Рішення

від 07.10.2024 по справі 640/14741/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 року № 640/14741/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ТД «Гармонія Смаку» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ТД «Гармонія Смаку» (далі також - ПП «ТД «Гармонія Смаку», позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №00047340704 від 31 січня 2022 року форма «Р» з податку на додану вартість (код платежу 14060100) на загальну суму 3 488 966, 00 грн, з яких сума грошового зобов`язання 2 325 977, 00 грн та штрафними санкціями 1 162 989, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №00047310704 від 31 січня 2022 року форма «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за вересень 2021 року у розмірі 2 369 553, 00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №640/14741/22 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

06 листопада 2023 року вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа розподілена судді Горобцовій Я. В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року справу № 640/14741/22 прийнято до провадження судді Горобцової Я. В. та визначено, що її розгляд буде відбуватись за правилами загального позовного провадження.

26 березня 2024 року суд протокольною ухвалою перейшов до подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того позивач вказує на порушення порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки спірні рішення прийняті контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним податковим законодавством.

Позивачем надавалась відповідь на відзив, в якій він наполягав на заявлених позовних вимогах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», зокрема, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», утворено як юридичну особу публічного права Головне управління ДПС у м. Києві шляхом реорганізації Головного управління ДФС у м. Києві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого входить Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) та утворено відокремлений підрозділ юридичної особи публічного права Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Згідно з положеннями статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку про заміну відповідача у справі його правонаступником - Головним управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ТД «Гармонія Смаку» (код 42093679), (тел. (098)173-82-81, e-mail: garmoniasmaku@ukr.net щодо законності від 'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2021 року, яке визначене з урахуванням від 'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередньому звітному періоді за серпень 2021 року, за результатами якої складено акт від 16 березня 2021 року № 93180/26-15-07-04-04/42093679 (далі також - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

1.) п. 189.1 статті 189, п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), оскільки ним занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати за вересень 2021 року на загальну суму 2 325 977, 00 грн;

2) п. 189.1 статті 189, п. 198.5 статті 198 ПК України, оскільки ним завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за вересень 2021 року на загальну суму 2 369 553, 00 грн;

3) п. 44.1, п. 44.6, статті 44, п. 85.2 статті 85 ПК України, оскільки ним не надано документи до перевірки на вимогу контролюючого органу.

За наслідками розгляду заперечень платника податків, висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

ГУ ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 31 січня 2022 року № 00047310704, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2021 року у розмірі 2 369 553, 00 грн;

- від 31 січня 2022 року № 00047340704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3 488 966, 00 грн, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 2 325 977, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 162 989, 00 грн (далі також - спірні рішення).

За наслідками адміністративного оскарження, Державною податковою службою України прийнято рішення № 7879/6/99-00-06-01-03-06 від 25 липня 2022 року, яким спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не згода із прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, обумовило звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно пп. 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі також - Закон 996-XIV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями статті 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі також - Положення № 88), за змістом яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно із пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення № 88).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 20 грудня 2019 року у справі № 821/4564/14 та від 09 серпня 2023 року № 560/3841/19.

ПП «ТД «Гармонія Смаку» зареєстроване як юридична особа 26 квітня 2018 року, номер запису: 10681020000049743, є платником ПДВ з 01 червня 2018 року, індивідуальний податковий номер: 420936726504 , а також є платником податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору .

Видами господарської діяльності позивача є: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний);

73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами;

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру.

Матеріалами справи встановлено, що позивач у період з 01 вересня 2021 року по 30 вересня 2021 року здійснював реалізацію молочний та м`ясних виробів (сир в асортименті, сирні палочки, бекон, десерт, йогурт, ковбаса, крем-сир, продукт Веганський, пудінг, хамон, шинка тощо) наступним контрагентам: ПП «ЄВРО ФУД», ПП «ЛЕ ФРОМАЖ», ПП «ЄВРО ТРАНС», ПП «ФУД ЛЕНД», ТОВ «Еко», ТОВ «ТД «АВАНТА», ПП «ГУРМЕ ГРУП», ТОВ «Симпатик».

При цьому, актом перевірки встановлено здійснення фінансово-господарської діяльності пов`язаними контрагентами-покупцями ПП «ЄВРО ФУД», ПП «ЄВРО ТРАНС», ПП «ФУД ЛЕНД», ПП «ГУРМЕ ГРУП» з ПП «ТД «Гармонія Смаку» за однією адресою: місто Київ, вулиця Столичне шосе, будинок 100.

Проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 4.1. Декларації «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5 статті 198 та п. 199.1 статті 199 ПК України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» на підставі таких документів: оборотно-сальдові відомості та картки по рахункам (субрахункам) 281 «Товари на складі», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», договори, угоди, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки тощо, встановлено його заниження на 4 521 948, 00 грн та порушення п. 189.1 статті 189, п. 198.5 статті 198 ПК України - занижено податкові зобов`язання з ПДВ за період з 01 вересня 2021 року по 30 вересня 2021 року на суму 4 521 948, 00 грн.

Вказане порушення вплинуло на формування від`ємного значення з ПДВ відображеного у податковій звітності за вересень 2021 року.

Під час огляду приміщення (холодильна камера № 202) згідно наданого договору площею 602,80 м2, встановлено, що дане приміщення складається з 1 кімнати, де розміщено рядністю стелажні системи (12 шт кожна з яких вміщує приблизно по 3 полети у висоту та 15 палет в довжину) з наліпками на яких зазначено нумерацію стелажних систем (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12), використовується для зберігання молочних виробів (сир тощо) та м 'ясних виробів.

Податковим органом встановлено, що ПП «ТД «Гармонія смаку» частину холодильної камери № 202 площею 120 м2 здає в суборенду ПП «ЄВРО ФУД» (код 41409269) згідно договору від 21 грудня 2020 року № 1/ХК-20.

В ході огляду приміщення (холодильна камера № 202) посадовими особами відповідача встановлено наявність наліпок на палетах із молочними виробами (сир тощо) із позначенням «... підприємство яке приймає претензії від споживачів - імпортер ПП «ТД «Гармонія смаку» на стелажних системах з нумерацією (1, 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12)». На палетах із молочними виробами (продукція ТМ «Звени Гора»), що знаходилися на стелажах з нумерацією 3,4 було встановлено відсутність наліпок із позначенням власника товару та надано інформацію, що це товар ПП«ЄВРО ФУД».

Відповідно до пп. 1.1 п. 1. договору суборенди холодильної камери від 31 грудня 2020 року № 1/ХК-20 укладеного між ПП «ТД «Гармонія смаку» (орендар) та ПП «Євро фуд» (суборендар): орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування холодильну камеру № 202 площею 120 м2 з температурним режимом 0 ± 5 градусів за Цельсієм, експедицію площею 17,1 м2, що знаходиться у виробничо-складському комплексі літера Д за адресою : 03680 місто Київ, вулиця Столичне шосе, будинок 100 у відповідності із договором користування холодильною камерою № 17/12/20-ХК від 17 грудня 2020 року.

Згідно акту прийому-передачі від 01 січня 2021 року (Додаток № 1 до договору від 31 грудня 2020 року № 1/ХК-20 суборенди холодильної камери від 31 грудня 2020 року), орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування холодильну камеру №202 площею 120 м2 із стелажами №№ 6, 7, 8, з температурним режимом 0±5 градусів за Цельсієм, приміщення експедиції площею 17,1 м2, що знаходиться у виробничо-складському комплексі літера Д за адресою : 03680 місто Київ, вулиця Столичне шосе, будинок 100.

Тобто, на думку відповідача, встановити належність товару, який зберігався в холодильній камері № 202 власникам ПП «ТД «Гармонія смаку» чи ПП «ЄВРО ФУД» не виявилося можливим, оскільки стелажі використовувалися обома підприємствами не у відповідності до укладеного договору від 31 грудня 2020 року № 1/ХК-20 та акту прийому-передачі від 01 січня 2021 року.

Контролюючий орган зазначив, що позивачем вписувались податкові накладні в адресу ПП «ЄВРО ФУД» із надання послуг суборенди без зазначення площі, що унеможливлює підтвердження достовірність наданих в ході перевірки документів.

Суд не погоджується із вказаними твердженнями ГУ ДПС у м. Києві з огляду на наступне.

До договору суборенди холодильної камери від 31 грудня 2020 року № 1/ХК-20 внесено зміни згідно укладеної додаткової угоди від 01 листопада 2021 року, відповідно до яких змінилась (зменшилась) площа користування (суборенди) холодильної камери № 202 та змінились стелажі, замість № 6,7,8 стали - 3, 4.

Згідно вказаного договору суборенди холодильної камери від 31 грудня 2020 року № 1/ХК-20 з урахуванням додаткової угоди від 01 листопада 2021 року стелажі №3, 4 знаходяться в суборенді ПП «ЄВРО ФУД», а стелажі № 6, 7, 8 знаходяться в оренді у позивача ПП «ТД «Гармонія смаку»), оскільки вони були повернуті ПП «ЄВРО ФУД», у зв`язку із внесенням змін до договору.

Правові та організаційні засади надання споживачам інформації про харчові продукти з метою забезпечення високого рівня захисту здоров`я громадян і задоволення їхніх соціальних та економічних інтересів визначає Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» (далі також - Закон № 2639-VIII).

Так, відповідно до ч. 1 статті 6 Закону № 2639-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), урахуванням винятків, передбачених цим розділом для фасованих харчових продуктів, обов`язковою для надання є така інформація:

1) назва харчового продукту;

2) перелік інгредієнтів;

3) будь-які інгредієнти або допоміжні матеріали для переробки, які наведені у додатку № 1 до цього Закону або походять з речовин чи продуктів, наведених у додатку № 1 до цього Закону, які використовуються у виробництві або приготуванні харчового продукту і залишаються присутніми у готовому продукті, навіть у зміненій формі;

4) кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів у випадках, передбачених цим Законом;

5) кількість харчового продукту в установлених одиницях вимірювання;

6) мінімальний термін придатності або дата "вжити до";

7) будь-які особливі умови зберігання та/або умови використання (за потреби);

8) найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про харчовий продукт, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження імпортера;

9) країна походження або місце походження - у випадках, передбачених статтею 20 цього Закону;

10) інструкції з використання - у разі якщо відсутність таких інструкцій ускладнює належне використання харчового продукту;

11) для напоїв із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об`ємних одиниць - фактичний вміст спирту у напої (крім продукції за кодом 2204 згідно з УКТ ЗЕД);

12) інформація про поживну цінність харчового продукту.

Таким чином зважаючи на те, ПП «ЄВРО ФУД», придбавало імпортний товар у позивача, на палетах наявна інформація про імпортера - ПП «ТД «Гармонія Смаку», що відповідач вимогам вказаного вище Закону.

Щодо тверджень податкового органу про неможливість встановлення належності товару власнику та підтвердження залишків товару в сумі 22 609 740, 87 грн без ПДВ, які обліковуються станом на 30 вересня 2021 року суд зазначає наступне.

На переконання суду, залишки товарів можуть підтверджуватися лише первинними документами.

Згідно митних декларацій, що були надані ревізорам, під час перевірки, позивач імпортував у серпні 2021 року товари на суму 3 012 264, 38 грн та у вересні 2021 року на суму 4 479 754, 96 грн.

Митне оформлення імпортного товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРОУ НОМЕР_1 ) на підставі договору-доручення № 67 від 29 липня 2019 року та витягу з реєстру митних брокерів АА № 000994 від 22 грудня 2016 року на право здійснення посередницької діяльності митного брокера.

ПП «ТД «Гармонія Смаку» відобразило у серпні 2021 року та вересні 2021 року на pax. 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» операції з імпорту товару, отже це свідчить про те, що такі товари придбані позивачем в межах господарської діяльності та з метою використання в такій діяльності.

Наявність таких товарів також відображена позивачем в оборотно-сальдовій відомості по pax. 281 «товари на складі» за серпень 2021 року та вересень 2021 року.

Відповідно до договору користування холодильною камерою № 17/12/20-ХК, укладеного між ПАТ «Ю.П.П.», як орендодавцем, та ПП «ТД «ГАРМОНІЯ СМАКУ», як орендарем, останній з 01 січня 2021 року орендує холодильну камеру № 202 загальною площею 602,80 м2 з температурним режимом 0 - + 5 градусів за цельсієм, експедицію площею 57,00 м2, приміщення експедиції (авто-рампа №7) загальною площею 35,00 м2, холодильну камеру № 4 загальною площею 100,50 м2, холодильну камеру №11 загальною площею 81,70 м2, приміщенням експедиції (авто-рампа № 5) загальною площею 28,20 м2, приміщення експедиції (робоча зона) вхід в холодильну камеру №11 загальною площею 25,40 м2, що знаходяться у виробничо-складському комплексі Літера Д (далі також - холодильна камера), нежитлове офісне приміщення 53,60 м2, підсобне приміщення 26,50 м2, підсобне приміщення (душева кімната) 6,61 м2 за адресою: 03680, місто Київ, вулиця Столичне шосе, 100.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій та відповідно правомірності формування податкового кредиту/від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2021 року, вересень 2021 року позивачем надано наступні первинні бухгалтерські документи:

- договори на постачання продукції, укладені позивачем з контрагентами - нерезидентами, згідно яких позивачем здійснювалось придбання та імпорт товарів - харчової продукції;

- договори на постачання продукції, укладені позивачем з вітчизняними контрагентами згідно яких позивачем здійснювалось подальше постачання (продаж) придбаної продукції на території України;

- договори купівлі-продажу/постачання з придбання позивачем товарів у вітчизняних контрагентів;

- договори з надання послуг згідно, яких позивач придбавало послуги у інших контрагентів;

- видаткові накладні;

- акти виконаних робіт;

- прибуткові накладні,

- платіжні доручення;

- оборотно-сальдові відомості за серпень-вересень 2021 року по рах.№ 28, 112, 361,631,632,311, 105;

- митні декларації (ВМД) за серпень-вересень 2021 року на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за період, що перевірявся;

- товарно-транспортні накладні;

- картки по рах.281, рах.311 за серпень-вересень 2021 року.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентами, до матеріалів справи долучено вказані вище первинні документи, які, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів визначає Порядок про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 р. за № 1365/26142 (далі також - Порядок № 879).

Пунктами 4 та 5 Розділу І Порядку № 879 встановлено, що проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються:

виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів;

установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку;

виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення;

виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Відповідно до абз. 2 та 6 пункту 7 Розділу І Порядку № 879, проведення інвентаризації є обов`язковим:

перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу;

за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, мають право: вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Суд зазначає, що вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, однак проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником податків, тоді як контролюючий орган може лише вимагати її проведення. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що такий платник податків зобов`язаний направляти лист (повідомлення) про призначення та проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників контролюючого органу (така присутність у відповідності до пункту 1 розділу II Положення № 879 є правом, а не обов`язком).

Верховний Суд вже неодноразово висловлював свою позицію щодо спірних правовідносин, зокрема, аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі № 640/5215/19, від 6 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17.

Крім того, у відповідності до вимог встановлених пунктом 7 розділу І Положення № 879, проведення такої інвентаризації відбувається на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення інвентаризації, у якому має бути визначено, зокрема, термін та обсяг проведення інвентаризації, але така має бути проведена не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Суд звертає увагу, що ГУ ДПС у м. Києві листом від 23 листопада 2021 року просить позивача провести інвентаризацію фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей підприємства в присутності представників контролюючого органу, що здійснюють перевірку о 09 годині 29 листопада 2021 року.

У справі, що розглядається судом встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що контролюючим органом не було надіслано позивачу вимогу про проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей у відповідності до вимог чинного законодавства, а лише надіслано лист щодо можливості проведення такої без визначення терміну проведення такої інвентаризації, її обсягів тощо, що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

Позивачем як під час проведення контролюючим органом вказаної перевірки, так і до заперечення на акт перевірки було надано контролюючому органу документи на підтвердження реальності здійснення позивачем відповідних господарських операцій з вказаними контрагентами, однак відповідачем не було надано таким належної оцінки щодо підтвердження/спростування реальності здійснених господарських операцій.

Відтак ревізорами не доведено факту відсутності у позивача залишків товару станом на 30 вересня 2021 року, а доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Таким чином повністю спростовуються висновки, викладені в акті щодо неможливості встановлення належності товару, який зберігався в холодильній камері № 202 та про неможливість підтвердити залишки товару в сумі 22 609 740, 87 грн без ПДВ, які обліковуються станом на 30 вересня 2021 року та щодо врахування ПП «ТД «Гармонія смаку» під час інвентаризації залишків товару, розташованих на стелажах № 6, 7, 8, що знаходяться в суборенді у ПП «ЄВРО ФУД».

Суд зазначає, що перевірка проводилась у період з 19 листопада 2021 року по 09 грудня 2021 року, строк проведення перевірки продовжувався з 03 грудня 2021 року по 09 грудня 2021 року.

Відповідно до положень пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

В акті перевірки зазначено, що інформації та документального підтвердження від ПАТ «Ю.П.П.» до ГУ ДПС у м. Києві на їх запит від 10 грудня 2021 року № 38148/1/26-15-07-04-04 щодо укладених договорів оренди з ПП «ТД «Гармонія смаку», ПП «Євро Фуд», ПП «Фуд Ленд», ПП «Євро транс» та ПП «Гурме Груп» станом на дату реєстрації акту перевірки (16.12.2021 року) не надходило.

Так само, з метою отримання інформації та її документального підтвердження щодо фінансово-господарських взаємовідносин із позивачем на адресу ПП «Євро Фуд» направлено лист від 10 грудня 2021 року № 38147/1/26-15-07-04-04, станом на дату реєстрації акту перевірки (16.12.2021 року) не надходило.

Суд зазначає, що вказані вище запити було скеровано посадовими особами відповідача після закінчення строків проведення перевірки позивача, адже перевірка позивача закінчилась 09 грудня 2021 року, а тому вказані твердження відповідача судом не приймаються.

При цьому, копію договору від 06 травня 2019 року № 06/05-19 надано разом із запереченнями на акт перевірки, шо відповідає пункту 86.7 статті 86 ПК України.

Крім того, суд зазначає що відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витратна податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 10 квітня 2020 у справі № 440/1082/19, від 20 березня2020 року у справі № 813/5407/15, що враховуються судом відповідно до ч. 5 статті 242 КАС України.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

А як наслідок, неправомірними та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Щодо порушення порядку проведення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ТД «Гармонія Смаку» суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Як було зазначено вище, перевірка позивача проводилась з 19 листопада 2021 року по 09 грудня 2021 року, тобто загальною тривалістю 15 робочих днів

За правилами пункту 82.2 статті 82 ПК України, тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Згідно ч. 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Положеннями ч. 3 статті 55 цього Кодексу передбачено, що суб`єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб`єктів малого підприємництва, у тому числі до суб`єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Суб`єктами малого підприємництва є:

юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Позивач є суб`єктом малого підприємництва, оскільки середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) - 2020 року не перевищує 50 осіб (згідно даними звіту за формою №1ДФ та № ДФ4 за 1 квартал- 4 квартал 2020 року та 1, 2, 3 квартал 2021 року, яка подавалась до контролюючого органу) та річний дохід від господарської діяльності позивача за даними фінансової звітності суб`єкта малого підприємництва за 2020 рік становить 185 333,6 тис.грн що є меншим за 10 мільйонам євро.

Отже зважаючи, що позивач є суб`єктом малого підприємництва, а також те, що перевірка проводилась з підстав п. 78.1.8 п. 78.1. статті 78 ПК України, строки проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до п. 82.2 статті 82 ПКУ повинні становити для позивача - 5 робочих днів, а продовження перевірки повинно було бути не більш як на 2 робочі дні.

В порушення наведених правових норм, відповідач призначив та провів перевірку позивача загальною тривалістю -15 робочих днів.

Жодних пояснень з даного проводу контролюючий орган не надав.

Відповідно до пп 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій

Згідно з усталеною правовою позицією, неодноразово висловленою у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 у справі №2а- 10138/12/2670, від 04 лютого 2019 у справі №807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Наведене додаткового свідчить про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржувані в межах розгляду даної справи рішення не можуть вважатись такими, що прийняті з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд доходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

За таких умов, судовий збір у розмірі 24 810, 00 грн стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00047340704 від 31 січня 2022 року форма «Р» з податку на додану вартість (код платежу 14060100) на загальну суму 3 488 966, 00 грн, з яких сума грошового зобов`язання 2 325 977, 00 грн та штрафними санкціями 1 162 989, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00047310704 від 31 січня 2022 року форма «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за вересень 2021 року у розмірі 2 369 553, 00 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства «ТД «Гармонія Смаку» (місцезнаходження: 01010, місто Київ, вулиця Мазепи Івана, будинок 11а, офіс 72А; код ЄДРПОУ 42093679) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) судовий збір у розмірі 24 810, 00 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.