Рішення

від 08.10.2024 по справі 908/2073/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/135/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024 Справа № 908/2073/24

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД», м.Кременчук

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД», Запорізька область, м. Токмак

про стягнення суми 86818,28 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД» суми 63404,88 грн попередньої оплати за непоставлену продукцію та суми 23413,40 грн інфляційних втрат, всього загальної суми 86818,28 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 30.07.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2073/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2073/24, присвоєно номер провадження справи 9/135/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду також не надходило.

Про відкриття провадження у справі та її розгляд відповідач був повідомлений належним чином, а саме: відповідно до приписів ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом розміщення судом тексту ухвали від 05.08.2024 про відкриття провадження у справі на офіційному веб-порталі Судової влади України та додатково шляхом направлення ухвали на повідомлену позивачем адресу електронної пошти відповідача.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язання з поставки продукції за договором № 11 21/010 085/з від 25.10.2021, за здійсненою позивачем попередньою оплатою. Залишок оплаченої продукції в кількості 20 одиниць на суму 63404,88 грн відповідачем в порушення п. 3.1 договору не поставлено, авансовий платіж не повернуто. Також позивачем відповідно до приписів чинного законодавства України нараховано та заявлено до стягнення з відповідачі інфляційні втрати на суму неповернутих коштів за період прострочення: лютий 2022 червень 2024. Позов обґрунтовано ст.ст. 15,16, 22, 209, 253, 525, 526, 530, 599, 629, 610, 612, 1166 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 230 ГК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД» (Постачальник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД» (Покупець, позивач у справі) 25 жовтня 2021 року був укладений договір № 11 21/010 085/з (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію згідно Специфікації № 1 (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною Договору.

Ціна, номенклатура і кількість продукції вказується у Специфікації № 1. Загальна сума Договору складає 126809,76 грн, в т.ч. ПДВ 21134,96 грн (п.п. 2.1., 2.2 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору, умови оплати: 70% передоплати, 30% в день відвантаження продукції на транспортний засіб Покупця.

В п.п. 3.1, 3.2, 3.3. Договору визначено, що поставка продукції здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту надходження 70% передоплати, допускається дострокова поставка продукції. Поставка продукції здійснюється на умовах FCA (Інкотермс-2020), ТОВ «Нова пошта», м. Кременчук, вул. Флотська, 2. Датою поставки вважати дату на накладній.

Термін зберігання виробленого товару на складі Постачальника не більше 10-ти календарних днів з моменту направлення Покупцю повідомлення про готовність товару до поставки (п. 3.4. Договору).

В Специфікації № 1 від 25.10.2021 (Додаток № 1 до Договору) сторони погодили найменування продукції: поковка В15 Кронштейн редуктора 1.71.70.31.22.11300-1, кількість 40 шт, ціну за одиницю без ПДВ 2641,87 грн, загальну вартість 126 809,76 грн з ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що позивачем за платіжним дорученням № 2133 від 17.12.2021 було перераховано на рахунок відповідача передоплату за продукцію по договору № 11 21/010 085/з від 25.10.2021 в розмірі 88 766,83 грн; за платіжним дорученням № 218 від 31.01.2022 оплату за продукцію згідно вказаного договору в розмірі 38 042,93 грн. Всього перераховано загальну суму 126809,76 грн.

Згідно з видатковою накладною № 69 від 07.02.2022 та товарно-транспортною накладною №00000000069 від 07.02.2022 (копії містяться в матеріалах справи), відповідачем на підставі договору №11 21/010 085/з від 25.10.2021 було поставлено позивачу продукцію: В 15 Кронштейн редуктора (поковка) 1.71.70.31.22.11300-1 у кількості 20 шт, на загальну суму 63404,88 грн з ПДВ.

В матеріалах справи міститься копія листа позивача від 29.05.2024 № 11.9-04/210, адресованого відповідачу, відповідно до змісту якого, в т.ч. зазначено про те, що залишок оплаченої продукції в кількості 20 одиниць Продавцем Покупцю в порушення умов договору не поставлено, авансовий платіж за непоставлену продукцію не повернуто. Позивач у даному листі вимагав в найкоротший термін перерахувати на рахунок ТОВ «Інструментальний завод» суму боргу у розмірі 63404,86 грн. Вказана вимога, як зазначено у позовній заяві, була направлена на електронну адресу відповідача, відповіді на неї не отримано.

Неповернення відповідачем попередньої оплати стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч.ч. 1-3 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки, в тому числі, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Зі змісту положень ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч. 2 ст. 664 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З положень ч. 1 ст. 693 ЦК України слідує, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані тощо. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Як встановлено судом вище, позивачем у відповідності до положень пункту 4.1 Договору 17.12.2021 було перераховано відповідачу суму 88 766,83 грн попередньої оплати за продукцію, що становить 70% від загальної суми її вартості; 31.01.2022 перераховано залишок оплати 30% вартості продукції в сумі 30 042,93 грн.

Таким чином позивач здійснив повну оплату продукції, визначеної у Специфікації № 1 до Договору, в сумі 126 809,76 грн.

Згідно з умовами пункту 3.1 Договору, відповідач повинен був здійснити поставку всієї обумовленої договором продукції згідно зі Специфікацією № 1 протягом 45 календарних днів з моменту надходження 70% передплати (17.12.2021), тобто до 31 січня 2022 року включно.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом вище, продукція була поставлена відповідачем позивачу лише 07.02.2022, тобто з порушенням строку, та не в повному обсязі, а саме на суму 63404,88 грн, з огляду на що сума передплати, на яку товар не було поставлено становить 63404,88 грн (126809,76 грн 63404,88 грн).

В частині 2 ст. 693 ЦК України визначено: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості непоставленого товару (продукції), який був оплачений позивачем, є правомірними.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів поставки оплаченого товару або повернення позивачу, на його вимогу, перерахованої суми попередньої оплати не надав.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 63404,88 грн попередньої оплати за непоставлену продукцію є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 23413,40 грн інфляційних втрат, які згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком нараховані за період прострочення: з лютого 2022 року по червень 2024 року включно.

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 погодилась з висновком, зробленим Верховним Судом України у постанові від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 про те, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань та зазначила при цьому, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в цілому є правомірними. Разом із тим, суд зазначає, що визначений позивачем початок періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання з повернення суми 63404,88 грн попередньої оплати з 01.02.2022, тобто з наступного дня після закінчення обумовленого договором строку поставки продукції (31.01.2022) є необґрунтованим.

Так, в п. 8.2 Договору № 11 21/010 085/з від 25.10.2021 сторони зокрема визначили, що при перерахуванні передоплати і не поставки (недопоставки) продукції відповідно до п. 3.1 Договору, Постачальник на вимогу Покупця зобов`язаний у 10 денний термін повернути суму отриманої передоплати.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом вище, 30.05.2024 позивач направив на електронну адресу відповідача лист (вимогу) від 29.05.2024 № 11.9-04/210, в якому зазначив про те, що залишок оплаченої продукції в кількості 20 одиниць Продавцем Покупцю в порушення умов договору не поставлено, авансовий платіж за непоставлену продукцію не повернуто. Вимагав в найкоротший термін перерахувати на рахунок ТОВ «Інструментальний завод» суму боргу у розмірі 63404,86 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів направлення позивачем відповідачу відповідної вимоги відразу після спливу строку поставки (31.01.2022) і направлення такої вимоги лише 30.05.2024, прострочення виконання обов`язку з повернення цих коштів, враховуючи умови п. 8.2 Договору, виникло з 10.06.2024.

Таким чином суд вважає обґрунтованим нарахування інфляційних втрат на суму 63404,88 грн за період: червень 2024 (не виходячи за межі визначеного позивачем граничного періоду такого нарахування), які становлять 1394,91 грн.

На підставі викладеного, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат задовольняються судом частково на суму 1394,91 грн, в решті вимог про стягнення інфляційних втрат суд відмовляє у зв`язку з необґрунтованістю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

З положень ч. 1, п.п.1, п.п.2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано копію платіжної інструкції № 1213 від 26.07.2024 про сплату суми 3028,00 грн судового збору.

Приймаючи до уваги, що позовна заява сформована позивачем в системі «Електронний суд», до сплати за подання цієї позовної заяви із застосуванням коефіцієнту пониження належить судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Таким чином при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн.

За змістом п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

На підставі викладеного, судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України. Повернення зазначеної суми судового збору буде здійснено ухвалою суду за відповідним клопотанням позивача.

З урахуванням викладеного та відповідно до положень статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1808,04 грн витрат зі сплати судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД», код ЄДРПОУ 40514086 71709, Запорізька область, м. Токмак, вул. Ковальська, буд. 59) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД», код ЄДРПОУ 21073227 (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, буд. 139) суму 63404 (шістдесят три тисячі чотириста чотири) грн 88 коп. попередньої оплати за непоставлену продукцію, суму 1394 (одну тисячу триста дев`яносто чотири) грн 91 коп. інфляційних втрат.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОКМАЦЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-ШТАМПУВАЛЬНИЙ ЗАВОД», код ЄДРПОУ 40514086 71709, Запорізька область, м. Токмак, вул. Ковальська, буд. 59) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД», код ЄДРПОУ 21073227 (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, буд. 139) суму 1808 (одну тисячу вісімсот вісім) грн 04 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 08.10.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва