 4,912716 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 0,818786 грн. Ціна електричної енергії включає в себе: 1. Регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії у розмірі, встановленому НКРЕКП; 2. Ціну електричної енергії як товару з урахуванням витрат постачальника, пов`язаних з придбанням та постачанням електричної енергії споживачу, прибуток, податки, збори та всі інші платежі, які необхідні для виконання цього договору.

У пункті 4 додаткової угоди № 1 зазначено, що вона набуває чинності з дати її підписання сторонами та відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширюється на відносини сторін, які виникли з 01.11.2021. Згідно пункту 5 додаткова угода укладається строком до 31.12.2021 (т. 1 а.с. 55);

- додаткова угода № 2 від 02.11.2022 про внесення змін до договору №ЖМ-143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни в Додаток № 2 «Комерційна пропозиція» в Розділ «Ціна» шляхом визначення ціни за спожиту електричну енергію за І кВт/год без урахування тарифів на її розподіл в розмірі 5,1663 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 0,86105 грн. Ціна електричної енергії включає в себе: 1. Регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії у розмірі, встановленому НКРЕКП; 2. Ціну електричної енергії як товару з урахуванням витрат постачальника, пов`язаних з придбанням та постачанням електричної енергії споживачу, прибуток, податки, збори та всі інші платежі, які необхідні для виконання цього договору.

У пункті 4 додаткової угоди № 2 зазначено, що вона набуває чинності з дати її підписання сторонами та відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширюється на відносини сторін, які виникли з 01.10.2022. Згідно пункту 5 додаткова угода укладається строком до 31.12.2022 (т. 1 а.с. 59);

- додаткова угода № 3 від 15.11.2022 про внесення змін до договору №ЖМ- 143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни в Додаток № 2 «Комерційна пропозиція» в Розділ «Ціна» шляхом визначення ціни за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифів на її розподіл в розмірі 5,567843 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 0, 927974 грн. Ціна електричної енергії включає в себе: 1. Регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії у розмірі, встановленому НКРЕКП; 2. Ціну електричної енергії як товару з урахуванням витрат постачальника, пов`язаних з придбанням та постачанням електричної енергії споживачу, прибуток, податки, збори та всі інші платежі, які необхідні для виконання цього договору.

У пункті 4 додаткової угоди № 3 зазначено, що вона набуває чинності з дати її підписання сторонами та відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширюється на відносини сторін, які виникли з 01.10.2022. Згідно пункту 5 додаткова угода укладається строком до 31.12.2022 (т. 1 а.с. 62);

- додаткова угода № 4 від 21.11.2022 про внесення змін до договору №ЖМ- 143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якої сторони домовились зменшити обсяг закупівлі та ціну договору на 109 900,00 грн. та пункт 5.4 розділу 5 договору викладено в наступній редакції: Загальна ціна договору становить 609604, 24 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 121920, 85 грн.. Всього з ПДВ 731 525, 09 грн. (т. 1 а.с. 66);

- додаткова угода № 5 від 29.12.2022 про внесення змін до договору №ЖМ- 143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якої на підставі ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору, достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2023 року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в договорі та внести зміни до п. 12.1. договору і викласти його в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до січня 2023.

Згідно пункту 2 цієї додаткової угоди сума збільшення договору складає 90000 грн (т. 1 а.с. 67).

Отже, зміна умови договору щодо ціни електричної енергії була здійснена сторонами шляхом укладення спірних додаткових угод №№1-3.

Враховуючи ціну електричної енергії визначену сторонами у договорі та остаточну ціну електричної енергії за наслідком укладення спірних додаткових угод, ціна електричної енергії за підрахунком суду збільшилася на 14,96% від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

У матеріалах справи містяться листи відповідача адресовані позивачу, в яких викладалася пропозиція щодо зміни договірної ціни електроенергії у зв`язку із коливанням ціни на електричну енергію в бік збільшення та додані до них експертні висновки Вінницької торгово-промислової палати, на підставі яких постачальник обгрунтовував необхідність перегляду та зміни ціни електричної енергію за договором (т. 1 а.с. 56-58, 60-61, 63-65).

Судом установлено, що на підставі договору від 10.02.2022 року та відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії відповідачем за період з січня 2022 по січень 2023 року передано, а позивачем прийнято та спожито 139 646 кВт/год. електричної енергії.

Із досліджених судом актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії вбачається, що за січень 2022 року поставка електричної енергії та її оплата були здійснені за ціною, визначеною у додатковій угоді № 1 від 11.02.2022 року, за лютий - серпень 2022 року поставка електричної енергії та оплата здійснені сторонами за ціною договору, за вересень та жовтень 2022 поставка електричної енергії та оплата були здійснені за ціною, визначеною у додатковій угоді № 1 від 11.02.2022 року, за листопад-грудень 2002, січень 2023 поставка електричної енергії та оплата були здійснені за ціною, визначеною у додатковій угоді № 3 від 15.11.2022 року.

На підставі підписаних сторонами актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії позивачем сплачено відповідачу визначену у актах вартість електричної енергії у загальному розмірі 698 034,90 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, виписками по особовому рахунку (т.1 а.с. 68-119, 251-296).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову в цій справі є матеріально - правові вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 11.02.2022, № 2 від 02.11.2022, № 3 від 15.11.2022 до договору № ЖМ-143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Відділом освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради та ТОВ "Енера Вінниця" та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 36 843,48 гривень.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18, відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року у справі N 927/491/19 викладено висновок, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховною Суду від 25 лютого 2021 року у справі N 912/9/20, від 19 серпня 2020 року у справі N 923/449/18.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Зважаючи на докази, подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, суд вважає обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Відділу освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради у цій справі.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин судом враховано таке.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсними додаткових угод до договору постачання електричної енергії споживачу та стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 36 843,48 гривень.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади врегульовані Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 25 статті 1 Закону публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно пункту 6 статті 1 Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Положеннями статті 181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

У частині 3 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" зазначено, що відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов`язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором постачання енергетичного ресурсу (електричної енергії) через приєднану мережу.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1, 3 статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов`язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини 2 статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до частин 1-3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За змістом частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.

Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета цього Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 922/2321/22 від 24.01.2024 року відступила від висновку Касаційного адміністративного суду, наведеного в постанові від 05.04.2023 року у справі № 420/17618/21 про те, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII дають можливість сторонам на внесення необмеженої кількості разів (не частіше одного разу на 90 днів, а у випадку закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії - у будь-який час) змін до договору про закупівлю в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за кожний раз такого збільшення пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

За висновком Великої Палати Верховного Суду норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Також у постанові від 24 січня 2024 року в справі №922/232/22 Велика Палата Верховного суду зазначила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі N 915/346/18, від 12 лютого 2020 року у справі N 913/166/19, від 21 березня 2019 року у справі N 912/898/18, від 25 червня 2019 року у справі N 913/308/18, від 12 вересня 2019 року у справі N 915/1868/18).

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанова Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі N 927/491/19 від 18 червня 2021 року).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Відповідно до п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (у редакції, чинній на момент укладання договору) у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

У разі надання у встановленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається у повідомленні:

1)достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору;

2)зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін у встановлений цим пунктом термін.

Учасник роздрібного ринку (крім споживача) має інформувати споживача, з якими укладено відповідний договір, про будь-яку зміну в умовах договору шляхом направлення відповідної інформації у визначений договором (обраною споживачем комерційною пропозицією) спосіб (через особистий кабінет на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет, засобами електронного зв`язку, СМС-повідомленням, у пунктах прийому платежів тощо).

За змістом пункту 5.2 договору постачальник повідомляє споживача про зміну ціни та будь-яких умов договору не пізніше ніж за 20 робочих днів до її застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

Пунктом 5.13 договору від 10.02.2022 передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обгрунтована і документально підтверджена. Згідно із ч.6 ст.67 Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 р. № 3304- 04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», сторони використовують інформацію з веб-сайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає роздруківку з веб-сайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua), що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару.

Враховуючи викладене, внесення змін до договору в частині зміни ціни товару є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

Як вбачається із пропозиції ТОВ «Енера Вінниця» від 11.02.2022 № 1.08-508 (додаток 1 до тендерної пропозиції) відповідач брав на себе зобов`язання виконати вимоги замовника та договір на умовах зазначених у пропозиції за ціною 4,734768 гривень за 1 кВТ/год з ПДВ (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-12-29-000160-c) (т. 2 а.с. 224).

Судом установлено, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну, обсяг поставки та строк виконання зобов`язань.

Ціна електричної енергії, яка зазначена у договорі від 10.02.2022 року та комерційній пропозиції (додаток № 2 до договору) відповідала ціні електричної енергії, що була зазначена у пропозиції відповідача під час участі у закупівлі.

Відповідач зазначив, що необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до договору обґрунтована коливанням ціни на ринку електричної енергії у бік збільшення.

Судом установлено, що листом від 10.02.2022 № 27/05 «Щодо збільшення ціни на електричну енергію в грудні 2021» (дата листа співпадає з датою укладення договору), відповідач звернувся до позивача із пропозицією укласти додаткову угоду в частині збільшення тарифу на постачання електричної енергії з 01.01.2022 у зв`язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку у бік збільшення та на підтвердження підстав для збільшення ціни за одиницю товару надав експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 08.12.2021 №13-642.

Згідно висновку Вінницької торгово-промислової палати від 08.12.2021 №13-642 здійснено дослідження змін середньозваженої ціни електричної енергії за листопад 2021 року відносно середньозваженої ціни за жовтень 2021 року в торговій зоні ОЕС України на РНД (ринок доба наперед), та зазначено, що за результатами дослідження середньозважена ціна електричної енергії за жовтень 2021 року на РДН ОЕС України склала 2793, 44 грн/МВт.год, за листопад 2021 - 3309, 65 грн/МВт.год, відсоток зростання вартості електричної енергії склав 18,48 %.

У пункті 1 приміток до зазначеного висновку вказано, що дані в експертному висновку наведені виходячи з результатів пошуку інформації, отриманої на дату складання висновку та носять інформаційний характер.

У письмових поясненнях від 06.06.2024 року відповідач зазначив, що ціна договору за одиницю товару - 1кВт.год. з урахуванням ПДВ становить 4,734768грн., яка складається із: 3,945640 грн. (ціна з урахуванням усіх витрат) : 1,2 (ПДВ) = 3,29грн.- 2,85507 грн.( ціна на РДН за січень 22р.)= 0,43493грн. - 0,34564грн.- ціна за послуги з передачі електроенергії згідно Постанови №2454 від 01.12.21р=0,10грн.- маржа постачальника) - 0,789128грн. - податок на додану вартість у розмірі 20% ціни електричної енергії.

Таким чином, із пояснень відповідача слідує, що при обрахуванні ціни договору відповідачем було взято ціну на РДН за січень 2022р. - 2,85507 грн.

Водночас, для обгрунтування коливання ціни електричної енергії на ринку у бік збільшення з метою укладення додаткової угоди № 1 відповідачем надано відомості за період, який передував проведенню відкритих торгів із придбання електричної енергії та укладанню договору, тобто до 10.02.2022, що не підтверджує обставини коливання ціни на ринку у бік збільшення після укладення договору у порівнянні з ціною на день укладення додаткової угоди.

Згідно інформації щодо середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на РНД (ринок доба наперед) розміщеної на сайті ДП «Оператор ринку» за посиланням: (https://www.oree.com.ua) станом на 10.02.2022 (дату укладення договору) середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на РНД (ринок доба наперед) становила 2 339.04 грн/МВт.год., а станом на 11.02.2022 (дату укладання додаткової угоди № 1) - 1839.64 грн/МВт.год., тобто в період між укладенням договору та додаткової угоди № 1 навпаки фактично мало коливання ціни у бік зменшення ціни.

З наведеного слідує, що під час укладення додаткової угоди № 1 від 11.02.2022 сторонами договору було порушено вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині належного підтвердження коливання ціни на ринку у бік збільшення.

Щодо передумов укладення додаткових угод № 2, № 3 судом встановлено, що листом від 28.09.2022 № 1.05.6.539 «Щодо збільшення ціни на електричну енергію у серпні 2022» та листом від 01.10.2022ЖИ-143800 відповідач звернувся до позивача із пропозицією укласти додаткову угоду в частині збільшення тарифу на постачання електричної енергії з 01.10.2022 у зв`язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку у бік збільшення.

У листі від 28.09.2022 № 1.05.6.539 відповідач, зокрема повідомив, що в серпні місяці відбулось коливання середньозваженої ціни на РДН (ринок доба наперед) у торговій зоні ОЕС України за 2 декади серпня 2022 року по відношенню до 2 декад липня 2022 року в бік збільшення на 18,44%, що можливо перевірити на вказаному у листі сайті та підтверджується експертним висновком Вінницької ТПП № В-277 від 23.09.2022 року.

На обгрунтування підстав для укладення як додаткової угоди № 2, так і додаткової угоди № 3 відповідачем до листів долучено висновок Вінницької ТПП № В-277 від 23.09.2022 року.

Як убачається із експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати № В-277 від 23.09.2022 завданням експертизи визначено надання інформації щодо зміни вартості (у відсотках) середньозваженої ціни електричної енергії на РДН (ринок доба наперед) України з порівнянням 20 днів вересня місяця 2022 року відносно 20 днів серпня місяця 2022 року, згідно інформації АТ «Оператор ринку» по результатам торгів на РДН (ринок доба наперед).

За результатом проведеної експертизи експертом зазначено наступні результати дослідження: згідно з завданням експертизи та на підставі інформації офіційного сайту АТ «Оператор ринку», https://www.oree.com.ua встановлено:

1. Середньозважена ціна на РДН за 20 днів вересня місяця 2022 року склала 3468,65 (грн/МВт.год)

2. Середньозважена ціна на РДН за 20 днів серпня місяця 2022 року склала 2928,70 (грн/МВт.год)

3. Зміна середньозваженої ціни електричної енергії за 20 днів вересня місяця 2022 року відносно середньозваженої ціни за 20 днів серпня місяця 2022 року на РДН (ринок доба наперед), згідно інформації АТ «Оператор ринку» за результатами торгів складає зокрема: відсоток зростання вартості електричної енергії 18,44%.

Відповідно до пункту 1 приміток експертного висновку всі дані в експертному висновку наведені виходячи з результатів пошуку інформації, отриманої на дату складання висновку та носять інформаційний характер.

Пошук інформації на ринку електричної енергії проводився за допомогою ГМ Інтернет на офіційному сайті ДП «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua згідно постановленої задачі замовником експертизи (розділ «Джерела інформації» експертного висновку).

На підставі зазначених листів відповідача 02.11.2022 сторонами укладено додаткову угоду №2, якою було встановлено ціну за спожиту електричну енергію за І кВт/год без урахування тарифів на її розподіл в розмірі 5,1663 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 0, 86105 грн та поширено дію цієї угоди на відносини сторін, які виникли з 01.10.2022.

15.11.2024 року сторонами укладено додаткову угоду №3, якою було встановлено ціну за спожиту електричну енергію за І кВт/год без урахування тарифів на її розподіл в розмірі 5,567843 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 0, 927974 грн та поширено дію цієї угоди на відносини сторін, які виникли з 01.10.2022.

Згідно підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 (у редакції, чинній на дату укладення додаткових угод №2 та № 3) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Судом установлено, що наданий відповідачем експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 23.09.2022 № В-277, який містить порівняння середньозважених цін на РДН за 20 днів вересня 2022 і 20 днів серпня 2022 фактично не містить інформації про коливання ціни на електричну енергію на ринку за відповідні періоди між укладенням додаткових угод № 1 (11.02.2022), № 2 (02.11.2022), № 3 (15.11.2022) до основного договору, а лише відображає інформацію електронних торгів станом на певні періоди.

Судом взято до уваги, що у наданих відповідачем висновках торгово-промислової палати на підтвердження підстав для укладення спірних додаткових угод відсутній аналіз ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, дати укладення попередніх додаткових угод чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку у бік збільшення у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно інформації щодо середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на РНД (ринок доба наперед) розміщеної на сайті ДП «Оператор ринку» станом на 02.11.2022 (дату укладання додаткової угоди № 2) середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на РНД (ринок доба наперед) становила 3424.04 грн/МВт.год., а станом на 15.11.2022 (дату укладання додаткової угоди № 3) - 3415.76 грн/МВт.год., тобто коливання ціни відбувалося у бік зменшення.

Суд також зауважує, що за результатом проведених експертиз експертом Вінницької торгово-промислової палати у експертних висновках зазначено середньозважену ціну на РДН у одиницях виміру - грн/МВт.год, тоді як згідно умов договору ціна за одиницю електричної енергії встановлена у грн/кВт.год.

При кваліфікації спірних правовідносин судом також враховано, що надані відповідачем висновки Вінницької торгово-промислової палати містять результати дослідження за завданням замовника (відповідача) щодо зміни вартості у відсотках середньозважених цін на РДН (ринок доба наперед) за порівняльні періоди, однак у преамбулі договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.02.2022 року та заяві приєднання сторони зазначили, що керуються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 та Законом України «Про публічні закупівлі».

Разом з тим, згідно підпункту 1.1.1 Правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затверджених Постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 308 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.06.2019 № 1169) ці Правила визначають взаємовідносини, що виникають між учасниками ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку (далі - учасник РДН/ВДР) та оператором ринку (далі - ОР), а також визначають порядок реєстрації учасників РДН/ВДР, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» (далі - РДН) і внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), порядок організації та проведення торгів РДН і торгів ВДР, порядок визначення ціни на електричну енергію, проведення розрахунків на РДН і ВДР, визначення вартості послуг ОР та порядок їх оплати, розкриття інформації та оприлюднення інформації, порядок врегулювання спорів між ОР та учасниками РДН/ВДР, порядок внесення змін до цих Правил.

Згідно пункту 1.1.2. дія цих Правил поширюється на ОР, учасників РДН/ВДР, суб`єктів господарювання та осіб, що мають намір стати учасниками РДН/ВДР.

За змістом пункту 1.7.3. правил кожний учасник РДН/ВДР використовує інформацію, отриману в ході підготовки та проведення торгів, виключно для участі на торгах та для власних потреб.

Договір про постачання електричної енергії споживачу від 10.02.2022 року, укладений між позивачем та відповідачем не містить застережень, що постачальник є учасником ринку РДН/ВДР та, що Правила ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку поширюються на правовідносини сторін.

Верховний Суд у постановах від 15.06.2022 у справі N 924/674/21, від 22.06.2022 у справі N 917/1062/21 вказував, що використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору є неправомірним.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.05.2023 у справі N 910/17520/21 виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Судом установлено, що пропозиції відповідача про зміну ціни договору не містили документального підтвердження, що відсоток збільшення ціни за одиницю товару не перевищує відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку. Відповідач не обгрунтував розміру ринкової ціни електричної енергії на дату укладення договору, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.

Інших документів, які би підтверджували коливання ціни на ринку у бік збільшення, як документально-обгрунтованої підстави для укладення спірних додаткових угод відповідачем ні позивачу під час укладення спірних додаткових угод, ні суду під час розгляду справи не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що необхідність внесення змін до договору в частині зміни ціни електричної енергії у бік збільшення не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Таким чином, передбачений пунктом 5.13 договору порядок внесення змін до договору в частині надання постачальником належного та документального обґрунтування коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення на ринку та пункту 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії сторонами не дотримано.

При укладенні додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електричної енергії в період виконання умов договору та ціна за одиницю товару загалом була збільшена на 14,96%, що становить більше 10 % від тієї ціни, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

З викладеного вбачається, що укладення додаткової угоди № 2 від 02.11.2022 та додаткової угоди № 3 від 15.11.2922 року відбулося з порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178.

Положеннями частини 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи те, що додаткові угоди № 1 від 11.02.2022, № 2 від 02.11.2022, № 3 від 15.11.2022 до договору № ЖМ-143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Відділом освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради та ТОВ "Енера Вінниця" укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для визнання вказаних додаткових угод недійсними на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України та про задоволення позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів суд враховує таке.

Положеннями частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Застосування реституції спрямоване на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов первісної редакції договору.

Згідно із комерційною пропозицією (додаток № 2 до договору) ціна за 1 кВт/год становить 4,734768 грн. з ПДВ.

Як убачається із підписаних позивачем та відповідачем актів прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії та не спростовано сторонами, відповідачем за період з січня 2022 по січень 2023 року на підставі договору від 10.02.2022 року поставлено, а позивачем прийнято електричної енергії в обсязі 139 646 кВт/год.

Позивач на виконання умов договору та додаткових угод до нього здійснив оплату за фактично спожиту електричну енергію за вказаний період у розмірі 698 034,90 гривень.

З урахуванням ціни електричної енергії погодженої сторонами під час укладення договору позивач за спожитий обсяг повинен був сплатити 661 191,41 гривень (139 646 кВт/год (спожита кількість) х 4,734768 грн. з ПДВ (ціна визначена в договорі за 1 кВт/год), однак фактично сплатив 698 034,90 гривень, що на 36 843,49 гривень більше, ніж визначено сторонами у договорі без урахування додаткових угод.

За розрахунком прокурора, відповідачем безпідставно надмірно сплачено бюджетних коштів у розмірі 36 843, 48 гривень, що є меншим від розрахунку суду на 01 копійку.

Приймаючи до уваги, що відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справу у межах заявлених вимог, суд дійшов висновку, що здійснений прокурором розрахунок безпідставно надмірно сплачених позивачем бюджетних коштів є обгрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи визнання судом недійсним додаткових угод, підстава для отримання відповідачем коштів в сумі 36 843, 48 гривень відпала, отже такі кошти є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому у відповідності до ст. ст. 216, 1212 ІІК України, підлягають поверненню позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23.

Судом установлено, що доказів повернення вказаних коштів матеріали справи не містять.

Судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 у подібних правовідносинах щодо наявності підстав для визнання додаткових угод недійсними в результаті необґрунтованого збільшення ціни в період виконання умов договору про публічні закупівлі, та як наслідок - для стягнення безпідставно отриманих за такими додатковими угодами коштів.

Суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів за додатковими угодами, які визнано судом недійсними, в частині різниці вартості поставленої електричної енергії за ціною, визначеною під час укладення договору та вартості електричної енергії за додатковими угодами, які визнано судом недійсними пропорційно до обсягу спожитої електричної енергії та здійснених позивачем платежів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 36 843, 48 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 590 від 12.04.2024 сплачено судовий збір у розмірі 12 112 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь платника Вінницької обласної прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 14, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 11.02.2022 до договору № ЖМ-143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Відділом освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 02.11.2022 до договору № ЖМ-143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Відділом освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 15.11.2022 до договору № ЖМ-143800 від 10.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Відділом освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359) на користь Відділу освіти молоді та спорту Северинівської сільської ради (23126, Вінницька обл., Жмеринський р-н, село Северинівка, вулиця Грушевського, будинок, 31, ідентифікаційний код юридичної особи 44136504) безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 36 843,48 гривень (тридцять шість тисяч вісімсот сорок три гривні 48 копійок).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, код ЄДРПОУ: 02909909, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач Вінницька обласна прокуратура) 12 112,00 гривень (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень) судових витрат на сплату судового збору.

7. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. Примірник судового рішення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 07 жовтня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Жмеринській окружній прокуратурі; zhmerynka@vin.gp.gov.ua;

3-6 - Вінницькій обласній прокуратурі, учасникам справи, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.