Ухвала

від 07.10.2024 по справі 910/10271/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.10.2024Справа № 910/10271/24

Суддя Господарського суду міста Києва Мандриченко О.В., розглянувши, без виклику представників сторін,

заяву керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва;

про забезпечення позову.

У справі № 910/10271/24

за позовом Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради;

до фізичної особи-підприємця Аль-Сіррі Абдурахман;

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах Київської міської ради, в якому просить суд:

1) усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0324 га (кадастровий помер 8000000000:69:146:0005) по просп. Відрадному, 1-Б у Солом`янському районі міста Києва наступним шляхом:

- скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ботезат О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.07.2013 індексний номер 3857629 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Аль-Сіррі Абдурахман на нерухоме майно - торгівельний павільйон загальною площею 119,00 кв.м з критим сезонним майданчиком загальною площею 67,00 кв. м. за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, будинок 1-Б, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 102102380000;

- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовської М.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.12.2018 індексний номер 44374611 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Аль-Сіррі Абдурахман на нерухоме майно - нежитловий (громадський) будинок літ. А загальною площею 142,0 кв. м. за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, будинок 1-Б, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 1710033880000;

- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовської М.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.12.2018 індексний номер 44375234, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Аль-Сіррі Абдурахман на нерухоме майно - нежитловий (громадський) будинок літ. Б загальною площею 149,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 1710062080000;

2) зобов`язати фізичну особу-підприємця Аль-Сіррі Абдурахман повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0324 га з кадастровим номером 8000000000:69:146:0005 по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованих будівель і споруд, які на ній розташовані;

3) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:146:0005 площею 0,0324 га по просп. Відрадному, 1-Б у Солом`янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/10271/24, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 01.10.2024.

До Господарського суду міста Києва 04.10.2024 звернувся керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва (далі також - заявник) з заявою про забезпечення позову, в якій просить:

1) до набрання рішенням законної сили накласти арешт на об`єкти нерухомості - торгівельний павільйон загальною площею 119,00 кв.м. з критим сезонним майданчиком загальною площею 67,00 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 102102380000); нежитловий (громадський) будинок літ. А загальною площею 142,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1710033880000) та нежитловий (громадський) будинок літ. Б загальною площею 149,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1710062080000) по АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровані за ФОП Аль-Сіррі Абдурахман (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

2) заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкти нерухомості - торгівельний павільйон загальною площею 119,00 кв.м. з критим сезонним майданчиком загальною площею 67,00 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 102102380000); нежитловий (громадський) будинок літ. А загальною площею 142,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1710033880000) та нежитловий (громадський) будинок літ. Б загальною площею 149,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1710062080000) по АДРЕСА_1 , в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову заявник вказує, що 05.06.2024 між орендодавцем - ФОП Аль-Сіррі Абдурахман та орендарем - ФОП Горлач О.В. укладено договір оренди № 05-06/24 нерухомого майна та за актом прийому-передачі від 05.06.2024 у користування ФОП Горлач О.В. для здійснення господарської діяльності передано нежитлові (громадські) будинки літ. А загальною площею 142,0 кв.м. та літ. Б загальною площею 149,0 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Зазначене, на думку заявника, дає підстави вважати, що у подальшому з вказаним нерухомим майном можуть бути вчинені інші будь-які дії, зокрема, поділ, об`єднання, реконструкція вказаних об`єктів нерухомості чи відчуження, що унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Заявник вказує, що державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна за ФОП Аль-Сіррі Абдурахман, у разі відсутності забезпечення позову, дає йому право вільно ним розпоряджатись, у тому числі, відчужувати його третім особам (як фізичним так і юридичним), що в подальшому призведе до звернень власників на отримання земельної ділянки в порядку ст. ст. 120, 134 Земельного кодексу України, у зв`язку з набуттям права власності на майно.

У такому разі, твердженням заявника, для належного захисту та поновлення порушених прав, позивач буде змушений вживати додаткових заходів, зокрема вирішити питання щодо збільшення позовних вимог, визначити підсудність вказаного спору та заміни неналежного відповідача у справі, що згідно вимог чинного законодавства можливо лише на стадії підготовчого провадження.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тож, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тобто особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проте, подана заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить будь яких доказів того, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва звернувся до суду.

Також заявником не надано суду доказів того, що відповідачем вчиняються дії, які б свідчили про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання рішення.

При цьому суд вказує що передача в оренду спірних об`єктів нерухомості не може свідчити про те, що відповідач, в майбутньому, має намір їх відчужити.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Проте, за висновками суду, обставини, покладені заявником в обґрунтування поданої заяви не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

За таких підстав, суд зазначає, що матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.

А відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомості фізичної особи-підприємця Аль-Сіррі Абдурахман та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо такого майна.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Мандриченко