Ухвала

від 25.09.2024 по справі 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.09.2024Справа № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012За заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Енергоресурс" (ідентифікаційний код 25392646)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники учасників:

від Головного управління ДПС у м. Києві - Слив`юк С.В.,

арбітражний керуючий - Куліченко М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2008 порушено провадження у справі.

Постановою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Куліченка М.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 продовжено ліквідатору боржника строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу до 01.08.2023.

Враховуючи, що станом на 09.11.2023 від ліквідатора боржника не надійшло звіту та ліквідаційного балансу на затвердження, а також закінчився строк ліквідаційної процедури у справі, судом призначено розгляд справи на 14.12.2023.

13.11.2023 від ліквідатора боржника надійшов на затвердження звіт та ліквідаційний баланс.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 затверджено звіт ліквідатора. Затверджено ліквідаційний баланс станом на 14.12.2023 року. Ліквідовано банкрута - товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Енергоресурс" (ідентифікаційний код 25392646), як юридичну особу у зв`язку з банкрутством. Закрито провадження у справі № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012.

18.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання арбітражного керуючого Куліченка М.В. про ухвалення додаткового рішення у справі.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 № 013-16/1064/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи №28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012 у зв`язку із звільненням судді Паська М.В.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012 передано на розгляд судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 призначено розгляд клопотання арбітражного керуючого Куліченка М.В. про ухвалення додаткового рішення у справі у судовому засіданні на 25.09.2024.

У судове засідання, призначене на 25.09.2024, з`явилися представник єдиного кредитора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс» (Головне управління ДПС у м. Києві) та арбітражний керуючий Куліченко М.В., який виконував повноваження ліквідатора у справі № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012 до постановлення Господарським судом міста Києва 14.12.2023 ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс».

Згідно з ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши клопотання арбітражного керуючого Куліченка М.В. про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено наступне.

За результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.12.2023 затвердив звіт ліквідатора. Затвердив ліквідаційний баланс станом на 14.12.2023 року. Ліквідував банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Енергоресурс" (ідентифікаційний код 25392646), як юридичну особу у зв`язку з банкрутством. Закрив провадження у справі № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012.

При цьому, судом не було розглянуто питання затвердження підсумкового звіту ліквідатора № 02-02/447-1 від 31.10.2023 про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс».

Дослідивши звіти арбітражного керуючого Куліченка М.В. про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 207 643,22 грн., здійснення та відшкодування витрат у розмірі 2 590,77 грн. за період виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс» з 31.01.2019 по 31.12.2020, суд зазначає наступне.

Згідно з розрахунком арбітражного керуючого Куліченка М.В. основної грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс» з 31.01.2019 по 31.12.2020 її розмір складає 207 643,22 грн. При цьому, арбітражний керуючий Куліченко М.В. виходив із встановленого постановою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 розміру винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі, а саме: дві мінімальні заробітні плати за кожен місяць виконання ним своїх повноважень у справі.

Відповідно до долученого арбітражним керуючим Куліченком М.В. розрахунком понесених ним витрат за період виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс» з 31.01.2019 по 31.12.2020 їх розмір складає 2 590,77 грн. Понесення арбітражним керуючим Куліченком М.В. витрат у вказаному розмірі підтверджується долученими до звіту ліквідатора доказами.

Постановою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 по справі № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012 ТОВ «ПКФ «Енергоресурс» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Куліченка М.В., арбітражному керуючому встановлено оплату послуг у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень.

Відтак, у зв`язку з виконанням арбітражним керуючим Куліченком М.В. повноважень ліквідатора у справі № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012 про банкрутство ТОВ «ПКФ «Енергоресурс» з дати призначення (31.01.2019), станом на 30.09.2023 сума оплати послуг (основної грошової винагороди) арбітражного керуючого за період ліквідаційної процедури банкрута з 31.01.2019 по 30.09.2023 становить 534 443,22 грн.

Під час здійснення ліквідаційної процедури у зв`язку з виконанням повноважень ліквідатора арбітражним керуючим Куліченко М.В. сплачена оплата послуг (основна грошова винагорода) у розмірі 122 624,52 грн. за період з 31.01.2019 по 30.04.2020 (за квітень 2020р. частково), оплата за інші періоди виконання повне важень ліквідатора не здійснювалась за відсутності коштів на ліквідаційному рахунку Боржника.

Також, у зв`язку з виконанням арбітражним керуючим Куліченко М.В. повноважень ліквідатора у справі №28/229-6-50/724-46/133-15/249-2012 про банкрутство ТОВ «ПКФ «Енергоресурс» за період з 31.01.2019 по 30.09.2023 арбітражним керуючим за власний рахунок були понесені витрати у загальному розмірі 3 562,77 грн., які фактично не відшкодовувались за відсутності коштів на ліквідаційному рахунку Боржника.

У відповідності до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексу України з процедур банкрутства для розгляду звітів про нарахування та оплату послуг (основної грошової винагороди), здійснення та відшкодування витрат ліквідатором призначались комітети кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «ПКФ «Енергоресурс». про що члени комітету кредиторів повідомлялись у встановленому порядку, а саме: 04.03.2019, 01.04.2019, 13.05.2019, 05.06.2019, 10.07.2019, 12.08.2019, 15.11.2019, 28.12.2019, 29.01.2020, 21.02.2020, 26.03.2020, 21.04.2020, 19.05.2020, 30.06.2020, 29.07.2020, 01.09.2020, 05.10.2020, 05.11.2020, 30.12.2020, 04.10.2021, 03.12.2021, 31.05.2022, 15.05.2023, 30.10.2023, з яких комітети кредиторів, що призначені на 04.03.2019, 01.04.2019, 13.05.2019, 05.06.2019, 10.07.2019, 12.08.2019, 15.11.2019, 28.12.2019, 29.01.2020, 21.02.2020, 26.03.2020, 21.04.2020, 19.05.2020, 30.06.2020, 29.07.2020, 01.09.2020, 05.10.2020, 05.11.2020, 30.12.2020, 04.10.2021, 03.12.2021, 31.05.2022, 15.05.2023 та 30.10.2023 не відбулись з причин неявки єдиного кредитора ГУ ДФС у м. Києві, про що складені відповідні акти неявки та журнали реєстрації кредиторів. На засіданнях комітетів кредиторів, на яких представник кредитора був присутній, зокрема, на засіданнях комітету кредиторів від 27.09.2019 та 29.07.2022 питання про затвердження звітів про оплату послуг (основної грошової винагороди) та звітів про здійснення та відшкодування втрат арбітражному керуючому за рішенням кредитора було відкладене, на засіданні комітету кредиторів від 31.01.2022 відповідне питання зазначалось ліквідатором у повідомленні про призначення комітету кредиторів на порядок денний, але не було зазначено кредитором у переліку питань порядку денного під час проведення комітету кредиторів та складення відповідного протоколу засідання комітету кредиторів, на засіданні комітету кредиторів від 16.03.2023 відповідне питання виносилось на розгляд, але вказані звіти ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування понесених у ліквідаційній процедурі витрат комітетом кредиторів схвалені не були.

Частиною 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Нормами ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Тобто, не виявлення ліквідатором в ліквідаційній процедурі майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Арбітражний керуючий виконує покладені на нього судом обов`язки та, відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі, а необгрунтована відмова арбітражному керуючому в можливості отримання гарантованої законом винагороди і тим самим примушення його виконувати повноваження з відсутності оплати праці суперечить ст. 43 Конституції України та ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 5011-50/438-2012 від 17.05.2018.

При цьому відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, або взагалі відсутні, арбітражний керуючий не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог (висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012).

Таким чином, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п`ятої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, так і за ухвалою суду пропорційно сумам грошових вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011).

Згідно з викладеним у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 12/23-Б висновком про правильне застосування норм права, які регулюють питання нарахування, оплати та відшкодування витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) і оплати його послуг (п. 44 вказаної постанови), не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника чи інших його активів та грошових коштів жодним чином не впливає на оплату його послуг. А відмова судом у задоволенні клопотання арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів за умови потенційної можливості виявлення майнових активів банкрута у майбутньому, а також за умови попереднього затвердження звітів про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого нівелює стадію виконання судових рішень, якими встановлювалися і затверджувалися розміри послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Також, Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 року у справі № 910/32824/15 відзначив, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного господарського суду від 07.03.2023 року у справі № 908/1946/15-г, відхиляючи аргументи скаржника про відсутність підстав для вимог ліквідаторів щодо стягнення з кредиторів виплати грошової винагороди у заявлених розмірах через недоведення ліквідаторами часу, витраченого на вчинення ними окремих дій у ліквідаційній процедурі Боржника, суд зауважує, що положення статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства імперативно закріплюють щомісячний характер нарахування основної грошової винагороди за весь період виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень з оплатою цієї винагороди у межах розміру, встановленого законом (частина друга статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства), що встановлюється ухвалою суду.

Кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди, чого у цій справі не встановлено.

Крім того, пункт 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".

Відтак, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.

Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд прийшов до наступних висновків.

Перевіривши розрахунок грошової винагороди та понесених витрат, долучений арбітражним керуючим Куліченком М.В., судом встановлено, що винагорода нарахована виходячи із мінімального розміру, визначеного Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та встановленого у даній справі постановою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019. Розмір понесених витрат підтверджується долученими до звіту ліквідатора доказами.

За результатом розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута судом було встановлено, що ліквідатором було вжито усю повноту дій у ліквідаційній процедурі задля пошуку активів банкрута з метою максимального задоволення кредиторських вимог у даній справі. Будь-якого майна, за рахунок якого можливо би було у повному обсязі сплатити винагороду та відшкодувати витрати арбітражного керуючого Куліченка М.В. виявлено не було. Часткове задоволення вимог кредитора у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс» жодним чином не пов`язане з якістю роботи ліквідатора арбітражного керуючого Куліченка М.В.

Крім того, матеріали справи не містять скарг чи заперечень щодо дій (бездіяльності) арбітражного керуючого Куліченка М.В., які б свідчили про неналежне виконання ним своїх повноважень з метою затягування ліквідаційної процедури.

Також, у даній справі комітетом кредиторів не приймалося рішення про створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс».

Згідно з усними поясненнями представника податкового органу, який був єдиним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс», у Головного управління ДПС у м. Києві відсутні будь-які заперечення щодо поданого арбітражним керуючим Куліченком М.В. клопотання, кредитором не наведено зауважень стосовно роботи арбітражного керуючого Куліченка М.В. в якості ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс».

З огляду на викладене, дослідивши подані звіти, ознайомившись з долученими до матеріалів справи Протоколами засідань комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс», враховуючи, що комітетом кредиторів не наведено жодних підстав для відмови у схваленні вказаних звітів арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування його витрат, не зазначено зауважень щодо його роботи, тощо, суд вважає подані звіти такими, що узгоджуються з нормами Кодексу України з процедур банкрутства, а отже підлягаю затвердженню.

Таким чином, відповідно до положень статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив ухвалити додаткове рішення про затвердження звітів арбітражного керуючого Куліченка М.В. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування понесених ним витрат за період виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс» з 31.01.2019 по 31.12.2020 у розмірі 207 643,22 грн. (винагорода) та 2 590,77 грн. (витрати).

Керуючись статтями 2, 12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 129, 232, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання арбітражного керуючого Куліченка М.В. про ухвалення додаткового рішення.

2. Затвердити звіт арбітражного керуючого Куліченка М.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс» за період з 31.01.2019 по 31.12.2020 у розмірі 207 643,22 грн.

3. Затвердити звіт арбітражного керуючого Куліченка М.В. про здійснення та відшкодування витрат у зв`язку з виконанням повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Енергоресурс» за період з 31.01.2019 по 31.12.2020 у розмірі 2 590,77 грн.

4. Копію ухвали направити учасникам справи.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 04.10.2024

Суддя Д.В. Мандичев