Рішення

від 19.11.2007 по справі 28/241-07-7100

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2007 р.

Справа  № 28/241-07-7100

За позовом   Приватний підприємець ОСОБА_1; 

до відповідача   Сільськогосподарське приватне підприємство

"Марлен" 

про стягнення 4700грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача:      ОСОБА_1 -приватний підприємець.

Від відповідача:  Багмет А.М. -за дорученням.

Суть спору:

позивач -Приватний підприємець ОСОБА_1 

звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою

про  стягнення заборгованості у розмірі

4700 гривень за договором переведення заборгованості на Сільськогосподарське

приватне підприємство „Марлен”.

Позивач в судовому засіданні

наполягає на задоволені позовних вимог, мотивуючи тим, що 01 січня 2004

року  між ПП ОСОБА_1 , початковим

боржником  ТОВ „Лан” та СПП „Марлен” було

укладено трьохсторонній договір переведення заборгованості №4, відповідно до

якого відповідач взяв на себе зобов'язання виплатити позивачу заборгованість

ТОВ „Лан” у розмірі 4700 гривень до  01

вересня 2004 року. Однак,  відповідач до

цього часу зобов'язання за договором не виконав, тому за ним рахується

заборгованість у розмірі 4700 гривень.

Представник відповідача у судове

засідання з'явився, проти позову заперечує, обґрунтовуючи  тим, що підприємство на момент укладення

вищевказаного договору  не мало

заборгованості перед ТОВ „Лан” , тому останній не міг її перевести на

відповідача.            

                                     Матеріалами

справи встановлено:

01 січня 2004 року між приватним

підприємцем ОСОБА_1, 

Сільськогосподарським  приватним

підприємством „Марлен” та   Товариством з

обмеженою відповідальністю „Лан” було укладено трьохсторонній договір

переведення заборгованості №4 , відповідно до якого  Товариство з обмеженою відповідальністю „Лан”

- початковий боржник  здійснив

переведення заборгованості  за договором

№ 1 від 02 квітня 2003 року  укладеного

між  початковим боржником та  Приватним підприємцем ОСОБА_1, новому

боржнику -Сільськогосподарському приватному підприємству „Марлен” у розмірі

4700 гривень. 

У відповідності до п. 2

вищевказаного договору новий боржник -Сільськогосподарське  приватне підприємство „Марлен”  з моменту підписання договору , а саме з 1

січня 2004 року  взяв на себе

зобов'язання  оплатити  ПП ОСОБА_1 заборгованість первісного боржника

у розмірі 4700 гривень до 1 вересня 2004 року. 

Договір за №4 від 01 січня 2004 року підписаний трьома сторонами  та 

посвідчений  печатками підприємств

(оригінал договору позивачем надавався у судовому засіданні для огляду).

Але в порушення умов договору

відповідач взяті зобов'язання не виконав, заборгованість у розмірі 4700 гривень

не оплатив, що зумовило звернення Приватного підприємця ОСОБА_1 з позовом про

стягнення заборгованості за договором переведення заборгованості № 4 від

1.01.2004 року у розмірі 4700 гривень.

Аналіз матеріалів справи та

дослідження норм чинного законодавства дозволяє суду дійти наступних висновків

:

Відповідно до ст.193 ГК України,

суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших

правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання

зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До

виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення

Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін, що

встановлені договором № 4  від 01 січня

2004 року,  регулюються загальними

нормами цивільного права щодо заміни боржника у зобов'язанні.

Як встановлено ст. 520 ЦК України

боржник у зобов'язанні  може бути

змінений іншою особою  (переведення

боргу) лише за згодою кредитора. Також ст. 522 ЦК України  визначено, що новий боржник (у даному випадку

СПП „Марлен”) має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що

ґрунтуються на відносинах між  кредитором

і первісним боржником.

Оскільки  договір № 4 від  01 січня 2004 року укладений у формі

трьохсторонньої угоди, де кредитор, 

первісний та новий боржники 

виступили сторонами, тому суд доходить висновку про те, що сторони  не тільки знали про переведення з ТОВ „Лан”

на СПП „Марлен” заборгованості  у розмірі

4700 гривень за договором № 4 від 01.01.2004 року, але й погодили переведення

зобов'язання  між собою. Даний факт

підтверджується  підписами та печатками

підприємств на оспорюваному договорі, з цих підстав суд відхиляє доводи

позивача про відсутність у нього заборгованості перед ТОВ „Лан”, яка стала

підставою для укладення договору .   

Таким чином, застосування судом у

даному випадку підлягають приписи ст.ст.526,527 ЦК України , згідно до чого

зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки, не

допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння

зміна умов договору.

Також ст. 173 ГК України

встановлює, що господарським 

визнається  зобов'язання,  що 

виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником

(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених 

цим  Кодексом,  в силу 

якого  один  суб'єкт 

(зобов'язана  сторона,  у 

тому  числі боржник)  зобов'язаний 

вчинити  певну   дію  

господарського   чи

управлінсько-господарського 

характеру  на користь іншого

суб'єкта (виконати  роботу,  передати  

майно,   сплатити   гроші,  

надати інформацію тощо),  або

утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт

(управнена сторона,  у тому числі

кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.     

Як встановлено ст. 174 ГК України

господарські зобов'язання можуть виникати:  

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює

господарську діяльність, зокрема з  

господарського  договору  та 

інших  угод,   передбачених законом,  а також з угод, не передбачених законом, але

таких,  які йому не суперечать.     

У позовних вимогах Приватний

підприємець  ОСОБА_1 просить суд  відшкодувати 

за рахунок відповідача послуги адвоката у сумі 1000 гривень, додаючи до

цього як доказ: довіреність № 3 від 24 січня 2007 року про надання адвокатських

послуг  громадянину ОСОБА_1 адвокатом

адвокатської контори ОСОБА_2, репрезентуючи йому інтереси громадянина щодо

подачі позовних заяв та ведення справ у всіх судових органах тощо, квитанцію №

756 , відповідно до якої позивачем за послуги адвоката сплачено 1000 гривень.

Відповідно до ст. 44 Господарського

процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита,

сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної

господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових

доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних

з розглядом справи.

Згідно з п. 10 Роз'яснення Вищого

Арбітражного суду України № 02-5 78 від 0403.1998р. Про деякі питання практики

застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», видатки

позивачів і відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів,

адвокатських бюро, колегій, фірм та інших адвокатських об'єднань із наданням

правової допомоги по веденню справ у господарському суді, розподіляються між

сторонами на загальних підставах, зазначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Відшкодування цих  витрат 

здійснюється  господарським  судом шляхом зазначення про це у рішенні,

ухвалі, постанові за наявності документального 

підтвердження  витрат,  як-от 

угоди  про надання послуг

щодо  ведення  справи 

у  суді  та/або 

належно  оформленої  довіреності, 

виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного

доручення  або  іншого 

документа,  який  підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивач -  Приватний підприємець ОСОБА_1,  в підтвердження факту  звернення 

за послугами до адвоката для вирішення спору по справі, надав

довіреність № 3 від 24 січня 2007 року, 

квитанцію № 756 , відповідно до якої 

позивачем за послуги адвоката сплачено 1000 гривень. У відповідності до

змісту  квитанції адвокатом ОСОБА_2 були

надані „юридичні послуги  по справі СПП

„Марлен” Роздільнянського району. Надані 

докази, відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу

України не є належними, оскільки не доводять, що юридичні послуги, які були

надані Приватному підприємцю ОСОБА_1 відносяться у повному обсязі саме до

вирішення спору по справі за № 28/241-07-7100, оскільки у матеріалах справи

знаходиться рішення господарського суду Одеської області від 06 березня 2007

року по справі № 1/20-07-213, яке доводить, що позивач неодноразово звертався з

позовом до відповідача.

Оцінюючи вищевикладене у сукупності

, суд вважає , що позовні вимоги доведенні не повністю та підлягають

задоволенню частково.

Позивачу згідно ст. 49 ГПК України

відшкодовуються за рахунок відповідача судові витрати , що складаються зі

сплаченого державного мита 102 гривні та 118 гривень за інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.

ст.. 44, 49, 82-85 ГПК України суд,-

В И Р І Ш И

В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського

приватного підприємства „Марлен” ( НОМЕР_1, Одеська область,

Роздільнянський район, с. Щербанка, вул. Суворова, 108, р/р 260016078, ВООФ

АППБ”Аваль” МФО 328351, код ЄДРПОУ 32189720, ІНН 321897215246, св. № 21917080) на

користь  Приватного підприємця ОСОБА_1(НОМЕР_1,

АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 у Роздільнянському відділенні  № 3175 Ощадбанку України, р/р НОМЕР_3 код

НОМЕР_4, МФО НОМЕР_5) - борг у сумі 4700 (чотири тисячі сімсот) гривень,

витрати по сплаті держмита у сумі 102 ( сто дві) гривні  та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118

/сто вісімнадцять/ грн.

3.          У решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення 10-денного строку з дня його підписання суддею.

Накази видати після набрання

рішенням законної сили.

Суддя                                                                                      

Гуляк Г.І.