Ухвала

від 04.10.2024 по справі 438/1120/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 438/1120/14-ц

провадження № 61-11580ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Яцишиним Андрієм Володимировичем, на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 07 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Акціонерне товариство «Таскомбанк», ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , фізична особа підприємець ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконними прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, визнання недійсним акта про проведені торги, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «Нива-В.Ш.», відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції (далі - ВДВС Бориславського МУЮ), треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» (далі - ПАТ «Фольксбанк») правонаступником якого є Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк»), ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

визнати незаконними прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0644 га на АДРЕСА_1 , які проводилися 05 березня 2014 року філією 14 ПП «Нива - В.Ш.» при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-113, виданого 18 листопада 2010 року Бориславським міським судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» 32 280,05 грн боргу;

визнати недійсним акт про проведені прилюдні торги державного виконавця ВДВС Бориславського МУЮ Львівської області (правонаступник - Відділ державної виконавчої служби міста Борислава Львівської області) ОСОБА_5 , затверджений начальником Відділу ДВС Бориславського МУЮ Львівської області Бачинським А. В. 20 березня 2014 року;

скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 14 травня 2014 року приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Паньків Г. О., зареєстроване в реєстрі за № 616, видане на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,0644 га, кадастровий номер 4610300000:08:011:0147, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прилюдні торги з реалізації належної позивачці арештованої земельної ділянки є незаконними, проведені без дотримання вимог пункту 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, а саме без повідомлення її письмово про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна. Вказувала, що стартова ціна реалізації арештованого майна є, на її думку, явно заниженою і не відповідає дійсній ринковій вартості такого майна. Кадастровий номер спірній земельній ділянці до проведення прилюдних торгів не присвоювався. За результатами цих торгів власником земельної ділянки площею 644 кв. м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , стала третя особа - ОСОБА_2 .

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 07 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими. Підставою позову про визнання прилюдних торгів недійсними позивачка зазначила дії державного виконавця, що передували проведенню торгів, а саме що оцінка спірного майна є вочевидь заниженою. При цьому, будучу достовірно обізнаною про наявність відкритого відносно неї виконавчого провадження та арешт її майна, не надала доказів звернення до виконавця із відповідною заявою про незгоду з результатами визначення вартості арештованого майна до проведення прилюдних торгів чи оскарження звіту про оцінку майна. Позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що вартість спірної земельної ділянки, яка відчужувалася у порядку, передбаченому для виконання судових рішень, і до того ж, є обтяженою належним третій особі нерухомим майном, є вищою, аніж визначено суб`єктом оціночної діяльності.

Щодо продажу арештованого майна без визначеного кадастрового номера земельної ділянки, то земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Відсутність присвоєного кадастрового номера не вплинула на результат прилюдних торгів з продажу спірної земельної ділянки і, зокрема, на коло потенційних учасників торгів, можливість їх ознайомитись із лотом на місцевості, оскільки арештована земельна ділянка має присвоєну поштову адресу ( АДРЕСА_1 ), що уможливлює її ідентифікацію. Позивачкою не зазначено, яким чином відсутність на момент проведення прилюдних торгів присвоєного земельній ділянці кадастрового номеру, вплинула на результати торгів, а також не доведено, що у результаті цієї обставини порушено її права.

Боржниця повідомлена про час та місце проведення прилюдних торгів шляхом надсилання поштової кореспонденції рекомендованим поштовим відправленням. Окрім цього, організатором торгів - ПП «Нива - В.Ш.» в особі філії 14 було розміщено на веб-сайті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України загальнодоступне інформаційне повідомлення про прилюдні торги, з яким ознайомилися учасники торгів (зокрема, третя особа ОСОБА_2 ) і не була позбавлена можливості ознайомитися боржник ОСОБА_1 , яка була обізнана про наявність відкритого виконавчого провадження та арешт майна. Факт відсутності доказів на підтвердження отримання позивачем письмового повідомлення про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, у зв`язку зі знищенням Центром поштового зв`язку № 3 ЛД УДППЗ «Укрпошта» документації за січень-квітень 2014 року та відсутністю документації ПП «Нива-В.Ш.», пов`язаної з проведенням прилюдних торгів, внаслідок ліквідації цієї спеціалізованої організації, не є сам по собі підставою визнання прилюдних торгів недійсними.

Оскільки підстав для визнання незаконними прилюдних торгів не встановлено, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про визнання недійсним акту про проведені прилюдні торги та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане на ім`я ОСОБА_2 , як похідних вимог.

Суд першої інстанції також зауважив, що неналежний суб`єктний склад учасників справи є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за результатами торгів як відповідачі мають залучатися орган виконавчої служби, організатор і переможець торгів. Позивачка пред`явила позов лише до однієї зі сторін правочину, продавця - Бориславського ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області та організатора електронних торгів - філії 14 ПП «Нива-В.Ш.» (ліквідоване). Переможець оскаржуваних прилюдних торгів ОСОБА_2 була залучена до участі у справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідно, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Тому суд позбавлений права зі своєї ініціативи залучати іншого відповідача (покупця арештованого майна ОСОБА_2 ) до участі у справі як співвідповідача.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Також зазначив, що пред`явлення ОСОБА_1 позову лише до одного відповідача, як однієї сторони укладеного на прилюдних торгах з продажу спірної земельної ділянки договору купівлі - продажу, є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

14 серпня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,з пропуском строку на касаційне оскарження.

У скарзі міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивовано тим, що строк на касаційне оскарження пропущений через те, що заявник отримала повний текст оскарженого судового рішення лише 15 липня 2024 року.

Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.

Підставою, на якій подається касаційна скарга, ОСОБА_1 зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України: від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14- ц, від 10 серпня 2021 року у справі № 461/4240/17, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, від 13 березня 2018 року у справі № 814/881/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки боржник не була повідомлена про проведення прилюдних торгів, що позбавило її можливості реалізувати своє законне право як учасника виконавчого провадження та призвело до позбавлення права власності на нерухоме майно, в даному випадку був порушений порядок проведення торгів та встановленим є факт порушення прав і законних інтересів заявника. Оцінка майна без огляду майна, що підлягає оцінці, без наведення пояснень про неможливість особистого огляду об`єкта оцінки, обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, є безумовною підставою для визнання незаконним дій державного виконавця з проведення оцінки майна, а також визнання оцінки такою, що не підлягає застосуванню. Реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, зокрема, що актом про проведені прилюдні торги від 20 березня 2014 року державного виконавця, затвердженого 20 березня 2014 року начальником ВДВС Бориславського МУЮ Львівської області Бачинським А. В., стверджується, що ОСОБА_2 є переможцем прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна - земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку пл. 644 кв. м на АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 , яка 14 березня 2014 року перерахувала необхідний розмір грошових коштів у сумі 32 125,25 грн на депозитний рахунок відділу ДВС та додаткової суми за послуги з реалізації майна на рахунок ПП «Нива - В.Ш.», а також раніше - гарантійний внесок у розмірі 5 662,07 грн на рахунок спеціалізованої організації ПП «Нива - В.Ш.».

07 травня 2014 року Управлінням Держземагенства у Дрогобицькому районі Львівської області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0644 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610300000:08:011:0147, у Державному земельному кадастрі.

14 травня 2014 року приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Паньків Г. О. видано на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за реєстровим № 616 на земельну ділянку та проведено за ОСОБА_2 . державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Із договору дарування об`єкта незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Василевич О. Р. 11 червня 2004 року за реєстровим № 1204, вбачається, що ОСОБА_2 прийняла в дар від ОСОБА_6 розташовані за вказаною адресою незавершений будівництвом житловий будинок та літню кухню літ. Б.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Разом з тим основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. Постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження

№ 61-475св22)).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження

№ 12-280гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (пункт 60)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року у справі №264/632/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2023 року у cправі № 910/2392/22).

Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21 (провадження № 61-6730св23)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгахі визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).

У пунктах 61 - 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18) зроблено висновок, що «набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, порушеної за позовом учасника електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись всі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор електронних торгів і переможець таких торгів. Якщо набувачем (переможцем електронних торгів) є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства».

Суди встановили, що ОСОБА_1 пред`явила позов про визнання недійсними торгів лише до органу ДВС та організатора електронних торгів (ПП «Нива-В.Ш.» ліквідоване). Натомість переможець оскаржуваних прилюдних торгів ОСОБА_2 залучена до участі у справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Позивачка клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як співвідповідача не заявляла.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову внаслідок неналежного складу відповідачів.

Касаційна скарга не містить жодних доводів та відповідним їм підстав касаційної оскарження судовий рішень в частині відмови у задоволенні позову внаслідок неналежного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в позові.

З урахуванням викладеного висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які є посилання в касаційній скарзі, зроблені за інших обставин справи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Яцишиним Андрієм Володимировичем, на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 07 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у справі № 438/1120/14-ц.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко