Рішення

від 09.09.2024 по справі 755/2269/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/2269/22

Провадження №: 2/755/2334/24

"09" вересня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді: Гончарука В.П.,

за участі секретаря: Гриценко О.І.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ТОВ «Кар Інвест Україна» - Медвідь О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кар Інвест Україна», Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, ОСОБА_4 треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду та відповідно до позовних вимог просила суд : Визнати недійсним договір комісії від 18.08.2021р. №000692, що укладений між Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_10 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 від 19.08.2021р. №8123/21/000692, що укладений між Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 від 05.01.2022р. №8045/2022/3024335, що укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА».

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» легковий автомобіль «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 реєстраційний документ на транспортний засіб та ключі до замка запалення вищезазначеного автомобіля.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_10 .

Після смерті ОСОБА_10 приватний нотаріусом Саваріною О.С. відкрито спадкову справу .

Згідно довідки приватного нотаріуса Саваріної О.С. від 05.01.2022 р. позивач ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги, має право на 1/6 частини спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_10 .

Після смерті ОСОБА_10 залишилося спадкове майно, а саме автомобіль «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 , що був придбаний спадкодавцем ОСОБА_10 та належав спадкодавцю на праві власності, згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 стало відомо, що 19.08.2021р. автомобіль «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 , що входить до складу спадщини та є спадковою масою, було продано фізичній особі ОСОБА_4 та змінено державний номер з НОМЕР_3 на НОМЕР_4 .

Листом Головного сервісного центру МВС від 13.01.2022р. №31/33 аз та листом Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 24.01.2022р №31/26-30Аз повідомлено, що 19.08.2021р. Територіальним сервісних центром № НОМЕР_5 в м. Києві автомобіль «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 » перереєстровано на ОСОБА_4 адміністратором ОСОБА_11 на підставі акту огляду від 19.08.2021р. №8123/21/000691 виданого ФОП ОСОБА_3 , договору комісії від 18.08.2021р. №000692 виданого ФОП ОСОБА_3 , договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19.08.2021р. №8123/21/000692, що укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В подальшому 05.01.2022р. Територіальним сервісним центром № НОМЕР_6 в м. Києві автомобіль «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 перереєстровано з ОСОБА_4 на ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» адміністратором Єрмоленко Олександром на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.01.2022р. №8045/2022/3024335. Змінено державний номер з НОМЕР_4 на НОМЕР_7 .

Відповідно до договору комісії від 18.08.2021р. №000692 комісіонер ФОП ОСОБА_3 зобов`язується за дорученням комітента ОСОБА_10 за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або кілька правочинів щодо продажу транспортного засобу «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 .

В той же час договір комісії від 18.08.2021р. №000692, що став підставою для продажу спадкового майна - автомобіля "Mercedes - Benz 350" на користь ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 , уклала з померлою особою ОСОБА_10 , тобто зі спадкодавцем, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і який станом на 18.08.2021р. не мав цивільної правоздатності та дієздатності, а тому не міг підписувати жодних договорів.

Відповідно до ч. З ст. 26 ЦК обсяг цивільної правоздатності фізичної особи включає, що фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені Цивільним Кодексом України, іншим законом.

У постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведене ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З огляду на вищевикладене позивач вважає, що договір комісії від 18.08.2021р. №000692 є недійсним (нікчемним) правочином, оскільки не відповідає вимогам ч. ЗІ 2, 3, 5 ст. 203 ЦК, так як ФОП ОСОБА_3 уклала договір з| померлою особою ОСОБА_10 , що юридично неможливо.

Як наслідок, договір купівлі-продажу транспортного засобу «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 від 19.08.2021р. №8123/21/000692, що укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є недійсним, з огляду на те, що договір комісії від 18.08.2021р. №000692 є нікчемним і не створює жодний юридичних наслідків, а ФОП ОСОБА_3 не мала повноважень на укладання з ОСОБА_4 спірного договору купівлі-продажу, оскільки не могла отримати доручення на укладання такого договору від померлого власника автомобіля ОСОБА_10 .

А тому, право власності на автомобіль «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 юридично не могло перейти до ОСОБА_4 у зв`язку з нікчемністю договору комісії від 18.08.2021р. №000692 та недійсністю договору купівлі- продажу транспортного засобу від 19.08.2021р. №8123/21/000692.

Відповідно ОСОБА_4 неправомірно набув право власності на спірний автомобіль та в свою чергу, не мав повноважень укладати з ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» договір купівлі-продажу транспортного засобу від 05.01.2022р. №8045/2022/3024335, у зв`язку з нікчемністю договору комісії від 18.08.2021р. №000692 та недійсністю договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19.08.2021р. №8123/21/000692.

А отже, ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» також неправомірно набуло право власності на спірний автомобіль, так як договір купівлі-продажу транспортного засобу від 05.01.2022р. №8045/2022/3024335 є недійсним в силу закону, оскільки ОСОБА_4 не добросовісно набув право власності і не мав права володіти автомобілем «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 .

Станом на 18.08.2021р., тобто на момент укладання нікчемного договору комісії, жодному зі спадкоємців не було видано свідоцтво на спадщину на спірний автомобіль.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 ст. 1222 ЦК визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК. спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно ч. З ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про спадщину не позбавляє спадкоємця права спадщину.

Як зазначено у постанові Верховного Суду КЦС від 20.05.202ОДІ № 303/6974/16 спадкоємець, який прийняв у спадщину майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердженні права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації за спадкоємцем права власності на спадкове майно не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно довідки приватного нотаріуса Саваріної О.С. від 05.01.2022р. ОСОБА_2 прийняла спадщину та має право на 1/6 частки спадщини, що залишилася після смерті її сина ОСОБА_10 .

Водночас Позивачка ОСОБА_2 не має можливості отримати свідоцтво про спадщину на автомобіль «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 , оскільки дане спадкове майно було незаконно відчужено до отримання ОСОБА_2 свідоцтва про спадщину.

Відтак ОСОБА_2 вимушена звернутися до суду за захистом своїх інтересів як спадкоємець після смерті свого сина ОСОБА_10

16.02.2022 р. ухвалою суду було відкрите провадження по даній справі та розгляд справи було постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

20.03.2023 р. по даній справі було закрито підготовче судове засідання та справа була призначена до судового розгляду.

В ході розгляду протокольною ухвалою суду були залучені до розгляду справи треті особи, саме: ОСОБА_6 яка виступала в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також ОСОБА_13 , що на момент відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_10 були спадкоємцями першої черги.

2.07.2004 р. ухвалою суду до розгляду справи було залучено правонаступника третьої особи ОСОБА_13 внаслідок смерті останнього його спадкоємця ОСОБА_5 .

В судовому засіданні позивач та згодом її представник наполягали на задоволені позову в повному обсязі з обставин викладених в позовній заяві наполягаючи на тому, що ФОП ОСОБА_3 протиправно, з порушенням вимог законодавства уклала договір комісії стосовно автомобіля «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_8 18.08.2021р. № НОМЕР_9 з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 , достовірно знаючи. про даний факт.

Крім того, 19.08.2021р. за №8123/21/000692 було укладено договір купівлі продажу спірного автомобіля між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та останньому достовірно було відомо що на час укладання оспорюваних договорів ОСОБА_10 був мертвим, так -як працював у останнього водієм, в зв`язку з чим в діях ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 позивач та її представник вбачають шахрайські дії.

З врахуванням того, що вказаний транспортний засіб в протиправному порядку вибув з володіння позивач просить витребувати його у ТОВ «Кар Інвест Україна» , що набуло право власності на вказаний автомобіль на підставі договору купівлі - продажу укладеного з ОСОБА_4 .

Представник відповідача ТОВ «Кар Інвест Україна» в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, мотивуючи це тим, що позивачем та її представником не вірно обрано спосіб захисту своїх інтересів, при цьому не оспорюючи того факту, що договори по відчуження спірного автомобіля були здійснені після смерті його власника та вказані договори є нікчемними. При цьому представник відповідача не оспорював того факту, що вказаний транспортний засіб «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 перебуває у володінні, розпорядженні та користуванні ТОВ «Кар Інвест Україна».

Відповідач ОСОБА_4 в зал судового засідання не з`явився, сповіщався належним чином про день, місце та час судового розгляду справи в суді.

Від третьої особи ОСОБА_14 до суду надійшли письмові пояснення в яких останній підтримав позовні вимоги позивача ОСОБА_2 та просив слухати справу в його відсутність.

Інші учасники судового розгляд в зал судового засідання не з`явилися, сповіщалися належним чином про розгляд даної справи в суді.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи дійшов наступного, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Відповідно до вимог статей 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Як було встановлено в судовому засіданні, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10 , який був рідним сином позивача ОСОБА_2 .

Як убачається з матеріалів справи, що спадкодавцю ОСОБА_10 на день його смерті в тому числі належав на праві власності автомобіль «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 держ. номер НОМЕР_3

Після смерті спадкодавця ОСОБА_10 було відкрито спадкову справу, та спадкоємцями першої черги є позивач ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_6 , діти спадкодавця ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також батько спадкодавця ОСОБА_13 правонаступником якого став ОСОБА_14 .

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1222 ЦК визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК. спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно ч. З ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про спадщину не позбавляє спадкоємця права спадщину.

В той же час 18.08.2021р. ФОП ОСОБА_3 було укладено договір комісії №№000692 зі спадкодавцем ОСОБА_10 , відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 зобов`язується за дорученням комітента ОСОБА_10 за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або кілька правочинів щодо продажу транспортного засобу «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 .

Договір комісії від 18.08.2021р. №000692, що став підставою для продажу спадкового майна - автомобіля «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4

05.01.2022р. Територіальним сервісним центром №8045 в м. Києві автомобіль «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 перереєстровано з ОСОБА_4 на ТОВ «КАР ІНВЕСТ УКРАЇНА» на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.01.2022р. №8045/2022/3024335. Змінено державний номер з НОМЕР_4 на НОМЕР_7 .

Статтею 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Цивільна дієздатність припиняється внаслідок смерті фізичної особи.

Згідно із ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, отже юридичного наслідку у вигляді обов`язку сплачувати грошові кошти за договором у відповідачів немає.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 41 Конституції України регламентує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положення статті 312 ЦК України регламентує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст. 316 ЦК України, передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки, що визначено ст. 179 ЦК України.

Згідно із ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно, які є взаємовиключними, тобто не можуть бути заявлені одночасно.

Віндикаційний - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. З урахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Негаторним є позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Також статтею 388 даного Кодексу передбачено, що Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника;

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18)).

У спорах, що виникають , з питань захисту права власності, зазначено, що передання власником у користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника ( особи, якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України. Власник речі повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав свою річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм передбачений ст.388 ЦК України не застосовується.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Стаття 15 ЦК України, регламентує, що кожна особа, права якої порушено, не визнано або оспорено має право на захист такого права.

Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Статтею 16 ЦК України визначено захист цивільних прав та інтересів судом. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Стаття 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Позивач на підставі ст. 387 ЦК України повинен довести, а суд відповідно встановити факти, які доводять право власності позивача на майно і право на витребування цього майна; вибуття майна з володіння позивача і знаходження його у відповідача; незаконність володіння відповідача майном позивача; відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин щодо спірного майна.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з обставинами справи. Сторонами надано належним чином завірені копії відповідних документів.

У зв`язку з викладеним вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача .

Відповідно до статті141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

Керуючись Конституцією України, статтями 15, 179, 203,215, 312, 316, 317, 387, 388, 391, 1216,1218,1222,1223,1268 ЦК України, статтями 10, 12, 19, 76-81, 141, 263-268 ЦПК України, - суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 ( іпн НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( іпн НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кар Інвест Україна» ( ідентифікаційний код 431462197, м.Київ, вул. П.Усенко, буд.8), Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві ( ЄДРПОУ 40112076 , адреса: м.Київ, вул. Арсенальна, буд.9/11) ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_3 ) треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна- задовольнити частково.

Визнати недійсним договір комісії від 18.08.2021 р.№000692, що укладений між Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_10 .

Визнати недійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 від 19.08.2021 р., що укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Витребувати у ТОВ «Кар Інвест Україна» на користь ОСОБА_2 автомобіль «Mercedes - Benz S 350» vin- код НОМЕР_1 з реєстраційними документами та ключами до замка запалення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19.09.2024 р.

Суддя: