Рішення

від 02.10.2024 по справі 914/1632/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 Справа № 914/1632/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства «Дрогобицький навчальний центр автомобільної справи»

до відповідача: Львівського обласного центру зайнятості

про: стягнення 30 765,00 грн.,

представники:

позивача: Потічна Н.Ю., Малеш І.Ю.,

відповідача: Суницька С.І.,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Дрогобицький навчальний центр автомобільної справи» до відповідача: Львівського обласного центру зайнятості про стягнення 30 765,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24.06.2024 року справу №914/1632/24 передано на розгляд судді Король М.Р.

Ухвалою суду від 01.07.2024р. позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана учасникам справи в їх електронний кабінет, про отримання котрої матеріали справи містять відповідні довідки, підписані відповідальним працівником.

15.07.2024р. відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву (вх.№18116/24).

15.07.2024р. відповідач через систему «Електронний суд» подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх.№18122/24).

22.07.2024р. від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№18587/24).

22.07.2024р. від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 30 282,00 грн. (вх.№2769/24).

22.07.2024р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх.№18588/24).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.08.2024 року у справі призначено судове засідання на 28.08.2024р.

Хід справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судових засідань.

27.08.2024р. відповідач через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№20960/24).

27.08.2024р. позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання, в якому зазначив про те, що не заперечує щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та просив повідомити про дату наступного судового засідання (вх.№21049/24).

10.09.2024р. позивач через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій просить долучити докази до матеріалів справи (вх.№22142/24).

Протокольною ухвалою від 11.09.2024р. суд ухвалив визнати причини пропуску строку на подання доказів поважними, поновити строк та долучити докази до матеріалів справи.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позивач обгрунтувує позовні вимоги безпідставною та незаконною, на його думку, відмовою відповідача у виплаті йому коштів за навчання громадянина ОСОБА_1 згідно виданого ваучера №13020039 від 22.02.2024р.

Відповідач позовні вимоги заперечив повністю, вказавши на те, що у позивача відсутня ліцензія на перепідготовку за професією «Водій автотранспортних засобів категорії С». Також, звернув увагу суду на те, що заклад освіти відсутній у сформованому Міністерством освіти і науки України переліку закладів освіти, які мають право здійснювати діяльність на рівнях вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти, для навчання, в яких може бути виданий ваучер, а відтак, Львівський обласний центр не може здійснити оплату за навчання по виданому ваучеру ОСОБА_1 .

Окрім того, відповідач зауважив про те, що відповідно до п.5 Порядку видачі ваучерів, вартість навчання по виданому ваучеру не може перевищувати 10 - ти кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на момент прийняття рішення про видачу ваучера, тобто станом на 22.02.2024 року 10-ти кратний розмір прожиткового мінімуму становив 30 280 гривень.

Позивач у відповіді на відзив частково погодився з аргументами відповідача, а саме, що 10 - ти кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на момент прийняття рішення про видачу ваучера (22.02.2024 року) становив 30 280,00 грн., а тому ним подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Разом з тим, позивач стверджує про відсутність правових підстав для включення його в перелік закладів освіти, які мають ліцензію на освітню діяльність відповідно до затвердженого Міністерством економіки переліку професій, спеціальностей, для навчання за якими може бути виданий ваучер, так як вважає, що жоден пункт Порядку видачі ваучерів для підтримки конкурентоспроможності деяких категорій громадян на ринку праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2024 року №207 (зі змінами від 01.12.2023 року №1264) не містить вимоги мати ліцензії на перепідготовку.

За результатами дослідження наданих доказів, пояснень учасників справи та матеріалів справи, суд встановив наступне:

21.02.2024 року громадянин ОСОБА_1 , як внутрішьопереміщена особа звернувся із заявою в Дрогобицьку філію Львівського обласного центру зайнятості та отримав ваучер на навчання за професією «водій автотранспортних засобів категорії С» №13020039/24, 22.02.2024р., вид навчання в системі ІЄА - «перепідготовка».

Громадянин ОСОБА_1 на підставі виданого ваучера №13020039/24 22.02.2024 року уклав договір про навчання (підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх послуг) із Приватним підприємством «Дрогобицький навчальний центр автомобільної справи», який не має ліцензії на здійснення перепідготовки, а також не включений в електронну базу закладів освіти Міністерства освіти і науки, які мають право здійснювати перепідготовку по виданому ваучеру.

08.03.2024 року бухгалтер Приватного підприємства «Дрогобицький навчальний центр автомобільної справи» подала до Дрогобицької філії Львівського обласного центру зайнятості пакет документів для здійснення проплати вартості навчання приватному підприємству «Дрогобицький навчальний центр автомобільної справи» відповідно до виданого ваучера ОСОБА_1 на суму 30 765,00 грн.

Так, як Дрогобицька філія Львівського обласного центру зайнятості не має статусу юридичної особи та не приймає рішення щодо оплати навчання за виданим ваучером, 11.03.2024 року на адресу Львівського обласного центру зайнятості було надіслано пакет документів для прийняття рішення щодо оплати за навчання позивачу по виданому ваучеру ОСОБА_1.

Львівський обласний центр зайнятості листом від 15.03.2024 року №062-905/24 повідомив Дрогобицьку Філію ЛОЦЗ про те, що відповідно до пункту 4 Порядку видачі ваучерів для підтримки конкурентоспроможності деяких категорій громадян на ринку праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2024 року №207 (зі змінами від 01.12.2023 року №1264) навчання за ваучером здійснюється закладами професійно-технічної освіти, підприємствами, установами та організаціями, які мають ліцензію на освітню діяльність, за затвердженим Мінекономіки України переліком професій, спеціальностей, для навчання за яким може бути виданий ваучер, і є резидентами, а оскільки умови пункту 4 вищезазначеного Порядку видачі ваучерів Приватним підприємством «Дрогобицький навчальний центр автомобільної справи» не дотримано, то і відсутні підстави здійснювати оплату цього ваучера за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Дрогобицька філія Львівського обласного центру зайнятості листом від 26.03.2024 року №1302.04-360/24 повідомила позивача про те, що оплата за навчання по виданому ваучеру ОСОБА_1 не буде здійснена платником - Львівським обласним центром зайнятості на підставі п.4 Порядку видачі ваучерів.

На адресу Львівського обласного центру зайнятості надійшов лист ПП «Дрогобицький навчальний центр автомобільної справи» від 26.03.2024 №9, в якому останнім було наведено обгрунтування щодо можливостей навчання у цьому навчальному центрі за ваучером.

Враховуючи обгрунтування ПП «Дрогобицький навчальний центр автомобільної справи», Львівський обласний центр зайнятості листом від 04.04.2024р. №06.2-1120/24 звернувся до Державного центру зайнятості.

Державним центром зайнятості листом від 04.04.2024р. №06.2-1120/24 зазначено, що станом на 02.05.2024р. за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти у ПП «Дрогобицький навчальний центр автомобільної справи» відсутня ліцензія на перепідготовку за професією «Водій автотранспортних засобів». Також, заклад освіти відсутній у сформованому Міністерством освіти і науки України переліку закладів освіти, які мають право здійснювати діяльність на рівнях вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти, для навчання, за якими може бути видано ваучер.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 30 Закону України «Про зайнятість населення», право на одноразове отримання ваучера для підтримання конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, за робітничою професією, підготовки за спеціальністю для здобуття ступеня магістра на основі ступеня бакалавра або магістра здобутих за іншою спеціальністю, підготовки на наступному рівні освіти крім третього (освітньонаукового/освітньо-творчого) рівня вищої освіти), спеціалізації та підвищення кваліфікації за професіями і спеціальностями мають: внутрішньо-переміщені особи за відсутності підходящої роботи.

Правові питання видачі ваучерів врегульовані Порядком видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності деяких категорій громадян на ринку праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №207 (зі змінами) - надалі Порядок.

Відповідно до абзацу сьомого та шостого статті 3 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», перепідготовка робітників - це професійне (професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку. Первинна професійна підготовка - це здобуття професійної (професійно-технічної) освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про освіту», освіта дорослих є складовою освіти впродовж життя, спрямована на реалізацію права кожної повнолітньої особи на безперервне навчання з урахуванням її особистісних потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки. Одним із складників освіти дорослих є післядипломна освіта. Елементом такої освіти є перепідготовка - освіта дорослих, спрямована на професійне навчання з метою оволодіння іншою (іншими) професією (професіями).

Підпунктом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №207 (зі змінами) визначено, що Міністерство освіти і науки України забезпечує формування, розміщення на власному веб-сайті та постійне оновлення переліку закладів освіти, які мають ліцензію на освітню діяльність, відповідно до затвердженого Міністерством економіки переліку професій, спеціальностей, для навчання за якими може бути виданий ваучер та інформує про це щокварталу до 10 числа наступного місяця Державний центр зайнятості. Даний сайт є вільним для доступу будь якій особі, яка може ознайомитись із вищезазначеною інформацією.

Особа, яка отримала ваучер, може самостійно обрати заклад освіти, котрий має ліцензію на освітню діяльність для здійснення перепідготовки за робітничою професією, відповідно до затвердженого Міністерством економіки переліком професій, спеціальностей, для навчання за якими може бути виданий ваучер. Адже ваучер - це документ встановленого зразка, що дає особі відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» право на перепідготовку, підготовку на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, спеціалізацію, підвищення кваліфікації у навчальних закладах чи роботодавця.

При видачі ваучера громадянину ОСОБА_1 рекомендовано вкласти ваучер у заклад освіти, який має ліцензію на освітню діяльність для здійснення перепідготовки за робітничою професією, відповідно до затвердженого Міністерством економіки переліком професій, спеціальностей, для навчання, за якими може бути виданий ваучер, і є резидентами (п.3,4 Порядку видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №207 від 20.03.2013 року (зі змінами)).

Однак, громадянин ОСОБА_1 на підставі виданого ваучера №13020039/24 29.02.2024 року уклав договір про навчання (підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх послуг) із Приватним підприємством «Дрогобицький навчальний центр автомобільної справи», який не має ліцензії на здійснення перепідготовки і не включений в електронну базу закладів освіти Міністерства освіти і науки, які мають право здійснювати перепідготовку по виданому ваучеру.

Щодо твердження позивача про те, що жоден пункт Порядку видачі ваучерів для підтримки конкурентоспроможності деяких категорій громадян на ринку праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2024 року №207 (зі змінами від 01.12.2023 року №1264) не містить вимоги мати ліцензії на перепідготовку, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4 Порядку видачі ваучерів для підтримки конкурентоспроможності деяких категорій громадян на ринку праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2024 року №207 (зі змінами від 01.12.2023 року №1264), навчання за ваучером здійснюється закладами професійно-технічної освіти, підприємствами, установами та організаціями, які мають ліцензію на освітню діяльність, за затвердженим Мінекономіки України переліком професій, спеціальностей, для навчання за яким може бути виданий ваучер, і є резидентами.

Також, враховуючи вимоги Порядку, для отримання ваучера у особи обов`язково повинна бути професійно-технічна освіта. До того ж, слід зазначити, що відповідно до п.3 вищезазначеного Порядку на підставі ваучера здійснюється «перепідготовка» за робітничою професією; підготовка за спеціальністю для здобуття ступеня магістра на основі ступеня бакалавра або магістра, здобутих за іншою спеціальністю; підготовка на наступному рівні освіти (крім третього освітньонауково/освітньо-творчого) та наукового рівня вищої освіти); спеціалізація та підвищення кваліфікації за професіями і спеціальностями.

Саме для здобуття професії «водій автотранспортних засобів» для керування транспортними засобами категорії, С1,С, D. D1.C1E.CE.D1E.IDE. її включено до Переліку професій, спеціальностей для навчання за якими може бути виданий ваучер, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 11.04.2023 року №2040 (зі змінами).

Отже, виходячи з вищевикладеного, за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти у позивача - Приватного підприємства «Дрогобицький навчальний центр автомобільної справи», відсутня ліцензія на перепідготовку за професією «водій автотранспортних засобів». Також, заклад освіти відсутній у сформованому Міністерством освіти і науки України переліку закладів освіти, які мають право здійснювати діяльність на рівнях вищої фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти, для навчання, в яких може бути виданий ваучер.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Львівський обласний центр правомірно відмовив здійснити оплату позивачу за навчання по виданому ваучеру ОСОБА_1 , так як у позивача відсутня ліцензія на перепідготовку за робітничою професією «водій автотранспортних засобів категорії С».

Відтак, подані позивачем докази, а саме: свідоцтво про закінчення теоретичної підготовки серія PDR №00952699-24 2, свідоцтво про закінчення практичної підготовки серія РРТ №01038520-24 3, свідоцтво про присвоєння кваліфікаційного рівня з робітничих професій реєстр. №009 від 14.06.2024р., судом до уваги не беруться.

Отже, позовні вимоги про стягнення 30 280,00 грн., як виплата коштів за навчання громадянина ОСОБА_1 згідно виданого ваучера №13020039 від 22.02.2024р., не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Доводи позовної заяви спростовуються доводами відповідача та встановленими судом обставинами справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, а тому в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 07.10.2024 р.

Суддя Король М.Р.