Рішення

від 02.10.2024 по справі 916/3790/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3790/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Дерік М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс" (21010, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Богуна І., будинок 2, офіс 303)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-2011" (67443, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Бурдівка, вул.Шевченка, будинок 1)

про стягнення 1 039 462,75 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

28.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс" звернулося до Господарського суду Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-2011" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі в сумі 1 039 462,75 грн, з яких: 444 823,05 грн основного боргу, 198 309,95 грн пені, 250 200,36 грн штрафу, 146 129,39 грн 30% річних, а також стягнути з відповідача судові витрати.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

28.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-2011", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки № 11/04-2 від 11 квітня 2022 року в сумі 1 039 462,75 грн., з яких: 444 823,05 грн основного боргу, 198 309,95 грн пені, 250 200,36 грн штрафу, 146 129,39 грн 30% річних, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 02.09.2024 відкрито провадження у справі № 916/3790/24 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "02" жовтня 2024 р. об 11:30.

02.10.2024 до суду надійшла заява від представника позивача про проведення засідання за його відсутності з огляду на перебування на лікуванні.

В судове засідання сторони не з`явилися, повідомлялися про дату та час розгляду справи належним чином.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс".

11 квітня 2022 року між ТОВ «ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС» та ТОВ «ЗОРЯ-2011» було укладено Договір поставки № 11/04-2 (надалі також Договір).

За умовами Договору ТОВ «ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС» взяло на себе зобов`язання передати ТОВ «ЗОРЯ-2011» товар, погоджений сторонами у Специфікації № 1 до Договору, а саме:

- Насіння соняшника Мас 80.IR у кількості 100 міш. загальною вартістю 330 000,36 грн. з ПДВ;

- Насіння соняшника Гріфон у кількості 40 міш. загальною вартістю 144 000,24 грн. з ПДВ;

- Насіння соняшника Пегас у кількості 100 міш. загальною вартістю 360 000,60 грн. з ПДВ, а всього Товарів на загальну суму 834 001,20 грн. з ПДВ, що станом на момент укладання Договору становило еквівалент 28 232,95 Доларів США.

ТОВ «ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином, зокрема поставило обумовлений сторонами товар, про що були оформлені відповідні видаткові накладні № 157 від 18 квітня 2022 року та № 169 від 25 квітня 2022 року.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 до Договору сторони визначили та погодили наступні порядок та строк оплати товару:

- 200 000,00 грн оплачується Покупцем в строк до 15 квітня 2022 року;

- 634 001,20 грн оплачується Покупцем в строк до 29 липня 2022 року;

У п. 6. Розділу 5. Договору сторони передбачили, що у зв`язку із тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором.

Відповідно до п. 8. Розділу 5. Договору, зокрема, у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ «УКРСИББАНК» для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладення Договору, Сторони для визначення належної до сплати суми вартості Товару використовують наступну формулу:

S=(A2/A1) * B, де:

S Ціна на момент оплати;

B Ціна на момент підписання;

A1 курс долара США до гривні, що встановлений АТ «УКРСИББАНК» для операцій з продажу долара США на день підписання Договору/Специфікації;

А2 курс долара США до гривні, що встановлений АТ «УКРСИББАНК» для операцій з продажу долара США на день перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін.

Відповідно до п. 11. Розділу 5. Договору при зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених Покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви Постачальником про стягнення із Покупця заборгованості за цим Договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених Покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за Договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни Товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то Постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни Товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог.

Свої зобов`язання щодо здійснення оплати за товар ТОВ «ЗОРЯ-2011» не виконало, грошові кошти за Товар сплатило з порушенням погоджених сторонами у Договорі строків та не у повному обсязі, а саме: 14.04.2022 сплачено 200 000,00 грн або еквівалент 6 770,48 Дол. США (курс 29,54 грн./1 Дол. США), 26.07.2022 сплачено 150 000,00 грн або еквівалент 3 992,55 Дол. США (курс 37,57 грн./1 Дол. США), 28.07.2022 сплачено 155 000,00 грн або еквівалент 4 125,63 Дол. США (курс 37,57 грн./1 Дол. США), 07.09.2022 сплачено 100 000,00 грн або еквівалент 2 661,70 Дол. США (курс 37,57 грн./1 Дол. США).

Всього сплачено 605 000,00 грн або еквівалент 17 550,36 Дол. США

Таким чином, залишок боргу за Специфікацією 1 до Договору з урахуванням положень про індексацію на курсову різницю становить еквівалент: 28 232,95 Дол.США (вартість згідно Специфікації) - 17 550,36 Дол.США (фактично сплачені кошти) = 10 682,59 Дол.США, що станом на дату складання позовної заяви складає: 10 682,59 Дол.США х 41,64 грн./1 Дол. США = 444 823,05 грн (а.с. 23-27)

Невиконане належним чином ТОВ «ЗОРЯ-2011» зобов`язання щодо оплати товару згідно умов Договору є підставою для застосування до останнього санкцій, передбачених Договором та чинним законодавством України, з урахуванням яких заборгованість станом на 27 серпня 2024 року становить: основний борг з урахуванням положень Договору про індексацію на курсову різницю 444 823,05 грн.; пеня 198 309,95 грн.; штраф 250 200,36 грн.; 30% річних 146 129,39 грн, а всього 1 039 462,75 грн. (а.с.42-45).

З огляду на порушення відповідачем строків та порядку проведення розрахунків за отриманий товар, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" звернулося до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-2011" відповідних сум.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

11 квітня 2022 року між ТОВ «ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС» та ТОВ «ЗОРЯ-2011» було укладено Договір поставки № 11/04-2 (а.с.13-18), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставати та передавати у власність Покупця товар, визначений Сторонами у специфікаціях до даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором. Предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у специфікаціях, підписаних Постачальником та Покупцем, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Згідно з п.3.1 Ціна товару, що є предметом даного Договору, вказується у Специфікаціях до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару в гривнях, а також визначають її еквівалент у іноземній валюті (доларах США або Євро).

У пункту 6. Розділу 5. Договору сторони передбачили, що у зв`язку із тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором.

Згідно п. 7. Розділу 5. Договору у випадку, коли курс долара США до гривні, що встановлений АТ «УКРСИББАНК» для операцій з продажу долара США, на день проведення розрахунків є нижчим до курсу долара США до гривні, що встановлений АТ «УКРСИББАНК» для операцій з продажу долара США на дату підписання Договору, Специфікації та/або відвантаження Товару, Покупець для оплати зобов`язується використовувати курс долара США до гривні, що встановлений АТ «УКРСИББАНК» для операцій з продажу долара США на дату підписання даного Договору та Специфікації.

Відповідно до п. 8. Розділу 5. Договору, зокрема, у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ «УКРСИББАНК» для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладення Договору, Сторони для визначення належної до сплати суми вартості Товару використовують наступну формулу:

S=(A2/A1) * B, де:

S Ціна на момент оплати;

B Ціна на момент підписання;

A1 курс долара США до гривні, що встановлений АТ «УКРСИББАНК» для операцій з продажу долара США на день підписання Договору/Специфікації;

А2 курс долара США до гривні, що встановлений АТ «УКРСИББАНК» для операцій з продажу долара США на день перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін.

Пунктом 10. Розділу 5. Договору передбачено, що на дату здійснення платежу за Договором Покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за Договором Покупець перераховував Постачальнику гроші в оплату Товару, то на дату здійснення платежу за Договором Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.

Відповідно до п. 11. Розділу 5. Договору при зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених Покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви Постачальником про стягнення із Покупця заборгованості за цим Договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених Покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за Договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни Товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то Постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни Товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог.

Пунктом 4. Розділу 7. Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, Покупець на першу письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2. Договору.

Згідно п. 8. Розділу 7. Договору у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості Товару, Покупець, відповідно до .п 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.

Відповідно до п. 9. Розділу 7. Договору передбачено наступне: відповідно до ст. 259 ЦК України, Сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості Товару, а також вимог, пов`язаних з несвоєчасною оплатою Товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у п`ять років. Крім цього, сторони відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії договору не звільняє Сторони від обов`язку виконати зобов`язання за ним, які виникли під час його дії. (п.9.1. договору).

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 до Договору Сторони визначили та погодили наступні порядок та строк оплати Товару:

- 200 000,00 грн оплачується Покупцем в строк до 15 квітня 2022 року;

- 634 001,20 грн оплачується Покупцем в строк до 29 липня 2022 року;

Згідно видаткових накладних №157 від 18.04.2022 та №169 від 25.04.2022 (а.с.20-21), які були підписані сторонами без зауважень, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 834 001,2 грн. (а.с.20-21)

В матеріалах справи містяться виписки на підтвердження здійснення оплати за товар: 14.04.2022 сплачено 200 000,00 грн. або еквівалент 6 770,48 Дол. США (курс 29,54 грн./1 Дол. США), 26.07.2022 сплачено 150 000,00 грн. або еквівалент 3 992,55 Дол. США (курс 37,57 грн./1 Дол. США), 28.07.2022 сплачено 155 000,00 грн. або еквівалент 4 125,63 Дол. США (курс 37,57 грн./1 Дол. США), 07.09.2022 сплачено 100 000,00 грн. або еквівалент 2 661,70 Дол. США (курс 37,57 грн./1 Дол. США). (а.с.23-27).

Всього сплачено 605 000,00 грн. або еквівалент 17 550,36 Дол. США.

Доказів повної оплати поставленого товару, строк якої настав 29.07.2022, матеріали справи не містять.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До відносин поставки за змістом частини 6 статті 265 ГК та частини 2 статті 712 ЦК застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок, наданий позивачем, з огляду на те, що належних доказів, які б спростовували наявність основної заборгованості у розмірі 444 823,05 грн. (з урахуванням індексації на курсову різницю), відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 ГК розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом, відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені передбачена п.4 розділу 7 договору. При цьому сторонами визначено у пункті 7.9 зазначеного договору, що пеня у відповідних випадках сплачується покупцем без врахування положення пункту 6 статті 232 ГК щодо періоду прострочення, тобто, не обмежуючись 6-ти місячним терміном.

Вказаним розділом також передбачено, що у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2. Договору.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами у договорі від 11.04.2022 з урахуванням статті 625 ЦК установлено інший розмір процентів річних, за погодженням сторін розмір річних від простроченої суми збільшено до 30% (п.8 розділу 7 договору).

Суд також вказує на те, що Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. по справі №917/194/18).

Приймаючи до уваги порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, враховуючи положення договору та чинного законодавства, суд вважає правомірним нарахування пені, 30% річних та штрафу. Перевіривши додані до позовної заяви розрахунки, суд зазначає, що такі розрахунки є вірними, а вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 198 309,95 грн; штрафу 250 200,36 грн; 30% річних у сумі 146 129,39 грн обґрунтованими.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення неустойки є протидією необґрунтованому збагаченню однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 ЦК, частини 1 статті 233 ГК, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Суд вказує, що за частиною 3 статті 509 ЦК зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Господарські санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Оцінюючи можливість зменшення заявлених до стягнення сум, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано.

Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому суд враховує, що стягнення боргу з урахуванням індексації на курсову різницю повністю компенсує позивачу втрати, пов`язані з інфляційними процесами; нарахування пені не обмежено шестимісячним строком; сторонами збільшено нормативно визначений процент річних у десять разів; штраф визначено не щодо несплаченої суми, а щодо загальної ціни договору; боржником частково сплачено основну заборгованість; заявлений розмір штрафних санкцій, включаючи річні, значно перевищує суму основного боргу, яка вже визначена з урахуванням курсової різниці; звернення кредитора до суду мало місце через два роки після настання строку платежу.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд виходить із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, штрафу і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК, суд з огляду на наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду, застосовуючи принципи справедливості, добросовісності, розумності, дійшов висновку щодо можливості зменшення нарахованих 30 % річних до 30 000 грн, пені до 50 000 грн та штрафу до 50 000 грн.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, без урахування зменшення судом відповідних сум.

Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-2011" (67443, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Бурдівка, вул.Шевченка, будинок 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс" (21010, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Богуна І., будинок 2, офіс 303) основний борг у сумі 444 823 /чотириста сорок чотири тисячі вісімсот двадцять три/ грн 05 коп., 30 % річних у сумі 30 000 /тридцять тисяч/ грн, пеню у сумі 50 000 /п`ятдесят тисяч/ грн та штраф у сумі 50 000 /п`ятдесят тисяч/ грн., судовий збір у сумі 12 473 /дванадцять тисяч чотириста сімдесят три / грн 55 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 07 жовтня 2024 р.

Суддя Ю.М. Щавинська