Рішення

від 19.09.2024 по справі 910/2154/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2024Справа № 910/2154/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЯВІР-2000"до про Приватного підприємства «Пультова охорона Шериф» стягнення 221 460,00 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Фуголь С.А.;

від відповідача: Павленко С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2154/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-2000» (далі також - позивач, ТОВ «Явір-2000») до Приватного підприємства «Пультова охорона Шериф» (далі також - відповідач, ПП «Пультова охорона Шериф») про стягнення суми заборгованості за надані послуги реагування згідно з договором № Плт/001514-JAR про реагування від 01.12.2023 у розмірі 221 460,00 грн.

Відповідно до ухвали від 26.02.2024 суд відкрив провадження у справі № 910/2154/24, вирішив проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

12.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач, у свою чергу, 18.03.2024 надав письмові заперечення проти переходу до розгляду справи в загальному позовному провадженні.

Як вбачається із доводів відповідача, справа є складною, потребує повного та всебічного з`ясування обставин справи, правильного вирішення спору та надання сторонам можливості подати необхідні пояснення і докази. Крім того, як зауважив відповідач, у нього виникає необхідність у призначенні експертизи аудіо записів, які надані позивачем.

У свою чергу, позивач наголошував, що відповідач називає лише загальні мотиви не конкретизуючи перелік реальних обставин та питань, які не можуть бути розглянуті саме за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на наявність суперечностей у доводах сторін, суд дійшов висновку про призначення судового засідання з викликом/повідомленням сторін на 11.04.2024.

25.03.2024 позивачем надано відповідь на відзив, а 28.05.2024 відповідач долучив письмові заперечення на відповідь на відзив.

30.05.2024 позивачем подано заяву про визнання поважними причин неподання до суду доказів разом із позовом та про приєднання таких доказів до справи. Крім того, позивач повідомив, що після отримання доказів від відповідача 27.05.2024, він звернувся з адвокатськими запитами та має намір долучити вказані запити та відповіді на них до справи.

Заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження про що виніс відповідну ухвалу та призначив підготовче засідання на 11.07.2024.

10.07.2024 позивач звернувся до суду із заявами:

- про приєднання доказів надіслання акту звірки розрахунків відповідачу;

- про залишення без розгляду доказів відповідача, поданих разом із запереченнями від 27.05.2024;

- про приєднання до матеріалів справи доказів.

Представник позивача безпосередньо в підготовчому засіданні 11.07.2024 наполягав на заявлених клопотаннях та надав усні пояснення.

Відповідач явку уповноваженого представника в підготовче засідання 11.07.2024 не забезпечив. 11.07.2024 звернувся до суду із клопотанням про відкладення слухання справи з огляду на участь представника відповідача у невідкладних слідчих діях.

Проте, оскільки представник відповідача не надав доказів, які підтверджують поважні причини неявки в підготовче засідання 11.07.2024, то суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення.

Заслухавши доводи представника позивача та зважаючи на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд задовольнив клопотання позивача про визнання поважними причин неподання та долучив докази від 30.05.2024 та від 10.07.2024 до справи.

У той же час, суд не вбачає підстав для залишення без розгляду скарг на неякісне надання послуг від ФОП Купчик В.П. від 23.12.2023, від ФОП Омелечко Є.А. від 26.12.2023, від ФОП Бідюк Ю.А. від 26.12.2023, від ФОП Шевчун С.М. від 23.12.2023, від АТ "РВС БАНК" від 27.12.2023, від ТОВ "СМІЛИВІСТЬ 2022" від 19.12.2023, від ФОП Романчук А.С. від 18.12.2023, які долучені ПП "ПУЛЬТОВА ОХОРОНА ШЕРИФ" разом з запереченням (на відповідь на відзив) від 27.05.2024. Адже відповідач долучив такі докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 19.09.2024.

17.09.2024 від позивача надійшла заява про приєднання до матеріалів господарської справи № 910/2154/24 копій наступних письмових доказів:

- відповідь на адвокатський запит ФОП Романчук А.С. від 02.07.2024;

- відповідь на адвокатський запит ФОП Шевчун С.М. від 08.07.2024 з додатками.

Представники сторін в судовому засіданні 19.09.2024 надали усні поясненн6я щодо наданих позивачем 17.09.2024 доказів.

Зважаючи на доводи представників сторін, враховуючи, що позивач раніше повідомляв про намір надати відповіді на адвокатські запити, суд, з метою повного та всебічного розгляду всіх матеріалів справи в їх сукупності, керуючись положеннями статті 207 Господарського процесуального кодексу України, долучає до справи надані позивачем 17.09.2024 докази.

Суд заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-2000» (як виконавцем) та Приватним підприємством «Пультова охорона «Шериф» (як замовником) було укладено договір про реагування № Плт/001214-JAR (далі також - договір), за умовами якого виконавець зобов`язався здійснювати реагування озброєної і належно екіпірованої засобами особистої безпеки та активної оборони оперативної групи на сигнал (повідомлення) про спрацювання сигналізації за адресою згідно Додатку № 3, надалі «Об`єкт», а замовник своєчасно здійснювати оплату послуг виконавця на умовах і в порядку, встановлених даним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, вид охорони об`єкта, визначений замовником та погоджений виконавцем:

- цілодобова охорона за допомогою технічних засобів охорони, що підключені для спостереження на пульт централізованої охорони ТОВ «Пультова охорона «Шериф» та реагування ТОВ «Явір-2000» при отриманні сигналу (повідомлення) при спрацюванні сигналізації на об`єкті, озброєною та належно екіпірованою засобами особистої безпеки та активної оборони оперативною групою виконавця.

У розділі 3 договору сторони погодили, що вартість послуг виконавця за охорону об`єкта становить (згідно Додатку № 1). Оплата за охорону здійснюється щомісячно за фактично надані послуги, згідно виставленого виконавцем рахунку та на підставі акту виконаних робіт. Рахунок на оплату послуг за договором та акт виконаних робіт повинен бути переданий виконавцем замовнику не пізніше 05 числа місяця, за який здійснюється оплата. Замовник повинен сплатити за послуги виконавця не пізніше 3-х банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Згідно з п. 7.1. договору, даний договір укладається з 01.12.2023 та діє на протязі року. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення. даний договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік.

Як вбачається з доводів позивача, виконавцем було прийнято рішення про дострокове припинення договору в односторонньому порядку, право на яке передбачено пунктом 7.3. договору, про що замовника було повідомлено листом № 274 від 14.12.2023, що має наслідком припинення терміну дії договору починаючи з 00:00 01 січня 2024 року.

Позивач стверджує, що він фактично надавав відповідачу послуги реагування згідно з договором з 01.12.2023 р. по 31.12.2023 р. включно.

За період фактично наданих послуг (грудень 2023 року) виконавець виставив замовнику Рахунок на оплату № 30118 від 31.12.2023 на суму 221 460,00 грн та Акт наданих послуг № 30062 від 31.12.2023 на суму 221 460,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що відповідач не підписав Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 30062 від 31.12.2023, направлений відповідачу за допомогою системи електронного документообігу та не здійснив оплату за фактично надані послуги виконавцем у грудні 2023 року.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:

- відповідач заперечує як факт якісного надання послуг виконавцем, так і правомірність дій виконавця щодо стягнення 221 460,00 грн;

- виконавцем неодноразово, системно порушувалися умови договору в частині надання послуг замовнику;

- з метою недопущення розірвання договору з клієнтами, замовник був змушений понести фінансові затрати у вигляді компенсації клієнтам вартості послуг за три календарні місяці їх надання по одному об`єкту, що в сукупності склало суму в розмірі 1 320,00 грн за кожен факт порушення виконавцем умов договору, яких було зафіксовано понад двісті фактів;

- в результаті неналежного виконання обов`язків по договору зі сторони виконавця, замовнику нанесено матеріальних збитків в загальному розмірі 306 240,00 грн з ПДВ;

- оскільки акти приймання-передачі наданих послуг не підписані, то у замовника не виник обов`язок сплачувати кошти на користь виконавця;

- перелік зафіксованих порушень наведені відповідачем у відзиві на позов у відповідній таблиці, яка містить порушення термінів реагування (прибуття) та не забезпечення прибуття групи реагування протягом грудня 2023.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № Плт/001074-JAR від 10.02.2023, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження своїх доводів позивачем долучено до справи Рахунок на оплату № 30118 від 31.12.2023 на суму 221 460,00 грн. та Акт наданих послуг № 30062 від 31.12.2023 на суму 221 460,00 грн.

Як вбачається з вказаних доказів, Акт наданих послуг відповідач (замовник) не підписав, виставлений рахунок не оплатив.

ТОВ «ЯВІР-2000» направило відповідачу претензію № 8 від 12.01.2024 року про необхідність погашення заборгованості у сумі 221 460,00 грн, а також разом з претензією повторно надіслало Рахунок на оплату № 30118 від 31.12.2024, по два примірника Актів наданих послуг № 30062 від 31.12.2023 та Актів звірки взаєморозрахунків станом на 12.01.2023 з вимогою повернення підписаних примірників документів.

В якості доказів надіслання відповідачу вищезазначеної претензії до позовної заяви долучено копії опису вкладення у цінний лист, поштової накладної № 3600901253615, фіскального чеку від 15.01.2024 року, а в якості доказів отримання такого листа - копія роздруківки з сайту АТ «УКРПОШТА» про отримання поштового відправлення № 3600901253615 відповідачем 19.01.2024.

01.02.2024 відповідачу направлено лист-уточнення № 24 від 31.01.2024 до претензії № 8 від 12.01.2024 про виправлення описки в назві адресата даної претензії та опису вкладення в цінний лист. Згідно з інформацією про відстеження відправлень на сайті АТ «УКРПОШТА» даний лист-уточнення відповідач не отримав.

У відповідь на претензію відповідач надіслав заперечення щодо підписання Актів наданих послуг Вих. №157/14 від 26.01.2024, мотивуючи відмову від підписання Актів наданих послуг неналежним виконанням позивачем своїх зобов`язань по договору та завданими відповідачу у зв`язку з цим матеріальними збитками.

Стосовно доводів відповідача про неякісне надання послуг позивачем, то суд вважає за необхідне звернути увагу на таке. Відповідач, зокрема, навів перелік порушень виконавцем умов договору у відзиві на позов, а до заперечень на відповідь на відзив додав скарги клієнтів:

1) Скарга від Фізичної особи-підприємця Купчика Василя Петровича від 23.12.2023р.:

- щодо прибуття групи реагування без дотримання вимог з озброєння/екіпірування під час виїзду 02.12.2023р. за адресою: вул. Данила Галицького, 1б, м. Сколе, Львівська область;

- перевищення визначеного умовами договору терміну прибуття групи реагування 21.12.2023р. о 08:10 год. за адресою: вул. Данила Галицького, 1б, м. Сколе, Львівська область;

2) Скарга від Фізичної особи-підприємця Омельченка Єгора Андрійовича від 26.12.2023р. щодо прибуття групи реагування без дотримання вимог з озброєння/екіпірування під час виїзду 25.12.2023 за адресою: вул. Миру, буд. 113, м. Городище, Черкаська обл.

3) Скарга від Фізичної особи-підприємця Бідюка Юрія Анатолійовича від 26.12.2023р. щодо прибуття групи реагування без дотримання вимог з озброєння/екіпірування під час виїзду 23.12.2023 за адресою: Львівська обл., м. Злочів, вул. Маркіяна Шашкевича, буд. 3, пов. 1.

4) Скарга від Фізичної особи-підприємця Шевчун Світлани Миколаївни від 23.12.2023р. щодо прибуття групи реагування без дотримання вимог з озброєння/екіпірування під час виїзду 20.12.2023 о 07:02 год. за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Московська, 1.

5) Скарга від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМІЛИВІСТЬ 2022» від 19.12.2023р. щодо прибуття групи реагування без дотримання вимог з озброєння/екіпірування під час виїзду 16.12.2023 за адресою: м. Хмельницький, просп. Миру, буд. 78 (два рази за добу).

6) Скарга від Акціонерного товариства «РВС БАНК» від 27.12.2023р. (копія додається) щодо прибуття групи реагування без дотримання вимог з озброєння/екіпірування під час виїзду 23.12.2023 о 12:11 год. за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, 37-А, 1-й поверх.

7) Скарга від Фізичної особи-підприємця Романчук Анастасії Сергіївни від 18.12.2023р. (копія додається) щодо прибуття групи реагування без дотримання вимог з озброєння/екіпірування під час виїзду:

- 05.12.2023 за адресою: Черкаська обл. м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 195, маг. «Флора Віп Люкс»;

- 13.12.2023 за адресою: Черкаська обл. м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 195, маг. «Флора Віп Люкс».

Згідно з положеннями п. 5.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань, викладених у розділі 4 даного договору, вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі нанесення матеріальних збитків замовнику у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням виконавцем своїх зобов`язань по даному договору, останній несе матеріальну відповідальність згідно чинного законодавства України, в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян по об`єкту, на якому трапилась подія. Факт неналежного виконання виконавцем своїх зобов`язань та розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, встановлюється відповідно до порядку визначеного чинним законодавством.

Тобто, згідно з умовами договору виконавець несе обмежену матеріальну відповідальність - у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань та лише у разі нанесення матеріальних збитків.

Відповідно до вимог п. 4.2.2. договору замовник зобов`язаний своєчасно, згідно з вимогами зазначеними в розділі № 3 даного договору, здійснювати розрахунки з виконавцем за надані послуги.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Як вбачається із доводів відповідача, до матеріальних збитків він відносить фінансові витрати, які було здійснено за самостійним рішенням відповідача з метою врегулювання скарг від клієнтів та недопущення розірвання договорів з клієнтами.

Під фінансовими витратами відповідач розуміє компенсацію клієнтам вартості послуг за три календарні місяці їх надання по одному об`єкту, що в сукупності склало суму в розмірі 1 320, 00 грн. за кожен факт порушення, а в загальному розмір нанесених замовнику збитків, на його думку, становить 306 240, 00 грн.

За приписами ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально.

Тобто, сторона, якій завдано збитки має довести їх наявність та розмір. Визначений відповідачем вид збитків «компенсація вартості послуг клієнтам за три календарні місяці» є виключно рішенням замовника, що не передбачений жодним пунктом договору, прийнятим без належних на те договірних чи правових підстав, та є добровільним і самостійним рішенням замовника, без погодження й повідомлення виконавця.

Крім того, незважаючи на те, що послуги надавались позивачем лише у грудні 2023 року, натомість, відповідач нарахував компенсацію за три місяці.

Розмір збитків саме у вигляді компенсації вартості послуг за три календарні місяці в розмірі 1 320,00 грн по кожному об`єкту є визначеним відповідачем з порушенням договірних умов, оскільки матеріальна відповідальність виконавця є обмеженою в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян по об`єкту, а отже відповідач порушив частину 3 статті 22 Цивільного кодексу України та пункт 5.3. договору не враховуючи встановлену сторонами обмежену відповідальність та визначив розмір та вид збитків безпідставно в односторонньому порядку.

Згідно з умовами договору виконавець несе обмежену матеріальну відповідальність у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань та лише у разі нанесення матеріальних збитків.

У разі наявності у відповідача зауважень з приводу якості наданих послуг та вимоги про відшкодування збитків, то відповідач не позбавлений права звернутися з самостійним позовом про стягнення збитків з позивача, завданих неякісним наданням послуг. Однак, доводи відповідача про завдання йому збитків не звільняє його від належного виконання умов договору.

Встановлення факту та розміру завданих замовнику збитків за договором не входить до предмету доказування в даній справі.

Як зазначає відповідач, в ході здійснення своєї діяльності ним використовується програмне забезпечення для пульта централізованого спостереження «Фенікс» яким в автоматичному режимі здійснюється фіксація, як часу та дати спрацювання сигналізації (виникнення події на об`єкті охорони), так і часу та дати прибуття оперативних груп реагування.

Так, згідно з інформації з доданих відповідачем скриншотів в програмному забезпечені «Фенікс» фіксуються відомості щодо об`єкту, часу та дати події, часу прибуття групи реагування, назви та адреси об`єкту.

Однак, зафіксований згідно ПЗ «Фенікс» час події не є часом коли представник замовника в телефонному режимі повідомив безпосередньо представника виконавця про спрацювання сигналізації на об`єкті, а час прибуття групи реагування фіксується представником замовника лише після повідомлення його в телефонному режимі представником виконавця про фактичне прибуття на об`єкт після опрацювання ситуації на об`єкті.

Тобто, ПЗ «Фенікс» не фіксує реальний термін реагування оперативної групи, що фактично складає проміжок часу починаючи з повідомлення в телефонному режимі виконавця про спрацювання сигналізації та закінчуючи повідомленням замовнику фактичного часу прибуття оперативної групи.

До того ж, саме по собі перевищення групою реагування виконавця терміну прибуття на об`єкт чи недотримання вимог щодо озброєння та/або екіпірування - не завдало замовнику матеріальних збитків таких як: крадіжка, пошкодження чи знищення майна чи матеріальних цінностей замовника (клієнтів замовника), а отже підстави для притягнення виконавця до матеріальної відповідальності відсутні. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Окремо договором не передбачається інша відповідальність виконавця у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням виконавцем своїх зобов`язань, такі як штраф, неустойка чи відмова замовника від підписання Акту наданих послуг, відстрочення оплати фактично наданих послуг на термін врегулювання спору та покриття збитків замовника.

Предметом розгляду даної справи є факт надання позивачем відповідачу послуг охорони у грудні 2023 року та стягнення наявної заборгованості замовника за надані у цей період послуги охорони.

Тож, посилання відповідача на вищезазначені порушення та завдані у зв`язку з цим замовнику збитки не може бути предметом розгляду даної справи, так як договором не передбачено право замовника здійснити оплату фактично наданих послуг лише після покриття збитків замовника.

Матеріали справи не містять докази того, що від замовника надходили зауваження або заперечення з приводу якості надання виконавцем послуг за весь період грудня 2023 року.

У своєму відзиві відповідач заперечує факт такого не повідомлення щодо якості наданих послуг, посилаючись у своєму відзиві на лист від 24.01.2024 року № 157/13 щодо необхідності компенсації збитків за неякісне надання виконавцем послуг разом з розписаним переліком порушень умов договору.

Однак, пред`явленню листа про компенсацію збитків передувало отримання відповідачем 19.01.2024 претензії від позивача № 8 від 12.01.2024 щодо сплати заборгованості у сумі 221 460, 00 грн за фактично надані послуги у грудні 2023 року.

До моменту отримання даної претензії відповідач не заявляв щодо неякісного надання виконавцем послуг охорони та лише після отримання претензії відповідач неправомірно та безпідставно заявив про завдані йому збитки з метою уникнення оплати виконавцю 221 460,00 грн. за фактично надані послуги у грудні 2023 року.

Крім того, факт надання позивачем відповідачу послуг за договором до 31.12.2023 року включно підтверджується витягом відповідача з ПЗ «Фенікс», зокрема після 25.12.2023 ТОВ «ЯВІР-2000» надавало послуги реагування на об`єкти відповідача за наступними адресами:

1) 25.12.2023 - Жмеринка, Вінницька обл., вул. М.Грушевського, 19 (№85 витягу з ПЗ «Фенікс»);

2) 26.12.2023 - Закарпатська обл., пгт. Дубова, вул. Гагаріна, 43 (№49 витягу з ПЗ «Фенікс»);

3) 27.12.2023 - Вінницька обл., Могилів-Подільський, вул. Стависька, 41 (№118 витягу з ПЗ «Фенікс»);

4) 28.12.2023 - Львівська обл., Стрий, вул. Успенська, 40-А (№60 витягу з ПЗ «Фенікс»);

5) 29.12.2023 - Івано-Франківська обл., м. Долина, вул. Грушевського, 12 (№62 витягу з ПЗ «Фенікс»);

6) 30.12.2023 - Волинська обл., м. Луцьк, пр-т Волі, 29 (№161 витягу з ПЗ «Фенікс»);

7) 31.12.2023 - Черкаська обл., м. Городище, вул. Миру, 113 (№90 витягу з ПЗ «Фенікс»).

Як встановлено статтею 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, позивач продовжував надавати, а відповідач отримувати послуги за договором до 31.12.2023 включно, а тому позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги реагування згідно з договором № Плт/001514-JAR про реагування від 01.12.2023 у розмірі 221 460,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано до суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України щодо відмови від підписання Акту наданих послуг № 30062 від 31.12.2023 за грудень 2023 згідно з договором.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у грудні 2023 в розмірі 221 460,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 207, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВІР-2000" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Пультова охорона Шериф» (02090, м. Київ, вул. Сосницька, 1/44; код ЄДРПОУ 40405420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВІР-2000" (36007, м. Полтава, вул. С.Кондратенко, 6; код ЄДРПОУ 37829234) заборгованість в розмірі 221 460, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 321,90 грн.

3. Після набранням рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко