Рішення

від 08.10.2024 по справі 904/3629/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3629/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ УКРАЇНА", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (повідомлення) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення заборгованості в розмірі 866 413, 07 грн, з яких: основний борг в розмірі 831 824 грн, інфляційні втрати в розмірі 25 111, 33 грн, 3 % річних в розмірі 9 477, 34 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3629/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Через систему «Електронний суд» 20.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ УКРАЇНА" про долучення документів до справи.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.

Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч. 7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 20.08.2024 була доставлена в кабінет системи «Електронний суду» 22.08.24 18:50

год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 20.08.2024 є такою, що отримана позивачем 23.08.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.08.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 575 SAP № 4600166431 від 22.05.2023 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

22.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМ Україна» (далі - позивач, Продавець ) та Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 575 ІФЗ №4600166431 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю продукцію (далі - Продукція або Товар відповідно до Специфікації (цій), узгодженої (них) до Договору, а Покупець прийняти Продукцію та оплатити на умовах даного Договору.

Загальна вартість Продукції за Договором складається з суми вартості всіх партій Продукції, узгоджених по всім Специфікаціям до даного Договору. Ціна на продукцію, що поставляється Покупцю, договірна і вказується для кожної позиції в Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору (пункти 2.1, 2.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 умови поставки Продукції викладаються Сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції, зазначеній у відповідній специфікації та узгоджуються у відповідній(их) Специфікації(ях). Якщо редакція Інкотермс не визначена у відповідній специфікації, застосовуватиметься Інкотермс в редакції 2010 року.

Відповідно до пункту 3.2 договору поставка Продукції Продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідній(них) Специфікації(ціях), але тільки після надання Покупцем замовлення на поставку. Датою подачі замовлення на поставку вважається дата його направлення електронною поштою на e-mail baa@wm-ua.com.ua. Замовлення на поставку повинно містити перелік номенклатури (асортимент) та обсяги поставки Продукції, точно відповідати по номенклатурі і не перевищувати обсяги, зазначені в Специфікації(ціях) та має бути підписане уповноваженою особою.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі Продукції від Продавця до Покупця (Перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідній(них) Специфікації(ціях), зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній (далі ТТН), залізнична накладна, кур`єрської служби). При поставці Продукції на умовах поставки СРТ датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі Продукції від Продавця до Покупця, що зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній (далі ТТН), залізнична накладна, кур`єрської служби).

Датою оплати вважається дата списання коштів з рахунка Покупця на користь Продавця. Оплата Продукції Покупцем здійснюється в національній валюті України по банківських реквізитах Продавця, зазначених у Договорі в наступному порядку

Оплата належними чином поставленої Продукції здійснюється з відстрочкою платежу у терміни, узгоджені у відповідних Специфікаціях.

Сторони, керуючись положеннями статей 524, 533 Цивільного кодексу України. можуть встановити у Специфікаціях до Договору еквівалент частини ціни (без ПДВ) продукції іноземного походження (далі - Частина продукції) у іноземній валюті, вказавши обмінний курс Національного банку України (далі - НБУ) гривні до іноземної валюти та дату, на яку він встановлений та порядок перерахунку ціни Частини продукції у зв`язку зі зміною обмінного курсу НБУ гривні до відповідної іноземної валюти, згідно якої встановлений еквівалент даної ціни. Дана умова не застосовується при попередній оплаті (повній або частковій) (пункт 4.1 договору).

Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з 19.05.2023 і діє по 19.05.2024, а в частині:

Порядку врегулювання спору встановленого даним Договором;

Порядку застосування штрафних санкцій;

Гарантійних зобов`язань;

Виконання грошових зобов`язань за даним Договором;

зберігання Продукції з недоліками - до повного виконання вказаних зобов`язань.

26.12.2023 сторонами укладено Специфікацію № 5.

Згідно зі Специфікацією сторонами узгодили поставку продукції, а саме: Передатчика TFO40-12FO50 оптоволоконного компактного № 1090974/01/Передатчик TFO40.12FO50 оптоволоконний передавач/ у кількості 1 шт. загальною вартістю 831 824, 40 грн.

Термін поставки: 70 календарних днів після направлення електронного замовлення на поставку на електронну адресу Продавця;

Умови поставки: DDP - м. Кривий Ріг (склад Покупця);

Умови оплати: Оплата Продукції, поставленої на склад Покупця, здійснюється в розмірі 100% від вартості такої продукції протягом 30 днів від дати поставки на склад Покупця.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМ Україна» виконало взяті на себе зобов`язання щодо поставки продукції відповідачеві на загальну суму 831 824, 40 грн, що підтверджується видатковою накладною № 579 від 27.02.2024.

Однак, відповідач не виконав зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості продукції у розмірі 831 824, 40 грн.

Для досудового врегулювання спору 13.06.2024 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату грошових коштів. Згідно трекінгу поштових відправлень AT «Укрпошта» вимога отримана відповідачем 20.06.2024.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому позивач, крім суми основного боргу в розмірі 831 824, 40 грн, просить суд стягнути з відповідача також 3 % річних у розмірі 9 477, 34 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 111, 33 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з

Щодо суми боргу

За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 831 824, 40 грн підтверджується матеріалами справи.

Виходячи зі змісту умов договору, відповідач повинен був оплатити вартість отриманого від позивача товару за накладною № 579 від 27.02.2024 до 28.03.2024 (включно).

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати за договором є таким, що настав.

За твердженням позивача, відповідач своє зобов`язання з оплати вартості поставленого йому товару не виконав, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 831 824, 40 грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем боргу за поставлений товар у розмірі 831 824, 40 грн. Тому вимога про стягнення основного боргу у розмірі 831 824, 40 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо сум 3 % річних та інфляційних втрат

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач вимагає стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних за період з 28.03.2024 по 13.08.2024 на суму 9 477, 34 грн та інфляційні втрати у розмірі 25 111, 33 грн за квітень-липень 2024 року.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд зазначає, що він є невірним.

Позивачем при здійсненні розрахунку 3 % неправильно визначено початкову та кінцеву дату виконання відповідачем грошового зобов`язання, оскільки останнім днем оплати є 28.03.2024 (включно), отже нарахування річних має здійснюватися з 29.03.2024.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині позову підлягають частковому задоволенню в розмірі 9 409, 16 грн. У позовних вимогах про стягнення 3 % річних у розмірі 68, 18 грн слід відмовити.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума у розмірі 25 111, 33 грн є вірною.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000 грн.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якої, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У позовній заяві позивачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які складаються із судового збору в розмірі 12 996, 20 грн та 45 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Через систему «Електронний суд» 20.09.2024 позивач подав до суду клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000 грн.

10.06.2024 між адвокатесою Дроботько Ольгою Василівною (далі - Адвокат) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМ Україна» (далі - Клієнт) підписали договір № 10/08 про надання правової допомоги (послуг адвоката).

Відповідно до пункту 1.1 договору, адвокат за даним договором приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси Клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області, господарських апеляційних судах, Верховному суді з питань стягнення дебіторської заборгованості з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з усіма правами, наданими позивачу, відповідачу, третій особі, стягувану або боржнику, які встановлені ГПК України.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору, за послуги, що надаються адвокатом відповідно до умов даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі передбаченому актом виконаних робіт, що є невід`ємним додатком до даного договору.

Витрати адвоката, понесені останнім або його представником у зв`язку із виконанням доручень клієнта (поїздки, відрядження, оплати державного мита та інші витрати) оплачуються клієнтом не пізніше наступного дня згідно із виставленого адвокатом рахунку.

На виконання умов договору, адвокатом Дроботько Ольгою Василівною надано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19.09.2024 із зазначенням наданої правової допомоги, а саме:

- підготовка проекту вимоги про сплату боргу, складення позовної заяви про стягнення заборгованості, в тому числі: збір доказів; вивчення судової практики; складення розрахунку заборгованості з 3% річних, інфляційних втрат; формування позовної заяви з додатками; направлення позову до суду та стороні у справі, кількість годин 12, ціна за годину3 000 грн, разом 36 000 грн;

Також до матеріалів справи надано наступні документи: копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1475745 від 14.08.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1433 від 24.02.2000.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 наведені також такі правові висновки.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Проаналізувавши акт виконаних робіт, суд дійшов висновку до неспівмірності заявлених витрат та наданих послуг, зважаючи на те, що справа не є складною, беручи до уваги ціну позову та невеликий обсяг матеріалів у справі, простий розрахунок ціни позову, кількість підготовлених процесуальних документів, враховуючи зміст виконаних адвокатом робіт та наданих послуг під час розгляду даної справи, а також те, що такі види послуг як формування позовної заяви з додатками, направлення позову не відноситься до виду професійної правничої допомоги, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/3629/24 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення позивачем судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 33 000 грн, тому обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 5 000 грн, які і покладаються на відповідача. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 28 000 грн суд розподіляє та покладає на позивача.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 12 995, 18 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1; ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ Україна» (03087, м. Київ, бульвар Чоколівський, буд. 42А, офіс 135; ідентифікаційний код 38855464) основний борг у розмірі 831 824, 40 грн, інфляційні втрати в розмірі 25 111, 33 грн, 3% річних у розмірі 9 409, 16 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 та витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 995, 18 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко