Рішення

від 07.10.2024 по справі 917/1151/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 Справа № 917/1151/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс», 36040, м. Полтава, вул. Великотирнівська, 7, код ЄДРПОУ 41412423,

до Фізичної особи-підприємця Васильєвої Олени Миколаївни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про стягнення 10 847,52 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» до Фізичної особи-підприємця Васильєвої Олени Миколаївни про стягнення 10 847,52 грн., з яких 8 242,72 грн. заборгованість за договором оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 118 від 01.01.2023 р., 1 281,56 грн. пеня, 1 000,00 грн. штраф, 189,43 грн. інфляційні нарахування, 133,81 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.07.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач вносив орендну плату за користування майном не в повному обсязі та з порушенням строку, визначеного договором оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 118 від 01.01.2023 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права (вперше направлена поштою копія ухвали про відкриття провадження у справі не була вручена адресату і повернулася до суду без вручення адресату, була скерована повторно, повідомлення про вручення відповідачу 09.09.2024 р. копії ухвали від 22.07.2024 р. міститься в матеріалах справи).

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

01.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» та Фізичною особою-підприємцем Васильєвою Оленою Миколаївною було укладено договір оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 118 (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Орендодавець (ТОВ «Полтаваавтотранс») передає, а Орендар (ФОП Васильєва О.М.) приймає, у відповідності до умов даного договору, у тимчасове платне користування частину нерухомого майна (нежитлове приміщення) загальною площею 18,0 м2, що складається з однієї кімнати, яка розташована на першому поверсі нежитлової будівлі, а саме за адресою: м. Кременчук, вул. Театральна, 32/6.

Згідно з п. 4.1. договору передача в оренду та повернення об`єкта оренди оформлюється Актом прийому-передачі, в якому фіксується стан об`єкту оренди. Строк оренди (нарахування орендної плати), у відповідності до умов цього договору починається з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі і закінчується в момент підписання Сторонами Акта приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди.

У відповідності до вищевказаного положення договору 01.01.2023 року сторонами підписано Акт прийому-передачі майна, зазначеного у п. 1.1 договору оренди № 118 від 01.01.2023 р. (а.с. 10).

31.12.2023 року ФОП Васильєвою О.М. було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» частину нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Театральна, 32/6, загальною площею 18,0 кв. м згідно з Актом приймання-передачі (повернення) (а.с. 27)

Пунктом 2.3.4 договору № 118 від 01.01.2023 р. передбачено, що Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсацію комунальних та оплату експлуатаційних витрат.

За даними ТОВ «Полтаваавтотранс» відповідач розрахунки за договором оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 118 від 01.01.2023 р. здійснював не в повному обсязі та з порушенням строків, визначених вказаним договором, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Васильєвої Олени Миколаївни 10 847,52 грн., з яких 8 242,72 грн. заборгованість за договором оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 118 від 01.01.2023 р., 1 281,56 грн. пеня, 1 000,00 грн. штраф, 189,43 грн. інфляційні нарахування, 133,81 грн. 3% річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 118 від 01.01.2023 р., додаткова угода № 1 від 01.01.2023 р. до вказаного договору, Акт прийому-передачі майна від 01.01.2023 р., Акт приймання-передачі (повернення) від 31.12.2023 р., угода від 31.12.2023 р. про розірвання договору оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 118 від 01.01.2023 р., рахунки № 0000-000022 від 31.01.2023 р., № 0000-000248 від 28.02.2023 р., № 0000-000459 від 31.03.2023 р., № 0000-000666 від 30.04.2023 р., № 0000-000877 від 31.05.2023 р., № 0000-001091 від 30.06.2023 р., № 0000-001307 від 31.07.2023 р., № 0000-001528 від 31.08.2023 р., № 0000-001747 від 30.09.2023 р., № 0000-001971 від 31.10.2023 р., № 0000-002195 від 30.11.2023 р., № 0000-002410 від 31.12.2023 р., виписки по рахунку ТОВ «Полтаваавтотранс» за період з 19.12.2023 р. по 09.04.2024 р. та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Згідно з п. 5.3 договору оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 118 від 01.01.2023 р. (в ред. додаткової угоди № 1 від 01.01.2023 р.) за користування об`єктом оренди Орендар зобов`язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату в розмірі:

- з 01.01.2023 р. по 28.02.2023 р. 208,33 грн. за один метр квадратний оренди;

- з 01.03.2023 р. по 28.02.2023 р. 250,00 грн. за один метр квадратний оренди.

Відповідно до п. 5.6 договору орендна плата сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 25-го числа на підставі виставленого Орендодавцем рахунку в період з 20 по 25 число поточного місяця. Орендар зобов`язаний сплатити рахунок протягом 3-х банківських днів з дати його отримання. Рахунок являється підтверджуючим актом прийому-здачі виконаних робіт і є невід`ємною частиною цього договору.

Також пунктом 5.9 договору визначено, що вартість комунальних послуг: електропостачання, водопостачання, водовідведення, опалення, вивіз побутових відходів, інтернет та інше, визначаються на підставі показників окремих лічильників, установлених за рахунок Орендаря, а якщо лічильники не встановлені витрати обчислюються пропорційно площі Об`єкта оренди відносно площі будівлі, в якій розташований Об`єкт оренди, та зазначаються у додатковій угоді до цього договору. Орендар зобов`язаний компенсувати Орендодавцю комунальні послуги згідно виставленого рахунку протягом 3-х банківських днів з дати його виставлення.

Позивачем надано до суду рахунки за період з січня по грудень 2023 року (а.с. 12-23), що підтверджують надання позивачем у вказаний період відповідачу послуг з оренди нерухомого майна за договором № 118 від 01.01.2023 р. Загальна вартість оренди приміщення та вартість комунальних послуг згідно з вказаними рахунками становить 69 748,09 грн.

В угоді про розірвання договору оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 118 від 01.01.2023 р., укладеній 31.12.2023 року (а.с. 25), сторони констатували, що заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 15.12.2023 р. складає 19 362,38 грн. Орендар зобов`язувався в повному обсязі погасити зазначену заборгованість до 31.12.2023 р. (п. 2 угоди).

Позивач стверджує, що ФОП Васильєвою О.М. не сплачено заборгованість за договором оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 118 від 01.01.2023 р. в розмірі 8 242,72 грн.

Доказів на підтвердження виконання зобов`язань за договором щодо здійснення оплати у вказаному розмірі відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8 242,72 грн. заборгованості за договором оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 118 від 01.01.2023 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 10.5 договору оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 118 від 01.01.2023 р. визначено, що за прострочення оплати платежів з орендної плати, експлуатаційних витрат та компенсації комунальних послуг, сум коригування орендної плати на індекс інфляції, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов`язаний протягом 3-х (трьох) банківських днів від дня отримання такої вимоги від Орендодавця, сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, сторони узгодили, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пеня може нараховуватись упродовж трьох років (п. 10.5.1 договору).

Також у пункті 10.6 договору вказано, що у випадку прострочення оплати платежів з орендної плати, витрат на утримання Об`єкту оренди та компенсації комунальних послуг, сум коригування орендної плати на індекс інфляції, більше, ніж на 1 (один) календарний день, орендодавець додатково має право вимагати, а Орендар за такою вимогою Орендодавця зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 200,00 (двісті) гривень, у випадку прострочення більше, ніж на 3 календарних дні, розмір штрафу становитиме 500,00 (п`ятсот) гривень, у випадку прострочення на 5 календарних днів і більше, розмір штрафу становитиме 1000,00 (одна тисяча) гривень. Орендар зобов`язаний сплатити штраф протягом 3 (трьох) банківських днів, від дня отримання відповідної вимоги.

При цьому, згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 р. у справі № 1519/2-5034/11, одним із варіантів вимоги (в т.ч. в розумінні частини другої статті 530 ЦК України) є звернення особи з позовною заявою до боржника.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» у позовній заяві приведено розрахунок пені за порушення грошового зобов`язання за договором № 118 від 01.01.2023 р. в розмірі 1 281,56 грн. за період з 05.01.2024 р. по 27.06.2024 р. та штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад 5 календарних днів в розмірі 1 000,00 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 7-9).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат за період з січня по травень 2024 року в розмірі 189,43 грн. та 3 % річних за період з 05.01.2024 р. по 27.06.2024 р. в розмірі 133,81 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 7-9).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням чинного законодавства України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Васильєвої Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» (36040, м. Полтава, вул. Великотирнівська, 7, код ЄДРПОУ 41412423) 8 242,72 грн. заборгованість за договором оренди частини нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 118 від 01.01.2023 р., 1 281,56 грн. пеня, 1 000,00 грн. штраф, 189,43 грн. інфляційні нарахування, 133,81 грн. 3% річних, 3 028,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 07.10.2024 р.

Суддя О.С. Мацко