Ухвала

від 01.10.2024 по справі 549/431/24

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №549/431/24 Провадження №4-с/549/2/24

УХВАЛА

01 жовтня 2024 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого - судді Крєпкого С.І.

за участю:секретаря судових засідань Кривчун Я.А.

представника скаржника адвоката Верпети В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в селищі Чорнухи скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юнак Анастасії Олександрівни,

установив:

18 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою, в якій прохає визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юнак Анастасії Олександрівни від 02.08.2024 у виконавчому провадженні №24742903 про накладення штрафу у розмірі 89566,50 грн.

Скарга обгрунтована тим, що на виконанні у Пирятинському відділі державної виконавчої служби у Лубенському районі перебуває виконавче провадження №24742903 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Чорнухинським районним судом Полтавської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в розмірі частини заробітку щомісячно починаючи з 28.05.2009 до досягнення нею повноліття.

02 серпня 2024 року старшим державним виконавцем Пирятинського ВДВС у Лубенському районі Юнак А.О. у виконавчому провадженні №24742903 винесено постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 89566,50, що становить 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів обрахованої самим державним виконавцем.

У постанові зазначено, що з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання (пред`явлено 26.02.2011) у нього, як боржника, утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 28.05.2009 по 31.03.2024 становить 179133,00 грн, що перевищує суму відповідних платежів за три роки.

При цьому правовими підставами для винесення такої постанови державний виконавець вказує норми ст.ст.63,75 Закону України «про виконавче провадження».

Будучи не згідним з постановою державного виконавця від 02.08.2024 зазначає таке.

В оскаржуваній постанові зазначено сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів обрахований за період з 28.05.2009 по 31.03.2024 і по підрахунках державного виконавця складає 179133,00 грн.

Саме з цієї суми і вираховувалися 50% штрафу 89566,50 грн.

Хоча на час винесення спірної постанови заборгованість була не 179133,00, а 81855,00, що однозначно вбачається з наданого розрахунку заборгованості.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, він щомісячно починаючи з 07.06.2012 до досягнення доньками повноліття мав сплачувати на користь стягувача ОСОБА_2 на утримання дитини аліменти в розмірі частини заробітку щомісячно.

На час винесення спірної постанови у нього була заборгованість зі сплати аліментів, але разом з тим, слід зазначити, що підставою для визначення розміру штрафу відповідно до ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» є розрахунок суми заборгованості зі сплати аліментів, яку виконавець зобов`язаний обчислювати щомісяця.

Таких дій виконавець не проводив.

Як видно з наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості аліментів, в суму заборгованості (179133,00 грн) увійшла і частина заборгованості, яка утворилася за період з 28.05.2009 по квітень 2021 року.

Це сума 75727,75 грн, яка була включена до загального підрахунку заборгованості, з якої і проводилося нарахування суми штрафу, що є невірним.

Таким чином, державний виконавець не вжив усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій для з`ясування обставин щодо дійсного виконання судового рішення та проведення належного розрахунку його заборгованості по сплаті аліментів.

Вважає, що неправильне визначення суми заборгованості боржника має наслідком застосування неправомірного штрафу та є окремою підставою для скасування постанови державного виконавця.

Державний виконавець всупереч вимогам п.7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України 02.04.2012 №512/5 (в редакції від 29.09.2016 №2832/5), не послався на належну норму, яка давала йому підставу виносити спірну постанову, що доводить сам зміст постанови.

Старшим державним виконавцем, без врахування вимог ст.58 Конституції України, допущено протиправне застосування ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», адже ця норма закону, яка передбачає відповідальність боржника у вигляді штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, набрала чинності з 28.08.2018, а тому може поширюватися лише на заборгованість, яка виникла після цієї дати.

Зазначена норма не має зворотної дії у часі, оскільки не скасовує та не пом`якшує відповідальність особи.

Таким чином, оскаржувана постанова від 02.08.2024 ВП №24742903 про накладення на нього, як боржника штрафу в розмірі 89566,50 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, в скарзі ставить питання про поновлення строку на її подання, як пропущеного в силу поважних причин зважаючи на таке.

Старшим державним виконавцем за запитом його представника від 05.08.2024 був надісланий електронною поштою розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на 3-х аркушах за період з 28.05.2009 по червень 2024 року, а також інші документи виконавчого провадження, серед яких була і постанова про накладення на нього штрафу в розмірі 89566,50 грн.

Ці документи надійшли його представнику 08.08.2024 на його електронну пошту, тобто тільки 08.08.2024 він дізнався про порушення його права щодо протиправного накладення на нього оспорюваного штрафу.

Саме по цій причині він не зміг у 10-денний строк з часу винесення постанови про накладення штрафу (02.08.2024) її оскаржити.

Крім того, знову ж таки у 10- денний термін, з урахуванням вихідних, він 19.08.2024 подав оскарження шляхом подачі адміністративного позову до Полтавського окружного адміністративного суду.

По ухвалі суду від 26.08.2024 його позов був повернутий 06.09.2024 з причин неможливості його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Знову в межах 10-денного терміну ним подана скарга до Чорнухинського районного суду Полтавської області.

З наведених причин просить суд поновити строк для подачі скарги.

23 вересня 2024 року ухвалою Чорнухинського районного суду скаргу прийнято до розгляду.

У судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав в повному обсязі з аналогічних підстав.

Крім того зазначив, що виконавець відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця і повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Разом з тим виконавець про розмір заборгованості боржника не повідомляв.

Представник Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Пирятинський ВДВС) в судове засідання не з`явився, повідомлявся по дату, час і місце розгляду справи (а.с.43, 45,46).

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами п.а ч.1 ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Перевіривши доводи скарги щодо поважності пропуску строку на її подання суд дійшов висновку, що останні заслуговують на увагу, а зазначений строк підлягає поновленню як пропущений з поважних причин і з незначним терміном, виходячи з принципу доступу до правосуддя, який є пріоритетним в даному випадку та гарантує особі визначене ст. 55 Конституції України право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, тому скарга підлягає розгляду по суті заявлених в ній вимог.

Суд, заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чорнухинського районного управління юстиції Грушкою О.М. 25.02.2011 відкрито виконавче провадження №24742903 відповідно до виконавчого листа №2-231/2009 від 03.07.2009 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 в розмірі частини заробітку щомісячно, починаючи з 28.05.2009 (а.с.19).

Відповідно до розрахунків заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір заборгованості станом на 31.12.2021 89017,75 грн; на 31.12.2022 -118816,75 грн; на 30.06.2024 171451,90 грн (а.с.20-22).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів видно, що на 1 квітня 2024 року сукупний розмір заборгованості складає 179133,00 грн.

Боржником сплачено у квітні 2024 року 54 114,88 грн, травні 2024 року- 74 724, 75 грн, червні 2024 року 65 655, 56 грн (а.с.22).

Постановою старшого державного виконавця Пирятинського ВДВС Юнак А.О. у ВП №24742903 від 02.08.2024 на ОСОБА_1 , за період з 28.05.2009 по 31.03.2024, накладено штраф у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів (179133 грн), що складає 89566,50 грн (а.с.23).

За положеннями ч. 2, 3 ст.451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За змістом наведених норм однією з обов`язкових умов для задоволення скарги є доведеність факту порушення прав заявника внаслідок дій виконавця. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а заявник посилається лише на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення скарги.

Розміри заборгованості, які містяться в матеріалах справи, представником скаржника не заперечувались.

У зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за три роки, виконавець 02.08.2024 виніс постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів згідно з ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження". .

При цьому посилання виконавцем у постанові про накладення штрафу на ст.ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" суд вважає редакційною помилкою, що вбачається зі її змісту, та не є підставою для її скасування.

Також не може бути підставою для скасування постанови її винесення державним виконавцем 02 серпня 2024 року, оскільки законом не передбачені строки її винесення.

Щодо змін в законодавстві стосовно порядку стягнення аліментів Верховний Суд у постанові від 13 березня 2024 року у справі №569/17794/22 (провадження №61-8856св23) дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) вказано, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

За приписами частин другої та третьої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

28 серпня 2018 року набрав чинності Закон України № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" (далі - Закон), яким доповнено статтю 71 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII ) частиною чотирнадцятою такого змісту:

"За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому, постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".

Також Законом № 2475-VIII частину четверту статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" викладено у такій редакції: "Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 14 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання".

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Щодо застосування нових законів до триваючих правовідносин, то у Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р (I)/2019 зроблено висновок про те, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акта щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акта в часі).

Нормами Закону № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20 відсотків суми несплачених аліментів), за два роки (30 відсотків суми несплачених аліментів), за три роки (50 відсотків суми несплачених аліментів).

Заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з 28.05.2009 по 31.03.2024 становила 179 133,00 грн.

Отже, частина заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що зумовила застосування до скаржника штрафу, утворилася до набрання чинності частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Положення абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки.

Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення.

За викладених обставин державним виконавцем правильно застосовано цю норму до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов`язків, що продовжувалися на момент набрання ним чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі.

Дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до боржника. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її сума, з якою пов`язано подальше визначення розміру штрафу.

Подібна за своїм змістом правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21).

Враховуючи наведене доводи скарги про те, що зміни в законодавстві, визначені у частині чотирнадцятій статті 71 Закону №1404-VIII, можуть застосовуватись лише до випадків, які виникають після 28 серпня 2018 року, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Крім того необхідно зазначити, що приписи ч.4 ст.71 ЦПК України встановлюють обов`язок виконавця повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

З огляду на викладене підстав для задоволення скарги не вбачається.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.447, 449, 451 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву скаржника ОСОБА_1 про поновлення строку для подання скарги задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для подання скарги як пропущений з поважних причин.

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юнак Анастасії Олександрівни.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Дата складення повного тексту ухвали 07.10.2024.

Суддя С.І.Крєпкий