Рішення

від 29.03.2024 по справі 160/32138/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 рокуСправа №160/32138/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІКОН-МОНОЛІТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РУБІКОН-МОНОЛІТ» (далі ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛІТ», позивач) через свого представника звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 28.08.2023 року №0242830705, складене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» 28.08.2023 року №0242800705, складене відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛІТ» вважає протиправними податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.08.2023 року №0242830705 та №0242800705, оскільки суперечить нормам податкового законодавства України та порушує права та захищені Законом інтереси товариства як платника податків.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.02.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що встановлено нереальність продажу ідентифікованого за номенклатурою товару, відмінного від номенклатури попередньо придбаних товарів за відсутності придбання товару, що продано, від інших (не задіяних у ланцюгу нереальної поставки) постачальників, тобто за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, не встановлено наявності достатньої кількості трудових ресурсів необхідних для ведення господарської діяльності.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2022 складено акт №370/04-36-07-05/33275862 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛІТ» (далі - акт) та встановлено порушення вимог:

- порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями) занижено податок на прибуток на загальну суму 150334 грн., в т.ч. за 2019 рік на 150334грн.

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за №2755-VI (зі змінами та доповненнями), платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 220495 грн., (в т.ч.: липень 2019 року у сумі 132293 грн.; вересень 2019 року у сумі 21535 грн.; жовтень 2019 року у сумі 28490 грн.; листопад 2019 року у сумі 12384 грн.; грудень 2019 року у сумі 22147 грн.; січень 2020 року у сумі 220 грн.; червень 2020 року у сумі 3426 грн.)

- пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1. ст.57, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.176.2 "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в частині не сплати до бюджету грошового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1006100,96грн. та несвоєчасної сплати до бюджету 1580387,85грн. у встановлений строк, а саме: для місячного податкового періоду (з урахуванням сплати за період 01.10.2021-04.02.2022).

- порушення пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1. ст.57, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.176.2 "а" п.176.2 ст.176, п.п.1.4 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, зі змінами та доповненнями в частині не сплати до бюджету грошового зобов?язання з військового збору в розмірі 67258,55грн. та несвоєчасної сплати до бюджету 137821,85 грн. у встановлений строк, а саме: для місячного податкового періоду (з урахуванням сплати за період 01.10.2021-04.02.2022).

- 4.2 ст.6 та ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування в загальній сумі в загальній сумі 714596,75 грн.

08.08.2023 позивачем подано до відповідача заперечення на акт.

23.08.2023 відповілачем надано позивачу відповідь на заперечення.

На підставі акту винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 28.08.2023 року №0242830705, яким підприємству збільшено сумму грошового зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 208 526,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 104 263,00 грн.;

- від 28.08.2023 року №0242800705, яким підприємству збільшено суму грошового зобов?язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 150 334,00 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та подав скаргу до ДПС України.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України скаргу позивача залишено без задоволення, а ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.08.2023 року №0242830705 та №0242800705 - без змін.

Вважаючи свої права порушеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються та регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпунктів 20.1.4., 20.1.6., 20.1.9. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 статті 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 44.6. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2. пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок та особливості сплати податку на додану вартість визначено в розділі V Податкового кодексу України.

Пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 189.1. статті 189 Податкового кодексу України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.7 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі також - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Разом з тим, необхідно вказати, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, визначає, що правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Суд вважає, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів контролюючого органу має дослідити фактичні правовідносини учасників, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальною господарською діяльністю.

Так, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товару, виконання робіт, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення витрат позивача.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.09.2023 у справі №640/8876/20.

Суд враховує, що предметом спору у цій справі є, серед іншого, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентами-покупцями ТОВ «АМІРА ЛТД» (код ЄДРПОУ 42605798), ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 42775186).

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «АМІРА ЛТД», зареєстровано 07.11.2018 р., свідоцтво платника ПДВ від 01.12.2018р. №200432567, має статус «Анульоване» - 16.10.2020.

Вид діяльності - 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Згідно з звіту щодо нарахування єдиного внеску за липень 2019 року середньооблікова кількість штатних працівників - 2 особи.

На момент здійснення операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не було інформації про те, що підприємство перебувало в процесі припинення або в процесі перебування у провадженні про банкрутство, санації, наявна в Реєстрі платників ПДВ інформація підтверджувала реєстрацію ТОВ «АМІРА ЛТД» платником ПДВ.

Актом перевірки встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛІТ» (Покупець) та ТОВ «АМІРА ЛТД» (Постачальник) відбувались на підставі договору №150719-1 від 15.07.2019 року.

Відповідно до умов договору №150719-1 від 15.07.2019, постачальник зобов?язався в порядку та на умовах передбачених договором передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і оплатити товар. Постачальник передає товар на умовах склад постачальника в м. Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 70А.

В Акті зазначено: «Сертифікати якості та товарно-транспортні накладні не надавались. ... За результатами аналізу наданих до перевірки первинних документів встановлено відсутність товарно-транспортних накладних (ТТН)». Таким чином, в наслідок відсутності у ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛТ» товарно - транспортних накладних, не виявлено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування та зберігання - не виявлено належним чином складені первинні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ. Відповідно наявних на час проведення перевірки документів немає можливості фактичний шлях перевезення, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Надані до перевірки документи, щодо взаємовідносин з ТОВ «АМІРА ЛТД» не містять детальної інформації щодо фактично придбаного товару, зазначено лише загальні найменування товарів. Враховуючи викладене, неможливо підтвердити реальність фінансово - господарських взаємовідносин ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛІТ» із ТОВ «АМІРА ЛТД». Отже, ТОВ «АМІРА ЛТД» не здійснює господарську діяльності та функціонує лише для формування необгрунтованої податкової вигоди у «покупців», а оформлений правочин не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет».

Такий висновок Акту перевірки не відповідає фактичним обставинам та наданим документам, оскільки ??до перевірки були надані документи, що підтверджують прийняття та оприбуткування ТМЦ, а саме: видаткова накладна №345 від 26.07.2019 року; ???видаткова накладна №345 від 26.07.2019 року містить детальну інформацію щодо фактично придбаного товару, а саме - кількість, одиниці виміру, назву «УФ установка ELC Quantum Q 130-EU (2x55W, 25m3/, 130 т3) - 4 шт., Теплообмінник ELC 122kw G21 HE 122- 3 шт»; товарно-транспортна накладна №271907-12 від 27.07.2019 р. в якій наявна інформація про дату і місце його складання документа, найменування перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія.

Відтак, факт постачання Товару підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та ТТН.

В Акті перевірки зазначено, що «згідно баз даних ДПС за 2019 р. встановлено придбання ТОВ «АМІРА ЛТД» УФ установки ELC Quantum Q 130-EU (2x55W, 25m3/, 130 m3 та Теплообмінник ELC 122kw G21 НЕ 122 у ТОВ «ЛОНПАК» (код ЄДРПОУ 42991065), ТОВ «КАЛЬСІНС» (код ЄДРПОУ 42985706), ТОВ «ДЕЙВ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 42934473), ТОВ «ГРІНДЕЙ» (код ЄДРПОУ 42934761).

ТОВ «АМІРА ЛТД» придбає УФ установки ELC Quantum Q-130-EU (2x55W, 25m3/ч, 130 м3, Теплообмінник ELC 122kw G21 НЕ 122 по частинам, а реалізовує на адресу ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛІТ» вже повний комплекс, що є нереальним, оскільки не має достатньої кількості кваліфікованих працівників...».

У відповіді на заперечення від 23.08.2023 року зазначено, що «при задекларованих обсягах придбання та реалізації товарів, встановлено, що специфіка даного виду операцій характеризується властивостями, які потребують значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу...».

Такий висновок не відповідає дійсності, оскільки обладнання не потребує додаткової зборки, має невелику вагу та об?єм і призначене для остаточного монтажу за цільовим призначенням. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Також актом перевірки встановлено, що ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ», зареєстровано 25.01.2019 р., свідоцтво платника ПДВ від 01.03.2019р. №200447067, має статус «Анульоване» - 11.03.2021. Згідно з звіту щодо нарахування єдиного внеску за жовтень 2019 року середньооблікова кількість штатних працівників - 1 особа. На момент здійснення операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не було інформації про те, що підприємство перебувало в процесі припинення або в процесі перебування у провадженні про банкрутство, санації, наявна в Реєстрі платників ПДВ інформація підтверджувала реєстрацію ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ» платником ПДВ.

Актом перевірки встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛІТ» Покупець) та ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ» (Постачальник) відбувались на підставі рахунку №-2421 від 25.10.2019 року.

В Акті зазначено: «Сертифікати якості та товарно-транспортні накладні не надавались. ...За результатами аналізу наданих до перевірки первинних документів встановлено відсутність товарно-транспортних накладних (ТТН)». Таким чином, в наслідок відсутності у ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛТ» товарно - транспортних накладних, не виявлено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування та зберігання - не виявлено належним чином складені первинні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також Документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ. Відповідно наявних на час проведення перевірки документів немає можливості фактичний шлях перевезення, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Враховуючи викладене, неможливо підтвердити реальність фінансово - господарських взаємовідносин ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛІТ» із ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ». Отже, ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ» не здійснює господарську діяльності та функціонує лише для формування необгрунтованої податкової вигоди у «покупців», а оформлений правочин не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет».

Такий висновок Акту перевірки не відповідає фактичним обставинам та наданим документам оскільки, ??до перевірки були надані документи, що підтверджують прийняття та оприбуткування ТМЦ, а саме: видаткова накладна №123 від 29.10.2019 року; ???видаткова накладна №123 від 29.10.2019 року містить детальну інформацію щодо фактично придбаного товару, а саме - кількість, одиниці виміру, артикул, назву

«Електрозварна муфта з електроспіраллю для зварювання труб, чорна, 160 - 4 шт., Насувна гільза RAUPEX SDR 11»; рахунок на оплату по замовленню №2421 від 25.10.2019 р. також містить детальну інформацію щодо товару, а саме - кількість, одиниці виміру, артикул, назву, виробника - REHAU; сертифікат відповідності Серії CA №UA.BUD.108010-18 терміном дії з 28.08.2018 по 27.08.2023 виданий ТОВ «РЕХАУ». Видаткова накладна №123 від 29.10.2019 року містить умови поставки: самовивіз зі складу Постачальника м. Дніпро, Лоцманський узвіз 21.

Щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 220495 грн., суд враховує, що згідно висновків Акту: «відповідно до порушень викладених в п.п.3.1.1.1 п.3.1.1 розділу 3 акту перевірки...у зв?язку з не підтвердженням отримання товарів від ТОВ «АМІРА ЛТД» (код ЄДРПОУ 42605798), ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 42775186), підприємством допущено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 208 526 грн., в т.ч, : липень 2019 у сумі 120324 грн.; вересень 2019 року у сумі 21535 грн.; жовтень 2019 року у сумі 28 490 грн.; листопад 2019 року у сумі 12384 грн.; грудень 2019 року у сумі 22147 грн.; січень 2020 року у сумі 220 грн.; червень 2020 року у сумі 3426грн.».

Оскільки позивачем не допущено порушень п.44.1, п.44.2, ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, то і підстави збільшення суми грошового зобов?язання з податку на додану вартість - відсутні.

Статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності й жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2020 року (справа №440/426/19) висловлено правову позицію, що норми ПК не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання в господарській діяльності, і поніс реальні витрати у зв?язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (Постанова ВС від 17.07.2019 року у справі №826/18656/14, від 18.07.2019 року у справі №805/4535/16-а).

Верховний Суд у Постанові від 12.06.2018 року у справі №826/16272/13-а зазначає, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, с безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не грунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

У постановах від 15 травня 2019 року (справа №804/12339/13-а), від 30 серпня 2019 року (справа №804/17176/14) Верховний Суд вказав, що відсутність товарно-транспортних накладних або їх окремі недоліки не є обставиною, яка б давала беззаперечні підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/ валових витрат, оскільки зазначені документи с обов?язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, не встановлюють правил податкового обліку, а лише права, обов?язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є докментами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними, й отримані послуги використані Товариством у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення за формою «Р» від 28.08.2023 року №0242830705 та №0242800705 складені ГУ ДПС у Дніпропетровській області є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом ст.90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 7 719грн. 90коп. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІКОН-МОНОЛІТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» 28.08.2023 року №0242830705, складене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» 28.08.2023 року №0242800705, складене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІКОН-МОНОЛІТ» (49027, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд.22, кімната 556 ЄДРПОУ 33275862) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) судовий збір у розмірі 7 719грн. 90коп. (сім тисяч сімсот дев`ятнадцять грн. 90коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова