Рішення

від 07.10.2024 по справі 160/18785/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 рокуСправа №160/18785/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МН-СТРОЙ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

В липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МН-СТРОЙ" звернулося через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.04.2024 року №0192720705, від 26.04.2024 року №0192820705, від 26.04.2024 року №0192770705.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, які підтверджують понесені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану. Первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів покупця, отримання реального результату в процесі господарської діяльності та зміни у власному капіталі підприємства у зв`язку з оприбуткуванням придбаного товару і проведеними з постачальником розрахунків. Формування податкового кредиту за видатковими та податковими накладними на придбання товару у ТОВ «МН-СТРОЙ» та подальше його використання у власній господарській діяльності відповідає чинному законодавству та не містить порушень п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України. Проте, позиція контролюючого органу базується на тому, що під час перевірки не підтверджено факт придбання у зв`язку з наявним вироком щодо керівника контрагента, на підставі якого було зроблено висновок, про нереальність господарських операцій з метою отримання податкової вигоди. На думку позивача, вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності. Наведена правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19. Контролюючим органом зазначено про безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій без жодного обґрунтування, та жодним чином не обумовлено підстав надання переваги в доказовій силі податковій інформації, ніж первинним та бухгалтерським документа, які складені відповідно до вимог податкового законодавства. Щодо відсутності даних в ТТН про пункт навантаження товару необхідно зазначити, що для суб`єкта господарювання важливими є первинні документи, які підтверджують рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях. Усі інші документи, зокрема, ТТН, не є визначальними для визнання реальності господарської операції, навіть якщо вони оформлені з недоліками чи помилками. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 14.08.2024 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

31.07.2024 року на адресу суду через підсистему Електронний суд від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він не погоджується з доводами, викладеними позивачем та вважає за необхідне надати наступні пояснення. ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримано вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2023 року по справі №932/6993/23, відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205-1. Оскільки вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2023 року по справі №932/6993/23 ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» (код ЄДРПОУ 44066139) визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за 2021 рік по взаємовідносинам з даним контрагентом - постачальником. Наведена у вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2023 року інформація дає: підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставними. Таким чином, первинні документи, які складені ТOB «Будівельний Гіпермаркет» по взаємовідносинам з ТОВ «МН-СТРОЙ» (код ЄДРПОУ 35607571) є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь - яких господарських операцій між вказаними підприємствами. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

09.08.2024 року на адресу суду через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зміст яких є ідентичним змісту позовної заяви.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «МН-СТРОЙ» (код ЄДРПОУ 35607571) зареєстровано у встановленому законом порядку, станом на час виникнення спірних правовідносин перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Правобережна ДПІ (Чечелівський район), м. Дніпро в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МН-СТРОЙ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельний Гупермаркет» (код ЄДРПОУ 44066139) за період діяльності з 01.04.2021 року по 31.12.2021 року, результати якої оформлені актом від 15.03.2024 року № 656/04-36-07-05/35607571, за висновком якого позивачем були порушені, зокрема, вимоги:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, 1.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток за 2021 рік на суму 163 593 грн.

- п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2. п.198.3, п.198.6 cт.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету (ряд.18 Декларації) всього на суму 131 255 грн., в тому числі за листопад 2021 року - 52 088 грн., за грудень 2021 року - 79 167 грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) в сумі 50 515 грн., у т.ч. за грудень 2021р. на суму 50 515 грн.

За висновками, викладеними у вказаному акті перевірки, контролюючим органом сформовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.04.2024 року, а саме:

-№ 0192770705, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в декларації за грудень 2021 року на суму 41 853 грн.;

-№ 0192820705, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 163593 грн.;

-№ 0192720705, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 174896,25 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 139917 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 34979,25 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПКУ України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст.44 ПКУ).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. (п.134.1.1 ст.134.1 ПКК).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п.3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/'або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної-) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ, є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року.

Судом встановлено, що 01.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Гіпермаркет» (Продавець), в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ «МН-СТРОЙ» (Продавець), в особі директора Холодюка Дмитра Анатолійовича укладено договір поставки № 01112021/18, відповідно до умов якого:

п.1.1. продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити матеріали будівельного призначення в кількості, за ціною, згідно з наданими рахунками-фактурами.

п.2.2 вартість кожної окремої партії товару визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних, з вказанням кількості та ціни товару

3.5. передача товару покупцю здійснюється на умовах DDP склад покупця

7.1. цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2022 року.

На виконання умов договору № 01112021/18 від 01.11.2021 року були складені наступні документи:

1.видаткова накладна № 254 від 17.11.2021 року на поставку товару:

-бікроеласт ЕКП 4.0 сланець сірий в кількості 3,473 м.кв. за ціною 120 грн. без ПДВ, на загальну суму 500112 грн., в т.ч. ПДВ 83352 грн.

договір номер та дата відсутня

відвантажив: П.І.Б. відсутнє

отримав: П.І.Б. відсутнє

2. видаткова накладна № 255 від 30.11.2021 року на поставку товару:

- бікроеласт ЕКП 4.0 сланець сірий в кількості 1,277 м.кв. за ціною 120 грн., без ПДВ, сума без ПДВ 153240 грн.;

- бікроеласт ЕКП 2.5 в кількості 460 м.кв. за ціною 95,40 грн., без ПДВ, сума без ПДВ 43 884 грн.;

- праймер бітумний Техноніколь №01 (готовий), відро 20л. РБ в кількості 70 шт. за ціною 1 380 грн., без ПДВ, сума без ПДВ 96 600 грн.;

- мастіка гідроізоляційна бітумна холодна Техноніколь №24 (МГІН) в кількості 5 шт. за ціною 1380 грн., без ПДВ, сума без ПДВ 6 900грн.; на загальну суму 360748,80 грн., в т.ч. ПДВ 60124,80 грн.

договір номер та дата відсутня

відвантажив: П.І.Б. відсутнє

отримав: П.І.Б. відсутнє

3. видаткова накладна № 266 від 01.12.2021 року на поставку товару:

- бікроеласт ЕКП 2.5 в кількості 1 790 м.кв. за ціною 95,40 грн., без ПДВ, сума без ПДВ 170 766 грн.;

- праймер бітумний Техноніколь №01 (готовий), відро 20л. РБ в кількості 45 шт. за ціною 1 380 грн., без ПДВ, сума без ПДВ 20 700 грн.; на загальну суму 360 748,80 грн., в т.ч. ПДВ 60 124,80 грн.

договір номер та дата відсутня

відвантажив: П.І.Б. відсутнє

отримав: П.І.Б. відсутнє

Також, були складені товарно-транспортні накладні №162 від 17.11.2021 року, №175 від 30.11.2021 року, №176 від 01.12.2021 року.

Надані позивачем первинні документи, а саме видаткові накладні № 254 від 17.11.2021 року, № 255 від 01.12.2021 року, № 266 від 01.12.2021 року та товарно-транспортні накладні №162 від 17.11.2021 року, №175 від 30.11.2021 року, №176 від 01.12.2021 року складені з порушенням вимог пункту 2.4 Наказу № 88, оскільки не містять посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та не дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем, для підтвердження включення до складу податкового кредиту та валових витрат не надані первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, оцінивши належні та допустимі докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МН-СТРОЙ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна