Рішення

від 30.09.2024 по справі 916/1532/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1532/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/1532/24

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МОРФЕЙ АТ 18 (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Портова, буд. 12-А, кв. 29/1, код ЄДРПОУ 42532285)

про стягнення 99 181,45грн.

Представники:

Від позивача: Павлова І.В. ордер;

Від відповідача: не з`явився;

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю МОРФЕЙ АТ 18 про стягнення 99 181,45грн.

Ухвалою від 15.04.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця було залишено без руху.

17.04.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №15861/24) Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1532/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

03.05.2024 за вх. №18120/24 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю МОРФЕЙ АТ 18 надійшла заява із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того 03.05.2024р. за вх. №18121/24 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю МОРФЕЙ АТ 18 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 09.05.2024р. відзив на позову заяву та заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження за вх. ГСОО № 18120/24 та №18121/24 від 03.05.2024 у справі № 916/1532/24 були повернуті заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

Ухвалою суду від 19.06.2024р. було призначено розгляд справи №916/1532/24 у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Крім того про розгляд справи в суді відповідач повідомлявся телефонограмою, яку приймав керівник Товариства з обмеженою відповідальністю МОРФЕЙ АТ 18 Євтюніна А.С.

Відзив на позовну заяву до Господарського суду Одеської області від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

20.10.2020 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОРФЕЙ АТ 18» було укладено Договір про компенсацію сплати земельного податку сторонніми особами за користування землею акціонерного товариства «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів (далі Договір). Зазначений Договір зареєстрований 20.10.2020 за номером ОД/НКМ-20- 380д-НЮ.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що Платник зобов`язується на умовах та на підставі цього Договору компенсувати(відшкодувати) Товариству витрати, пов`язані зі сплатою Товариством земельного податку за земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користування АТ «Укрзалізниця» на підставі Державного акту на право користування землею серії ІІ-ОД №003996 від 10.03.1999 та якою Платник користується з метою зберігання транспортних засобів для технічних потреб на підставі звернення товариства.

Земельна ділянка розташована: смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеської області, на території станції Бугаз (п.1.2 договору).

Згідно п.1.3 загальна площа земельної ділянки складає 0,1263 га, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки.

Відповідно до п.2.2 договору, розмір плати, яку сплачує Платник на користь Товариства складає всього: 56 763,20грн. без ПДВ а саме: 29 615,58грн. без ПДВ за 2019р., 27 147,62грн. без ПДВ на 2020рік.

Оплата здійснюється шляхом 100% квартальної передоплати у порядку безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Товариства, що вказаний у розділі Договору «Місцезнаходження та реквізити Сторін», протягом 30-ти днів з моменту виставлення Платнику рахунку-фактури Товариством в особі виробничого підрозділу регіональної філії «Одеська залізниця» Служби колії «Одеська дистанція захисних лісонасаджень»

Згідно п. 6.1 договору, договір набирає чинності з моменту його укладання, тобто з дня його підписання сторонами, і діє з 01.01.2020 до 31.12.2020. Якщо жодна із Сторін не звернеться письмово за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору із пропозицією до іншої Сторони про припинення його дії, то Договір вважається пролонгованим на тих же умовах строком на рік (п.6.2 договору).

24.06.2021р. між сторонами по справі було укладено Додаткову угодою № 1 від 24.06.2021 відповідно до якої сторони дійшли згоди вести зміни в п.2.2 договору та викласти його в наступній редакції: «Розмір плати, яку сплачує Платник на користь Товариства складає: 35 538,70 з ПДВ за 2021рік».

Позивач вказує, що розмір витрат земельного податку, який сплатив позивач за 2021 за земельну ділянку площею 0,1263 га, яка знаходиться в смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеської області, на території станції Бугаз, склав 29615,58 грн., що підтверджується копією уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2021 рік та платіжними дорученнями від 26.02.2021 № 3475072, від 26.03.2021 № 3544997, від 29.04.2021 № 3627336, від 28.05.2021 № 3709607, від 29.06.2021 № 3798993, від 29.07.2021 №3900108, від 28.08.2021 № 3975076, від 29.11.2021 № 4268525, від 28.12.2021 № 4355917, від 27.01.2022 № 4461271, а розмір витрат земельного податку, який сплатив Позивач за 2022 за земельну ділянку площею 0,1263 га, яка знаходиться в смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеської області, на території станції Бугаз, склав 32577,06 грн., що підтверджується копією уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2022 рік та платіжними дорученнями від 25.02.2022 № 4560929, від 29.03.2022 № 4621774, від 28.04.2022 № 4684744, від 30.05.2022 № 4751005, від 29.06.2022 № 4815281, від 28.07.2022 № 23412, від 28.08.2022 № 84050, від 29.09.2022 № 152414, від 28.10.2022 № 214529, від 29.11.2022 № 288422, від 28.12.2022 №352629, від 27.01.2023 № 38353.

Так за посиланнями позивача, відповідно до уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2021 рік річна сума земельного податку за земельну ділянку площею 494120,00 кв. м, яка знаходиться в смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеської області, на території станції Бугаз складає 11586422,23 грн. (колонка 17 рядка 1.2 декларації). При цьому площа такої земельної ділянки складає 494120,00 кв.м (колонка 9 рядка 1.2 декларації). Земельна ділянка площею 0,1263 га, відшкодування сплати земельного податку за яку є предметом Договору, входить до загальної площі земельної ділянки площею 494120,00 кв.м, зазначеної в колонці 9 рядка 1.2. уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2021 рік. Таким чином, розмір земельного податку за ділянку 0,1263 га (1263 кв. м) становить: 11586422,23 грн. : 494120 кв .м х 1263 кв. м = 29615,58 грн.

Крім того, як зазначає позивач відповідно до уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2022 рік річна сума земельного податку за земельну ділянку площею 494120,00 кв. м, яка знаходиться в смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеської області, на території станції Бугаз складає 12745034,81 грн. (колонка 17 рядка 1.2 декларації). При цьому площа такої земельної ділянки складає 494120,00 кв.м (колонка 9 рядка 1.2 декларації). Земельна ділянка площею 0,1263 га, відшкодування сплати земельного податку за яку є предметом Договору, входить до загальної площі земельної ділянки площею 494120,00 кв.м, зазначеної в колонці 9 рядка 1.2. уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2022 рік. Таким чином, розмір земельного податку за ділянку 0,1263 га (1263 кв. м) становить: 12745034,81 грн. : 494120 кв .м х 1263 кв. м = 32577,06 грн

Як вказує позивач, 21.11.2022 він надіслав на адресу відповідача рахунки від 18.12.2022 № 77/191, від 18.11.2022 № 78/191 за 2022 рік щодо здійснення оплати за Договором, а саме: компенсації сплати земельного податку за користування землею за 2021 рік, та за 2022 відповідно.

Крім того, за посиланнями позивача, листами від 05.12.2022 № НКМ-08/817, від 17.11.2023 № НКМ-04/1100 на адресу Відповідача направлялись примірники Додаткової угоди № 2 до Договору для підписання та затвердження печаткою у встановленому порядку на 2022, 2023 роки. Однак відповідні примірники до на адресу Позивача не були повернені.

Позивач наголошує, що відповідач станом на дату звернення до суду із цим позовом не виконав свій обов`язок за Договором щодо оплати позивачеві 74631,17 грн. з ПДВ (35538,70 грн. + 39092,47 грн) в якості відшкодування витрат останньому із сплати земельного податку за 2021-2022 роки земельну ділянку, обумовлену договором, а строк виконання вищезазначеного обов`язку Відповідача настав 18 грудня 2022 року.

Відповідно до п. 4.3 Договору за несвоєчасне виконання (порушення) грошового зобов`язання, у тому числі затримка, за цим договором Платнику нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 19 935,72 грн., 3% річних у розмірі 1 196,14рн. та інфляційні втрати у розмірі 3 418,42рн.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В свою чергу, частина 1 статті 902 ЦК України передбачає, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Приписи статті 903 ЦК України встановлюють, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ та ТОВ МОРФЕЙ АТ 18 виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір компенсації плати стороннім особам за користування землею залізниці на ділянках, що не мають кадастрових номерів №ОД/НКМ-20- 380д-НЮ від 20.10.2020 р., до якого вносились зміни шляхом укладення 24.06.2021 р. Додаткової угоди.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 ЦК України).

З огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ та/або заяв ТОВ МОРФЕЙ АТ 18 про припинення строку дії Договору, останній продовжує свою дію.

Із представленої АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ (платник ДП ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ) та досліджених судом податкових декларацій плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 та 2022р.р. та досліджених платіжних доручень сплачено за 2021р. 11586422,23 грн. земельного податку та за 2022р. 12745034,81грн. земельного податку.

Відтак, враховуючи те, що розмір земельної ділянки, яка перебуває в користуванні Відповідача складає 1263 кв.м., останній мав сплатити за 2021р. 35 538,70 грн (11586422,23 грн. сплаченого земельного податку/494130 кв.м. площі земельної ділянки х 1263 кв.м + 20% ПДВ = 35538,70 грн) та 2022р. 39 092,47грн. (12745034,81грн. сплаченого земельного податку/494130 кв.м. площі земельної ділянки х 1263 кв.м + 20% ПДВ = 35538,70 грн) компенсації за користування землею залізниці.

При цьому ТОВ МОРФЕЙ АТ 18 як Платником в порушення приписів статей 525,526,610,629,759,762,901,903 ЦК України, статі 193 ГК України та умов Договору обов`язку з компенсації сплаченого АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ у 2021р та 2022 р. земельного податку за земельну ділянку, яка використовується за Договором не виконано, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України та умов пункту 3 Договору строк виконання зобов`язання на загальну суму 74 631,17грн. настав, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 74 631,17грн. підлягають судом задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 19 935,72 грн., 3% річних у розмірі 1 196,14рн. та інфляційні втрати у розмірі 3 418,42рн. господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.3 Договору за несвоєчасне виконання (порушення) грошового зобов`язання, у тому числі затримка, за цим договором Платнику нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши здійснений Позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені в зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця в частині стягнення з Відповідача пені в розмірі 19 935,72грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши здійснений Позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених Позивачем розрахунків. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь Позивача 3% річних у розмірі 1 196,14 грн. та інфляційних втрати у розмірі 3 418,42грн.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) до Товариства з обмеженою відповідальністю МОРФЕЙ АТ 18 (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Портова, буд. 12-А, кв. 29/1, код ЄДРПОУ 42532285) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МОРФЕЙ АТ 18 (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Портова, буд. 12-А, кв. 29/1, код ЄДРПОУ 42532285) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) основний борг в сумі 74 631 (сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять одна)грн. 17коп, пеню в розмірі 19 935 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять)грн. 72коп., 3% річних в сумі 1 196 (одна тисяча сто дев`яносто шість)грн. 14коп., інфляційні витрати в розмірі 3 481 (три тисячі чотириста вісімнадцять)грн. 42 коп. судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)грн. 40коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07 жовтня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна