Рішення

від 03.10.2024 по справі 914/1800/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 Справа № 914/1800/24

За позовом: Національного заповідника Софія Київська, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Лайт, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Кард, м. Львів

про стягнення заборгованості

Суддя Наталія Мороз

За участю секретаря судового засідання

Соломії Дицької

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Національним заповідником Софія Київська до Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Лайт, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Кард про стягнення заборгованості у розмірі 71 432, 37 грн.

Ухвалою суду від 22.07.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.09.2024; задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Кард.

26.08.2024 через службу діловодства господарського суду позивачем подано заяву від 12.08.2024 № 11/01-20/04 про зміну предмету позову, якою останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» на користь Національного заповідника «Софія Київська» кошти у розмірі 71 432,37 грн (у т.ч. попередня оплата у розмірі 32 240, 40 грн, 32 885,21 грн пені, 6 306,76 грн штрафу) та судовий збір у розмірі 3028, 00 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Наталії Мороз у період з 03.09.2024 по 05.09.2024 на лікарняному, розгляд справи № 914/1800/24, призначений на 05.09.2024 не відбувся.

Ухвалою суду від 24.09.2024 прийнято заяву Національного заповідника Софія Київська від 12.08.2024 № 11/01-20/04 про зміну предмета позову; розгляд справи по суті відкладено на 03.10.2024.

В судове засідання 03.10.2024 представник позивача не з`явився. Клопотанням від 30.09.2024 просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника Національного заповідника Софія Київська.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились. Причин неучасті суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Суд зазначає, що поштова кореспонденція надсилалася на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Лайт та Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Кард, вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, оф. 1Б та 79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 200, оф. 125 відповідно.

Однак, такі були повернуті на адресу суду з відмітками установи поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання, що підтверджується наявною в матеріалах справи поштовою кореспонденцією з вкладеннями та Довідками Ф.20.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу.

Згідно з ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю товарів № 193 від 23.07.2021 щодо передачі пального по отриманих позивачем талонах. Враховуючи мотиви, зазначені у позовній заяві, заяві про зміну предмету позову, позивач просить суд стягнути з відповідача 71 432, 37 грн з них: 32 240, 40 грн попередньої оплати, 32 885, 21 грн пені та 6 306, 76 грн штрафу.

Позиція відповідача.

Відповідач участі у судових засіданнях особисто або уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 ГПК України не скористався.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер Кард, що залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, письмових обґрунтованих пояснень суду не представлено.

Обставини справи.

02.07.2021 на офіційному майданчику електронної системи публічних закупівель Укрїани ProZorro Національним заповідником Софія Київська (позивач, за договором покупець) проведено процедуру спрощеної закупівлі за предметом закупівлі нафта і дистиляти, за кодом ДК 021:2015:09130000-9. За результатами проведеної закупівлі, згідно з протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою Національного заповідника Софія Київська від 21.07.2021 № 64 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (відповідач, за договором постачальник) визнано переможцем спрощеної закупівлі.

Довідкою щодо наявності мережі АЗС від 12.07.2021 № 611/04, на виконання вимог, зазначених в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі щодо надання учасником переліку АЗС в межах Києва, на відстані до 10 км, та інформації щодо підстав користування ними, Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» на виконання вимог тендерної документації запропоновано АЗС партнера Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Кард», що розташовані в межах м. Києва, на відстані до 10 км від місцезнаходження замовника (м. Київ, вул. Володимирська, 24). Підстава використання АЗС партнера Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Кард» договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями № 1-02/21 від 01.02.2021.

