Рішення

від 07.10.2024 по справі 320/4504/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 року № 320/4504/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі також позивач) до приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» (далі також - ПОП «Агрофірма Узинська», відповідач), в якому позивач просить суд:

- прийняти постанову суду щодо застосування заходів реагування шляхом тимчасового зупинення виробництва (виготовлення продукції) ПОП «Агрофірма Узинська» за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Волі, 26 до моменту розроблення та узгодження з Держспоживслужбою проекту організації санітарно-захисної зони та отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Ухвалою суду від 29.08.2019 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про порушення відповідачем вимог санітарно-епідеміологічного законодавства, в наслідок чого до відповідача мають бути вжиті заходи реагування.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на безпідставності позовних вимог з огляду на наведені у відзиві обставини, зокрема з огляду на недотримання позивачем порядку проведення відповідної перевірки, відсутності нормативно визначених підстав для звернення до суду з даним позовом.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2019 Прем`єр-міністром України надано доручення № 25127/1/1-19 голові Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності відповідних суб`єктів господарювання (без конкретизації цих суб`єктів) та у разі необхідності вжити заходів реагування.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів листом № 12.1-14/5135 від 01.08.2019 доручила Головному управлінню Держпродспоживслужби в Київській області виконати доручення Прем`єр-міністра України щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на вказаних суб`єктів господарювання, тобто вказаних в дорученні.

07.08.2019 ГУ Держпродспоживслужби в Київській області видано наказ № 2021-Д про здійснення в період з 08.08.2019 по 09.08.2019 позапланової перевірки ПОП «АГРОФІРМА УЗИНСЬКА» щодо порушень вимог санітарного законодавства (без зазначення тих питань, що є підставою для здійснення позапланової перевірки).

07.08.2019 начальником ГУ Держпродспоживслужби в Київській області видано посвідчення (направлення) № 2021 на проведення заходу державного нагляду (контролю).

08.08.2019, на майновому комплексі відповідача, який знаходиться за адресою Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Волі, будинок 26, посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Київській області в присутності представника ПОП «АГРОФІРМА УЗИНСЬКА» проведено перевірку дотримання вимог санітарного законодавства.

Цього ж дня позивачем складено Акт № 10-04.1-17/42 перевірки дотримання вимог санітарного законодавства на промислових підприємствах.

В результаті перевірки встановлено:

- порушення п. 5.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173 (далі - ДСП 173-96), а саме перевищення гігієнічних нормативів концентрації та рівнів шкідливих факторів на зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, встановленої на підставі протоколу випробування повітря населених місць ДУ «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України» № 1751 від 05.06.2019 та протоколів дослідження якості атмосферного повітря у місті Узин з 22.04.2019 по 28.07.2019 проведеної Департаментом екології та природних ресурсів Київської ОДА;

- порушення п. 5.5 ДСП 173-96, а саме не встановлено розмірів санітарно-захисних зон для об`єктів відповідача, що є джерелами виробництва шкідливостей, їх розміщення та достатність цих зон не підтверджено за Методикою ОНД-86 з урахуванням реальної санітарної ситуації, а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів;

- порушення п. 5.13 ДСП 173-96, а саме територія санітарно-захисної зони не розпланована та не упорядкована, також відсутній план та проект озеленення санітарно-захисної зони;

- порушення ст. 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та п. 5.14 ДСП 173-96, а саме не розроблено та не узгоджено проект організації санітарно-захисної зони підприємства відповідача в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) даного підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні.

У зв`язку з наведеним, 19.08.2019 ГУ Держпродспоживслужби в Київській області звернулося до суду з позовом про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, здійснення державного санітарно- епідеміологічного нагляду в Україні, є Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі також - Закон № 4004-ХІІ).

Поряд з цим, відповідач є суб`єктом господарювання, тому здійснення державного (контролю) у сфері господарської діяльності проводиться з урахуванням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон № 877-V).

Отже, при здійсненні Держпродспоживслужбою контролю (нагляду) за дотриманням ПОП «АГРОФІРМА УЗИНСЬКА» вимог санітарного законодавства, перевірка та застосування заходів для припинення порушень має здійснюватися з дотриманням в сукупності вимог обох вищевказаних законів.

Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначені статтею 4 Закону № 877-V.

За приписами частини 4 цієї статті виключно законами встановлюються:

- органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;

- види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва, (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

- вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;

- спосіб та. форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю);

- санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом, державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

За умов частини 5 цієї статті, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за. рішенням, суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним. усіх встановлених судом порушень.

Частиною 7 статті 4 Закону № 877-V визначено у разі якщо норма закону чи іншого нормативно- правового акта, виданого на. підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

За вимог частини 11 цієї статті, плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

За умов статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 29.03.2017 на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (надалі - Держпродспоживслужба) покладено завдання і функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).

Відповідно до п. 7 Положення про Держпродспоживслужбу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 667 від 02.09.2015, Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 209 від 12.04.2017 року, затверджено Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві.

За умов пункту 10 такого Положення керівник самостійного структурного підрозділу Головного управління, на який покладено здійснення повноважень Держпродспоживслужби у сфері санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення, забезпечує виконання функцій щодо затвердження та підписання передбачених законодавством документів, повноваження щодо затвердження та підписання яких належить до компетенції головного державного санітарного лікаря області, міста Києва (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та сфері гігієни праці і функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), у межах повноважень відповідного територіального органу.

За приписами частини 7 статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Пунктом «л» статті 41 Закону № 4004-ХІІ визначено, що головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах та їх заступникам, головним державним санітарним, лікарям, на транспорті та їх заступникам, у межах відповідних територій (об`єктів транспорту) надаються повноваження застосовування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення сан тарного законодавства.

Стаття 42 цього Закону (імперативна норма) містить вичерпний перелік застосування заходів для припинення порушення санітарного законодавства та підстави їх застосування, а саме:

а)обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об`єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками, у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм;

б)обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, реконструкції та розширення об`єктів у разі відступу від затвердженого проекту;

в)тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров`я людей;

г)обмеження, зупинення або заборона, викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм.;

д)зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством;

е)внесення власникам, підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, зазначених у абзаці шостому частини першої статті 7 цього Закону;

ж)вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров`я хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством.

Позивач просить суд застосувати захід реагування до відповідача саме «тимчасово зупинити виробництво (виготовлення продукції)», тобто застосувати захід передбачений пунктом «в» статті 42 Закону № 4004-ХІІ, до моменту розроблення та узгодження з Держпродспоживслужбою проекту організації санітарно-захисної зони (вимоги статті 15 Закону № 4004-ХІІ) та отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (вимоги статті 11 Закону № 4004-ХІІ).

Однак, за пунктом «в» статті 42 Закону № 4004-ХІІ для застосування цього заходу реагування необхідна наявність однієї з таких умов, як відсутність зареєстрованої гігієнічної регламентації використання небезпечних факторів хімічної та біологічної природи, а також якщо ці фактори визнано шкідливими для здоров`я людей.

Гігієнічна регламентація і державна реєстрація небезпечних факторів нормативно врегульована статтею 9 Закону № 4004-ХІІ та Положенням про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 № 420.

Натомість, відповідно до акту перевірки дотримання вимог санітарного законодавства на промислових підприємствах від 08.08.2019, який став підставою звернення позивача до суду, в розділі «Питання, що підлягають перевірці» в п. 5.3 «Використання небезпечних факторів хімічної та біологічної природи здійснюється за наявністю сертифіката, що засвідчує його державну реєстрацію» стоїть відмітка, що «Не перевірялося на даному підприємстві / об`єкті», а в розділі «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» відсутні відомості щодо порушень вимог статті 9 Закону № 4004-ХІІ та Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 № 420.

Аналіз зазначених правових норм та обставин, на думку суду, свідчить про відсутність у позивача, в межах спірних правовідносин, правових підстав для застосування до відповідача такого засобу реагування, як тимчасова заборона виробництва (виготовлення продукції) до моменту виконання вимог статті 15 та статті 11 Закону № 4004-ХІІ.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд доходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (08133, місто Вишневе, вулиця Балукова, будинок 22; код ЄДРПОУ 40323081) до приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» (09161, місто Узин, вулиця Волі, будинок 26; код ЄДРПОУ 00385916) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.