Рішення

від 25.09.2024 по справі 260/2694/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2024 року м. Ужгород№ 260/2694/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Онисько Н.В.

учасники справи:

позивач Дочірнє підприємство "Санаторій "Верховина" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" представник не з`явився;

відповідач Головне управління ДПС у Закарпатській області представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Верховина" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулося Дочірнє підприємство "Санаторій "Верховина" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (90033, Закарпатська область, Хустський район, с. Сойми, 1, код ЄДРПОУ 02647289) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694), яким просить суд: "1. Відкрити провадження у даній справі; 2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024р. № 2151/07-16-0704/02647289 ГУ ДПС в Закарпатській області; 3. Стягнути з відповідача судові витрати по даній справі.".

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року було закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався з існуванням на те об`єктивних причин.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Дочірнє підприємство "Санаторій "Верховина" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі по тексту позивач) 21 березня 2024 року отримано Податкове повідомлення-рішення за №2151/07-16-0704/02647289 (далі по тексту спірне ППР). Цим ППР визначено суму грошового зобов`язання із земельного податку юридичних осіб за 2022 та 2023 роки у розмірі 1396220,21 грн, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Зокрема встановлено порушення статті 271, статті 284 пункту 284.1, статті 289 пунктів 289.1, 289.2 Податкового кодексу України. Вказане грошове зобов`язання розраховане відповідачем позивачеві відповідно до пунктів 1.1.4 та 1.1.5 Рішення Міжгірської селищної Ради від 14 липня 2021 року № 810 та пункту 2 Рішення Міжгірської селищної Ради від 14 липня 2022 року № 950, якими встановлено ставки земельного податку. Відповідно до розділу (коду) 6 землі оздоровчого призначення підпункти 06.01.-06.04 для земель оздоровчого призначення (землі, які мають природні і лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей) на землях постійного користування, встановлено ставку податку у розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки земель. Об`єкт оподаткування з ДП Санаторій "Верховина" ПРАТ "Укрпрофоздоровниця", що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Сойми, 1 (Код ЄДРПОУ - 02647289). Позивач вважає, що відповідачем невірно застосовано відповідні норми чинного законодавства, без з`ясування та врахування істотних обставин, що призвело до прийняття протиправного спірного ППР. Як підставу для обчислення відсоткової ставки земельного податку, як зазначено в оскаржуваному ППР, відповідачем взято за 2022 рік - Рішення Міжгірської селищної ради від 14 липня 2021 року № 810 "Про місцеві податки і збори". За 2023 рік Рішення Міжгірської селищної ради від 14 липня 2022 року № 950 "Про місцеві податки і збори". Рішенням Міжгірської селищної ради від 14 липня 2021 року № 810 та Рішенням Міжгірської селищної ради від 14 липня 2022 року № 950 "Про місцеві податки і збори" встановлено ставки земельного податку. Відповідно до розділу (коду) 6 землі оздоровчого призначення підпункти 06.01, 06.04 для земель оздоровчого призначення (землі,які мають природні і лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей) встановлено ставку податку у розмірі 12% від нормативно-правової оцінки земель. Позивач вважає, що зазначені рішення, які є нормативно-правовим актом, винесено органом місцевого самоврядування Міжгірською селищною радою з порушенням процедури прийняття регуляторних актів органами місцевого самоврядування, зокрема, з порушенням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про Антимонопольний комітет України". В рішеннях, та додатках до зазначених рішень відсутні будь-які розрахунки, на підставі яких суб`єкт владних повноважень, орган місцевого самоврядування прийшов до висновку про розмір витрат, які виникнуть у суб`єктів господарювання у разі прийняття відповідного рішення, чим порушено вимоги підготовки аналізу регуляторного впливу, встановлені статтею 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Подібні правовідносини між сторонами вже досліджувалися судами, зокрема рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/171/22 від 29 листопада 2022 року позивачу, було відмовлено у задоволенні позовних вимог, дане рішення залишене без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, яка була прийнята за наслідком оскарження позивачем. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року було відкрито касаційне провадження щодо рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/171/22 від 29 листопада 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 260/171/22. Також позивач зазначає, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року, що ухвалене у справі у справі № 260/233/23, судом позовні вимоги позивача задоволено частково та визнано протиправним та нечинним рішення Міжгірської селищної ради № 950 від 14 липня 2022 року "Про встановлення плати за землю та пільг зі сплати земельного податку з 2023 року" в частині пункту 06.01 Додатку 2". Обставини, встановлені судом у даному рішенні є подібними, оскільки стосувалися оскарження рішення Міжгірської селищної ради № 950 від 14 липня 2022 року "Про встановлення плати за землю та пільг зі сплати земельного податку з 2023 року. Позивач вважає, що оскаржуване ППР, не відповідає вимогам закону, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення та його невідповідність вимогам законодавства України.

Відповідач проти задоволення даного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що відповідач діяв правомірно та відсутні підстави для скасування спірної ППР. Просить у задоволенні позову відмовити.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися та не повідомили суд про причини неявки, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

Повістку про виклик до суду було надіслано позивачу та його представнику з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 21 серпня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.а.с. 183, 184).

Відповідно до протоколу судового засідання № 2914988 від 27 травня 2024 року розгляд справи, зокрема, 27 травня 2024 року, було відкладено у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача ОСОБА_1 .

Станом на 25 вересня 2024 року позивачем не було надано доказів, які б свідчили про те, що представник позивача адвокат Ковач І.В. позбавлений повноважень представляти інтереси позивача.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до статті 205 частини 3 пункту 2 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності учасників справи. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень ГУ ДПС у Закарпатській області від 19 лютого 2024 року № 883/07-16-07 02, № 884/07-16-07-04 та наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області 15 лютого 2024 року № 139-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та сплати плати за землю за 2022-2023 роки. За наслідками такої перевірки 04 березня 2024 року складено акт за № 2848/07-16-07-04/02647289 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Зокрема, перевіркою встановлено, що у позивача, код ЄДРПОУ 02647289, за період 2022-2023 знаходилася у користуванні земельна ділянка загальною площею 13,32 га за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Сойми, 1, згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії 1-ЗК №001951 виданого позивачеві Міжгірською районною радою народних депутатів Міжгірського району Закарпатської області 17 липня 1995 року (а.с.а.с. 76-78).

Землю надано у постійне користування для організації санаторного лікування. Цільове призначення земельної ділянки - 06.01 - для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

Відповідно до відомостей Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку) позивачем у 2022 році рахувалися наступні земельні ділянки на території Міжгірської ТГ (UA21120190000082169 - код за КАТОТТГ адміністративно територіальної одиниці) на правах постійного користування землею: земельна ділянка загальною площею 0,73 га за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Сойми, 1, Державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001951 від 17.07.1995, кадастровий номер земельної ділянки - 2122487400:02:001:0115, категорія земельних ділянок 06.01. - землі оздоровчого призначення (а.с.а.с. 82-84); земельна ділянка загальною площею 1,69 га за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Сойми, 1, Державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001951 від 17.07.1995, кадастровий номер земельної ділянки - 2122487400:02:001:0116, категорія земельних ділянок 06.01. - землі оздоровчого призначення (а.с.а.с. 85-87); земельна ділянка загальною площею 8,2943 га за адресою: АДРЕСА_1 , Державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001951 від 17.07.1995, кадастровий номер земельної ділянки - 2122487400:02:001:0118, категорія земельних ділянок 06.01. - землі оздоровчого призначення (а.с.а.с. 88-90); земельна ділянка загальною площею 0,77 га за адресою: АДРЕСА_1 , Державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001951 від 17.07.1995, кадастровий номер земельної ділянки - 2122487400:01:004:0003, категорія земельних ділянок 06.01. - землі оздоровчого призначення (а.с.а.с. 79-81); земельна ділянка загальною площею 1,8357 га за адресою: АДРЕСА_1 , Державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001951 від 17.07.1995, кадастровий номер земельної ділянки - відсутній, категорія земельних ділянок 06.01. - землі оздоровчого призначення (а.с. 93).

Земельна ділянка кадастровий номер 2122487400:02:001:0115.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.05.2021 №813/0/197-21, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,73 га (кадастровий 2122487400:02:001:0115) на 01 січня 2021 становить 396171 грн (а.с. 91).

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28 грудня 2022 року №15339/221-22, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,73 га (кадастровий 2122487400:02:001:0115) на 01 січня 2022 року становить 435810 грн.

Земельна ділянка кадастровий номер 2122487400:02:001:0116.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.05.2021 №815/0/197-21, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,69 (кадастровий 2122487400:02:001:0116) на 01 січня 2021 становить 10113493 грн (а.с. 91 (на звороті)).

Відповідно до Листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 28.12.2022 №15337/221-22, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,69 (кадастровий 2122487400:02:001:0116) на 01 січня 2022 року не проведена та відповідно не виготовлена технічна документація. Вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Сойми (а.с. 95).

Земельна ділянка кадастровий номер 2122487400:02:001:0118.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.05.2021 №814/0/197-21, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 8,2943 га (кадастровий 2122487400:02:001:0118) на01 січня 2021 року становить 4775028,51 грн (а.с. 92).

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.12.2022 №15340/221-22, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 8,2943 га (кадастровий 2122487400:02:001:0118) на 01 січня 2022 року становить 5050399,27 грн (а.с. 94).

Земельна ділянка кадастровий номер 2122487400:01:004:0003.

Відповідно до Листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 24.05.2021 № 817/0/197-21, земельна ділянка площею 0,77 га (кадастровий 2122487400:01:004:0003) знаходиться за межами населеного пункту с. Сойми.

Відповідно до Листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 28.12.2022 №15338/221-22, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,77 га (кадастровий 2122487400:01:004:0003) на 01.01.2022 не проведена та не виготовлена технічна документація. Вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Сойми (а.с. 65 (на звороті)).

Земельна ділянка 1,8357 га (кадастровий номер відсутній).

Відповідно до Листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 24.05.2021 № 816/0/197-21, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,8357 га (кадастровий номер відсутній) на 01 січня 2021 року не проведена, земельна ділянка не сформована (93).

Рішенням Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № РВ-2100560912021 від 16 квітня 2021 року (а.с. 136) позивачеві відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з таких підстав: невідповідність поданих документів законодавству, а саме перетин ділянок.

Рішенням Міжгірської селищної ради від 14 липня 2021 року № 810 "Про місцеві податки і збори" встановлено ставки земельного податку, які вводяться у дію з 01 січня 2022 року. Додатком 1.1.1. до Рішення Міжгірської селищної ради від 14 липня 2021 року № 810 встановлено ставки земельного податку. Відповідно до розділу (коду) 6 землі оздоровчого призначення підпункти 06.01.-06.04 для земель оздоровчого призначення (землі, які мають природні і лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей), встановлено ставку податку у розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки земель (а.с.а.с. 98-121).

За результатами судового оскарження рішенням Міжгірської селищної ради від 14 липня 2021 року № 810 "Про місцеві податки і збори" у задоволенні позову позивача відмовлено (а.с.а.с. 36-54).

Рішенням Міжгірської селищної ради від 14 липня 2022 року № 950 "Про встановлення прати за землю та пільг зі сплати земельного податку з 2023 року" встановлено ставки земельного податку, які вводяться у дію з 01 січня 2023 року. Додатком 2 до Рішення Міжгірської селищної ради від 14 липня 2022 року № 950 встановлено ставки земельного податку. Відповідно до розділу (коду) 6 землі оздоровчого призначення підпункти 06.01.-06.04 для земель оздоровчого призначення (землі, які мають природні і лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей) на землях постійного користування, встановлено ставку податку у розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки земель (а.с.а.с. 122-135).

За результатами судового оскарження рішенням Міжгірської селищної ради від 14 липня 2022 року № 950 "Про встановлення прати за землю та пільг зі сплати земельного податку з 2023 року" визнано протиправним та нечинним таке рішення в частині пункту 06.01 Додатку 2 (а.с.а.с. 29-35).

Відповідно до вимог статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є : власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування, згідно вимог статті 270 Податкового кодексу України, є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено; Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 286 пункту 286.1. Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до статті 285 пункту 285.1 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (стаття 289 пункт 289.1Податкового кодексу України).

У відповідності до статті 284 пункту 284.1 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до статті 289 пункту 289.2 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків: за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); за 2017-2020 роки - для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення.

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік становить: для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення - 1,1.

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить: для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення - 1,15.

Таким чином, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок: за 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), який застосовується у 2022 році; за 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель несільськогосподарського призначення), який застосовується 2023 році.

Відповідно до статті 274 пункту 274.2 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Пунктом 18 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1147, передбачено, що у разі застосування відповідно до законодавства нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області приймається згідно з додатком 15. Таким чином, нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Закарпатській області на 1 січня 2022 року становить 27268,0 грн. за 1 га.

Враховуючи вищенаведене, документальною перевіркою встановлено, що позивачем, на порушення вимог ст.271, п.284.1 ст.284, пп.289.1, ст.289 пп.289.2Податкового кодексу України, п.1.1.4, п.1.1.5 Рішення Міжгірської селищної Ради від 14.07.2021 року №810 (з урахуванням Додатку 1.1.1 до даного Рішення) та п.2 Рішення Міжгірської селищної Ради від 14.07.2021 року № 810 (з урахуванням Додатку 1.1.1 до даного Рішення) внаслідок неправильного застосування ставки плати за землю за 2022-2023 роки та незастосування коефіцієнта індексації занижено суму нарахувань по платі за землю за періоди 2022-2023, в результаті чого до бюджету донараховано плати за землю на загальну суму 1291971,62 грн. у тому числі: за 2022 рік на суму 598765,77 грн, за 2023 рік на суму 693205,85 грн.

Податковим кодексом України, зокрема статтею 8, передбачені загальнодержавні та місцеві податки і збори. Відповідно до пункту 8.3 цієї статті до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України ( стаття 12 Податкового кодексу України).

Відповідально до статті 12 пункту 12.3 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу, з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Як вказувалося вище, рішенням Міжгірської селищної ради від 14 липня 2021 року № 810 "Про місцеві податки і збори" встановлено ставки земельного податку, які вводяться у дію з 01 січня 2022 року. Додатком 1.1.1. до Рішення Міжгірської селищної ради від 14 липня 2021 року № 810 встановлено ставки земельного податку. Відповідно до розділу (коду) 6 землі оздоровчого призначення підпункти 06.01.-06.04 для земель оздоровчого призначення (землі, які мають природні і лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей), встановлено ставку податку у розмірі 12% від нормативно-правової оцінки земель.

Рішенням Міжгірської селищної ради від 14 липня 2022 року № 950 "Про встановлення плати за землю та пільг зі сплати земельного податку з 2023 року" встановлено ставки земельного податку, які вводяться у дію з 01 січня 2023 року. Додатком 2 до Рішення Міжгірської селищної ради від 14 липня 2022 року № 950 встановлено ставки земельного податку. Відповідно до розділу (коду) 6 землі оздоровчого призначення підпункти 06.01.-06.04 для земель оздоровчого призначення (землі, які мають природні і лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей) на землях постійного користування, встановлено ставку податку у розмірі 12% від нормативно-правової оцінки земель (про це судом зазначалося вище).

Відповідно до статті 73 Закону України № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Резюмуючи вищенаведене, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, контролюючий же орган, яким є Головне управління ДПС у Закарпатській області у даній справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №825/1496/17 від 15.05.2019.

Таким чином, оскільки рішення Міжгірської селищної ради є офіційними, то вони підлягають застосуванню на території Міжгірської селищної ради Хустського району.

Також, звертаємо увагу суду на практику Верховного Суду щодо співвідношення норм в правовому регулювання місцевих податків.

Відповідно до статті 10 пункту 10.21 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Імперативу цієї норми відповідає норма статті 12 пункту 12.3 підпункту 12.3.5 Податкового кодексу України, якою цей імператив підсилюється. Згідно з останньою у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/ або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів. (в редакції Законів № 71-VIII від 28.12.2014, № 909-VIII від 24.12.2015, № 466-IX від 16.01.2020).

Разом з нормою статті 12 пункту 12.3 підпункту 12.3.5 Податкового кодексу України діє норма статті 12 пункту 12.3 підпункту 12.3.4 Податкового кодексу України, якою передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При вирішенні питання про співвідношення цих норм в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов`язковими згідно з Податковим кодексом України, норма підпункту статті 12 пункту 12.3 підпункту 12.3.5 Податкового кодексу України є спеціальною. У зв`язку з цим земельний податок, як обов`язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм Податкового кодексу. (Постанова Верховного Суду від 28.09.2016 №К/800/10935/16).

Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.09.2016 №К/800/10935/16, від 02.12.2020 №357/14346/17 та від 10.12.2021 №0940/2301/18.

В обґрунтування своїх доводів, позивач посилався на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі №260/233/23, яким адміністративний позов позивача до Міжгірської селищної ради про визнання недійсним та скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міжгірської селищної ради від 14.07.2022 року №950 в частині пункту 06.01 Додатку №2 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Міжгірської селищної ради на 2023 рік".

Звертаю увагу Суду на те, що оскаржуване рішення селищної ради, як це випливає з його змісту, виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України, закріплених у його статті 12, визначає елементи податку, зокрема, об`єкт оподаткування, платника податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Навіть у разі неприйняття рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Податкового кодексу України, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю, про що вказано у статті 12 пункту 12.3 підпункту 12.3.5 Податкового кодексу України. Якщо раніше прийняті рішення не визначали терміни їх дії, такі рішення є чинним до прийняття нових рішень.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.12.2021 в №0940/2301/18.

Як зазначалося вище рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 року у справі №260/171/22, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Міжгірської селищної ради від 14 липня 2021 року №810 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Міжгірської селищної ради на 2022 рік". Відтак, вказане рішення органу місцевого самоврядування є чинним.

З врахуванням того, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року, що ухвалене у справі № 260/233/23 визнано протиправним та скасовано рішення Міжгірської селищної ради від 14.07.2022 року № 950 в частині пункту 06.01 Додатку №2 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Міжгірської селищної ради на 2023 рік", то судом виснується, що наявна ситуація у якій орган місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/ або зборів, не прийняв рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу. А відтак такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.

Визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

Дія нормативно-правового акта припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або нормативно правовий-акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №816/52/17.

Сам факт визнання такого рішення нечинним в судовому чи будь-якому іншому порядку не означатиме протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Так, як зазначив Конституційний Суд України, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Отже, на момент прийняття спірного ППР рішення Міжгірської селищної ради від 14 липня 2021 року № 810 "Про місцеві податки і збори" було чинне та залишається чинним і на сьогодні, про що зазначає і сам позивач у своїй позовній заяві.

Оскільки рішення Міжгірської селищної ради від 14 липня 2022 року № 950 в частині пункту 06.01 Додатку №2 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Міжгірської селищної ради на 2023 рік" визнано протиправним та скасовано, то плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю, тобто відповідно до рішенням Міжгірської селищної ради від 14 липня 2021 року № 810 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Міжгірської селищної ради на 2022 рік".

Отже, спірне ППР прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України. Відтак підстави для скасування оскаржуваного ППР відсутні.

Враховуючи вищезазначене, даний позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідає критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства "Санаторій "Верховина" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (90033, Закарпатська область, Хустський район, с. Сойми, 1, код ЄДРПОУ 02647289) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 25 вересня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 07 жовтня 2024 року.

СуддяС.Є. Гаврилко