23.07.2021 між Національним заповідником Софія Київська та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» укладено договір про закупівлю № 193, згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцю дизельне паливо та бензин А-95 (по талонам) згідно із кодом ДК 021:2015 - 09130000-9 (нафта і дистиляти), в подальшому - товар, а покупець зобов`язався прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору, постачальник зобов?язується передати покупцеві, а покупець оплачує й приймає дизельне паливо, та бензин А-95 у кількості (об?ємах) та за ціною, зазначених у специфікації (додаток №1 до цього договору, що є його невід?ємною частиною), в подальшому іменовані - товар, по бланках внутрішнього обігу постачальника - талонах номіналом 10 та 20 літрів. Термін дії талонів (скретч-карток) необмежений (надалі - талони), але не менші ніж один рік з моменту підписання видаткової накладної з можливістю обміну їх на нові талони з новим строком дії при його закінченні. Талони повинні бути дійсні на всій території України. Одиниця виміру товару - літр. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту отримання талонів та підписання видаткової накладної (п. 1.3). Постачальник зобов?язується передати покупцеві талони у строк 5-ти днів з дати підписання цього договору обома сторонами, але у будь-якому випадку не пізніше 23.07.2021 (п. 1.4). Ціни на товар встановлюються в національній валюті з країни за 1 літр, включаючи ціни зафіксовані сторонами у специфікації (додаток № l до цього договору, що є його невід`ємною частиною) і зміні не підлягають (2.1). Загальна вартість цього договору зазначена у специфікації (додаток № 1 до цього договору, що є його невід?ємною частиною) і становить 78 670,80 грн (Сімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят гривень 80 коп), в т.ч. ПДВ - 13 111,80 грн. (п. 2.2). Загальна вартість цього договору може бути змінена за умови коригування обсягів поставки товару у відповідності до чинного законодавства України (п. 2.3). Ціна товару, переданого покупцю відповідно до видаткової накладної, є сталою та перегляду не підлягає (п. 2.4). У випадку порушення умов та невиконання (неналежного виконання) зобов`язань встановлених цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором чинним законодавством України, в тому числі передбачену ч. 2. ст. 231 ГК України (п. 5.1). У разі невиконання постачальником зобов`язань, встановлених цим договором в строк до 31.12.2021 включно, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 50% від розміру загальної вартості товару, встановленої п. 2.2 цього договору. (п. 5.2). Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (п. 8.1).

На виконання умов договору, позивач здійснив оплату товару та перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 78 670, 80 грн, що підтверджується видатковою накладною № 408 від 27.07.2021 та платіжним дорученням № 587 від 29.07.2021 (в матеріалах справи).

13.09.2021 Національним заповідником Софія Київська надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Лайт лист-претензію № 295/01-19/04 з вимогою в термін однієї доби з дня отримання вказаного листа вжити термінових заходів щодо виконання договірних зобов?язань. Лист залишено без відповіді та задоволення.

Як зазначено позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» своїх договірних зобов`язань, позивач був позбавлений можливості отримати товар з причини неможливості проведення транзакції з талонами, про що представниками замовника складено відповідні акти від 10.09.2021 та направлено на адресу постачальника.

Відповідно до довідки Національного заповідника Софія Київська, від 16.09.2021 № 78/02-30, покупець прийняв талони на бензин А-95 (у кількості 1530 л на суму 45 165, 60 грн з ПДВ) та дизельне паливо (у кількості 1230 л на суму 33 505, 20 грн з ПДВ); залишок талонів - на бензин А-95 у кількості 1230 л на суму 36 309, 60 грн з ПДВ та дизельне паливо у кількості 1160 л на суму 31 598, 40 грн з ПДВ.

Окрім цього, Національним заповідником Софія Київська надсилалися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Лайт листи-претензії № 1 від 21.09.2021 та № 2 від 28.06.2022 з вимогою про укладення додаткової угоди № 1 про розірвання договору про закупівлю № 193 від 23.07.2021.

Однак, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до довідки позивача від 24.12.2021 № 131/02-30, залишок талонів згідно з договором про закупівлю № 193 від 23.07.2021, станом на 24.12.2021 становив: на бензин А-95 у кількості 660 л на суму 19 483, 20 грн з ПДВ та дизельне паливо у кількості 530 л на суму 14 437, 20, 40 грн з ПДВ.

Відповідно до довідки Національного заповідника «Софія Київська» від 22.02.2024 № 19/02-30, загальна сума заборгованості станом на 21.02.2024 згідно з договором № 193 від 23.07.2021 становила 61 095,56 грн (бензин А-95 - 640 л на суму 18 892,80 грн з ПДВ; дизельне паливо - 490 л на суму 13 347,60 грн з ПДВ, всього: залишок талонів на суму 32 240,40 грн.; загальна сума пені за несвоєчасне виконання зобов`язань 28 855,16 грн).

06.03.2024 Національним заповідником Софія Київська надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Лайт претензію № 3 вих. № 01/01-20/04 щодо невиконання умов договору. Однак, така була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» умов укладеного між сторонами договору, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 32 240, 40 грн попередньої оплати, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 32 885, 21 грн та 6 306, 76 грн штрафу.

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору про закупівлю № 193 від 23.07.2021, що за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1, 2 ст.712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як з`ясовано судом, позивачем прийнято талони на отримання дизельного палива у кількості 1230 л на суму 27 921, 00 грн та бензину А-95 у кількості 1530 л на суму 37 638, 00 грн. Дана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи специфікацією № 1 до договору № 193 від 23.07.2021, видатковою накладною № 408 від 27.07.2021.

Кореспондуючий обов`язок з оплати товару позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 587 від 29.07.2021 на загальну суму 78 670, 80 грн.

У відповідності до ст. 662, 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч.1 ст. 664 ЦК України закріплено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч. ч. 3,4 ст. 664 ЦК України).

Суд звертає увагу, що враховуючи суть правовідносин між сторонами та специфіку закупівлі палива у вигляді талонів (бланків про отримання нафтопродуктів), мету придбання таких - мати можливість їх пред`явлення на АЗС для отримання палива у погодженій кількості та у межах строку дії таких талонів (бланків), позивачу мали бути передані талони, які уже на час передачі мали бути забезпечені узгодженою кількістю палива, доступного для фактичного отримання позивачем при пред`явленні картки на АЗС. Договором між сторонами не визначалося додаткових умов чи дій позивача для отримання палива на АЗС при пред`явленні бланків. Технічні збої в системах оператора не можуть вважатись об`єктивними обставинами неможливості виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, оплачених позивачем у повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 670 ЦК України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Також, суд зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Держмроживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155, талон це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Таким чином, підписання сторонами специфікації № 1 до договору про закупівлю № 193 від 23.07.2021 не свідчить про фактичне передання відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Отже, незважаючи на своєчасне виконання позивачем обов`язку з оплати вартості товару, відповідач не забезпечив готового до передання покупцеві товару у визначеному договором місці, зокрема на АЗС.

Відповідач проти вказаних обставин не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відтак, враховуючи право позивача на повернення коштів за неотриманий товар, суд дійшов висновку, що заявлена вимога щодо стягнення попередньої оплати з відповідача у розмірі 32 240, 40 грн, є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг) в розмірі 32 885, 21 грн та 6 306, 76 грн штрафу у розмірі 7 % вказаної вартості на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, згідно поданого розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Як вже зазначалося вище, пп. 5.1 та 5.2. договору передбачено, що у випадку порушення умов та невиконання (неналежного виконання) зобов`язань встановлених цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України, в тому числі передбачену ч. 2. ст. 231 ГК України. У разі невиконання постачальником зобов`язань, встановлених цим договором в строк до 31.12.2021 включно, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 50% від розміру загальної вартості товару, встановленої п. 2.2 цього договору.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України визначено, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ГК України, суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст.231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018).

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

У матеріалах справи відсутні підтвердження того, що позивач відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.

Судом встановлено, що згідно з інформацією, яка розмішена на сайті Фонду державного майна України, Національний заповідник Софія Київська відсутній у реєстрі суб`єктів господарювання державного сектору економіки станом на 01.07.2024.

Підсумовуючи вищенаведене, суд не вбачає за можливе застосувати до спірних відносин сторін положення ч.2 ст.231 ГК України. Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 32 885, 21 грн та 6 306, 70 грн штрафу задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 73, 74, 81 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Таким чином, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю № 193 від 23.07.2021 становить 32 240, 40 грн, в решті відмовити.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку позов задоволити частково.

Судові витрати.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено 3028, 00 грн судового збору. З урахуванням фактично задоволених позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 1 366, 66 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84/1 Б, ідентифікаційний код 42151468) на користь Національного заповідника Софія Київська (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 24, ідентифікаційний код 02498145) 32 240, 40 грн заборгованості та 1 366, 66 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення складено 08.10.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяМороз Н.В.