Рішення

від 07.10.2024 по справі 922/2603/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2603/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Граніт" (69014, м. Запоріжжя, вул. М.Краснова, 12-А) до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Асхарова, 2) про стягнення 152806,50 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Граніт" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", в якому просить суд стягнути з відповідача 152806,50 грн заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов`язання в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару відповідно до договору №03ПСВ/04-23 від 03.04.2023 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

19.08.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №20847), в якому посилаючись на погіршення фінансового стану підприємства, а також на наявність форс-мажорних обставин відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у справі на строк до 31.12.2024.

20.08.2024 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив із запереченнями позивача на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення (вх. №20924) з додатковими документами, як і досліджено та приєднано до матеріалів справи.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: «ухвала про відкриття провадження (спрощене)» від 06.08.2024 до електронного кабінету позивача підсистеми «Електронний суд» єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідач про розгляд даної справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: «ухвала про відкриття провадження (спрощене)» від 06.08.2024 до електронного кабінету відповідача підсистеми «Електронний суд» єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи наведене, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, а також правова позиція відповідача з приводу позовних вимог, яку викладено у відзиві, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, матеріалами справи установлено, що 03.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Граніт" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (покупець) було укладено Договір поставки (купівлі-продажу) товару (з доставкою) № 03ПСВ/04-23 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступний товар: пісок з відсівів дроблення фр.0-5мм.

Відповідно до п.5.1 Договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця.

Згідно з п.5.3 Договору, після передачі товару та виконання обов`язку з поставки уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику. Обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. Договору.

Згідно з п.5.4 Договору, датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами.

На виконання прийнятих зобов`язань Позивач поставив Відповідачу товар у відповідності з видатковою накладною № 6109 від 18.08.2023 у кількості 207,90 тон на суму 152806,50 грн. з ПДВ. Вказана видаткова накладна підписана сторонами як електронний документ в той же день - 18.08.2023 р.

Окрім означеної видаткової накладної поставка товару підтверджується залізничною накладною № 45633757 від 18.08.2023.

На підтвердження якості поставленого товару Позивач надав Відповідачу паспорт якості № б/н на партію 190 від 18.08.2023 р.

Для забезпечення здійснення оплати Позивач надав Відповідачу рахунок на оплату № 1942 від 18.08.2023 на суму 152806,50 грн. з ПДВ.

Таким чином, на підтвердження здійснення вищезазначеної поставки Позивач надав Відповідачу всі необхідні документи, передбачені договором. Жодних зауважень чи претензій щодо відсутності будь-яких документів чи їх якості від Відповідача не надходило.

Згідно з пунктом 4.3 Договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється Відповідачем протягом 90 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, передбачених п.4.1, 4.2 Договору.

Таким чином, оплата товару по видатковій накладній № 6109 від 18.08.2023 р. повинна була бути здійснена до 16.11.2023 р. включно.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов`язання за Договором поставки (купівлі-продажу) товару (з доставкою) № 03ПСВ/04-23 від 03.04.2023, у встановлений пунктом 4.3. Договору строк вартість отриманого товару позивачу не сплатив, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка склала 152806,50 грн.

Отже, заборгованість у розмірі 152806,50 грн. за договором поставки (купівлі-продажу) товару (з доставкою) № 03ПСВ/04-23 від 03.04.2023 залишилася відповідачем несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем був поставлений відповідачеві товар за видатковою накладною № 6109 від 18.08.2023 у кількості 207,90 тон на суму 152806,50 грн. з ПДВ.

Вказана видаткова накладна підписана сторонами як електронний документ в той же день - 18.08.2023 р.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав, а факт наявності заборгованості в розмірі 152806,50 грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема: видатковою накладною № 6109 від 18.08.2023, яка підписана сторонами як електронний документ в той же день - 18.08.2023; залізничною накладною № 45633757 від 18.08.2023; паспортом якості товару № б/н на партію 190 від 18.08.2023 р.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору поставки, укладеного в спрощений спосіб, та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за Договором у розмірі 152806,50 грн.

Щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду до 31.12.2024, яке викладено у відзиві на позовну заяву (вх. № 20847 від 19.08.24)суд зазначає наступне.

На обґрунтування поданої заяви відповідачем зазначено, що відповідач знаходиться в тяжкому фінансову стані, що стало наслідком військової агресії Російської Федерації в результаті якої господарська діяльність відповідача зазнала значних фінансових труднощів та підприємство опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі.

Відповідно до статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб`єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

За змістом частини четвертої статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Разом з тим, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Так, відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.

Необхідною умовою при розгляді питання про відстрочення виконання рішення є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008).

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до положень статті 14 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що у зв`язку із настанням надзвичайних обставин, а саме військової агресії Російської Федерації проти України, господарська діяльність ДП "Харківський Облавтодор" ВАТ ДАК Автомобільні Дороги України" зазнала значних фінансових труднощів та підприємство опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі.

Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду справи не скасований.

Відповідні обставини в силу приписів частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Складне фінансове становище ДП "Харківський Облавтодор" ВАТ ДАК Автомобільні Дороги України", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення. При цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Проте у даному випадку посилання відповідача на скрутне становище, ускладнення підприємницької діяльності у зв`язку з початком бойових дій, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на стягувача, оскільки останній знаходиться з боржником у рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі.

Надані відповідачем разом із відзивом документи, а саме: довідка інформація по окремих показниках фінансово-господарської діяльності станом на 31.12.2023, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023, виписки з банківських рахунків на станом на квітень 2024 не є належними доказами підтвердження складного фінансового стану (відсутність коштів) станом на дату розгляду даної справи, оскільки такі документи були складені наприкінці 2023 та на початку 2024 років та не можуть підтвердити складний фінансовий стан станом на вересень 2024.

При цьому заявником не надано й доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища відповідача після 31.12.2024, а отже і про наявність реальної можливість виконання рішення протягом після цієї дати. Доказів часткового виконання зобов`язань за спірним Договором відповідачем також не надано до суду.

При цьому, суд зазначає про те, що негативні наслідки, що викликані неспроможністю боржника до беззбиткового господарювання не можуть бути перекладені на стягувача, оскільки це суперечило б принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем у порушення статей 73, 74 ГПК України не доведено суду належними та допустимими доказами виняткових обставин, що можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Стосовно посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до положень статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

При цьому, форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Суд зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин за Договором.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже, з урахуванням наведеного судом вище, вказані доводи відповідача та посилання на лист Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 судом відхиляються.

Також, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 617 ЦК України передбачає звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому, настання обставин непереборної сили (форс-мажору) може бути підставою для звільнення боржника лише від відповідальності за невиконання зобов`язання (зокрема, від сплати неустойки тощо), а не від обов`язку виконати саме основне зобов`язання перед позивачем - в даному випадку сплати відповідачем грошових коштів за поставлений позивачем за Договором товар. Натомість, вимог щодо стягнення з відповідача господарських санкцій позивачем не заявлено, а отже відсутні підстави для застосування статті 617 ЦК України в частині звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, враховуючи те, що обставини, на які посилаються відповідач, не є винятковими у розумінні статті 331 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, неможливість перекладати комерційні ризики на позивача, суд вважає, що заява про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Асхарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Граніт" (69014, м. Запоріжжя, вул. М.Краснова, 12-А, код ЄДРПОУ 00292333) - 152806,50 грн. заборгованості та 3028,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "07" жовтня 2024 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв