Рішення

від 08.10.2024 по справі 908/2048/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/129/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024 Справа № 908/2048/24

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут «Укрекопроект», код ЄДРПОУ 38563155

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», код ЄДРПОУ 01056273

про стягнення суми 17907,80 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут «Укрекопроект» про стягнення з відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» суми 17907,80 грн., з яких: 9699,06 грн інфляційні втрати, 8208,74 грн 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 26.07.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2048/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 31.07.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2048/24, присвоєно номер провадження 9/129/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Про відкриття провадження у справі та її розгляд відповідач повідомлений належним чином.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

В частині 5 ст. 176 ГПК України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 120, п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду від 31.07.2024 про відкриття провадження у справі була направлена до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» та згідно з повідомленням про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету відповідача 01.08.2024.

З положень ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Підставою для звернення до суду з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг за договором № 3/04-2021 по виконанню послуг у сфері поводження з небезпечними відходами від 07.04.2021 на суму 321383,70 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 у справі № 908/1741/23, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ТОВ «Науково-дослідний інститут «Укрекопроект» про стягнення з відповідача ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» суми 321383,70 грн основного боргу за вказаним договором, а також суми 3% річних за період з 20.05.2022 по 22.05.2023 та суми втрат від інфляції за період з червня 2022 по квітень 2023 року. Відповідач здійснив погашення всієї заборгованості 29.03.2024. У зв`язку із цим, за прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати суми 321383,70 грн основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 9699,06 грн інфляційних втрат за період прострочення з травня 2023 по березень 2024 року та суму 8208,74 грн 3% річних за період прострочення з 23.05.2023 по 28.03.2024. Позов обґрунтовано ст. 625 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області 26.07.2023 у справі №908/1741/23 позов ТОВ «Науково-дослідний інститут «Укрекопроект» задоволений. Стягнуто з відповідача ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» на користь ТОВ «Науково-дослідний інститут «Укрекопроект» суму 321383,70 грн основного боргу, суму 9720,76 грн 3% річних, суму 47461,30 грн інфляційних втрат та суму 5678,49 грн витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до змісту вказаного рішення судом встановлено, що на виконання умов укладеного сторонами договору №3/04-2021 по виконанню послуг у сфері поводження з небезпечними відходами від 07.04.2021, позивач надав відповідачу послуги у сфері поводження з небезпечними відходами в період: квітень 2021 року лютий 2022 року на суму 861487,23 грн, що підтверджено відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Відповідачем було здійснено часткову оплату на суму 540103,53 грн, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 321 383,70 грн, яка й була стягнута з відповідача на користь позивача. Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 20.05.2022 по 22.05.2023 в сумі 9 720,76 грн та інфляційні втрати за період з червня 2022 по квітень 2023 в сумі 47 461,30 грн. Суд перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат визнав їх вірними та такими, що відповідають вимогам законодавства, стягнувши їх з відповідача на користь позивача у заявлених розмірах.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2024 рішення Господарського суду Запорізької області 26.07.2023 у справі № 908/1741/24 залишено без змін.

Таким чином факт порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо сплати на користь позивача заборгованості за надані послуги в розмірі 321 383,70 грн, а також факт прострочення відповідачем виконання цього зобов`язання встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 у справі №908/1741/23, яке набрало законної сили.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилаючись на обставини, встановлені рішенням господарського суду по справі №908/1741/23, позивач зазначає, що вказане рішення в частині оплати суми 321383,70 грн основного боргу було виконано відповідачем 29 березня 2024 року, на підтвердження чого до позовної заяви додано копію банківської виписки по рахунку ТОВ «НДІ «Укрекопроект» (а.с. 31).

Враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, зважаючи на те, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати за прострочення виконання основного зобов`язання (321383,70 грн) за період, який не був охоплений рішенням у справі №908/1741/23, а саме: суми 9699,06 грн інфляційних втрат за період з травня 2023 по березень 2024 року та суми 8208,74 грн 3% річних за період з 23.05.2023 по 28.03.2024.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом вище, позовні вимоги у даній справі № 908/2048/24 позивач обґрунтовує неналежним (несвоєчасним) виконанням відповідачем грошового зобов`язання, підтвердженого рішенням Господарського суду Запорізької області по справі №908/1741/23.

Матеріали справи свідчать, що ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» було перераховано на рахунок ТОВ «НДІ «Укрекопроект» суму 321383,70 грн основного боргу за договором № 3/04-2021 згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 у справі № 908/1741/23 29 березня 2024 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку (копія міститься в матеріалах справи, а.с. 31).

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, то наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 19.06.2019 №703/2718/16-ц, від 19.06.2019 №646/14523/15

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 910/5587/19.

Таким чином позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом вимагати сплати відповідачем відсотків річних та інфляційних втрат за весь час існування прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати суми 321383,70 грн основного боргу, погашення якої було здійснено відповідачем 29.03.2024.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт неналежного виконання грошового зобов`язання суд вважає доведеним.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, суд встановив, що вони здійснені правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач відзив на позов суду не надав, позовні вимоги не спростував.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 165, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», код ЄДРПОУ 01056273 (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут «Укрекопроект», код ЄДРПОУ 38563155 (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша ливарня, буд. 40) суму 9699 (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн 06 коп. інфляційних втрат та суму 8208 (вісім тисяч двісті вісім) грн 74 коп. 3% річних.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», код ЄДРПОУ 01056273 (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут «Укрекопроект», код ЄДРПОУ 38563155 (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша ливарня, буд. 40) суму 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 08.10.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва