Постанова

від 01.10.2024 по справі 991/6712/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 991/6712/20

провадження № 51-617км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання прокурора захисників виправданих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2023 року щодо

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Монголії, жителя с. Докучаєвське Харківського р-ну Харківської обл.,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя м. Харкова,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Запоріжжя, жителя м. Києва,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та жителя м. Харкова,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Києва, жительки м. Харкова

Обставини справи

1. Вироком Вищого антикорупційного суду від 22 листопада 2022 року засуджено:

ОСОБА_13 - за частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень на строк 3 роки та штрафом у розмірі 17 000 грн;

ОСОБА_9 - за частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 364 КК до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень на строк 2 роки 6 місяців та штрафом у розмірі 17 000 грн;

ОСОБА_11 за частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 364 КК до позбавлення волі на строк 4 роки та штрафом у розмірі 17 000 грн;

ОСОБА_12 за частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 364 КК до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень на строк 3 роки та штрафом у розмірі 17 000 грн;

2. Суд виправдав ОСОБА_10 за обвинуваченням за частинами 2, 3, 5 статті 27, частиною 2 статті 364 КК у зв`язку із недоведеністю вчинення ним злочину.

3. На час подій ОСОБА_13 був заступником директора з виробництва, а ОСОБА_9 - начальником управління продажів Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (далі - «Електроважмаш»); ОСОБА_12 була директором, а ОСОБА_11 - фактичним бенефіціаром «Ksanko». Суд визнав, що всі вони були службовими особами відповідних компаній для мети статті 364 КК.

4. Обставини цієї справи стосуються виготовлення і поставки компанією «Електроважмаш» підп`ятника та ряду запасних частин (далі - Обладнання)[1] для капітального ремонту гідроагрегату Круоніської гідроакумулюючої електростанції (Литва).

5. Суд визнав доведеними такі обставини.

6. 01 листопада 2016 року «Електроважмаш» у відповідь на запит від компанії UAB «Baltijos tiekimas» (далі - «ВТ») повідомив, що має можливість виготовити Обладнання за орієнтовною вартістю 895 000 доларів США (далі - доларів).

7. 19 квітня 2017 року литовське державне підприємство АТ «Lietuvos energijos gamyba» визначило переможцем тендеру на капітальний ремонт згаданого гідроагрегату спільну пропозицію компаній «BT» та UAB «Elektrenu energetikos remontas» (далі - «EER»), з якими пізніше і уклало відповідний договір.

8. 27 квітня 2017 року компанія «EER» запропонувала « Електроважмаш » замовити Обладнання приблизно за 1,2 млн євро, однак угода не була досягнута, оскільки «EER» не мала ресурсів для передплати.

9. 18 травня 2017 року на зустрічі між представниками компаній «EER», «BT», « Електроважмаш » та «Ksanko» було узгоджено залучення останньої для фінансування передплати « Електроважмаш » за Обладнання.

10. 25 травня 2017 року компанії «EER» та « Ksanko » уклали договір на поставку останньою Обладнання на суму 1,22 млн євро.

11. 08 червня 2017 року компанії «Ksanko» та « Електроважмаш » уклали договір на поставку останнім Обладнання на суму 600 344 євро за умови, зокрема, передплати 40% вартості. 20 та 27 липня 2017 року «Ksanko» здійснила передплату в розмірі 40% від суми договору, а з 11 до 19 грудня 2017 року - остаточно розрахувалась за поставку Обладнання.

12. 26 грудня 2017 року Обладнання було поставлено компанії «EER».

13. Сторона обвинувачення вважала, що « Електроважмаш » не мав перешкод продати Обладнання безпосередньо компанії «EER» за 1,22 млн евро, а тому продаж його компанії «Ksanko» за 600 344 євро спричинило « Електроважмаш » шкоду в розмірі різниці між цими цінами.

14. Суд першої інстанції не погодився, що сума 1,22 млн євро є реальною ринковою вартістю обладнання, враховуючи нездатність компанії «EER» забезпечити передплату за договором, однак дійшов висновку, що реальна ринкова вартість обладнання складала 817 650 євро (895 000 доларів), за якою « Електроважмаш » пропонував Обладнання компанії «ВТ» у листі від 01 листопада 2016 року (див. пункт 5 вище).

15. На цій підставі суд вирішив, що внаслідок зловживання службовим становищем ОСОБА_13 у співучасті з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 компанії «Ksanko» Обладнання було продано на 217 306 євро дешевше від його реальної ринкової вартості, що утворює шкоду для мети статті 364 КК.

16. Оскарженою ухвалою апеляційна інстанція скасувала вирок та закрила кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Апеляція вирішила, що стороною обвинувачення не доведено спричинення внаслідок подій, досліджених у цій справі, шкоди. Апеляція не погодилася з висновком першої інстанції, що зазначену в комерційній пропозиції (див. пункт 5 вище) орієнтовну вартість обладнання можна вважати такою, за якою « Електроважмаш » мав реальну можливість його продати.

17. Також апеляційна інстанція вважала, що розмір шкоди у цій справі не може бути визначений без залучення експертів і призначила комплексну судово-товарознавчу та судово-економічну експертизу, за результатами якої експерти не змогли визначити ринкову вартість обладнання і розмір завданої шкоди.

18. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що обвинувальний акт у цьому провадженні направлений до суду поза строком досудового розслідування.

Вимоги і доводи касаційної скарги

19. Прокурор, посилаючись на пункти 1, 2 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржене рішення та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

20. Він стверджує, що апеляційний суд:

дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи;

необґрунтовано визнав разовий характер замовлення Обладнання і застосував нерелевантне внутрішнє нормативне положення «Електроважмаш»;

не взяв до уваги, що « Електроважмаш » не прийняв пропозицію компанії «EER» купити Обладнання за 1,2 млн євро, пославшись на необхідність передплати, і це зумовило шкоду у вигляді різниці між цією ціною та ціною, за якою обладнання було продано « Ksanko »;

необґрунтовано визнав неправильним метод визначення шкоди, застосований судом першої інстанції, хоча в обставинах цієї справи було для її визначення достатньо простих арифметичних розрахунків;

дійшов необґрунтованого висновку про направлення обвинувального акту до суду поза строком досудового розслідування.

21. Сторона захисту надала Суду письмові заперечення, в яких виклала свої доводи щодо необґрунтованості касаційної скарги.

Позиції учасників касаційного розгляду

22. Прокурор підтримала доводи касаційної скарги і просила її задовольнити.

23. Сторона захисту заперечила проти доводів касаційної скарги і просила залишити оскаржене рішення без зміни.

24. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

25. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

26. Особа може бути засуджена лише у випадку, якщо доведено, що вона вчинила кримінальне правопорушення. Для цього всі складові правопорушення, визначені кримінальним законом, мають бути доведені поза розумним сумнівом; за недоведеності будь-якого з обов`язкових елементів складу інкримінованого злочину особа має бути визнана невинуватою.[2]

27. Для доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту; будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів. Наявність обставин, які свідчать про можливість іншої версії або версій події, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.[3]

28. Питання у цій справі зводиться до того, чи спричинена діями осіб, яким було пред`явлено обвинувачення, компанії «Електроважмаш» шкода в значенні статті 364 КК.

29. В оскарженій ухвалі апеляційний суд дійшов висновку, що така шкода стороною обвинувачення не доведена, і прокурор не погоджується з цим висновком.

30. Сторона обвинувачення вважає шкодою різницю між ціною, за якою « Електроважмаш » продав Обладнання «Ksanko» (600 344 євро), і ціною, за якою остання продала це Обладнання «EER» (1,22 млн євро), оскільки « Електроважмаш » не мав жодних перешкод самостійно продати Обладнання компанії «EER» за 1,22 млн євро. В обґрунтування відсутності перешкод сторона обвинувачення посилається, крім іншого, на усну пропозицію «EER», висловлену при зустрічі (див. пункт 8 вище), купити обладнання приблизно за 1,2 млн євро.

31. Обґрунтовуючи неправомірність відмови « Електроважмаш » від пропозиції «EER», сторона обвинувачення фактично стверджує, що « Електроважмаш » мав погодитися на цю пропозицію і укласти договір, незважаючи на відсутність у «EER» можливості забезпечити передплату.

32. Суд зазначає, що вже суд першої інстанції не погодився зі стороною обвинувачення у цьому пункті, оскільки компанії «EER» та « Електроважмаш » не досягли згоди щодо істотних умов договору, зокрема, щодо передплати за Обладнання. Апеляційна інстанція підтвердила правильність такого висновку, пославшись на те, що вимога передплати була обґрунтована разовим або індивідуальним характером замовлення.

33. Сторона обвинувачення вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про разовий (індивідуальний) характер замовлення призвів до необґрунтованого застосування апеляційним судом в обґрунтування обов`язковості передплати розділу 7 Стандарту підприємства[4].

34. Суд погоджується з прокурором у тому, що згадані апеляційним судом положення Стандарту не можуть бути застосовані до замовлення Обладнання, оскільки його характеристики очевидно не підпадають під дію цього положення.

35. Однак Суд не вважає, що це посилання має вирішальне значення в контексті цієї справи.

36. Обставини, встановлені під час розгляду справи, свідчать, що Обладнання не було предметом серійного виробництва, а виготовлялося за індивідуальним замовленням і під спеціальні потреби конкретного споживача. Тому висновок про разовий або індивідуальний характер такого замовлення є обґрунтованим.

37. Суд не погоджується з обвинуваченням у тому, що вимога передплати, хоча і не передбачена якимось спеціальним положенням внутрішніх нормативних документів «Електроважмаш», була неправомірна.

38. «Електроважмаш» в цій ситуації мав взяти до уваги як наявність в нього власних ресурсів для виготовлення Обладнання, так і необхідність мінімізації ризиків у взаєминах з контрагентами. Враховуючи характер Обладнання, воно за межами конкретного замовлення було неліквідним, що створювало високий ризик зазнати збитків при невиконанні замовником своїх зобов`язань за договором. За таких обставин вимога передплати є розумним і поширеним в діловій практиці способом мінімізації цього ризику.

39. Сторона обвинувачення в касаційній скарзі визнає, що вимога передплати за такого роду замовленнями відповідала загальній практиці «Електроважмаш», і Суд не має підстав ставити під сумнів обґрунтованість такої вимоги та відмови укладати договір без її виконання.

40. Стверджуючи про неправомірність відмови укласти договір з «EER», сторона обвинувачення не послалась на конкретні обставини, які доводять поза розумним сумнівом, що « Електроважмаш » мав фінансові можливості виготовити Обладнання без такої передплати і що угода з компанією, яка не має достатніх фінансових ресурсів, не створювала ризику зазнати збитків.

41. Враховуючи викладене, суд не вважає, що посилання апеляційної інстанції на нерелевантне положення внутрішнього нормативного документу «Електроважмаш» дає підстави для скасування оскарженого рішення.

42. Таким чином, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ціна, яку пропонувала компанія «EER» за Обладнання, не може прийматися до уваги для визначення вартості, за якою « Електроважмаш » мав реальну можливість його продати.

43. Апеляційний суд також дійшов висновку, що комерційна пропозиція висловлена « Електроважмаш » компанії «ВТ» в листі від 01 листопада 2016 року (див. пункт 6 вище) і повторена в листі від 31 січня 2017 року, не може свідчити про реальну ринкову вартість цього обладнання. Ця комерційна пропозиція не була акцептована, і встановлені судами обставини не дають підстав уважати, що компанія «ВТ» була готова купити Обладнання за такою ціною і на умовах 50 % передплати. Більше того, як зазначила апеляційна інстанція, 07 червня 2017 року компанія «ВТ » повідомила «Електроважмаш», що не має можливості сплатити запропоновану ціну і пропонує знизити її до 500 тис. євро.

44. За таких обставин Суд погоджується із висновком апеляційної інстанції, що неакцептована комерційна пропозиція не може визначати реальну ринкову вартість обладнання, а відповідно, обвинувачення у завданні « Електроважмаш » шкоди в цій частині також не доведено поза розумним сумнівом.

45. Сторона обвинувачення не згодна з висновком апеляційної інстанції, що у цьому випадку шкода може бути встановлена лише висновком експерта, і послалась у цьому зв`язку на постанову Суду, якою допускається можливість встановлення шкоди у випадку, коли достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань та проведення простих арифметичних розрахунків.[5]

46. Суд погоджується з тим, що у разі, якщо реальна ринкова вартість Обладнання визначена, то встановлення різниці між нею і вартістю, за яке Обладнання було продано, вимагає лише арифметичних розрахунків.

47. Однак в цій справі питання полягало не в обрахунку цієї різниці, а у встановленні реальної ринкової вартості Обладнання, що не може бути здійснене без експертних знань. Тому Суд відхиляє цей довід сторони обвинувачення і погоджується з апеляційним судом у цьому питанні.

48. Експерти, які проводили дослідження цього питання за ухвалою апеляційного суду, не змогли визначити ринкову вартість Обладнання. За неможливості визначити її експертним шляхом і відсутності інших відомостей, на підставі яких можна визначити таку вартість, висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність завданої шкоди як складової злочину, передбаченого статтею 364 КК, є правильним.

49. На цих підставах Суд відхиляє довід сторони обвинувачення про необґрунтованість оскарженого рішення.

50. Враховуючи викладене, Суд не вважає за необхідне розглядати доводи сторони обвинувачення, що стосуються вчасності направлення обвинувального акту до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] Склад обладнання детально описано у вироку

[2] Постанови від 08 липня 2024 року у справі № 761/32259/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120342069; від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445

[3] Постанови від 17 вересня 2024 рокуу справі № 759/9995/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/121753866; від 01 серпня 2024 року у справі № 939/166/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120805479; від 23 травня 2024 року у справі № 598/1598/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/119331792; від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445

[4] Стандарт підприємства/Інтегрована система менеджменту/Порядок оформлення, погодження і візування проектів договорів з замовниками і постачальниками СТП 95.034:2011, затверджений 05 травня 2011 року (т. 8, а.с. 50)

[5] Постанова від 25 листопада 2019 року у справі № 420/1667/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/86070671