Рішення

від 25.09.2024 по справі 908/1465/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/129/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024 Справа № 908/1465/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Фанатська, 14, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 02909973) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державного здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

позивача: Північно-східного офісу Держаудитслужби (м. Свободи, Держпром, 4 під., 10 пов., м. Харків, 61022, ідентифікаційний номер юридичної особи 40478572)

до відповідача-1: Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Структурного підрозділу Служба приміських пасажирських перевезень Регіональної філії Південна залізниця (вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052, ідентифікаційний номер юридичної особи 40081216)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод КВІК (вул. Василя Стуса, 8а, м. Запоріжжя, 69123, ідентифікаційний номер юридичної особи 38284929)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (пр. Олександра Поля, 2, м. Дніпро, 49004, ідентифікаційний номер юридичної особи 20306037)

про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів

представники сторін

прокурор: Гапонова В.М., прокурор відділу Запорізької обласної прокуратури, службове посвідчення № 075791 видане 01.03.2023

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Пономаренко М.А., адвокат, довіреність № 624 від 13.08.2024, в режимі відеоконференції

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державного здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Північно-східного офісу Держаудитслужби до відповідачів-1,-2: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» Регіональної філії «Південна залізниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» про:

- визнання недійсним укладений між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» Регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» договір від 24.11.2017 № П/НРП-172348/НЮ;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» 963 102 грн 00 коп., а з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» одержані ним за рішенням суду 963 102 грн 00 коп. стягнути в дохід держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1465/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1465/24, присвоєно справі номер провадження 27/129/24. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 19.06.2024.

Також, вказаною ухвалою суду в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

24.05.2024 Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області поданий до суду лист від 23.05.2024 № 53-98-4125ВИХ-24, до якого додані докази направлення примірника позовної заяви з доданими до неї документами на адресу Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

24.04.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» поданий до суду відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з Північно-східного офісу Держаудитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» судові витрати.

Також, 24.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» через підсистему «Електронний суд» подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі, у якій останній просить суд зупинити провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

27.05.2024 через підсистему «Електронний суд» Північно-східним офісом Держаудитслужби подані до суду пояснення, у яких останній повідомляє, що перевірка закупівель та моніторинг процедур закупівель, зазначеної у позові закупівлі Акціонерного товариства «Українська залізниця», не проводилось, надати ґрунтовні пояснення з приводу порушень, виявлених Дніпровською окружною прокуратурою м. Запоріжжя та зазначених в позовній заяві по справі № 908/1465/24 не надається за можливе. Просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника Північно-східного офісу Держаудитслужби.

31.05.2024 заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подана до суду відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК».

Також, заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області 31.05.2024 подані до суду заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» про зупинення провадження у справі.

18.06.2024 представником Акціонерного товариства «Українська залізниця» Поноваренко М.А. через підсистему «Електронний суд» подана до суду заява про вступ у справу як представника.

18.06.2024 через підсистему «Електронний суд» Акціонерним товариством «Українська залізниця» поданий до суду відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

19.06.2024 представником Акціонерного товариства «Українська залізниця» Поноваренко М.А. через підсистему «Електронний суд» подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у якому останній повідомляє, що з поважних причин не зможе прийняти участь у підготовчому засіданні 19.06.2024, оскільки прийматиме участь в іншому засіданні в Лозівському міськрайонному суді Харківської області у справі № 629/1898/24.

Ухвалою суду від 19.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження до 20.08.2024, відкладено підготовче засідання на 22.07.2024.

Ухвалою суду від 25.06.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» про проведення судового засідання 22.07.2024 об 11 год. 00 хв. в режимі відео конференції у справі № 908/1465/24 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 22.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» про зупинення провадження у справі № 908/1465/24, підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 27.08.2024.

27.08.2024 представником Акціонерного товариства «Українська залізниця» Поноваренко М.А. через підсистему «Електронний суд» Пономаренко М.А. подана до суду заяву, у якій остання просить суд долучити довіреність на підставі якої здійснюється представництво інтересів АТ «Укрзалізниця» від 13.08.2024 до матеріалів справи.

В порядку статті 216 ГПК України, судом постановлено ухвалу від 27.08.2024 відкладено на 25.09.2024р.

Судове засідання 25.09.2024 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

25.09.2024 представники позивача, відповідача-2 та третьої особи не прибули, про місце та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

25.09.2024 в судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що підставою для звернення до суду зазначено порушення відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій під час публічної закупівлі, які спотворили результати тендеру, проведеного Регіональною філією «Південна залізниця», що є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі». Прокурор зазначив, що рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення від 10.10.2023 №54/60-р/к у справі №54/35-20 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Квік-2006» (ЄРДПОУ 38284929) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій. Дії ТОВ «Торгово-Виробнича Компанія «Квік-2006», спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель. Отже у діях ТОВ «Торгово-Виробнича Компанія «Квік-2006» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин та не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі. Завідомо суперечлива мета дій ТОВ «Торгово-Виробнича Компанія «Квік-2006» полягала в тому, щоб уникнути встановлених законом обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб отримати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах. Договір, укладений за результатами процедури відкритих торгів підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Оспорюваний договір №П/НРП-172348/НЮ від 24.11.2017 наразі є виконаним та оплаченим на суму 963 102,00 грн. У відповідності до ч. 3 ст. 228 ЦК України, одержані відповідачем-2 при виконанні цього договору кошти у розмірі 963 102,00 грн підлягають поверненню іншій стороні договору - Регіональній філії «Південна залізниця», а отриманні останньою за рішенням суду кошти стягненню в дохід держави. В позовній заяві також викладено обґрунтування щодо наявності підстав та необхідності звернення прокурора до суду з позовом з метою представництва інтересів держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби, що є уповноваженим державою органом до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних відносинах та який не здійснює їх належним чином. Так, Північно-східним офісом Держаудитслужби належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання недійним договору №П/НРП-172348/НЮ від 24.11.2017 та стягнення коштів до державного бюджету не вжито, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 1, 3, 8, 5, 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в реакції, чинній на момент укладення договору), ст. ст. 1, 4, 6, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. ст. 13, 16, 202, 203, 215, 216, 228, 256- 258, 261 ЦК України, ст. ст. 5, 20, 208 ГК України, ст. ст. 2, 5, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Позивач у письмовому поясненні, яке надійшло до суду 27.05.2024, зазначив, що відповідно до частини першої ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII в редакції чинній станом на 19.04.2020 моніторинг процедури закупівлі здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. Таким чином, підстави для проведення моніторингу, зазначеної у позові закупівлі, передбачені статтею 8 Закону та для вжиття заходів цивільно-правового характеру, у Північно-східного офісу Держаудитслужби відсутні. Північно-східний офіс Держаудитслужби повідомив, що перевірка закупівель та моніторинг процедур закупівель зазначеної у позові закупівлі Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця», не проводились. Враховуючи викладене, надати ґрунтовні пояснення з приводу порушень, виявлених Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя та зазначених в позовній заяві не вбачається за можливе. Позивач просив здійснювати розгляд справи № 908/1465/24 без участі його представника.

25.09.2024 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими на підставі наступного. У позовній заяві прокурором не зазначено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної Філії «Південна залізниця», в чому полягало протиправне діяння та чим порушені права й інтереси держави та суспільства саме відповідачем-1. У відповідача-1 була відсутня спрямованість укладеного правочину на порушення правового господарського порядку, наявність протиправних наслідків цього договору, наявність вини у формі умислу. Жодного законодавчого та нормативного документу АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» не порушувалось, що свідчить про відсутність правових відстав для задоволення позову у відношенні відповідача-1. У статті 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (чинним на день укладання договору) викладений перелік підстав, за якими договір про закупівлю є нікчемним. Інших підстав для визнання договору нікчемним Законом України «Про публічні закупівлі» не визначено. Порушення інтересів держави в бюджетній сфері відсутні, оскільки АТ «Укрзалізниця» не фінансується з державного або місцевих бюджетів. Частина 1 статті 228 ЦК України дає визначення правочину таким, що порушує публічний порядок. За змістом наведеної норми щодо юридичної особи правочин повинен бути спрямований на знищення, пошкодження майна такої юридичної особи, або на незаконне заволодіння ним. Договір постачання продукції від 24.11.2017 № П/НРП-172348/НЮ виконаний сторонами повністю. Послуги з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу буди надані АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» та оплачені згідно умов Договору у сумі 963 102,40 грн. Доказів щодо пошкодження майна та незаконного заволодіння майном АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця», виконувачем обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області не надано. Оскільки пошкоджень майну відповідача-1 не нанесено, та незаконне заволодіння майном не відбувалось, відсутні правові підстави для задоволення позову. Застосовування правових наслідків за частиною 3 статті 228 ЦК України без визначення правочину таким, що порушує публічний порядок відповідно до частини 1 цієї статті є неможливими. Посилання виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на спотворення результатів закупівлі шляхом нівелювання змагальності в ній, не підкріплено жодним підтверджуючим документом. Північно-східним офісом Держаудитслужби відповідно було проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача-1. Порушень законодавства в сфері публічних закупівель замовником (відповідачем-1) під час здійснення закупівлі, за результатами якої укладено оспорюваний правочин, не виявлено. Будь-яких зауважень щодо нераціонального витрачання коштів відповідачем-1 не висунуто. Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною 2 статті 228 ЦК України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, зокрема, наведено правові висновки про те, що цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними. Такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Таким чином, обраний виконувачем обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області спосіб захисту прав та інтересів є неналежним. На підставі викладеного відповідач-1 просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві, що надійшов до суду 24.05.2024, зазначає, що 07.11.2017, за результатами торгів обрано переможцем відповідача-2 з вартістю 963 102,00 грн. з ПДВ. (нижче за очікувану на 276 942 грн. 00 коп.). Повідомляє, що 24.11.2017 між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений Договір № П/НРП-172348/НЮ, який у подальшому був виконаний обома сторонами. Вказує, що фактично у якості єдиного доказу того, що оспорюваний договір поставки є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК», прокурор посилається на Рішення АМК Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу № 54/60-р/к від 10.10.2023, яким визнано, що ТОВ «Елтранс Україна» та ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» своїми діями вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю UA-2017-09-28-000953-а, проведених РФ «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Вважає, що лише сам факт вчинення вказаними товариствами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України). Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів. Саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів. Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Також, зазначає, що у позовній заяві та додатках до неї не наведено відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника (відповідача-1) за менші кошти. Вважає, що прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника (відповідача-1) цінових пропозицій. Зазначає, що прокурором не надано доказів того, що товар за Договором, укладеним за результатами відкритих торгів, було поставлено із завищенням цін, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів. Наголошує на тому що, умови Договору були виконані його сторонами у повному обсязі. Вважає, що прокурор не довів належними та допустимими доказами (у розумінні ст. 76, 77 ГПК України), у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення Договору, наявність протиправних наслідків Договору, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства. Вказує, що незрозумілим є у чому саме полягає спрямованість та відповідність оспорюваних правочинів ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства. Вважає, що підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України відсутні, а рівно відсутні підстави для застосування наслідків недійсного правочину.

Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України пояснення до суду не надали.

Згідно до статті 210 ГПК України, суд дослідив документальні докази, які надали учасники судового процесу в обґрунтування своїх доводів.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши прокурора та відповідача-1, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора представника відповідача-1, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформовано правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 05.04.2024 на адресу Північно-Східного офісу Держаудитслужби надіслано лист за № 53-98-2965ВИХ-24 щодо вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.

Північно-Східним офісом Держаудитслужби листом від 17.04.2024 за вих. № 202031-17/1971-2024 повідомлено Дніпровську окружну прокуратуру міста Запоріжжя, що органами державного фінансового контролю не проводились контрольні заходи щодо даної закупівлі та заходи щодо звернення із позовною заявою до суду самостійно вживатись не будуть.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 «б».

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17, у справі № 914/2230/17, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, постанова від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження дня їх захисту, всупереч цим інтересам до суду не звернувся.

У той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (провадження №12-72гс19) дійшла висновку, що «незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини».

Таким чином, Північно-Східним офісом Держаудитслужби належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання недійсним Договору № П/НРП-172348/НЮ від 24.11.2017 та стягнення коштів до державного бюджету не вжито, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дніпровською окружною прокуратурою листом від 09.05.2024 за вих. № 53-98-3765ВИХ-24 повідомлено Північно-Східний офіс Держаудитслужби про вжиття заходів представницького характеру пред`явлення позовної заяви в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Північно-східного офісу Держаудитслужби до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» Регіональної філії «Південна залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» про визнання недійсним договору від 24.11.2017 № П/НРП-172348/НЮ та стягнення коштів у дохід держави в сумі 963 102 грн 00 коп.

Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час використання земель комунальної власності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази учасниками судового процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з відомостями, розміщеними в електронній системі публічних закупівель https://prozorro.gov.ua Регіональною філією «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», далі - РФ «Південна залізниця», замовник, споживач, відповідач-1, 27.09.2017 опубліковано відомості про проведення відкритих торгів із закупівлі Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (Послуги з ремонту лінійного обладнання рухомого складу) Лот №1 послуги з ремонту РВЕ-25 та головних вимикачів ВОВ-25, ідентифікатор закупівлі UA -2017-09-28-000953-а. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 240 044,00 грн. Відповідно до тендерної документації, критерієм вибору переможця була ціна - 100%.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Квік-2006», Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Елтранс Україна» - що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.

Тендерна пропозиція ТОВ «Елтранс Україна» становила 963 816,00 грн, а ТОВ «ТВК «Квік-2006» становила 963 102,00 грн.

Упродовж аукціону розмір пропозицій учасників не змінювався.

Ураховуючи, що найбільш економічно вигідну пропозицію виявилася тендерна пропозиція Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Квік-2006», що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій та у подальшому визнана переможною.

Рішенням тендерного комітету Замовника, оформленим протоколом засідання його тендерного комітету №3 від 07.11.2017, переможцем торгів за лотом №1 визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Квік-2006», тендерна пропозиція якого із сумою 963 102,00 грн відповідала кваліфікаційним критеріям, встановленим у тендерній документації замовника.

У зв`язку з викладеним електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

Так, за результатом проведення відкритих торгів 24.11.2017 між Замовником Структурним підрозділом «Служба приміських пасажирських перевезень» РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та переможцем за лотом №1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Квік-2006» було укладено Договір № П/НРП-172348/НЮ про закупівлю послуг з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу, далі Договір.

Відповідно до розділу 1 Договору визначено, що Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу згідно специфікації (додаток №1) і графіка подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (додаток №2), які є невід`ємною частиною щодо цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору узгоджено, що сума Договору становить 802 585 грн, ПДВ - 160 517 грн. Разом з ПДВ - 963 102,00 грн.

Акт приймання-передачі від 06.12.2017 по Договору №П/НРП-172348/НЮ від 24.11.2017 між ТОВ «ТВК «Квік-2006» та ВП «Моторвагонне депо Полтава» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» підтверджується передання обладнання на ремонт.

Відповідно до акту приймання обладнання з ремонту №1 від 27.12.2017, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1227.1 від 27.12.2017, рахунку на оплату №1227.1 від 27.12.2017, товарно-транспортної накладної №Р1227.1 від 27.12.2017, накладної-вимоги № 1227 від 28.12.2017, підтверджується виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Квік-2006» послуг, передбачених Договором на суму 585 313,20 грн.

Також, відповідно до акту видачі з ремонту обладнання №2 від 29.12.2017, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1229.28 від 29.12.2017, рахунку на оплату №1229.28 від 29.12.2017, товарно-транспортної накладної №Р1229.28 від 29.12.2017, підтверджується виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Квік-2006» послуг, передбачених Договором на суму 377 788,80 грн.

На виконання умов Договору №П/НРП-172348/НЮ Замовником сплачено на розрахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Квік-2006» кошти на загальну суму 963 102,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 14.02.2018 на суму 585 313,20 грн; №711494 від 14.02.2018 на суму 377 788,80 грн та банківськими виписками за 15.02.2018 та 14.02.2018.

Згідно інформації Служби приміських пасажирських перевезень Регіональної філії «Південна залізниця» викладеної у листі від 26.04.2024 за вих.№НРП-02-06/221 «Щодо надання інформації», Договір від 24.11.2017 за № П/НРП-172348/НЮ виконано в повному обсязі.

У подальшому, рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.10.2023 №54/60-р/к у справі №54/35-20 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Компанія «Квік-2006» (ЄРДПОУ 38284929) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна», вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів тендеру (торгів), проведених Регіональною філією «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства Українська залізниця» на закупівлю: код ДК 021:2015-50220000-3 Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (Послуги з ремонту лінійного обладнання рухомого складу) Лот №1 - послуги з ремонту розпорядників РВЕ-25 та головних вимикачів ВОВ-25 [оголошення про проведення процедури закупівлі розміщено на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-09-28-000953-а].

За вказане порушення накладено штрафи на Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» по 29 000,00 грн (п.п. 2-3 рішення АМКУ №54/60-р/к).

Вказане рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному веб-сайті Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Адміністративною колегією, при розслідуванні даної справи, встановлено обставини, які свідчать про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» вимог законодавства, а саме:

1) наявність сталих господарських відносин, між ТОВ «МЗ «Квік» та ТОВ Елтранс Україна» (п. 4.1.1 Рішення);

2) надання фінансової допомоги (п. 4.1.2 Рішення);

3) перехід працівника з ТОВ «ТВК «Квік-2006» на посаду керівника ТОВ «Елтранс Україна» (п. 4.1.3 Рішення);

4) використання одних і тих же ІР-адрес у господарській діяльності: вхід до системи «Клієнт-Банк» для здійснення операцій по банківських рахунках; подання звітності до органів ДФС з однієї і тієї ж ІР-адреси; вхід на поштові електронні скриньки (п.п. 4.1.4.1, 4.1.4.2., 4.1.4.3 п. 4.1.4 Рішення);

5) синхронні дії Відповідачів, а саме: завантаження тендерних пропозицій; подання звітності до органів ДФС в один день; вхід до поштових електронних скриньок в один день та практично в один час; синхронна зміна ІР-адрес при вході в дистанційну систему «Клієнт-Банк» (п.п. 4.1.5.1, 4.1.5.2, 4.1.5.3, 4.1.5.4 п. 4.1.5 Рішення);

6) цінова поведінка Відповідачів, а саме: при визначенні вартості предмету закупівлі; під час участі в аукціоні на торгах; (п.п. 4.1.6.1, 4.1.6.2 п. 4.1.6 Рішення);

7) спільні особливості в оформленні Відповідачами файлів і документів, поданих у складі тендерних пропозицій на Торги, а саме: однакові властивості електронних файлів у торгах; схожості в оформленні документів у складі тендерних пропозицій (п.п. 4.1.7.1, 4.1.7.2 п. 4.1.7 Рішення);

8) участь ТОВ «Елтранс Україна» у торгах для забезпечення перемоги ТОВ «ТВК «Квік-2006» (п. 4.1.8 Рішення).

Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 10.10.2023 №54/60-р/к у справі №54/35-20 дійшли висновку, що ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та ТОВ «Елтранс Україна» діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

Узгодивши свої поведінку та пропозиції конкурсних торгів, вказані суб`єкти господарювання усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, тобто вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Враховуючи викладене, така поведінка ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та ТОВ «Елтранс Україна» становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч, 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до інформації Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України зазначеної у листі від 23.04.2024 за вих. № 54-02/696е, Рішення № 54/60-р/к у справі № 54/35-20 ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та ТОВ «Елтранс Україна» до суду не оскаржувалось. Також, у вказаному листі зазначено, що ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та ТОВ «Елтранс Україна» сплачено накладені на них штрафи з дотриманням термінів.

Таким чином, рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/60-р/к від 10.10.2023 у справі № 54/35-20 є законним, обґрунтованим та чинним.

Відносно визнання недійсним договору № П/НРП-172348/НЮ від 24.11.2017, застосування наслідків його недійсності слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Абзацами 1-3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу Україні, далі ГК України, встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна норма передбачена вимогами ч. 1 ст. 208 ГК України.

У п. 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Частиною 3 ст. 5 ГК України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 закладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13,01.2022 у справі № 908/3736/15 тощо.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що конкуренція - це змагання між об`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив па конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентпими узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Разом із тим Закон України «Про публічні закупівлі», визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Крім того, конкурентна процедура закупівлі (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу (п. 13 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону України «Про публічні закупівлі»).

Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» Регіональної філії «Південна залізниця» мав на меті не просто задовольнити потребу в придбанні товару, а здійснити його придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, Верховний Суд у п. п. 32, 33 своєї постанови від 10.06.2021 вказав, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та .змовником встановлених Законом вимог.

Обставини вчинення ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентно узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі Регіональної філії «Південна залізниця» (ідентифікатор закупівлі UA-2017-09-28-000953-а), підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/60-р/к від 10.10.2023 у справі №54/35-20.

Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК», результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, утому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу.

Ефективна економіка своєю чергою забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.

Проте порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного Регіональною філією «Південна залізниця» тендера, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який встановлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Через вчинення ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та ТОВ «Елтранс Україна» антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Внаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Тому дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Враховуючи викладене, у діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення Регіональною філією «Південна залізниця» зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення договору), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 указаного Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній на сьогодні.

Тендер відбувся за участю учасників, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Отже, придбання Регіональною філією «Південна залізниця» товару відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Поведінка ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та ТОВ «Елтранс Україна» під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Тому договір, укладений за результатом процедури відкритих торгів, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та ТОВ «Елтранс Україна», на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Щодо застосування наслідків недійсності договору № П/НРП-172348/НЮ від 24.11.2017 варто зазначити таке.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст.216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Як вже зазначалось, оспорюваний договір №П/НРП-172348/НЮ від 24.11.2017 наразі є виконаним та оплаченим на суму 963 102,00 грн.

Однак, незважаючи на притягнення ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та ТОВ «Елтранс Україна» до відповідальності у вигляді накладення штрафу, негативні наслідки укладеного з Регіональною філією «Південна залізниця» AT «Українська залізниця» договору № П/НРП-172348/НЮ від 24.11.2017 залишаються не усунутими.

Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.

У відповідності до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як зазначено вище, замовником та однією стороною спірного договору № П/НРП-172348/НЮ від 24.11.2017 є Регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця».

При цьому, на момент проведення процедури торгів та укладенні договору Регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» не могла дізнатись, що ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та ТОВ «Елтранс Україна» під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою.

Відповідач-1 листом від 26.04.2024 № НРП-02-06/221 повідомило, що узгодженість дій ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» та про існування рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.10.2023 №54/60-т/к у справі № 54/35-20 не було відомо. Таким чином, про наявність такого рішення Відповідачу-1 стало відомо лише під час розгляду листа Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 05.04.2024 за вих.№53-98-2967ВИХ-24.

У той же час, ТОВ «Машинобудівний завод «Квік», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, нівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти в сумі 963 102,00 грн.

Вищезазначене свідчить про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

Як встановлено з листа Структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» РФ «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 26.04.2024 за вих.№НРП-02-06/221, за результатами виконання Договору № П/НРП-172348/НЮ від 24.11.2017 Сторонами виконано умови Договору в повному обсязі, внаслідок чого Відповідач-2 отримав кошти у розмірі 963 102,00 грн.

Враховуючи наявність умислу лише у Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік», як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти за цим правочином у розмірі 963 102,00 грн, повинні бути повернуті іншій стороні договору (Регіональній філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця»), а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Зокрема, Держаудитслужбою здійснюється контроль за правильністю та своєчасністю надходження доходів до бюджету за кодом класифікації 24060300 «Інші надходження».

Таким чином, вищевказані кошти повинні бути повернуті Регіональній філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби.

Що стосується доводів відповідача-1 щодо неналежного способу захисту, порушеного права, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

При розгляді позову про визнання недійсним правочину судом має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20.

Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що суд, який розглядає справу має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Захист цивільних прав - це передбачені способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Разом з тим цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у відповідних статтях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (п. 14).

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Але це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Наявність повноти судового захисту залежить від дій суду, який відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України повинен справедливо, неупереджено та своєчасно вирішити спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, ураховуючи частину третю цієї ж статті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсним правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тлумачення статті 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

При цьому наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

При цьому у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку, що позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, адже заявлення такої вимоги є також належним способом захисту, який передбачений законом. Водночас суд має визначитися із ефективністю такого способу (з`ясувати можливість проведення двосторонньої реституції, її вплив на відновлення прав держави). Разом із тим, вимога про застосування наслідків недійсності може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги.

Водночас вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки.

Вказана правова позиція викладене у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20.

З огляду на викладене вище, враховуючи заперечення відповідача-2, суд дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є таким, що передбачений чинним законодавством, є належним та ефективним. Накладення штрафу є належним способом захисту в адміністративних правовідносинах та не призводить до поновлення інтересів держави, порушених вчиненням антиконкурентних узгоджений дій, що стосуються спотворення результатів тендера, оскільки не сумісне з основними засадами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню.

Відносно строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно вимог ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

У свою чергу ст. 258 ЦК України не встановлює спеціальної позовної давності до вимог про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначеної норми права викладено в постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 136/277/18, від 10.07.2019 у справі № 321/1702/І6-ц.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що закріплено в ч. 1 ст. 261 ЦК України, в поєднанні із загальним правилом, встановленим ст. ст. 13, 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, указує, що відповідач має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Під можливістю довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, у цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, у результаті яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх учинив.

Такий правовий висновок щодо застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України в подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 24.07.2019 у справі № 521/14384/16-ц, від 02.07.2019 у справі № 925/271/18.

Про факт вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендера, проведеного Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» Регіональної філії «Південна залізниця», стало відомо з рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонолольного комітету України від 10.10.2023 № 54/60-р/к у справі № 54/35-20.

Як наслідок, про порушення оспорюваним договором інтересів держави та суспільства з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» та про особу, яка його вчинила, позивач та прокурор могли довідатися лише 10.10.2023, а отже, з цього дня розпочався перебіг строку позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності не пропущений.

За вказаних обставин, Суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача -2.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 50, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» Регіональної філії «Південна залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» задовольнити.

Визнати недійсним договір від 24.11.2017 №П/НРП-172348/НЮ, укладений між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» Регіональної філії «Південна залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод КВІК».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» (вул. Василя Стуса, 8а, м. Запоріжжя, 69123, ідентифікаційний номер юридичної особи 38284929) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) в особі Структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» Регіональної філії «Південна залізниця» (вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052, ідентифікаційний номер юридичної особи 40081216) 963 102 (дев`ятсот шістдесят три тисячі сто дві) грн 00 коп., а з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) в особі Структурного підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» Регіональної філії «Південна залізниця» (вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052, ідентифікаційний номер юридичної особи 40081216) одержані ним за рішенням суду кошти в сумі 963 102 (дев`ятсот шістдесят три тисячі сто дві) грн 00 коп. стягнути в дохід держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби (м. Свободи, Держпром, 4 під., 10 пов., м. Харків, 61022, ідентифікаційний номер юридичної особи 40478572).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» (вул. Василя Стуса, 8а, м. Запоріжжя, 69123, ідентифікаційний номер юридичної особи 38284929) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у ДКС України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973, код видатків бюджету - 2800) кошти витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді в сумі 17 474 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 53 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.