Рішення

від 07.10.2024 по справі 140/6521/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6521/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грілвуд» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грілвуд» (далі ТзОВ «Грілвуд», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2024 № 0157720703.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту №11244/07-03/45319572 від 02.05.2024 документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Грілвуд» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Вказали, що згідно висновків акта перевірки №11244/07-03/45319572 від 02.05.2024 встановлено порушення ТзОВ «Грілвуд»:

- абз. «б» п. 200.4 ст. 200, абз. «в» п 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затв. наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, внаслідок чого ТзОВ «Грілвуд» відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку у податковій Декларації за лютий 2024 року на суму 177 582,00 грн.

Підприємство не погодившись з висновками акту перевірки подало заперечення № 52 від 23.05.2024, за результатами розгляду якого відповідачем прийнято рішення від 06.06.2024 №8258/6/03-20-07-03-06 про відмову у їх задоволенні.

Вказав, що ГУ ДПС у Волинській області 11.06.2024 винесено ППР №0157720703 на суму, на яку відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, у тому числі при наданні бюджетного відшкодування 177 582,00 грн.

Вважаючи виявлені в акті перевірки порушення такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства, ТзОВ «Грілвуд» звернулось до суду із цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з мотивів, викладених у акті перевірки, та правомірно прийнятого на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відповіді на відзив позивач підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив у задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що у період з 19.04.2024 по 25.04.2024 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 18.04.2024 №1383-п (зі змінами), виданого Головним управлінням ДПС у Волинській області на підставі п.п. 191.1.6 п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75,п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Грілвуд» (код ЄДРПОУ 45319572), щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.03.2024 №9064101041.

За результатами вказаної перевірки складено акт №11244/07-03/45319572 від 02.05.2024, яким встановлено порушення ТзОВ «Грілвуд»:

- абз. «б» п. 200.4 ст. 200, абз. «в» п 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затв. наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, внаслідок чого ТзОВ «Грілвуд» відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку у податковій Декларації за лютий 2024 року на суму 177 582,00 грн.

23.05.2024 ТзОВ «Грілвуд», не погодившись з висновками акту перевірки, подало заперечення № 52, за результатами розгляду якого відповідачем прийнято рішення від 06.06.2024 №8258/6/03-20-07-03-06 про відмову у їх задоволенні.

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки, ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2024 № 0157720703 форми «В3», яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 177 582,00 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваним ППР, ТзОВ «Грілвуд» звернулось до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України ).

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За приписами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до підпунктів а та б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року №21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року №21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №814/328/15.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

У свою чергу, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого відповідачем за результатами проведеної перевірки податкового повідомлення-рішення від 11.06.2024 № 0157720703, суд зазначає наступне.

В ході проведеної перевірки було встановлено, що ТзОВ «Грілвуд» заявлено до бюджетного відшкодування деревину дерев`яну придбану у ДСГП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034, основний вид діяльності - 02.10- лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві) на суму ПДВ 177 582,32 грн, ТзОВ «Грілвуд» займається виробництвом деревного вугілля, для цього використовуються піролізні генератори, списання деревини дров`яної для виробництва відбувається згідно норм затверджених наказом №6/3 від 22.12.2023. Даним наказом затверджені наступні коефіцієнти витрат сировини з розрахунку виготовлення 1 тони деревного вугілля: - деревина дров`яна / олівці FSC 100% коефіцієнт витрат становить 4,5 м3; дрова відходи FSC 100% коефіцієнт витрат становить 5,5 м3. Цими документами не затверджено норми витрат деревини для забезпечення роботи піролізних генераторів являється неможливим підтвердження фактичного списання деревини дров`яної використаної для виробництва. Згідно даних бухгалтерського обліку за період січень - лютий 2024 року було списано 946,2 м3 деревини дров`яної, з них заявлено до бюджетного відшкодування: деревина дров`яна ПВ Береза в кількості 202,918 м3 на суму ПДВ 27 457,86 грн; деревина дров`яна ПВ Граб в кількості 352,771 м3 на суму ПДВ 65 086,08 грн; деревина дров`яна ПВ Дуб червоний в кількості 8,6 м3 на суму ПДВ 1 213,84 грн. Всього за період січень 2024 - лютий 2024 списано 564,289 м3 деревини дров`яної, що заявлена до бюджетного відшкодування на суму ПДВ 93 757,78 грн.

Враховуючи викладене, встановлено порушення пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого ТзОВ «Грілвуд» відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку у податковій декларації за лютий 2024 року на суму 93 757,78 грн.

З даного приводу суд зауважує, що контролюючим органом не було взято до уваги надані ТзОВ «Грілвуд» до заперечень на акт перевірки Наказ №6/5 від 22.12.2023 «Про затвердження нормативних витрат відходів, для опалювання піролізних генераторів УМТ-5», яким наказано (1) за потреби, у разі коли піролізним генераторам не вистачає власної виготовленої теплової енергії, з урахуванням технологічного процесу виготовлення деревного вугілля та сушіння дров колотих, де затверджені норми списання відходів на підтримку роботи піролізних генераторів УМТ-5 в розмірі від 0,03-0,043 M3 за годину (з розрахунку на піролізний генератор (ПГ)); (2) на опалювання ПГ допускається використання (списання) дрібних відходів (щепи, тирси, обрізків деревних), які утворюються в результаті розколювання дров та виготовлення пиломатеріалів обрізних та Наказом №6/7 від 22.12.2023 по виробництву, з урахуванням технологічного процесу виготовлення деревного вугілля в піролізних генераторах з дров колотих, та спрощенням ведення бухгалтерського обліку виробництва готової продукції, яким наказано: (1) об`єднати процес коління дров та виготовлення зних деревного вугілля в один єдиний виробничий процес; (2) відповідно дрібні деревні відходи, що утворюються від процесу коління дров, використовувати для опалювання піролізних генераторів без оприбуткування в обліку, оскільки складають не значну кількість і відразу спалюються у топках піролізних генераторів; (3) у разі залишків на території колотих дров на кінець дня, вважатимуться як незавершене виробництво деревного вугілля.

Вищевказані накази спростовують висновок відповідача про незатвердження наказів про норми списання сировини для виготовлення деревного вугілля в піролізних генераторах, оскільки Наказом №6/7 об`єднано два виробничі процеси: коління і вугілля, відтак позивачем списано певну кількість сировини, яка необхідна на два виробничих процеси. ТзОВ «Грілвуд» затверджено окрему норму (коефіцієнт витрат) для виготовлення дров і, відповідно, відходів, тому не відображено витрати дров окремо, хоча виробництво фактично відбувається (дрова (кругляк) коляться, сушаться і паляться на вугілля).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у запереченнях на акти перевірок було звернуто увагу контролюючого органу, що при проведені розрахунків інспектором не враховано норми використання матеріалів на виготовлення готової продукції та пояснено, що підприємством об`єднано два виробничі процеси коління дров та виготовлення з них деревного вугілля в один єдиний виробничий процес, тому дрібні деревні відходи, що утворюються від процесу коління дров, використано для опалювання піролізних генераторів без оприбуткування в обліку, оскільки складають не значну кількість (згідно Наказу 6/5 0,03-0,043 M3) і відразу спалюються у топках піролізних генераторів, відтак в результаті виготовлення кінцевої продукції відходи не утворюються, . На підтвердження вказаних обставин позивачем були надані звіти виробництва від 29.02.2024 №ГР000000029, від 28.02.2024 №ГР000000028, від 27.02.2024 №ГР000000027, від 26.02.2024 №ГР000000026, від 23.02.2024 №ГР000000025, від 21.02.2024 №ГР000000023, від 22.02.2024 №ГР000000024, від 19.02.2024 №ГР000000021, від 16.02.2024 №ГР000000020, від 15.02.2024 №ГР000000019, від 14.02.2024 №ГР000000018, від 13.02.2024 №ГР000000017, від 12.02.2024 №ГР000000016, від 09.02.2024 №ГР000000015, від 08.02.2024 №ГР000000014, від 07.02.2024 №ГР000000013, від 06.02.2024 №ГР000000012, від 05.02.2024 №ГР000000011, від 02.02.2024 №ГР000000010, від 01.02.2024 №ГР000000009, від 31.01.2024 №ГР000000008, від 30.01.2024 №ГР000000007, від 26.01.2024 №ГР000000005, від 25.01.2024 №ГР000000004, від 24.01.2024 №ГР000000003, від 23.01.2024 №ГР000000002, від 22.01.2024 №ГР000000001, які залишені контролюючим органом поза увагою.

Крім того, позивачем додатково були надані обортно-сальдові відомості по датах по рахунку 201 за січень 2024 року-лютий 2024 року, обортно-сальдові відомості по рахунку 201 за січень-лютий 2024 року, які підтверджують факт списання деревини.

Відтак, з огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 11.06.2024 № 0157720703 та наявність правових підстав для його скасування в частині відмови в бюджетному відшкодуванні на суму 93 757,78 грн.

Також, в ході перевірки ТзОВ «Грілвуд» встановлено, що придбана деревина, яку заявлено до бюджетного відшкодування частково перебуває на залишку, у зв`язку з чим неможливо підтвердити подальше використання придбаної деревини дров`яної в оподатковуваних операціях підприємства в тому числі в операціях за ставкою ПДВ « 0», оборот деревини дров`яної придбаної у ДСГП «Ліси України» за період січень 2024 - лютий 2024 року згідно даних бухгалтерського обліку: за період січень - лютий 2024 року від постачальника ДСГП «Ліси України» отримано 240,285 м3 Деревини дров`яної ПВ Береза, заявлено до бюджетного відшкодування 230,53 м3, списано за період лише 202,918 м3, залишок Берези, що включено до бюджетного відшкодування становить 27,612 м3 на суму ПДВ 3 610,40 грн; за період січень - лютий 2024 року від постачальника ДСГП «Ліси України» отримано 781,513 м3 Деревини дров`яної ПВ Граб, заявлено до бюджетного відшкодування 690,11 м3, списано за період лише 352,771 м3, залишок Грабу, що включено до бюджетного відшкодування становить 337,34 м3 на суму ПДВ 67 162,54 грн; за період січень - лютий 2024 року від постачальника ДСГП «Ліси України» отримано 125,936 м3 Деревини дров`яної ПВ Дуб червоний, заявлено до бюджетного відшкодування 101,066 м3, списано за період лише 8,6 м3, залишок Дубу червоного, що включено до бюджетного відшкодування становить 92,47 м3 на суму ПДВ 13 051,60 грн, відтак, встановлено порушення пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого ТзОВ «Грілвуд» відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку у податковій декларації за лютий 2024 року на суму 83 825,54 грн.

Суд зазначає, що станом на січень - лютий 2024 року за даними бухгалтерського обліку за ТзОВ «Грілвуд» обліковуються залишки придбаної у січні-лютому 2024 року деревини дров`яної, яка не взяла участь у виробництві готової продукції, тобто в оподатковуваних операціях.

За висновками відповідача товариство не набуло права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до абз. «б» п.200.4 ст.200 ПК України на суму ПДВ 83 825,54 грн, а тому не має право на таке відшкодування, заявлене у декларації за лютий 2024 року, на ідентичну суму.

В межах спірних правовідносин в цій частині спір щодо придбання позивачем у січні-лютому 2024 року сировини та відображення такого придбання в податковому і бухгалтерському обліку відсутній.

Спірним є лише питання, чи має платник право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість в разі невикористання ним придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях.

В постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №560/12630/21 вказано, що приписи пункту 198.3 статті 198 ПК України встановлюють, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, з аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Таким чином, оскільки ПК України визначає, що сумою бюджетного відшкодування є від`ємна різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, без прив`язки до того, чи придбані товари використані в оподатковуваних операціях в межах такого періоду, тому висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування суперечать нормам податкового законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі № 140/25977/23, від 25.06.2024 у справі № 140/31760/23.

Враховуючи вищенаведене спірне податкове повідомлення-рішення від 11.06.2024 № 0157720703 слід визнати протиправним та скасувати в частині відмови в бюджетному відшкодуванні на суму 83 825,54 грн.

Отже, з врахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем завищення товариством кількості списаної деревини дров`яної, а відтак безпідставність висновків акта перевірки про завищення податкових зобов`язань у зв`язку з таким порушенням.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги заявника є законними, обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 3 028,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 20.06.2024.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській від 11.06.2024 № 0157720703.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грілвуд» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грілвуд» (45006, Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, 4; код ЄДРПОУ 45319572).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010; Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4; код ЄДРПОУ 44106679).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич