Рішення
від 01.10.2024 по справі 910/6659/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2024Справа № 910/6659/24

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект"</a>;

до Акціонерного товариства "Антонов";

про стягнення 316 111,37 грн.

За зустрічним позовом Акціонерного товариства "Антонов";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект"</a>;

про стягнення 68 988,13 грн.

Суддя Мандриченко О. В.

Секретар судового засідання Рябий І. П.

Представники за первісним позовом:

Від позивача: Коршун Т.О., адвокат, ордер серії АІ № 1622295 від 28.05.2024;

Від відповідача: Гоцалюк М.О., в порядку самопредствництва.

Представники за зустрічним позовом:

Від позивача: Гоцалюк М.О., в порядку самопредствництва;

Від відповідача: Коршун Т.О., адвокат, ордер серії АІ № 1622295 від 28.05.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Антонов", як з правонаступника реорганізованого Державного підприємства "Антонов", грошові кошти у розмірі 316 111,37 грн, які складаються з боргу за договором № ІНКОМ-АН/178МК від 05.01.2022 у розмірі 229 035,36 грн, пені - 41 684,43 грн, штрафу - 16 032,47 грн, трьох відсотків річних - 10 899,57 грн та інфляційних витрат - 18 459,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6659/24 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

14.06.2024 Акціонерне товариство "Антонов" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

14.06.2024 до суду від Акціонерного товариства "Антонов" надійшла зустрічна позовна заява, в якій останнє просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект"</a> грошові кошти за порушення строків з поставки товару за договором № ІНКОМ-АН/178МК від 05.01.2022 у загальному розмірі 68 988,13 грн, що складаються з пені у розмірі 41 073,86 грн та штрафу у розмірі 27 914,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 вирішено, зокрема, прийняти зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Антонов" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект"</a> про стягнення 68 988,13 грн до спільного розгляду з первісним позовом, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 16.07.2024.

01.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект"</a> подало до господарського суду відповідь на відзив Акціонерного товариства "Антонов.

01.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект"</a> подало до господарського суду відзив на зустрічну позовну заяву, за змістом якого погодилося з позовними вимогами за зустрічним позовом та не мало заперечень щодо його предмету.

Акціонерне товариство "Антонов" подало до господарського суду 05.07.2024 заперечення на відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект"</a> на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/6659/24 до судового розгляду по суті.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 01.10.2024 просив первісний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 01.10.2024 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні первісного позову просив відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 01.10.2024 просив зустрічний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача за зустрічним позовом у судовому засіданні 01.10.2024 проти позовних не вимог заперечував, просив здійснити зустрічне зарахування відповідних сум.

01.10.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект" (далі також - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, продавець) та Державним підприємством "Антонов", яке в подальшому було реорганізоване в Акціонерне товариство "Антонов" (далі також - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, покупець) укладено договір № ІНКОМ-АН/178МК, відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов`язується поставити ноутбук GETAC В360, далі по тексту - товар (Код по ДК 021-2015: 30210000-4 Машини для обробки даних), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, які визначені в даному договорі.

Згідно з п. 1.2. договору, номенклатура, кількість, ціна одиниці товару визначається специфікацією №1 (додаток №l), яка є невід`ємними частинами договору.

За змістом п. 2.2. - 2.5. договору, загальна сума договору складає - 339 480,00 гривень (триста тридцять дев`ять тисяч чотириста вісімдесят гривень, 00 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 56 580,00 гривень (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот вісімдесят гривень, 00 копійок). Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі в гривні. Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця коштів в розмірі 50 % від загальної вартості товару, вказаного в специфікації № 1, протягом 20 календарних днів з моменту підписання даного договору та отримання покупцем рахунку від продавця. Після здійснення передоплати ціна зміні не підлягає. У випадку затримки оплати за рахунком зі сторони покупця, термін поставки товару збільшується на термін затримки оплати. Остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості товару покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця протягом 20 календарних днів з дати фактичної поставки товару та отримання позитивного висновку на товар вхідного контролю на території покупця.

Як передбачено п. 3.1., 3.2. договору, 3.1. поставка за цим договором здійснюється на умовах DDP - на склад покупця за адресою: Україна, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1, згідно з ІНКОТЕРМС - 2020. Термін поставки товару не повинен перевищувати 17 (сімнадцять) тижнів з моменту отримання передоплати у розмірі 50% від загальної вартості товару від покупця.

У п. 7.3. договору сторони погодили, що у разі порушення термінів поставки продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару (непоставленої партії товару) за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30-ти календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (непоставленої партії товар.

У разі порушення покупцем терміну кінцевої оплати товару/партії товару (зазначеного в п. 2.5.), останній виплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за товар (партію товару) за кожен день прострочення платежу, а за прострочення більше 30-ти календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченого товару (неоплаченої партії товару). (п. 7.4. договору).

За умовами п. 9.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Позивач за первісним позовом вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект"</a> на виконання умов договору здійснило поставку товару, який був прийнятий відповідачем за первісним позовом, однак останній у строк, визначений договором, оплату вартості поставленого товару не здійснив.

Відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що його дії є правомірними, так як відсутні правові підстави для здійснення остаточної оплати вартості поставленого товару, у зв`язку з тим, що після 24.02.2022, тобто після початку повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України, чинне законодавство доповнено рядом новел щодо врегулювання взаємовідносин між спеціальними суб`єктами правовідносин, що направлені насамперед на регулятивний характер таких відносин з боку держави, зокрема у вигляді встановлення/запровадження мораторію/заборон на вчинення певних дій, в тому числі й Постановою Кабінету міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" (далі - Постанова №187), зі змісту якої випливає, що за зобов`язаннями, де боржником є підприємство оборонно-промислового комплексу (що внесене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави), а кредитором, зокрема - юридична особа, що створена та зареєстрована відповідно до законодавства України, однак кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) якої є громадянин рф (що не перебуває на території України на законних підставах), у тому числі якщо за таким зобов`язанням було здійснено уступку права вимоги третій особі, установлений та діє мораторій (заборона) на виконання грошових та інших зобов`язань (стягнення коштів) як у добровільному, так і у примусову порядку.

На думку відповідача за первісним позовом, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань, тобто з моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у Законі №5213 та Постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом.

При цьому відповідач за первісним позовом вказує, що позивач за первісним позовом підпадає під визначення осіб, передбачених Постановою №187, у правовідносинах з якими діє мораторій на виконання грошових зобов`язань, тому що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Інкомтех-проект" є резидент рф, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу якого становить 75% із типом бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив.

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву, Акціонерне товариство "Антонов" вказує, що продавцем здійснено поставку товару з порушенням строків, визначених договором, оскільки товар мав бути поставлений у строк до 16.06.2022, однак відповідачем за зустрічним позовом фактично здійснено поставку товару лише 28.09.2022.

Відповідач за зустрічним позовом проти позовних вимог Акціонерного товариства "Антонов" не заперечував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект"</a> не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання п. 2.4 договору від 05.01.2022 продавець надав покупцю рахунок № 31324 від 01.02.2022.

Покупцем 17.02.2022 здійснено передплату на суму 169 740,00 грн платіжною інструкцією № 817 від 17.02.2022, в якій вказано призначення платежу - передплата за ноутбуки В360 по договору № ІНКОМ-АН/178МК від 05.01.2022 згідно рахунку № 31324 від 01.02.2022 без процедури закупівлі в т.ч. ПДВ 20% 28 290,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечується сторонами, продавець здійснив поставку товару 28.09.2022, що підтверджується видатковою накладною № 31324 від 28.09.2022.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За умовами п. 2.5. договору, остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості товару покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця протягом 20 календарних днів з дати фактичної поставки товару та отримання позитивного висновку на товар вхідного контролю на території покупця.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За умовами п. 5.2., 5.3. договору, контроль якості товару та його приймання здійснює ВТК продавця та виробника. Приймання товару за кількістю проводиться у відповідності до обов`язкових товаросупровідних документів та специфікації №1 (додаток №1) до даного договору; приймання товару за якістю - згідно результатів вхідного контролю.

Як визначено п. 5.3.2. договору, товар вважається поставленим після отримання позитивного висновку проведеного покупцем вхідного контролю на підприємстві, в термін 10 (десяти) календарних днів з дати фактичного отримання на склад покупця товару.

Покупцем, листом від 05.04.2024 вих. № 420/5078-24, повідомлено, що проведено вхідний контроль. За результатом позитивного вхідного контролю товару окремі документи не складались.

При цьому суд вказує, що враховуючи, п. 5.3.2. договору, датою поставки товару є саме 07.10.2022.

А відтак, враховуючи п. 2.5. договору, покупець мав здійснити остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості товару до 28.10.2022.

А відтак, заборгованість відповідача за первісним позовом за договором у розмірі 229 035,36 грн є документально підтвердженою.

Проте остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості товару до 28.10.2022 покупцем не було здійснено у зв`язку з наступним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 затверджено перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до якого віднесено відповідача за первісним позовом.

У п. 1.1. Статуту Державного підприємства "Антонов", затвердженого наказом ДК "Укроборнпром" від 04.11.2020 №446 (до реорганізації відповідача за первісним позовом) зазначено, що регулювання, контроль та координація діяльності Підприємства здійснюються Концерном як уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Наказом Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" від 05.04.2024 №235 "Про деякі питання створення Акціонерного товариства "Антонов" створено Акціонерне товариство "Антонов" та затверджено, зокрема, статут новоутвореного товариства; відповідно до пункту 5 вказаного наказу Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Підприємства з урахуванням особливостей правового статусу майна, переданого до статутного капіталу Товариства, з дня внесення відповідного запису про його державну реєстрацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Акціонерного товариства "Антонов", затвердженого наказом Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" від 05.04.2024 №235 (далі - Статут) Акціонерне товариство "Антонов" є юридичною особою, 100 відсотків акцій якого належить державі. Товариство утворене внаслідок припинення шляхом реорганізації Державного підприємства "Антонов" в порядку перетворення відповідно до Закону України «Про особливості реформування підприємства оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

З дня його державної реєстрації товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державного підприємства "Антонов".

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація Акціонерного товариства "Антонов" була проведена 12.04.2024.

Крім того, діяльність відповідача за первісним позовом, що відображає його стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також факт приналежності його до підприємств оборонно-промислового комплексу також означена в його Статуті:

- розроблення, виготовлення, модернізація, ремонт, реалізація, обслуговування, утилізація і експлуатація військової, цивільної і спеціальної авіаційної техніки та авіаційного озброєння, іншої авіаційної техніки, у тому числі подвійного призначення (п. 3.2.1. Статуту);

- виробництво літаків для перевезення вантажів та пасажирів, для використання у військових цілях (п. 3.2.5. Статуту);

- ремонт військової і цивільної авіаційної та цивільної техніки (п. 3.2.10 Статуту);

- проведення випробувань військової та цивільної авіаційної техніки (п. 3.2.11 Статуту);

- виготовлення, модернізація, ремонт, реалізація, вузлів та агрегатів військової та цивільної авіаційної техніки (п. 3.2.12. Статуту);

- виготовлення, ремонт та реалізація запасних частин, агрегатів та комплектуючих для військової та цивільної авіаційної техніки (п. 3.2.14. Статуту).

Згідно зі статтею 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" № 5213 установлено, що відносно зобов`язань щодо стягнення заборгованості, де кредитором (стягувачем) є юридична особа держави-агресора та/або держави окупанта або юридична особа з іноземними інвестиціями чи іноземне підприємство держави-агресора та/або держави-окупанта, а боржником - підприємство оборонно-промислового комплексу примусове виконання рішень щодо стягнення заборгованості не допускається.

Підлягають зупиненню вже відкриті та не допускаються до відкриття нові виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Положення частин 1 - 3 цієї статті поширюються, в тому числі, на зобов`язання, у яких було здійснено заміну сторони (кредитора, заявника) або уступку права вимоги, в результаті якої таке право перейшло до третіх осіб, однак першочергово такий борг виник саме щодо юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Примітка. Держава-агресор та/або держава-окупант - держава, визнана державою-агресором та/або державою-окупантом Верховною Радою України.

Для цілей цієї статті юридичною особою держави-агресора та/або держави-окупанта вважається:

юридична особа, яка зареєстрована або іншим чином утворена згідно з правом держави-агресора та/або держави-окупанта, та/або

юридична особа, виконавчий орган управління якої знаходиться на території держави-агресора та/або держави-окупанта, та/або

юридична особа, яка контролюється чи діяльність якої управляється (у тому числі, але не виключно, за допомогою фінансування) з території держави-агресора та/або держави-окупанта.

Відтак за змістом наведених нормативних приписів встановлена законом заборона (недопущення) примусового виконання рішень у зобов`язаннях щодо стягнення заборгованості, де кредитором (стягувачем) є юридична особа держави-агресора та/або держави окупанта або юридична особа з іноземними інвестиціями чи іноземне підприємство держави-агресора та/або держави-окупанта, а боржником - підприємство оборонно-промислового комплексу, внесене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, хоча і має тимчасовий характер, однак за своїм змістом в період її дії не дозволяє ні виконання в добровільному, ні стягнення в примусовому порядку (передачу на будь-якій підставі, повернення тощо) у зобов`язаннях щодо стягнення заборгованості будь-якого характеру (чи то грошового характеру, чи то іншого: передати інше майно тощо) у правовідносинах між вказаними суб`єктами.

В умовах збройної агресії рф та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами та доповненнями, що були чинними на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень), затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, законодавцем запроваджено певні обмеження у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, що є цілком допустимим.

Так, після 24.02.2022, тобто після початку повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України, чинне законодавство доповнено рядом новел щодо врегулювання взаємовідносин між спеціальними суб`єктами правовідносин, що направлені насамперед на регулятивний характер таких відносин з боку держави, зокрема у вигляді встановлення/запровадження мораторію/заборон на вчинення певних дій, а саме:

Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII;

Законом України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської Федерації та її резидентів" від 03.03.2022 у № 2116-IX;

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 20.03.2023 №2971-IX;

Законом України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України" від 23.02.2023 № 2923-IX;

Постановою Кабінету міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської Федерації";

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 "Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності російської Федерації та її резидентів", введене в дію Указом Президента України від 11.05.2022 №326/2022, тощо.

Зокрема, відповідно до Постанови № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є рф або такі особи пов`язані з державою-агресором відповідно до зазначеного переліку;

2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання рф або особами, пов`язаними з державою-агресором, окрім зазначених винятків;

3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або рф, крім набуття ними права власності на такі об`єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 вказаної постанови КМУ № 187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією рф до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлений мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Відтак зі змісту Закону № 5213 та Постанови № 187 вбачається, що за зобов`язаннями, де боржником є підприємство оборонно-промислового комплексу (що внесене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави), а кредитором, зокрема - юридична особа, що створена та зареєстрована відповідно до законодавства України, однак кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) якої є громадянин рф (що не перебуває на території України на законних підставах), у тому числі якщо за таким зобов`язанням було здійснено уступку права вимоги третій особі, установлений та діє мораторій (заборона) на виконання грошових та інших зобов`язань (стягнення коштів) як у добровільному, так і у примусову порядку.

Суд враховує, що у законодавстві України мораторій розуміється як тимчасове відстрочення виконання зобов`язань або заборона вчинення певних дій, що вводиться уповноваженим органом державної влади в певній частині або на всій території країни, для певної категорії або для всього населення країни з підстав, що прямо передбачені законом та пов`язані з настанням надзвичайних обставин.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у Законі № 5213 та Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 28.09.2023 у справі №904/3057/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 05.12.2023 у справі № 910/13756/22, від 05.12.2023 у справі № 910/4052/22, від 14.03.2024 у справі №910/1418/23.

Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься наступна актуальна інформація щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект"</a>:

1. Дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" - Дата державної реєстрації: 25.03.2004, Дата запису: 29.01.2005, Номер запису: 10741200000004631.

2. Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 100 000,00 грн.

3. Перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), країна громадянства, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; інформація про встановлення вимоги нотаріального засвідчення справжності підпису під час прийняття рішень з питань діяльності юридичної особи та/або вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка учасника у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи; розмір частки засновника (учасника):

А. Малюк Андрій Михайлович, громадянство: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_1 , розмір частки засновника (учасника): 25 000,00;

Б. Шумілін Юрій Володимирович, громадянство: російська федерація, Місцезнаходження: російська федерація, м. санкт-петербург, пр. просвіти,32, корп.1, кв.1, розмір частки засновника (учасника): 75 000,00.

4. Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), країна громадянства, місце проживання, тип бенефіціарного володіння, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу, інший характер та міра впливу, або інформація про відсутність кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи:

А. Малюк Андрій Михайлович, громадянство: АДРЕСА_1 . Тип бенефіціарного володіння: Прямий вирішальний вплив. Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 25;

Б. Шумілін Юрій Володимирович, громадянство: російська федерація, російська федерація, росія, м.санкт-петербург, пр. енгельса, 150, корп.1, літ. Б, кв. 528. Тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив. Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 75.

Кінцевим бенефіціарним власником є для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння) (п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України № 361 "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення").

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння. При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Тобто, з наведеного вбачається, що позивач за первісним позовом підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" та Постанови № 187.

Отже, відповідач за первісним позовом діяв правомірно, оскільки у останнього відсутні правові підстави для здійснення остаточної оплати за поставлений товар на користь продавця.

А відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 229 035,36 грн з означених підстав.

Також позивач за первісним позовом просив стягнути три відсотки річних у розмірі 10 899,57 грн та інфляційні витрати у розмірі 18 459,54 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Однак, як встановлено судом, відповідач за первісним позовом не може вважатися таким, що прострочив своє грошове зобов`язання, а відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Також позивач за первісним позовом просить стягнути пеню у розмірі 41 684,43 грн та штраф у розмірі 16 032,47 грн.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У разі порушення покупцем терміну кінцевої оплати товару/партії товару (зазначеного в п. 2.5.), останній виплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за товар (партію товару) за кожен день прострочення платежу, а за прострочення більше 30-ти календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченого товару (неоплаченої партії товару). (п. 7.4. договору).

З наведеного вбачається, що сторонами у договорі погоджена відповідальність за невиконання зобов`язання з вчасної оплати вартості поставленого товару.

Однак, як встановлено судом, відповідач не є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання, а відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому суд вказує, що п. 8.1. договору сторони погодили, що жодна із сторін за цим договором не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання умов договору, якщо дане невиконання буде наслідком таких обставин, як: пожежа, повені, землетруси, та інші стихійні лиха, війна або військові дії, ембарго і вступ в силу нормативних документів вищих місцевих органів влади і управління, що змінюють умови дії цього договору. Момент настання форс-мажорних обставин підтверджується Торгово-промисловою палатою.

Згідно з п. 8.2. договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань цього договору в термін, зобов`язання не пізніше 5 (п`яти) робочих днів у письмовій формі повідомити про настання вищевказаних обставин.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21). Разом з цим, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено втрату стороною права посилатись на форс-мажорні обставин внаслідок неповідомлення про настання для неї форс-мажорних обставин.

Суд вказує, що неможливість виконання зобов`язання здійснити остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості товару за договором є наслідком прийняття нормативно-правового акту Уряду України - Постанови №187, обов`язкової до виконання в межах спірних правовідносин.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект"</a> не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, прокладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-проект"</a>.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Акціонерного товариства "Антонов" підлягають задоволенню з наступних підстав.