Ухвала

від 07.10.2024 по справі 120/12857/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

07 жовтня 2024 р. Справа № 120/12857/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТУШ-АГРО" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

30.09.2024 року ТОВ "РАТУШ-АГРО" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, встановлено, що позовна заява не відповідає таким вимогам, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Положеннями пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 року становить 3028 грн.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Водночас, як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем заявлено 14 вимог немайнового характеру, в той же час, зобов`язання вчинити дії є похідною вимогою від визнання рішення протиправним, що слід рахувати 7 вимогами, відтак сплаті підлягає судовий збір в сумі 21196,00 грн. (3028*7).

Натомість, в порушення частини 3 статті 161 КАС України, позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.

З огляду на викладене, позивачу слід доплатити судовий збір в сумі 18168,00 грн., що становить різницю між сумою судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду та сумою судового збору, який фактично сплачений позивачем.

Крім цього, положеннями пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України закріплено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свобод чи інтересів згідно частини 1 статті 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає адміністративні справи лише в межах позовних вимог.

Так, у прохальній частині позову позивач просить, зокрема:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.06.2024 року №37528/43482005/2, від 20.06.2024 року №37513/43482005/2, від 20.06.2024 року №37594/43482005/2, від 20.06.2024 року №37527/43482005/2, від 20.06.2024 року №37530/43482005/2, від 20.06.2024 року №37534/43482005/2, від 20.06.2024 року №37595/43482005/2.

В той же час, у позовній заяві позивач вказує на протиправність рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування Головного управління ДПС у Вінницькій області від 31.05.2024 року №11147688/43482005; від 31.05.2024 року №11147690/43482005, від 31.05.2024 року №11147685/43482005, від 31.05.2024 року №11147689/43482005, від 31.05.2024 року №11147684/43482005, від 31.05.2024 року №11147686/43482005, від 31.05.2024 року №11147687/43482005, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних від 22.06.2023 №200, від 22.06.2023 №201, від 22.06.2023 №202, від 22.06.2023 №203, від 22.06.2023 №204, від 22.06.2023 №205, від 22.06.2023 №206 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку із ненаданням/ частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Суд зазначає, що вищевказані оскаржувані рішення комісії ДПС України, за результатами розгляду скарги самі по собі не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, не містять приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створюють для нього жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, не порушує права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Таким чином, зміст заявлених позовних вимог, викладений в прохальній частині позову, не відповідає фактичним обставинам, викладеним в обґрунтування позову в мотивувальній частині позовної заяви.

Враховуючи зазначене, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви та уточнити прохальну частину заявленого позову, привівши зміст позовних вимог у відповідність до обставин, якими позивач обґрунтовує такі вимоги.

Також слід вказати, що частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

За висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 21.06.2022 року по справі №620/3546/18, від 11.10.2019 року по справі №640/20468/18 рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

- тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

- шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Отже, строк звернення до суду з позовом про зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною четвертою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а в разі використання процедури адміністративного оскарження - 3 місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.07.2022 року у справі №420/5508/20.

З огляду на те, що позивач скористався процедурою адміністративного оскарження рішень Комісії регіонального рівня ГУ ДПС у Вінницькій області про відмову в реєстрації податкових накладних, як досудового порядку вирішення спору. Відтак, строк звернення до суду з цим позовом становив тримісячний строк з дня отримання позивачем рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригуванням Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач скористався процедурою оскарження рішення Комісії регіонального рівня ГУ ДПС у Вінницькій області від 31.05.2024 року №11147688/43482005; від 31.05.2024 року №11147690/43482005, від 31.05.2024 року №11147685/43482005, від 31.05.2024 року №11147689/43482005, від 31.05.2024 року №11147684/43482005, від 31.05.2024 року №11147686/43482005, від 31.05.2024 року №11147687/43482005 про відмову в реєстрації податкових накладних від 22.06.2023 №200, від 22.06.2023 №201, від 22.06.2023 №202, від 22.06.2023 №203, від 22.06.2023 №204, від 22.06.2023 №205, від 22.06.2023 №206 року, як досудового порядку вирішення спору.

Комісією ДПС України винесено рішення від 20.06.2024 року №37528/43482005/2, від 20.06.2024 року №37513/43482005/2, від 20.06.2024 року №37594/43482005/2, від 20.06.2024 року №37527/43482005/2, від 20.06.2024 року №37530/43482005/2, від 20.06.2024 року №37534/43482005/2, від 20.06.2024 року №37595/43482005/2, якими вищезазначені рішення Комісії регіонального рівня залишено без змін.

Оскільки, тримісячний строк звернення позивача до суду із позовом розпочався 20.06.2024 року, а до суду позивач звернувся 30.09.2024 року, ним пропущено визначений частиною 4 статті 122 КАС України строк звернення до суду.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України визначено, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

На виконання вищевказаних положень, позивачем разом з позовом подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи наявність причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначав, що при використанні підсистеми "Електронний суд" ним було помилково обрано не вірний суд, для подання позовної заяви та долучених до неї документів.

Вказав, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.09.2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ТОВ "РАТУШ-АГРО до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, роз`яснено, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Вінницького окружного адміністративного суду.

З огляду на викладене, просить суд визнати причини пропуску строку звернення поважними та поновити строк звернення.

Визначаючись щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд враховує, що поважними визнаються лише такі причини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які об`єктивно та істотно перешкоджали б зверненню до суду та не залежали від волевиявлення особи.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі №922/1467/20 зазначено, що "закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності". Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Посилання позивача на те, що при використанні підсистеми "Електронний суд" ним було помилково подано позовну заяву до Господарського суду Вінницької області, і такі обставини є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, суд вважає безпідставними, оскільки у даному випадку подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності.

З огляду на викладене, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.

Отже, позивачу необхідно подати заяву із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на звернення до суду, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.

За правилами визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.

Керуючись статтями 122, 123, 132, 160, 161, 169, КАС України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТУШ-АГРО" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом:

- подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 18168,00 грн.;

- приведення викладених фактичних обставин справи та обґрунтування позову у відповідність до заявлених позовних вимог, уточнення позовних вимог;

- надання суду заяви про поновлення строків звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дончик Віталій Володимирович