Рішення

від 07.10.2024 по справі 917/1024/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 Справа № 917/1024/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгроцентр», 36039, м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, 55А, код ЄДРПОУ 39961753,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка», 37000, Полтавська обл., Пирятинський р-н, с. Верхоярівка, вул. Прилуцька, 67, код ЄДРПОУ 38276148,

про cтягнення 474 006,39 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгроцентр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка» про cтягнення 474 006,39 грн., з яких 253 480,00 грн. заборгованість за договором поставки № 050402 від 05.04.2022 р., 178 573,88 грн. пеня, 28 961,62 грн. втрати від інфляції, 12 990,89 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.07.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 18.09.2024 р. залишено вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгроцентр» без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України.

25.09.2024 року з огляду на усунення позивачем недоліків позовної заяви розгляд справи продовжено.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач оплату за договором поставки № 050402 від 05.04.2022 р. виконав не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (довідки про доставку ухвал від 01.07.2024 р., 18.09.2024 р. та 25.09.2024 р. в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка» містяться в матеріалах справи).

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

05.04.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгроцентр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агровіка» було укладено договір поставки № 050402.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «ТД «Украгроцентр») зобов`язувався передати (поставити) Покупцеві (ТОВ «Агровіка») у його власність товар, а останній зобов`язувався приймати товар і сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару). Товар передається Постачальником Покупцеві відповідно до асортименту, сорту, виду, назви, кількості, вартості, ціни, а також валютний еквівалент ціни товару, які зазначені у Специфікаціях (та/або Додатках), які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Специфікації № 1 від 05.04.2022 р. до договору поставки № 050402 від 05.04.2022 р. загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації 303 480,00 грн., в т.ч. ПДВ 50 580,00 грн.

Пунктом 4.2 договору № 050402 від 05.04.2022 р. встановлено, що період (строк) постачання, порядок переходу права власності на товар, а також інші умови постачання визначаються у Специфікації (та/або Додатку) на кожну партію товару.

Згідно з п. 1.7 вищезазначеної Специфікації до договору № 050402 від 05.04.2022 р. документом, що підтверджує факт отримання товару Покупцем є видаткова накладна, в якій вказується найменування, кількість, ціна, загальна вартість товару, що поставляється.

На виконання зазначених норм договору позивач передав у власність відповідача товар на суму 303 480,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 244 від 05.04.2022 р. та № 1244 від 05.04.2022 р., підписаними сторонами.

Відповідно до п. 3.2 договору № 050402 від 05.04.2022 р. оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом строку та на умовах, зазначених у Специфікаціях до цього договору.

У пункті 1.4 Специфікації № 1 від 05.04.2022 р. до договору поставки № 050402 від 05.04.2022 р. Сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється до 01 жовтня 2022 року шляхом перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника 100 % загальної вартості товару, що вказана в п. 1.2 даної Специфікації.

Позивач вказує, що відповідач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка» 474 006,39 грн., з яких 253 480,00 грн. заборгованість за договором поставки № 050402 від 05.04.2022 р., 178 573,88 грн. пеня, 28 961,62 грн. втрати від інфляції, 12 990,89 грн. 3 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки № 050402 від 05.04.2022 р., видаткові накладні № 244 від 05.04.2022 р. та № 1244 від 05.04.2022 р., платіжна інструкція № DOC0000000 від 19.04.2023 р. та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгроцентр» в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 050402 від 05.04.2022 р. щодо передачі товару на суму 303 480,00 грн. Так, судом досліджено видаткові накладні № 244 від 05.04.2022 р. та № 1244 від 05.04.2022 р. та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами та скріплені печатками, тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 050402 від 05.04.2022 р. на вищевказану суму.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі.

Так, згідно із платіжною інструкцією № DOC0000000 від 19.04.2023 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агровіка» було частково сплачено заборгованість за договором № 050402 від 05.04.2022 р. на суму 50 000,00 грн.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 253 480,00 грн. заборгованості за договором поставки № 050402 від 05.04.2022 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 12.2 договору поставки № 050402 від 05.04.2022 р. визначено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

При цьому, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

У пункті 12.6 договору № 050402 від 05.04.2022 р. сторони домовились, що нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється до повного розрахунку, але не більше 3-х років.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати вартості товару за договором № 050402 від 05.04.2022 р. в розмірі 178 573,88 грн. за період з 01.10.2022 р. по 15.06.2024 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 13-14).

Водночас, як зазначено вище, у пункті 1.4 Специфікації № 1 від 03.11.2020 р. до договору поставки № 050402 від 05.04.2022 р. Сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється до 01 жовтня 2022 року шляхом перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника 100 % загальної вартості товару, що вказана в п. 1.2 даної Специфікації.

При цьому, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.09.2022 р. у справі № 918/1195/21 прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, останнім днем строку здійснення оплати за договором поставки № 050402 від 05.04.2022 р. та Специфікацією № 1 від 05.04.2022 р. до вказаного договору є 03.10.2022 р.

Врахувавши викладене, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № 050402 від 05.04.2022 р. за період з 04.10.2022 р. по 15.06.2024 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 177 532,18 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 28 961,62 грн. за період з жовтня 2022 року по травень 2024 року та 3% річних в розмірі 12 990,89 грн. за період з 01.10.2022 р. по 15.06.2024 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 14).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Водночас, суд здійснив перерахунок розміру відсотків річних за прострочення оплати вартості товару за договором № 050402 від 05.04.2022 р. за період з 04.10.2022 р. по 15.06.2024 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 12 928,39 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгроцентр» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка» 253 480,00 грн. заборгованість за договором поставки № 050402 від 05.04.2022 р., 177 532,18 грн. пеня, 28 961,62 грн. втрати від інфляції, 12 928,39 грн. 3 % річних. В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 5 674,83 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка» (37000, Полтавська обл., Пирятинський р-н, с. Верхоярівка, вул. Прилуцька, 67, код ЄДРПОУ 38276148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгроцентр» (36039, м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, 55А, код ЄДРПОУ 39961753) 253 480,00 грн. заборгованість за договором поставки № 050402 від 05.04.2022 р., 177 532,18 грн. пеня, 28 961,62 грн. втрати від інфляції, 12 928,39 грн. 3 % річних, 5 674,83 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 07.10.2024 р.

Суддя О.С. Мацко