Постанова

від 02.10.2024 по справі 526/2604/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 526/2604/21

провадження № 61-1116св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи за позовом ОСОБА_1 :

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи: приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіна Світлана Миколаївна, ОСОБА_6 ,

учасники справи за позовом ОСОБА_2 :

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Гадяцька державна нотаріальна контора, виконавчий комітет Гадяцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіна Світлана Миколаївна,

треті особи: Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіна С. М., про визнання договору дарування недійсним (справа № 526/539/18).

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 28 лютого 1960 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 28 лютого 1960 року серії НОМЕР_1 .

Зазначала, що 26 жовтня 1980 року було введено в експлуатацію будинок та господарські споруди, за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві спільної сумісної власності належить подружжю. У подальшому в будинку був здійснений капітальний ремонт шляхом добудови приміщення санвузлу, тамбуру, мансарди, літньої кухні, гаражу, що є самочинним будівництвом.

Вказувала, що у лютому 2018 року вона дізналася про те, що її чоловік ОСОБА_3 без її згоди 11 квітня 2017 року на підставі договору дарування подарував належне подружжю на праві спільної сумісної власності нерухоме майно онуці ОСОБА_5

Посилалася на те, що договір дарування нерухомого майна був оформлений без встановлення частки в нерухомому майні та без її згоди. При цьому чоловік їй повідомив, що до нотаріуса він не звертався, а підписав документи, яких не міг прочитати через фізичні вади зору.

Вважала, що порушені її права як співвласника нерухомого майна, оскільки оспорюваний договір був укладений з порушенням її прав та порядку вчинення нотаріальних дій, тому на підставі положень статтей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає визнанню недійсним.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір дарування нерухомого майна, що складається із житлового будинку загальною площею 72,2 кв. м, літери А-1, сарай Б, вбиральня Д, гараж Г, г, літня кухня з погребом В, а, гараж Е, огорожа 1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладений 11 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений 11 квітня 2017 року приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіною С. М. за реєстровим № 219.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відповідач ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла позивач ОСОБА_1 .

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 травня 2021 року залучено до участі у вказаній справі ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_1 .

Залучено до участі у вказаній справі ОСОБА_4 як правонаступника ОСОБА_3 .

Залучено до участі вказаній справі у якості третьої особи ОСОБА_6 .

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Гадяцької державної нотаріальної контори, виконавчого комітету Гадяцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіної С. М., треті особи: Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» (далі - ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»), ОСОБА_6 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину нерухомого майна, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на нерухоме майно (справа № 526/2604/21).

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що вона є спадкоємицею за заповітом 1/2 частини прав від усього майна ОСОБА_1 .

Зазначала, що після смерті матері ОСОБА_1 вона звернулася до приватного нотаріуса Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіної С. М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте у вчиненні нотаріальної дії їй було відмовлено у зв`язку із тим, що у спадкоємця відсутній документ, який посвідчує право власності спадкодавця на 1/2 частку цього будинку.

Вказувала, що її мати набула право на спільну сумісну власність подружжя відповідно до частини третьої статті 367 ЦК України. Спадкодавець, ОСОБА_1 , з 28 лютого 1960 року проживала у шлюбі з ОСОБА_3 Подружжя збудувало будинок за вказаною адресою, проте свідоцтво про право власності на цей будинок незаконно було оформлено на ОСОБА_3 як спадкове майно померлої бабусі ОСОБА_7 , що підтверджується постановою Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 526/857/18, якою визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 26 листопада 1980 року про оформлення права власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 та видане ОСОБА_7 на його підставі свідоцтво про право власності від 26 листопада 1980 року.

Проте після рішення виконкому ОСОБА_3 10 березня 1981 року отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування після матері ОСОБА_7 , що позбавило ОСОБА_1 права на майно подружжя.

Зазначала, що державна реєстрація права власності на майно тільки за ОСОБА_3 порушила права іншого подружжя, що у свою чергу вплинуло на її права як спадкоємця після смерті матері ОСОБА_1 .

У подальшому оспорюваним договором дарування цілого будинку на користь ОСОБА_5 від 11 квітня 2017 року також порушені права ОСОБА_1 та її як спадкоємця.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування ОСОБА_3 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , спадкодавця - ОСОБА_7 , видане 26 листопада 1980 року;

- скасувати державну реєстрацію речового права власності від 05 квітня 2017 року, номер запису права власності 19887671 за ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1220117153204 частка власності на нерухоме майно 1/1 за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати рішення від 10 квітня 2017 року, індексний номер 34694121 про державну реєстрацію речових прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте реєстратором виконавчого комітету Гадяцької міської ради Бахмацькою А. В.;

- визнати недійсним договір дарування нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок загальною площею 72, кв. м, сарай Б, вбиральня Д, сарай Г.г, літня кухня з погребом В.в. , гараж Е, огорожа 1, реєстраційний № НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватного нотаріуса Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіною С. М. за реєстровим № 219 та скасувати державну реєстрацію переходу речового права власності на нерухоме майно;

- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 72,2 кв. м, сарай Б, вбиральня Д, сарай Г.г , літня кухня з погребом В.в. , гараж Е, огорожа 1.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року цивільну справу № 526/539/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіна С. М., ОСОБА_6 , про визнання договору дарування недійсним та цивільну справу № 526/2604/21 за позовом ОСОБА_2 до Гадяцької державної нотаріальної контори, виконавчого комітету Гадяцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіної С. М., треті особи: ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», ОСОБА_6 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину нерухомого майна, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на нерухоме майно об`єднано в одне провадження для спільного розгляду, присвоївши єдиний унікальний № 526/2604/21.

Розпорядженням голови Гадяцького районного суду Полтавської області від 26 січня 2023 року цивільну справу № 526/2604/21 передано на розгляд до Зінківського районного суду Полтавської області на підставі пункту 2 частини першої статті 31 ЦПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зінківського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2023 року у складі судді Должка С. Р. у задоволенні об`єднаних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 (на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 березня 1981 року, тому вказане майно не може бути предметом поділу спільного майна подружжя. При цьому свідоцтво про право на спадщину за заповітом, як підстава права власності на будинок, ніким, у тому числі, ОСОБА_1 не оспорювалося більше, ніж 38 років. ОСОБА_1 за життя не намагалася доводити, що спірний будинок є спільним майном подружжя та є предметом спільної сумісної власності.

Районний суд відхилив доводи позивача про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 є предметом спільного майна подружжя ОСОБА_3 таОСОБА_1 .

Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 - дід ОСОБА_5 , будучи єдиним власником спірного житлового будинку, виявив бажання подарувати свій будинок онучці, про що також було відомо його дружині, тому правові підставі для визнання договору дарування житлового будинку від 11 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіною С. М. за реєстровим № 219 відсутні. Доказів умислу сторін на укладення договору дарування як фіктивного позивачі не подали.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 10 березня 1981 року за ОСОБА_3 на спадкове майно за адресою: АДРЕСА_1 , спадкодавця - ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 26 листопада 1980 року.

Скасовано рішення про Державну реєстрацію речового права власності від 05 квітня 2017 року, номер запису права власності 19887671 за ОСОБА_3 на 1 частку об`єкту нерухомого майна № 1220117153204 у АДРЕСА_1 та скасовано рішення від 10 квітня 2017 року, індексний номер № 34694121 про державну реєстрацію речових прав власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно у АДРЕСА_1 , прийнятого суб`єктом реєстраційної діяльності - реєстратором виконавчого комітету Гадяцької міської ради Бахмацькою А. В.

Визнано недійсним договір дарування нерухомого майна в частині, належної ОСОБА_1 1/2 частки житлового будинку у АДРЕСА_1 , укладеного 11 квітня 2017 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Буланкіною С. М., та скасовано державну реєстрацію переходу речового права власності на нерухоме майно в цій частині.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 на 1/4 частку житлового будинку реєстраційний АДРЕСА_2 , загальною площею 72,2 кв. м, сарай Б, вбиральня Д, сарай Г.г , літня кухня з погребом В.в. , гараж Е, огорожа 1.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки постановою Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 526/857/18 визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 26 листопада 1980 року про оформлення права власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 та видане ОСОБА_7 на його підставі свідоцтво про право власності від 26 листопада 1980 року, тому підлягають скасуванню рішення про державну реєстрацію речових прав власності за ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно.

Апеляційний суд вважав, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, відтак ОСОБА_3 , ураховуючи відсутність письмової згоди дружини на вчинення правочину, не мав права на укладення договору дарування належної йому частки у спірному домоволодінні на користь ОСОБА_5 . Задовольняючи позов в цій частині, апеляційним судом було враховано заяву ОСОБА_3 про визнання позову. Суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ураховуючи наявність заповіту ОСОБА_1 , яким вона належне їй майно, на яке вона за законом матиме право на день її смерті заповідала дочці та сину, за ОСОБА_2 підлягає визнанню право власності в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 72,2 кв. м.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що апеляційним судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, неправильно досліджені та оцінені наявні у справі докази, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права щодо застосування строку позовної давності, на чому вона неодноразово наголошувала під час розгляду справи районним судом. Вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що порушення свого права вона дізналася лише у травні 2018 року, коли подала позов про визнання недійсним договору дарування ОСОБА_3 спірного домоволодіння ОСОБА_5 від 11 квітня 2017 року, оскільки їй було відомо про набуття ОСОБА_3 права на спірне домоволодіння у в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , отже, факт належності спірного майна ОСОБА_3 , як роздільного майна подружжя (стаття 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України), нею не заперечувався. При цьому звернення ОСОБА_2 до суду з аналогічними позовними вимогами, які співпадають з позовними вимогами ОСОБА_1 , не позбавило її статусу правонаступника та не може впливати на перебіг строків позовної давності, оскільки позови стосуються одного об`єкта нерухомого майна.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_5 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи осіб, які подали відзиви (пояснення) на касаційну скаргу.

У квітні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають.

Вважає, що не пропустила строк позовної давності, оскількипро порушення своїх прав вона дізналася з нотаріальних документів під час вступу у спадщину після смерті матері ОСОБА_1 , яка, у свою чергу, дізналася про наявність рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 26 листопада 1980 року та свідоцтво про право власності від 26 листопада 1980 року на спірне домоволодіння видані на ім`я ОСОБА_7 лише у травні 2018 року, що також підтверджується постановою Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 526/857/18.

У квітні 2024 року Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» подало до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_5 , в яких вказується, що постанова апеляційного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом встановлено всі обставини у справі, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 , 1938 року народження, та ОСОБА_1 , 1940 року народження, з 28 лютого 1960 року перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Харківецькою сільською радою Гадяцького району Полтавської області, актовий запис № 1 від 28 лютого 1960 року (том 2, а. с. 8).

ОСОБА_10 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданим Харківецькою сільською радою Гадяцького району Полтавської області 08 січня 1962 року (том 1, а. с. 247).

27 жовтня 1984 року ОСОБА_10 уклала шлюб зі ОСОБА_11 та змінила прізвище на ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 27 жовтня 1984 року (том 1, а. с. 247).

ОСОБА_7 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , за договором купівлі-продажу від 28 липня 1972 року придбала будинок АДРЕСА_1 , що складається в цілому з будинку жилою площею 25,8 кв. м та допоміжних господарських прибудов.

Рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 14 грудня 1972 року ОСОБА_7 дозволено будівництво нового житлового будинку, після закінчення якого старий будинок підлягає знесенню.

Відповідно до технічного паспорта станом на 16 червня 1972 року на садибний (індивідуальний ) житловий будинок АДРЕСА_1 , він складається з позначених у технічному паспорті на будинок садибного типу господарських будівель та споруд: житловий будинок - літ. А-1, тамбур - літ. а, сарай - літ. Б-1, сарай-прибудова - літ. Б-2 (том 1, а. с. 237-239).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 19 листопада 1979 року (том 4, а. с. 95 зворот).

Відповідно до технічного паспорта станом на 10 липня 1980 року на садибний (індивідуальний ) житловий будинок АДРЕСА_1 він складається з позначених у технічному паспорті господарських будівель та споруд: житловий будинок - літ. А-1, сарай літ. Б, сарай-прибудова літ. б, погріб - Літ. В, сарай - Літ. Г, вбиральня - літ. Д, сарай - Літ. Е, огорожа № 1 (том 1, а. с. 240-242).

Нерухоме майно, домоволодіння на АДРЕСА_1 побудовано та здано в експлуатацію актом по закінченню будівництва і вводу в експлуатацію, індивідуального домоволодіння від 26 жовтня 1980 року, затвердженого 27 жовтня 1980 року рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради № 343. Загальна площа будинковолодіння складає 65,5 кв. м, житлова площа - 47,0 кв. м. Будівництво домоволодіння розпочато у грудні 1972 року та завершено у грудні 1974 року та пред`явлене до здачі домоволодіння громадянином ОСОБА_3 (том 2, а. с. 13-14).

Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на домоволодіння, виданого 26 листопада 1980 року, ОСОБА_7 на праві особистої власності належало в цілому домоволодіння на АДРЕСА_1 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Гадяцької міської ради від 26 листопада 1980 року взамін договору купівлі-продажу від 28 липня 1972 року (том 4, а. с. 97).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради Полтавської області від 26 листопада 1980 року № 370 про оформлення права особистої власності на будинок на АДРЕСА_1 рішенням виконкому міської ради народних депутатів від 14 грудня 1972 року № 479 громадянці ОСОБА_7 дозволено побудувати новий будинок замість старого. Будинок збудовано та прийнято в експлуатацію по акту прийомки від 27 жовтня 1980 року та вирішено оформити право власності на ім`я громадянки ОСОБА_7 на жилий будинок, розташований на АДРЕСА_1 , та видати свідоцтво про право особистої власності (том 2, а. с.82).

Відповідно до спадкової справи № 35 заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_3 (том 4, а. с. 94 зворот).

Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 березня 1981 року слідує, що ОСОБА_3 є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7 . Спадкове майно складається з домоволодіння на АДРЕСА_1 (том 4, а. с. 97).

Відповідно до технічного паспорта станом на 11 грудня 1990 року на садибний (індивідуальний ) житловий будинок АДРЕСА_1 він складається з позначених у технічному паспорті на будинок садибного типу господарських будівель та споруд: житловий будинок - літ. А-1, сарай-літня кухня - літ. Б, погріб - Літ. В, сарай - Літ. Г, вбиральня - літ. Д, сарай - Літ. Е, огорожа № 1, гараж - літ. Ж (том 1, а. с. 243-245).

Рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради народних депутатів Полтавської області від 19 грудня 1984 року № 301 ОСОБА_3 дозволено будівництво гаража на АДРЕСА_1 . (том 2, а. с. 91).

05 квітня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Гадяцької міської ради Бахмацькою А. В. проведена державна реєстрація (номер запису права власності 19887671) за ОСОБА_3 на одну частку об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 (індексний № 1220117153204) (том 1, а. с. 235-236).

10 квітня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Гадяцької міської ради Бахмацькою А. В. прийнято рішення, індексний номер 34694121, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (том 4, а. с. 58).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Гадяцької міської ради Полтавської області від 10 квітня 2017 року в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (том 2, а. с. 97).

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 квітня 2017 року № 84730226 право власності на житловий будинок загальною площею 72.2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позначений в технічному паспорті літ А-1,а,а1 1974 року побудови належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (том 2, а. с. 98-100).

11 квітня 2017 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдаровувана) укладено договір дарування будинку, відповідно до якого дарувальник безоплатно передав у власність, а обдаровувана приймає в дар належний дарувальнику будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Буланкіною С. М. за реєстровим № 219 (том 2, а. с. 63-64).

За життя ОСОБА_1 склала заповіт від 14 липня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Антоновою Т. В. за реєстровим № 437, яким заповіла належну їй земельну ділянку площею 2,85 га з кадастровим номером 5320488200:00:007:0827, розташовану на території Харковецької сільської ради Гадяцького району Полтавської області та все інше майно, де б воно не було та з чого б не складалось і взагалі те, що їй належить та на що вона за законом матиме право на день її смерті синові ОСОБА_4 та доньці ОСОБА_2 (том 1, а. с. 248).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим Гадяцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 06 грудня 2019 року (том 2, а. с. 186).

Відповідно до спадкової справи № 64/2019, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 . Про відмову від спадщини подали заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (том 3, а. с. 27-40).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим Гадяцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 10 серпня 2020 року (том 2, а. с. 219).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04 березня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є спадкоємцями майна ОСОБА_1 і успадкували по 1/2 частці земельну ділянку загальною площею 2,8576 га, кадастровий номер 5320488200:00:007:0827, яка розташована на території Харковецької сільської ради Гадяцького району Полтавської області та належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 648135 (том 1, а. с. 234).

Відповідно до спадкової справи № 43/2020, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (том 3, а. с. 41-58).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04 березня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіною С. М. спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_4 - 3/4 частки, у тому числі, з урахуванням 1/4 частки від якої відмовилася дружина спадкодавця ОСОБА_1 та з урахуванням 1/4 частки від якої відмовилася дочка спадкодавця ОСОБА_2 і згідно зі статтею 1266 ЦК України є його онука ОСОБА_5 на 1/8 частки та онук ОСОБА_6 на 1/8 частки, батько яких ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадкове майно складається з: 1/2 частки транспортного засобу марки ВАЗ, модель-21063, тип транспортного засобу - легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , зареєстрований 21 квітня 2004 року Лохвицьким МРЕВ ДАІ ГУМВС України, що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , виданого 21 квітня 2004 року Лохвицьким МРЕВ ДАІ ГУМВС України (том 3, а. с. 3).

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2019 року у справі № 526/857/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Гадяцької міської ради, виконавчого комітету Гадяцької міської ради, Гадяцької державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 526/857/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 26 листопада 1980 року про оформлення права власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 та видане на його підставі свідоцтво про право власності від 26 листопада 1980 року скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 26 листопада 1980 року про оформлення права власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 та видане ОСОБА_7 на його підставі свідоцтво про право власності від 26 листопада 1980 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2019 року у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року - без змін (провадження № 61-1573св20).

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіної С. М. від 27 серпня 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_1 . Постанова мотивована відсутністю у спадкоємця документа, що посвідчує право власності спадкодавця на 1/2 частку вказаного будинку (том 1, а. с. 246).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 10 березня 1981 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 .

У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року до вирішення спірних правовідносин, пов`язаних зі спадкуванням такої спадщини, застосовується законодавство, чинне на час відкриття спадщини, зокрема, відповідні норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_7 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто під час дії ЦК УРСР, то положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлої.

Відповідно до положень статті 524 ЦК УРСР (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У статті 527 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частини перша, друга статті 549 ЦК УРСР).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині та визнаючи недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 березня 1981 року, видане на ім`я ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки преюдиційною постановою Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 526/857/18 визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради народних депутатів від 26 листопада 1980 року № 370 про оформлення права власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 та видане на його підставі свідоцтво про право власності від 26 листопада 1980 року ОСОБА_7 на вказане домоволодіння, тому наявні підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 березня 1981 року за ОСОБА_3 на спадкове майно - домоволодіння АДРЕСА_1 .

Для оспорення договору дарування і визнання права власності у порядку поділу майна подружжя юридично важливою обставиною є дійсність свідоцтва про право на спадщину 1981 року.

Без з`ясування причин пропуску строку для його оскарження правильно вирішити спір неможливо.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/3211/20 (провадження № 61-9916сво21) зроблено висновок про те, що положеннями глави 19 ЦК України встановлено загальне правило про поширення позовної давності на всі цивільно-правові вимоги, окрім тих, що як виняток зазначені у статті 268 ЦК України. У частині першій статті 268 ЦК України законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. У частині другій статті 268 ЦК України закріплено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, немає вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а у разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачою такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом.

Вирішуючи спір у цій частині, апеляційний суд залишив поза увагою заяву ОСОБА_5 про застосування позовної давності, заявлену її представником - адвокатом Зайцем В. П. у судових дебатах у суді першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2023 року (том 4, а. с. 232-235; том 5, а. с. 30-34).

У порушення вимог підпункту в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України апеляційний суд навіть не зазначив і не дослідив ці аргументи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 також зазначав, що ОСОБА_2 пропустила строк позовної давності.

Мотивів прийняття чи відхилення доводів щодо пропуску позовної давності апеляційний суд в рішенні не навів та не дав їм належної правової оцінки, що не відповідає основним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до статті 71 ЦК УРСР (у редакції на час виникнення спірних правовідносин)загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (стаття 75 ЦК УРСР).

Згідно зі статтею 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Наслідки закінчення строку позовної давності було встановлено статтею 80 ЦК УРСР, а саме закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю позивача про факт порушення його права.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

У постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15 зроблено висновок, що згідно зі статтею 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки доводам відповідачки про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності до позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 10 березня 1981 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 . Більше того, навіть без заяви відповідача за правилами ЦК УРСР суд самостійно зобов`язаний дослідити пропуск позовної давності.

Вказане має значення також для вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування спірного житлового будинку від 11 квітня 2017 року та визнання за нею права власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

При цьому Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості досліджувати обставини пропуску позивачем позовної давності, якщо вони не були встановлені й досліджені судами попередніх інстанцій, оскільки це правове питання знаходиться у компетенції попередніх судових інстанцій, що узгоджується зі статтею 400 ЦПК України.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

З цих підстав Верховний Суд вважає, що в силу частини третьої статті 400 ЦПК України підлягає скасуванню й рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд виходить із того що оскільки спірні правовідносини виникли за час дії ЦК УРСР 1963 року (свідоцтво про право на спадщину 1981 року), районний суд зобов`язаний був з`ясувати питання пропуску позивачем строку позовної давності.

Крім того, про застосування позовної давності заявив представник ОСОБА_5 .

Апеляційний суд на вказані порушення закону районним судом уваги не звернув, а тому підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду з позовом знайшли своє підтвердження.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За таких обставин, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до передчасних висновків судів, що в силу положень статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущені обома судами, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду першої інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, а також у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець