Рішення

від 07.10.2024 по справі 910/9248/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2024Справа № 910/9248/24Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула", м. Київ

про стягнення 556 027,54 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.07.2024 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" (відповідач) суми заборгованості за послуги централізованого постачання гарячої води з 11.2019 по 10.2021 в розмірі 12 195,79 грн, суми інфляції по цій заборгованості в розмірі 5 386,41 грн, суми 3% річних по цій заборгованості в розмірі 1 339,03 грн, суми заборгованості за послуги централізованого постачання гарячої води з 11.2021 по 03.2024 в розмірі 463 669,85 грн, суми інфляції по цій заборгованості в розмірі 65 348,62 грн, суми 3% річних по цій заборгованості в розмірі 17 642,69 грн та плати за абонентське обслуговування постачання гарячої води в розмірі 445,15 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи №910/9248/24 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 05.08.2024 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600280803879 ухвалу суду від 05.08.2024 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв`язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/9248/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

Відповідно до договорів купівлі-продажу нежилих приміщень:

- від 03.12.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «СУЛА»» є власником нежилих приміщень №96 загальною площею 95,10 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ. вул. Мала Житомирська, будинок 20 (літера А);

- від 03.12.2007 року ТОВ «ФІРМА «СУЛА»» є власником нежилих приміщень №84 загальною площею 43,20 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, будинок 20 (літера А);

- від 03.12.2007 року ТОВ «ФІРМА «СУЛА»» є власником нежилих приміщень №95 загальною площею 70,00 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, будинок 20 (літера А);

- від 17.09.2009 року ТОВ «ФІРМА «СУЛА»» є власником нежилих приміщень №94 загальною площею 46,20 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ. вул. Мала Житомирська, будинок 20 (літера А).

Між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (далі - виконавець) та ТОВ «ФІРМА «СУЛА»» 05.03.2015 року було укладено Договір №0320594109601 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання (надалі - Договір), відповідно до якого виконавець зобов`язався надавати відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати надані послуги відповідно до умов, викладених в Договорі.

Відповідно до умов Договору послуги надаються до нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, будинок 20А ; кількість та види водорозбірних пристроїв системи гарячого водопостачання 2 рукомийника, 1 душова кабіна (п.3.2. Договору).

Відповідно до Акту обстеження №02/03-12-02 від 12.03.2015, споживачем централізованого опалення та гарячої води у нежитлових приміщеннях є ТОВ «ФІРМА «СУЛА»»; стан мереж ГВП: - кількість точок водозабору - наявні 2 рукомийника, 1 душова кабіна, сушка для рушників - є; встановлені лічильник - 4 шт., дата останньої держповірки 2011-2012 роки.

Відповідно до Акту №38-10/2019 від 18.10.2019 представниками КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було проведено роботу по виявленню бездоговірного споживання гарячого водопостачання у нежитлових приміщення, в тому числі, належних відповідачу та виявлено встановлені приладу обліку.

Відповідно до Акту №339-07/2020 від 20.07.2020 представниками КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було проведено обстеження нежитлових приміщень, в тому числі, належних відповідачу, у яких встановлено лічильники гарячого водопостачання.

Позивач здійснює централізоване водопостачання гарячої води безперебійно до будинку 20А по вул. Мала Житомирська в м. Києві .

На підтвердження факту надання послуг позивач надає інформацію про дату підключення гарячого водопостачання споживачів після закінчення випробувань з 2018 року по 2023 року.

Відповідач своєчасно не вносив плату за отримані послуги з централізованого постачання гарячої води, в результаті чого за період з листопада 2019 року по жовтень 2021 року включно утворилась заборгованість у розмірі 12 195,79 грн.

Окрім того, 30.09.2021 року позивачем на офіційному веб-сайті КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (https://kte.kmda.gov.ua/) було опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання гарячої води за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року №1022.

Відповідач, який є власником зазначених вище нежитлових приміщень, після публікування позивачем тексту Договору про надання послуги з постачання гарячої води за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року №1022 не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Позивачем було розміщено повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг в приміщеннях ЦОК.

З огляду на наведені обставини, Договір про надання послуги з постачання гарячої води між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та ТОВ «ФІРМА «СУЛА»» є укладеним.

На підставі п. 31 Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Положеннями п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця.

Відповідно до п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Проте, відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором в повному обсязі, та не сплатив вартість отриманої послуги з постачання гарячої води.

Позивачем сформовано: Розрахунок заборгованості за послуги з постачання гарячої води за період 11.2021-03.2024; акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання гарячої води за період 11.2021-03.2024 року; звіт по коригуванням о/р № 032059410960100 (послуги з постачання гарячої води).

Згідно розрахунку заборгованості за послуги з постачання відповідачу гарячої води за особовим рахунком № 032059410960100 заборгованість станом на 31.03.2024 року становить 463 669,85 грн.

Окрім того , у зв`язку з тим, що відповідач є власником зазначеного вище нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, будинок 20а , відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у відповідача існує обов`язок сплати позивачу комунальну послугу з абонентського обслуговування постачання теплової енергії та гарячої води.

Позивачем сформовано: Розрахунок заборгованості плати за абонентське обслуговування постачання гарячої води за період 11.2021-03.2024; акт звіряння взаєморозрахунків плати за абонентське обслуговування постачання гарячої води за період 11.2021-03.2024 у розмірі 445,15 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що у відповідача наявна заборгованість суми заборгованості за послуги централізованого постачання гарячої води з 11.2019 по 10.2021 в розмірі 12 195,79 грн та за період з 11.2021 по 03.2024 в розмірі 463 669,85 грн і плати за абонентське обслуговування постачання гарячої води в розмірі 445,15 грн. Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми інфляції по першій заборгованості в розмірі 5 386,41 грн, суми 3% річних по першій заборгованості в розмірі 1 339,03 грн та суми інфляції по другій заборгованості в розмірі 65 348,62 грн, суми 3% річних по другій заборгованості в розмірі 17 642,69 грн.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Будинок за адресою вул. Мала Житомирська, 20А в м. Києві належить відповідачу, а позивач здійснює централізоване водопостачання гарячої води безперебійно до вкзааного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

На підставі ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб`єкта господарювання, що провадить таку діяльність.

Згідно п. 1 Розділу II Базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг Наказу від 22.11.2018 року МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖИТЛОВО- КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» - загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку гарячої води (Vгвпбуд) визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку ГВП або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі/будинку на гаряче водопостачання (Qгвпбуд) визначається за допомогою вузла обліку теплової енергії або розрахунково, як приведений до обсягу теплової енергії загальний обсяг спожитої будівлею/будинком гарячої води (Vгвпбуд).

Відповідач своєчасно не вносив плату за отримані послуги з централізованого постачання гарячої води, в результаті чого за період з листопада 2019 року по жовтень 2021 року включно утворилась заборгованість у розмірі 12 195,79 грн.

При цьому, згідно розрахунку заборгованості за послуги з постачання відповідачу гарячої води за особовим рахунком № 032059410960100 , заборгованість останнього, станом на 31.03.2024 року, становить 463 669,85 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджується постачання позивачем теплової енергії відповідачу загальною вартістю 475 865,64 грн (з листопада 2019 року по жовтень 2021 року у розмірі 12 195,79 грн та з листопада 2021 року по березень 2024 року у розмірі 463 669,85 грн), а відповідачем в свою чергу не спростовано надання йому таких послуг.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.

Таким чином, у відповідача існує обов`язок сплати позивачу комунальної послуги з абонентського обслуговування постачання теплової енергії та гарячої води за період 11.2021-03.2024 у розмірі 445,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів оплати відповідачем вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо наявності у нього заборгованості перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", а саме заборгованості зі сплати плати за отримані послуги з централізованого постачання гарячої води за період з листопада 2019 року по жовтень 2021 року у розмірі 12 195,79 грн, заборгованості зі сплати плати за отримані послуги з централізованого постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по березень 2024 року у розмірі463 669,85 грн та заборгованості зі сплати комунальної послуги з абонентського обслуговування постачання теплової енергії та гарячої води за період 11.2021-03.2024 у розмірі 445,15 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг боргу відповідача за Договором у зазначеному розмірі підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за отримані послуги з централізованого постачання гарячої води за період з листопада 2019 року по жовтень 2021 року у розмірі 12 195,79 грн, плати за отримані послуги з централізованого постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по березень 2024 року у розмірі 463 669,85 грн та сплати комунальної послуги з абонентського обслуговування постачання теплової енергії та гарячої води за період 11.2021-03.2024 у розмірі 445,15 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5 386,41 грн і 3% річних у розмірі 1 339,03 грн, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 12 195,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 65 348,62 грн і 3% річних у розмірі 17 642,69 грн, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 463 669,85 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, за відсутності жодних заперечень відповідача з приводу правильності такого розрахунку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у загальному розмірі 70 735,03 грн та 3% річних у загальному розмірі 18 981,72 грн є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі із стягненням з відповідача боргу у загальному розмірі 476 310,79 грн (12 195,79 грн + 463 669,85 грн + 445,15 грн), інфляційних втрат у розмірі 70 735,03 грн (5 386,41 грн + 65 348,62 грн) та 3% річних у розмірі 18 981,72 грн (1 339,03 грн + 17 642,69 грн).

Судовий збір, у розмірі 8 490,41 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сула»» (ідентифікаційний номер 24931527, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 20, квартира 10) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго" (ідентифікаційний код 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5) суму заборгованості в розмірі 476 310,79 грн (чотириста сімдесят шість тисяч триста десять гривень 79 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 70 735,03 грн (сімдесят тисяч сімсот тридцять п`ять гривень 03 копійки), суму 3% річних в розмірі 18 981,72 грн (вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна гривна 72 копійки) та суму судового збору в розмірі 8 490,41 грн (вісім тисяч чотириста дев`яносто гривень 41 копійка).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Сергій МОРОЗОВ