Рішення

від 26.09.2024 по справі 903/531/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 вересня 2024 року Справа № 903/531/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом: Комунального підприємства Луцьке підприємство електротранспорту

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Ленад Груп

про стягнення 378150,64 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 03.06.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Луцьке підприємство електротранспорту до Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Ленад Груп про стягнення 378150,64 грн, з них 337053,57 грн основного боргу, 5211,53 грн інфляційних втрат, 3929,63 грн 3% річних, 31955,91 грн пені.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору про надання послуг № 02с/21 від 12.04.2021 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг щодо стоянки та миття транспортних засобів та компенсації вартості спожитої електроенергії.

Ухвалою суду від 10.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив.

10.07.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке суд протокольною ухвалою від 10.07.2024 залишив без задоволення.

У судовому засіданні 10.07.2024 суд, на виконання вимог ст. 195 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів до 10.09.2024, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.08.2024.

У судовому засіданні 10.07.2024 оголошено перерву до 27.08.2024.

26.08.2024 позивач через систему Електронний суд подав заяву про збільшення позовних вимог.

Враховуючи, що в судовому засіданні 10.07.2024 суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження, заява позивача про збільшення позовних вимог подана з пропуском строку встановленого законом на її подання, після закінчення(закриття) підготовчого провадження(відповідно засідання суду), а тому суд ухвалив на місці залишити дану заяву без розгляду.

27.08.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про відкладення розгляду справи по суті для надання можливості забезпечити явку представника відповідача в судове засідання, оскільки останній на даний час перебуває на лікарняному. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.08.2024 не заперечувала проти відкладення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 27.08.2024 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 26.09.2024.

26.09.2024 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про проведення судового засідання без участі його представника, вказав, що основний борг відповідачем повністю сплачений, щодо решти позовних вимог позов підтримує в повному обсязі. Дана заява долучена до матеріалів справи.

26.09.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про зменшення нарахованої пені до 50 % суми, що буде підлягати до стягнення за період з 11.12.2023 по 28.05.2024, оскільки вважає, що пеня за період з 10.11.2023 по 10.12.2023 нарахована з пропущенням строків стягнення. Також до клопотання долучено докази оплати основного боргу в сумі 337053,57 грн. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.

26.09.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. Дана заява долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

12.04.2021 між Комунальним підприємством «Луцьке підприємство електротранспорту» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Ленад Груп» (замовник) був укладений договір про надання послуг №02с/21 (далі договір), згідно з умовами котрого виконавець надає замовнику послуги охоронюваної стоянки автотранспортних засобів замовника на території підприємства за адресою: вул.Даньшина,1/52, м.Луцьк та миття транспортних засобів (п.п.1.1.1, 1.1.2) (а.с.9-10).

Відповідно до умов п.2.1. договору, вартість наданих послуг, передбачених п.1.1.1 договору, становить 600,00 грн, в т.ч. ПДВ, за один місяць за кожну одиницю транспорту.

За виконання робіт, передбачених п.1.1.2 договору плата проводиться згідно окремих рахунків, які надаються виконавцем замовнику та актів приймання-здачі виконаних робіт (п.2.2 договору).

Згідно з п. 5.1 договору виконавець надає послуги тільки відносно транспортних засобів замовника згідно списку (додаток № 1 до договору).

Пунктом 8.1 договору сторони визначили, що договір вступає в силу з 12.04.2021 та діє до 31.12.2021. Якщо за 20 днів до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не виступить з ініціативою про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

Додаток №1 від 12.04.2024 до договору визначав список автотранспортних засобів (автобусів) замовника для надання послуг в кількості 8 одиниць; додаток № 1 від 07.07.2021 - 11 автобусів; додаток № 1 від 06.10.2021 29 автобусі; додаток № 1 від 01.02.2022 44 автобуси (а.с. 11-15).

17.11.2021 між Комунальним підприємством «Луцьке підприємство електротранспорту» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Ленад Груп» (замовник) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 02с/21 від 12.04.2021 (а.с. 16), якою сторони внесли зміни і доповнення до договору, а саме:

п.1.1 доповнити підпунктом 1.1.3 в такій редакції: «забезпечити підключення обладнання системи відеоспостереження замовника до електромережі 220V та встановив окремий однофазний лічильник електроенергії (СО-59 №9715195) для обліку спожитої електричної енергії.»;

п.2.1 доповнити реченням: «Крім того, замовник щомісячно компенсує вартість спожитої ним електричної енергії згідно показників лічильника електроенергії (СО-59 №9715195), який на момент укладення даної додаткової угоди має показник 16883кВт»;

п. 2.2 викласти в новій редакції: «Оплата наданих послуг та компенсація витрат за спожиту електричну енергію здійснюється замовником щомісячно на підставі наданих виконавцем актів наданих послуг, які підписуються сторонами протягом 5-ти днів після закінчення кожного календарного місяця. Оплата проводиться замовником у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця в строк до 10-го числа місяця, що слідує за звітним, згідно виставлених виконавцем рахунків на оплату.»;

п.4.1 викласти в новій редакції: «У випадку виникнення заборгованості замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення оплати.».

Дана додаткова угода підписана повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками без будь яких зауважень.

01.12.2022 між Комунальним підприємством «Луцьке підприємство електротранспорту» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Ленад Груп» (замовник) підписано додаткову угоду, якою визначено список автотранспортних засобів (автобусів) замовника для надання послуг в кількості 69 одиниць (а.с.17-19).

20.12.2023 між сторонами було підписано додаткову угоду №5 від 20.12.2023, якою сторони внесли зміни до п. 2.1 договору та виклали його в новій редакції: « 2.1 Вартість наданих послуг, передбачених п.п.1.1.1 п. 1.1 договору, становить 750,00 грн, в т.ч. ПДВ, за один місяць за кожну одиницю транспортного засобу» (а.с.20).

Пунктом 2 даної додаткової угоди сторони визначили, що зміна вартості послуг вводиться в дію з 01.01.2024.

Дана додаткова угода підписана повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками без будь яких зауважень.

На виконання умов договору позивачем, за період з серпня 2023 року по квітень 2024 року, було надано послуги відповідачу на загальну суму 344656,71 грн, що підтверджується актами наданих послуг, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками без будь яких зауважень (а.с.21-29).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з надання послуг, на підставі укладеного між сторонами договору, які урегульовані зокрема главою 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджена основна сума боргу 337053,57 грн, що існувала на момент відкриття провадження у справі та повністю оплачена відповідачем, що підтверджується платіжними інструкціями № 1078 від 25.09.2024 на суму 200000,00 грн та № 1084 від 25.09.2024 на суму 137053,57 грн, тобто після відкриття провадження у справі.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідачем основний борг на суму 337053,57 грн оплачено після відкриття провадження у справі, тому в даній частині позову слід закрити провадження на суму 337053,57 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості наданих послуг, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 3929,63 грн та 5211,53 грн інфляційних втрат.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 3929,63 грн 3% річних та 5211,53 грн інфляційних втрат.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні нарахування 3% річних невірно визначено період нарахування, а саме його початок, оскільки обов`язок оплати послуг був у замовника до 10 числа місяця, що слідує за звітним, відповідно прострочка оплати виникає з наступного дня, однак, якщо останній день оплати припадав на вихідний день, відповідно строк оплати переносився на перший робочий день (12.09.2023, 11.10.2023, 11.11.2023, 12.12.2023, 11.01.2024, 13.02.2024, 12.03.2024, 11.04.2024, 11.05.2024).

Тому здійснивши власний перерахунок 3 % річних, в межах періоду визначеного у розрахунку позивача, підставними для стягнення з відповідача є 3552,67 грн, в решті частини стягнення 3 % річних в сумі 376,96 грн слід відмовити через безпідставність.

Щодо інфляційних втрат, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 5211,53 грн інфляційних втрат нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, які слід стягнути з відповідача.

Щодо стягнення пені в сумі 31955,91 грн, суд зазначає таке.

Згідно із п.4.1 договору у випадку виникнення заборгованості замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення оплати.

В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Отже, підставами для нарахування пені є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов`язання, яке допустив боржник, по-друге встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором або чинним законодавством.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено період нарахування, а саме його початок, оскільки обов`язок оплати послуг був у замовника до 10 числа місяця, що слідує за звітним, відповідно прострочка оплати виникає з наступного дня, однак, якщо останній день оплати припадав на вихідний день, відповідно строк оплати переносився на перший робочий день (12.09.2023, 11.10.2023, 11.11.2023, 12.12.2023, 11.01.2024, 13.02.2024, 12.03.2024, 11.04.2024, 11.05.2024).

Суд провів власний перерахунок пені за порушення строків оплати наданих послуг, з врахуванням шестимісячного строку визначеного ч.6 ст. 232 ГК України, прийшов висновку, що пеня підставна в загальній суму 31818,35 грн, в решті частини стягнення пені в сумі 137,56 грн слід відмовити через безпідставність.

Щодо твердження відповідача, що позивачем пеня за період з 10.11.2023 по 10.12.2023 нарахована з пропущенням строків стягнення визначених ч.6 ст. 232 ГК України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п.7 розділу IX «Перехідні положення» ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Під час вирішення цієї справи суд врахував, що карантин на території України скасовано 01 липня 2023 року та застосовано шестимісячний строк для нарахування пені, передбачений ч.6 ст.232 ГК України для нарахування штрафних санкцій у грошових зобов`язаннях(по трьох періодах за прострочення оплати за серпень 2023(закінчення 6-ти місяців 12.03.2024), вересень 2023(закінчення 6-ти місяців 11.04.2024) та жовтень 2023(закінчення 6-ти місяців 11.05.2024)), оскільки позивач здійснював нарахування наростаючим підсумком по 28.05.2024(тобто за межі 6-ти місячного строку по вказаних 3 періодах).

Щодо остаточного визначення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає таке.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, Суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Зокрема, Верховний Суд зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).

Правова позиція Верховного Суду Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018р. по справі №2908/1453/14.

Враховуючи вищевикладене та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), оскільки сума заборгованості відповідачем повністю сплачена, доказів заподіяння збитків позивачу простроченням оплати не подано, з метою збереження балансу інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені на 50 %, відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 15909,18 грн.

У зв`язку із зменшенням судом розміру заявленої до стягнення пені на 50 % в позові про стягнення 15909,17 грн пені слід відмовити.

Схожого правового висновку дотримується Верховний Суд, що викладений у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Судом не береться до уваги твердження відповідача про те, що договір та видаткова накладна підписані не ним, оскільки на даних документах міститься печатка підприємства та підпис директора, призначена судом, за клопотанням відповідача, судова експертиза не була останнім оплачена та залишена експертами без виконання, з чого слідує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами протилежне.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 24673,38 грн, з них 3552,67 грн 3 % річних, 5211,53 інфляційних втрат, 15909,18 грн пені. У зв`язку із зменшенням судом розміру заявленої до стягнення підставної пені на 50% у позові про стягнення 15909,17 грн пені слід відмовити. У позові про стягнення 514,52 грн, з них 376,96 грн 3 % річних та 137,56 грн пені відмовити через безпідставність.

Разом з тим, у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору (з врахуванням здійсненого судом зменшення та необхідного мінімального розміру судового збору), передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2372,92 грн судового збору, в іншій частині 49,48 грн судового збору залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 903/531/24 за позовом Комунального підприємства Луцьке підприємство електротранспорту до Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Ленад Груп в частині стягнення 337053,37 грн основного боргу через відсутність предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Ленад Груп (вул.Мистецька,7, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 44116797) на користь Комунального підприємства Луцьке підприємство електротранспорту (вул.Даньшина,1/52, м.Луцьк, Волинська область, 43018, код ЄДРПОУ 03327931) 24673,38 грн (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят три гривні 38 коп.), з них 5211,53 грн інфляційних втрат, 3552,67 грн 3 % річних, 15909,18 грн пені, а також 2372,92 грн (дві тисячі триста сімдесят дві гривні 92 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. У позові про стягнення 16423,69 грн, з них 376,96 грн - 3 % річних, 16046,73 грн пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

07.10.2024.

СуддяА. С. Вороняк