Рішення

від 07.10.2024 по справі 903/721/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2024 року Справа № 903/721/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Інструменту Україна, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інструмент-Центр, м. Луцьк

про стягнення 202 458 грн 36 коп

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14.08.2024 через електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Інструменту Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Інструмент-Центр про стягнення 20 2458 грн 36 коп, з яких: 88542 грн 79 коп основного боргу, 50 492 грн 52 коп пені, 31 602 грн 27 коп процентів річних, 31 820 грн 78 коп інфляційних втрат та 3 036 грн 88 коп судового збору.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки товару №0132/20-п від 28.01.2020 зобов`язань по оплаті отриманого товару.

Ухвалою суду від 15.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 26.08.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 31).

Строк для подання відзиву по 10.09.2024.

Відповідач у встановлений строк відзиву не подав.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність відзиву на позов, закінчення строку для його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

28.01.2020 між ТОВ Світ Інструменту Україна (постачальник) та ТОВ Інструмент-Центр (покупець) укладено договір постачання № 0132/20-П (а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору постачання № 0132/20-П від 28.01.2020.

Згідно умов договору постачальник зобов`язався поставити та передати, а покупець прийняти та сплатити в терміни і на умовах цього договору товари, що належать постачальнику. Товар поставляється та приймається в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних постачальника. Найменування та кількість товару визначаються відповідно до заявок покупця (п. 1.1., п. 1.2., п. 1.3. договору). Постачальник постачає товар відповідно до заявки покупця згідно всіх необхідних характеристик даного товару (п. 2.1. договору). Покупець зобов`язується прийняти товар, перевірити його згідно п. 5 цього договору та здійснити оплату відповідно до умов, визначених п. 4.3. цього договору (п. 2.3. договору). Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній на поставку відповідної партії товару або в рахунку, який дійсний до сплати покупцем протягом п`яти робочих днів. Вартість товару включає вартість його доставки. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається (п. 4.1. договору). Покупець повинен сплатити суму партії товару в наступному порядку: попередня оплата товару, що постачається, у розмірі 100% від суми, встановленої у рахунку, в т.ч. ПДВ сплачується покупцем у строки, встановлені у рахунку, після отримання від постачальника рахунку. Постачальник має право не здійснювати поставку товару без наявності попередньої оплати партії товару на розрахунковому рахунку постачальника або у разі якщо покупець отримує товар на умовах відстрочення платежу, покупець сплачує поставлений Товар протягом сорока п`яти календарних днів з дати поставки відповідної партії товару постачальником (п. 4.3. договору). В разі невиконання, або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1. договору). За порушення строків розрахунку за отриманий товар на умовах відстрочення платежу постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення розрахунку від існуючої суми заборгованості, а також у якості санкції, керуючись ст. 625 ЦК України, за порушення боржником виконання грошового зобов`язання постачальник має право нарахувати на суму заборгованості проценти у розмірі 15% (п`ятнадцять) річних (п. 6.2. договору). Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і продовжує діяти до 31.12.2022. Згідно з п. 10.2 договору якщо сторони до моменту закінчення терміну дії цього договору не виявлять бажання його розірвати, договір вважається автоматично пролонгованим на наступні три роки.

У додатку до договору поставки товару № 0132/20-П від 28.01.2020 сторони узгодили перелік адрес торгівельних точок покупця, в які поставлятиметься товар постачальника (а.с. 9).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних № МИУ002041 від 28.01.2022 на суму 2 380 грн 95 коп, № МИУ0058595 від 30.11.2021 на суму 1 029 грн 79 коп, № МИУ002585 від 03.02.2022 на суму 2 992 грн. 36 коп, № МИУ0058596 від 30.11.2021 на суму 27 975 грн 57 коп, № МИУ0058633 від 30.11.2021 на суму 54 234 грн 12 коп (а.с. 10-16). Всього на суму 88 542 грн. 79 коп.

Відповідач товар у встановлені договором строки не оплатив.

15.01.2024 позивач направив претензію № 12, яку отримав відповідач 30.01.2024 (а.с. 20).

Відповідь на претензію відповідач не надав, товар не оплатив.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, заявлена позивачем заборгованість відповідача в сумі 88 542 грн. 79 коп підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами у п. 6.2. договору поставки встановлено, що за порушення строків розрахунку за отриманий товар на умовах відстрочення платежу постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення розрахунку від існуючої суми заборгованості, а також у якості санкції, керуючись ст. 625 ЦК України, за порушення боржником виконання грошового зобов`язання постачальник має право нарахувати на суму заборгованості проценти у розмірі 15% (п`ятнадцять) річних.

Відповідно до п. 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 12 березня до 22 травня 2020 року на всій території України встановлений карантин, який неодноразово продовжувався.

Постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.09.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Суд, здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, дійшов висновку, що нараховані позивачем 50 492 грн 52 коп пені за період з 15.01.2022 по 30.06.2023, 31 602 грн 27 коп процентів річних за період з 15.01.2022 по 07.08.2024, 31 820 грн 78 коп інфляційних втрат за період з 15.01.2022 по 07.08.2024 підставні та підлягають до стягнення з відповідача у відповідності до ст. ст. 549, 625 ЦК України, п. 6.2 договору.

Разом з тим враховуючи заявлені позивачем штрафні санкції та їх розмір, суд враховує, що із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статтею 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В той же час, суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, може зменшити розмір неустойки, штрафу, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Таким чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року в справі №914/2202/18, від 12 вересня 2019 року в справі №910/10427/18, від 11 вересня 2019 року у справі №905/2149/18, від 6 вересня 2019 року в справі №914/2252/18, від 27 вересня 2019 року в справі №923/760/16.

Зі змісту наведеного вище слідує, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Крім того, процесуальна норма щодо зменшення розміру штрафу може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Водночас, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 50 492 грн 52 коп пені, 31 602 грн 27 коп процентів річних, 31 820 грн 78 коп інфляційних втрат, всього 113 915 грн 57 коп, водночас сума боргу становить 88 542 грн 79 коп. Сума пені майже дорівнює сумі боргу. Крім того, сторони у договорі збільшили нарахування на підставі статті 625 ЦК України відсотків річних з 3% до 15% (п. 6.2. договору). Загальна сума нарахувань на 25 372 грн 78 коп перевищує суму боргу.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір пені та штрафу до її розумного розміру.

З огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, введення на території України воєнного стану, відсутність доказів заподіяння шкоди позивачу діями відповідача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені на 50%, у зв`язку з чим підлягають до стягнення з відповідача 25 246 грн 26 коп.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд враховує вищеописані приписи, що основною метою неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, що остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, застосування позивачем до відповідача також штрафних санкцій у вигляді пені, 15 % річних, передбачені договором.

Враховуючи зменшення розміру пені у задоволенні вимог про стягнення 25 246 грн 26 коп слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду № 902/662/23 від 14.02.2024.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 036 грн 88 коп відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інструмент-Центр (Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, 22, офіс 413, код ЄДРПОУ 32533675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Інструменту Україна (м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, будинок 1, код ЄДРПОУ 37311013)

- 88 542 грн 79 коп основного боргу, 25 246 грн 26 коп пені, 31 820 грн 78 коп інфляційних втрат, 31 602 грн 27 коп процентів річних та 3 036 грн 88 коп судового збору, а всього:180 248 грн 98 коп (сто вісімдесят тисяч двісті сорок вісім грн 98 коп).

3. У позові на суму 25 246 грн 26 коп відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяА. М. Кравчук