Рішення

від 07.10.2024 по справі 200/5939/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 року Справа№200/5939/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної

служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до 8-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки в період з 2017 по 2024 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на 01 березня 2024 року;

- зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані щорічні додаткові відпустки в період з 2017 по 2024 рік включно виходячи з грошового забезпечення станом на 01 березня 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 квітня 2017 року згідно з рішенням комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій у відповідності до п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 було визнано учасником бойових дій та видано відповідне посвідчення.

В березні 2024 року згідно з наказом Головного управління ДСНС України в Донецькій області «Про звільнення із служби цивільного захисту, надання матеріальної допомоги, виплату грошової компенсації» ОСОБА_1 було звільнено з роботи, однак не було проведено виплату за невикористані оплачувані додаткові відпустки, як учаснику бойових дій в період з 2017 по 2024 рік включно.

В порядку досудового врегулювання спору на електронну адресу 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Донецькій області через представника 06.07.2024 року направлено відповідне звернення (адвокатський запит) з вимогою провести нарахування та виплату коштів за невикористані оплачувані додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, проте відповіді на запит не отримав.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки має право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учасник бойових дій.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач надав письмовий відзив від 01.10.2024 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що додаткова відпустка, передбачена статтею 162 Закону України «Про відпустки», надається незалежно від відпрацьованого в році часу один раз упродовж календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інвалідів війни.

Вказує, що позивач під час служби у 2017-2020 та 2022 роках не звертався з рапортами про надання йому відпусток як учаснику бойових дій.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на додаткову відпустку як учаснику бойових дій в 2021, 2023 та 2024 роках, що підтверджується витягами із наказів 8-го ДПРЗ Головного управління.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 27.05.2005 року по 27.03.2024 року проходив службу у підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_1 з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, що підтверджено довідкою відповідача від 01.10.2024 року № 08/03/608.

Позивач має статус учасника бойових дій, що доведено посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.04.2017 року.

Відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області №272 від 27.03.2024 року ОСОБА_1 звільнено з 27.03.2024 року за власним бажанням та переведено до іншого структурного підрозділу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області - 16-го Державного пожежно-рятувального загону.

За період проходження служби у 8-му Державному пожежно-рятувальному загоні ОСОБА_1 за 2015 рік мав право на грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2020 та 2022 роки на загальну суму 21251,01 гривень, що підтверджено довідкою відповідача від 18.08.2024 року №08/04/335, однак не отримав її при звільненні з 8-го Державного пожежно-рятувального загону.

Таким чином, на день звільнення позивача зі служби останній мав невикористані додаткові відпустки як учасник бойових дій за 2017-2020 та 2022 роки на загальну суму грошової компенсації 21251,01 гривень, які не були йому нараховані та сплачені в день звільнення зі служби з 8-го Державного пожежно-рятувального загону.

У зв`язку з невиплатою компенсації за невикористані дні додаткових відпусток представником позивача 06.07.2024 року направлений адвокатський запит з вимогою провести нарахування та виплату коштів за невикористані оплачувані додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, однак відповіді на запит не отримано.

Спірним у цій справі є право позивача на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2024 роки.

Перевіряючи правомірність дій відповідача, суд виходить з наступного.

Закон України «Про відпустки» №504/96-ВР від 15.11.1996 року (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до ст.16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Частиною першою статті 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - учасників бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.

Проходження служби цивільного захисту врегульовано главою 23 Кодексу цивільного захисту України.

Соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту передбачено глави 24 Кодексу цивільного захисту України.

Так, статтею 115 глави 24 цього Кодексу передбачено що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Главою 29 Кодексу цивільного захисту України урегульовано питання робочого часу та відпусток.

Відповідно до частини першої статті 129 цього Кодексу право осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту на відпустки. Порядок надання особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відпусток та відкликання з них

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на такі види відпусток:

1) щорічна основна відпустка;

2) додаткова відпустка у зв`язку з навчанням;

3) творча відпустка;

4) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

5) соціальні відпустки:

а) у зв`язку з вагітністю та пологами;

б) при народженні дитини;

в) для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

г) у зв`язку з усиновленням дитини;

ґ) додаткова відпустка особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

6) відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або для проходження медико-психологічної реабілітації;

7) відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

8) відпустка без збереження грошового забезпечення в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Частиною 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.

Згідно з частиною 31 статті 129 Кодексу цивільного захисту України працівникам органів та підрозділів цивільного захисту відпустки надаються на підставах та в порядку, визначених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593 «Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» відповідно до частини другої статті 101 Кодексу цивільного захисту України Кабінет Міністрів України затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.

Пунктом 137 цього Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу мають право на такі види відпусток:

1) щорічна основна відпустка;

2) додаткова відпустка у зв`язку з навчанням;

3) творча відпустка;

4) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

5) соціальні відпустки:

у зв`язку з вагітністю та пологами;

при народженні дитини;

для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

у зв`язку з усиновленням дитини;

додаткова відпустка особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

6) відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або для проходження медико-психологічної реабілітації;

7) відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

8) відпустка без збереження грошового забезпечення а в разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а в разі, коли дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Кодексу цивільного захисту України і Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу питання компенсації невикористаної частини відпустки працівнику цивільного захисту за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Відповідно до частини першої частини 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звільнення зі служби позивач не використав додаткові відпустки як учасник бойових дій за 2017-2020 та 2022 роки, що підтверджено довідкою відповідача від 18.08.2024 року №08/04/335 та компенсацію за вказані невикористані календарні дні відпусток на загальну суму 21251,01 гривень при звільненні не отримав.

Отже, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати спірної грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за попередні роки.

З огляду на вказане, суд дійшов до висновку, що відповідач протиправно не здійснив з позивачем усіх необхідних розрахунків при звільненні щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 роки.

На підставі зазначеного, вимоги позивача про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню, оскільки сторонами не надано доказів невикористання позивачем спірної додаткової відпустки у 2021, 2023 та 2024 роках.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР від 15.11.1996 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до 8-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Сибірцева, буд. 23, код ЄДРПОУ 38245759) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність 8-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на 01 березня 2024 року.

Зобов`язати 8-й Державний пожежно-рятувальній загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні додаткові відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на 01 березня 2024 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 жовтня 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Б. Голубова