Рішення

від 31.07.2018 по справі 804/1586/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року Справа № 804/1586/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кадникової Г.В.

при секретарі судового засідання Молоданові М.Ю.

за участю: представника позивача Колобової С.Б.,

представників відповідача Шпильки С.В., Борисової Т.В.,

експерта Буряк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-науковий центр Трубосталь до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-науковий центр Трубосталь (далі ТОВ ВНЦ Трубосталь, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати дії ГУ ДФС у Дніпропетровській області протиправними, а висновки, вказані в акті перевірки від 23.10.2017р. №18242/04-36-14-22/13419172 такими, що не відповідають фактичним обставинам справи;

- скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017р. №0000171422 в частині грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 6 436 945грн. 68коп., в тому за податковим зобов`язанням на суму 4 291 297грн. 12коп., за штрафними санкціями на суму 2 145 648грн. 56коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, податкове повідомлення-рішення №0000171422 від 13.12.2017 року винесене без врахування всіх обставин, які мають значення для його прийняття.

05.03.2018 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України. На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.04.2018р. позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач заперечує проти позовних вимог. Письмовий відзив на позовну заяву долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що необхідно брати до уваги саме ті докази, які мали місце під час перевірки або після неї в строки встановлені законодавством. В ході перевірки позивачем не надано розшифровки в розрізі контрагентів щодо списання кредиторської заборгованості, а надано лише оборотні відомості по бухгалтерському рахунку 631 «розрахунки з вітчізняними постачальниками», тому вважає, що позивачем не надано до перевірки акти, накладні та інші документи, які долучені до позовної заяви.

18.06.2018р. позивачем подано відповідь на відзив, в обгрунтуваня якої зазначено, що відповідачем під час проведення перевірки запити не надано про витребування документів.

26.06.2018р. представником відповідача подано заперечення проти відповіді на відзив, яке за своїм змістом підтверджує обґрунтування відзиву на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, експерта, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 09.10.2017 по 17.10.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі направлень від 04.10.2017 року №11497, №11496, №11495, №11494, №11498 проведена документальна позапланова виїздна перевірка ТОВ ВНЦ Трубосталь з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2016 по 08.10.2017 року та з питання дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2014 по 08.10.2017 року, за результатом якої оформлено акт №18242/04-36-14-22/13419172 від 25.10.2017 року (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення п.189.1 пп. «б», «в» та «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 4 898 569грн., у тому числі за травень 2016 року в сумі 4 363 099грн., за червень 2016 року в сумі 7987грн., за липень 2016 року в сумі 10 297грн., за серпень 2016 року в сумі 509583грн., за вересень 2016 проку в сумі 2 605грн., за жовтень 2016 року в сумі 1817грн., за листопад 2016 року в сумі 2484грн., за грудень 2016 року в сумі 697грн. Крім того, встановлено завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в загальній сумі 75 524грн., в тому числі за вересень 2017 року в сумі 75 524 грн.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000171422 від 13.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 7 347 853грн. 50коп., в тому числі за податковим зобов`язанням на 4 898 569грн., за штрафними санкціями на 2 449 284грн. 50коп.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000171422 від 13.12.2017 року стало донарахування податку на додану вартість згідно бухгалтерських проводок, які відображені в Головній книзі.

Позивач, дослідивши первинні документи, вважає, що відповідач не мав законних підстав для нарахування ПДВ на загальні суми, які відображені в зведених регістрах бухгалтерського обліку, тому частково не погоджується з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13.12.2017р. №0000171422 в частині грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 6'436'945грн. 68коп., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 4'291'297грн. 12коп., за штрафними санкціями на суму 2'145'648грн. 56коп.

Крім того, згідно наданого висновку експертного дослідження №17/11.1/22 від 09.02.2018 (а.с.1-14, т.2) частково підтверджені висновки акту перевірки щодо встановлених порушень, а саме: нарахування податкових зобов`язань при списанні ТМЦ з балансу (використання в операціях, що не є господарською діяльністю) у сумі 530 929грн. 67коп. в тому числі по періодах:

- травень 2016 492943грн. 99коп.;

- червень 2016 5 422грн. 73коп.;

- липень 2016 4 047грн. 00коп.;

- серпень 2016 25 499грн. 47коп.;

- вересень 2016 360грн. 33коп.;

- жовтень 2016 1 638грн. 00коп.;

- листопад 2016 604грн. 82коп.;

- грудень 2016 413грн. 33коп.

У зв`язку з ненаданням для проведення експертного дослідження акту, який став підставою для списання ТМЦ з рахунку 28 «Товари» на суму 4 091грн. 07коп., а також не надані первинніх докуметів з придбання цих ТМЦ та документи аналітичного обліку, які дозволяють визначити, які ТМЦ були списані чи здійснювались придбання списаних ТМЦ з податком на додану вартість чи без нього, тому експертом не підтверджено висновки за актом перевірки в частині донарахування податку на додану вартість за травень 2016 року у сумі 818грн. 21коп.

Не погоджуючись з діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Згідно ст.1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з положенням п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту Наказ №88).

Відповідно до п.1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з п.2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для нарахування податку на додану вартість стало донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на вартість списаних ТМЦ та дебіторської заборгованості з постачальниками.

Однак, відповідач донараховує ПДВ в частині вартості придбання товарів (робіт, послуг) з урахуванням первинних документів, а не на загальні суми, які відображені в зведених регістрах бухгалтерського обліку, так як придбання матеріалів може здійснюватися як з ПДВ, якщо купівлі здійснюється у платника ПДВ, так і без податку на додану вартість, якщо придбання матеріалів (товарів, сировини) здійснюється у неплатника ПДВ. Таким чином, у разі подальшої реалізації в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст.197 ПКУ податок на додану вартість повинен бути нарахований в частині вартості придбання відповідно до п.189.1 ст.189 ПКУ.

Крім того, висновком експертного дослідження №17/11.1/22 від 09.02.2018 (а.с.1-14, т.2) частково підтверджені висновки акту перевірки щодо встановлених порушень, а саме: нарахування податкових зобов`язань при списанні ТМЦ з балансу (використання в операціях, що не є господарською діяльністю) у сумі 530 929грн. 67коп. в тому числі по періодах:

- травень 2016 492943грн. 99коп.;

- червень 2016 5 422грн. 73коп.;

- липень 2016 4 047грн. 00коп.;

- серпень 2016 25 499грн. 47коп.;

- вересень 2016 360грн. 33коп.;

- жовтень 2016 1 638грн. 00коп.;

- листопад 2016 604грн. 82коп.;

- грудень 2016 413грн. 33коп.

У зв`язку з ненаданням для проведення експертного дослідження акту, який став підставою для списання ТМЦ з рахунку 28 «Товари» на суму 4 091грн. 07коп., а також не надані первинні докумети з придбання цих ТМЦ та документи аналітичного обліку, які дозволяють визначити, які ТМЦ були списані чи здійснювались придбання списаних ТМЦ з податком на додану вартість чи без нього, експертом не підтверджено висновки за актом перевірки в частині донарахування податку на додану вартість за травень 2016 року у сумі 818грн. 21коп.

Таким чином, сума оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000171422 від 13.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість 7 347 853грн. 50коп., з якої за податковим зобов`язанням 4 898 569грн., за штрафними санкціями 2 449 284грн. 50коп.

Сума оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000171422 від 13.12.2017 року, яку не визнає позивач 6 436 945грн. 68коп., з яких за податковим зобов`язанням 4 291 297грн. 12коп., за штрафними санкціями 2 145 648грн.56коп.

Отже, різниця складає 910 907грн. 82коп.

При цьому, за висновком експертного дослідження №17/11.1/22 від 09.02.2018 частково підтверджені висновки акту перевірки щодо встановлених порушень на суму 530 929грн. 67коп.

Також, у зв`язку з ненаданням для проведення експертного дослідження акту, який став підставою для списання ТМЦ з рахунку 28 «Товари» на суму 4 091грн. 07коп., а також ненаданням первинних докуметів з придбання цих ТМЦ та документів аналітичного обліку, експертом не підтверджено висновки за актом перевірки в частині донарахування податку на додану вартість за травень 2016 року у сумі 818грн. 21коп.

Тобто, експертом не підтверджено висновки за актом перевірки на суму 4909грн. 28коп.

Таким чином, сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов`язанням та штрафними санкціями, з урахуванням досліджених пояснень і доказів, наведених у рішенні вище, підлягає встановленню фіскальним органом.

Відтак, згідно матеріалів справи, встановлених під час судового розгляду обставин справи, з урахуванням пояснень представників сторін та експерта, з огляду на надані та досліджені в ході судового розгляду докази, суд приходить до висновку, що фіскальним органом неправильно здійснено розрахунок суми грошового зобов`язаня, тому податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 (справа №826/15139/16 (К/9901/1450/17), у постанові від 17.04.2018 (справа №2а-10031/12/2670).

Відповідно до приписів ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту порушення прав та інтересів позивача в частині нарахування грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню та для визначення правильного розрахунку суми грошового зобов`язання, необхідно зобов`язати ГУ ДФС у Дніпропетровській області здійснити відповідний розрахунок згідно вимог чинного законодавства з урахуванням порушень, які визнав позивач та висновку експертного дослідження.

Згідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст.76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідач у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України), з урахуванням наведених положень КАС України позивачем доведено протиправність винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень.

Згідно із п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши всі докази, які досліджені судом в їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та належно підтверджені відповідними доказами, а позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 96'554грн. 20коп., що підтверджується квитанцією №5 від 31.01.2018 року.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: 48 277грн. 10коп.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-науковий центр Трубосталь до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 13.12.2017р. №0000171422.

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області здійснити розрахунок грошового зобов`язання з урахуванням порушень, які визнано Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-науковий центр Трубосталь та висновку експертного дослідження №17/11.1/22 від 09.02.2018, а також з урахуванням висновків та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-науковий центр Трубосталь (53201, Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, будинок 56/91, код ЄДРПОУ 13419172) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856) у розмірі 48'277грн. 10коп. (сорок вісім тисяч двісті сімдесят сім грн. 10коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 серпня 2018 року.

Суддя Г. В.Кадникова